Наприкінці жовтня з’явилася інформація, що президент США Дональд Трамп та володар Кремля Володимир Путін зустрінуться 11 листопада в Парижі, де разом із десятками очільників інших держав візьмуть участь у заходах на честь 100-річчя завершення Першої світової війни.

Пізніше представники обох сторін заявили, що зустріч може і не відбутися — через напружений графік багатостороннього заходу. Водночас очільник Білого дому повідомив, що з президентом РФ вони офіційно поспілкуються на саміті G20, що відбудеться 30 грудня в Аргентині.

Утім, остаточно скасування зустрічі Трампа та Путіна поки ніхто не підтвердив, натомість з’явилася інформація, що президенти нетривало поспілкуються «на ногах».

Тож про що можуть домовитися Трамп та Путін і яку роль запланували для Петра Порошенка, також запрошеного в ці дні до Парижа, «Вголос» питав у експертів.

«Можливо Порошенка попросять почекати в коридорі, доки Росія та Америка вирішуватиме, який вирок винести Україні»

Григорій Перепелиця, український політолог, конфліктолог-міжнародник:

 

Росія, фактично, зруйнувала існуючий світовий лад. США і персонально Трамп зараз перебувають у стані розпачу. Загальна позиція, яка об’єднує Америку й Європу — це повернути Путіна до стратегічного партнерства та відновити діалог із ним, аби відмовити від гібридної війни. Позиція Трампа всередині країни вже підірвана розслідуванням зв’язків його оточення з російськими спецслужбами, тому він зараз шукає компроміс у спілкування з главою Кремля. А той це чудово розуміє і користується випадком. Баланс сил, на жаль, переважає на боці РФ в цій зустрічі. Путін знову виставлятиме свої умови, диктуватиме США так, як це ми бачили на останній зустрічі в Гельсінки — абсолютно провальній для Трампа.

Порошенка навряд чи запросили, щоб поспілкуватися з ним. Можливо, Президента попросять почекати в коридорі, доки Росія та Америка вирішуватиме, який вирок винести Україні. Путін обов’язково зачепить тему виборів на окупованих територіях, дата яких вже озвучена. Й якщо буде сказано, що треба визнати результати тих голосувань, для «Владіміра» це буде повна політична звитяга над нами.

Валентин Гладких, кандидат філософських наук, експерт ГО «Слово і діло»:

Якщо й торкнуться проблем України, то розмовлятимуть про мінські угоди, зокрема про демілітаризацію окупованих територій. Потрібно розуміти, що для США зараз головною темою є глобальна безпека, а які там справи в нас, то вже не надто актуально. Із Росією пов’язані скандали з хімічною, біологічною та бактеріологічною зброєю, ні для кого вже не секрет, що Путін активно виробляє її у себе вдома. Тому в них і так буде багато тем для бесіди, крім України. Трамп, звісно, може всіх здивувати і знову почати лестити президенту РФ, але всі ми пам’ятаємо, як глава Білого дому «прогинався» перед Путіним, а потім «вмазав» йому санкціями. Тому хай розказує, який той величний, хай цілує йому все, що захоче, але потім добре було б, якби зробив щось справді правильне.

«Звук, що лунає з вуст нашого президента, не відзеркалює думки українців, і всі в Європі це розуміють»

Богдан Яременко, український дипломат і громадський діяч:

Тема України буде присутньою хоча б тому, що через нас запровадили санкції. Є ще контекст «Північного потоку-2», там теж — наш із вами інтерес. Хоча Дональд Трамп й не великий любитель говорити про російську агресію в Україні, але, тим не менш, реалії політики такі, що обійти це питання неможливо.

Складається враження, що в міжособистісному спілкування Трамп «пасує» перед Путіним, вони десь однакові в плані характерів, але «правитель Кремля» більш агресивний, досвідчений, саме тому президент Америки у Гельсінки й виглядав другим номером. Проте в реаліях політики США явно є домінантом. Їхня позиція дуже чітка — потрібно тиснути на Росію.

Порошенка справді запросили, але є одна проблема. Вона навіть не в тім, що інші можуть домовитися про щось за спиною України, а в тім, що ми говоримо кількома голосами. Той звук, що лунає з вуст нашого Президента, не відзеркалює думки українців, і всі у Європі це розуміють. Порошенко в питаннях війни та миру наполягає на мінських домовленостях, хоча переважна більшість громадян не вірять у таке. Гарант не пропонує реалістичного способу вирішення проблем, на які могли б погодитися на Заході, а нам треба переконати стратегічних партнерів. Країн у світі може стати трішки менше, або трішки більше, головне, щоб у нас усе залишалося стабільно.