За даними щорічного звіту про світовий добробут Global Wealth Report, підготовленого швейцарським фінансовим конгломератом Credit Suisse, Україна визнана однією із найбідніших держав світу. Наша держава посіла 123-тє місце зі 140 країн за рівнем особистого багатства населення, показник якого на середину 2018 року становив $1563 долари. За даними Bloomberg’s Misery Index, Україна опинилася на 7 місці в рейтингу найбільш нещасних країн світу за 2018 рік. Крім того, за даними ВВП, Україна – найбідніша країна Європи. У світовому рейтингу за рівнем ВПП наша країна посідає 134 місце.

Попри економічні негаразди та війну на Донбасі, в Україні різко зросла кількість людей, котрі вважають себе патріотами своєї країни та готові підтримати її Незалежність. Зокрема, за даними опитування, соціологічної групи «Рейтинг», у всіх регіонах України загальна кількість патріотично налаштованих громадян перевищує 75%: на Заході таких 86%, у Центрі – 85%, на Сході – 79%, на Півдні – 78%.

За період досліджень у 2019 році зафіксовано найбільшу кількість тих, хто підтримав би проголошення Незалежності України, якби сьогодні перед ними постав такий вибір – 82% (у 2012 році таких було 62%). Лише 12% висловили протилежні міркування, ще 6% вагалися з відповіддю.

З чим пов’язаний такий сплеск патріотичних настроїв та чи можна говорити, що нашій Незалежності уже нічого не загрожує? Про це ІА «Вголос» запитало у політологів Олеся Донія, Петра Олещука та політтехнолога Ярослава Макітру.

Через що в Україні зріс рівень патріотизму?

Олесь Доній:

Зростання патріотизму в Україні відбувається не завдяки тому, що люди починають чимось пишатись. Це сталось через російську агресію. Так склалось, що російсько-українська війна мала абсолютно протилежні наслідки, ніж на те сподівався агресор. У РФ надіялись, що українці почнуть сприяти ворогу та радо зустрічати «визволителів». Натомість ми почали об’єднуватись одне з одним та спільно воювати проти окупанта. Люди асоціюють себе з українською землею.

Також через війну українці почали об’єднуватись довкола ЗСУ, волонтерської діяльності. Самоорганізація дуже багато нам дала. До цієї діяльності були залучені мільйони українців. Люди зі Сходу, Заходу, Півдня, Півночі почали спілкуватись одне з одним. Крім того, на жаль, ця війна нікого не оминула. У всіх є друзі, знайомі, сусіди, котрих вбив окупант. Наприклад, мій однокласник, а ми навчались у Києві у російськомовній школі, пішов на фронт добровольцем та загинув. Зрозуміло, що це вплинуло на тисячі людей. На його однокласників, родичів, вчителів цієї школи та учнів. Це об’єктивний процес. Саме через агресію і зріс рівень патріотизму.

Петро Олещук:

Внаслідок окупаційних дій Росії відбувається кристалізація патріотичних поглядів на неокупованій Україні

На те, що в Україні побільшало патріотів вплинув і той факт, що опитування не проводилось на тимчасово окупованій території. І, відповідно, це свідчить про те, що внаслідок окупаційних дій Росії відбувається кристалізація патріотичних поглядів на неокупованій Україні. У нас зараз завершується формування української нації в сучасному її розумінні. І ми можемо тільки уявити собі, які нас чекають проблеми, коли відбудеться повернення тимчасово окупованих територій, де відповідні процеси не проходять.

Ярослав Макітра:

Якщо порівнювати патріотичні настрої у 2012 та 2019 роках, то слід зрозуміти, що такі показники у нас через те, що частина України у нас окупована. А це прямо впливає на результат. Друге – це те, що люди старшого віку, котрі найчастіше ностальгують за СРСР, поволі вмирають. Зараз підростає нове покоління, котре народилось та виросло в Україні. І їм немає за чим ностальгувати, бо їхня реальність – це держава Україна. Ці люди можуть по-різному ставитись до проблем в країні, але вони не уявляють собі тут іншу державу.

Звичайно, є певна частина людей, котрі через війну змінили свої настрої з проросійських на проукраїнські. Але таких людей мало.

Що такого позитивного сталось в Україні, що українці підтримують Незалежність?

Ярослав Макітра:

Основна причина – це той факт, що люди виростають цій державі, вони розуміють, що щось краще важко буде знайти. Але говорити проте, що Україна як держава відбулась у тому вигляді, як ми б хотіли, ще зарано. З досягнень можна назвати те, що Україні відбувається формування демократії. У нас чи не у єдиній державі колишнього СРСР є демократична передача влади, вільні вибори. Тут ми остаточно відійшли від радянщини.

Петро Олещук:

Мабуть, нічого такого надзвичайно позитивного не відбулося. Просто за ці роки Україна стала для більшості громадян чимось зрозумілим, вона стала частиною життя, котрій немає альтернативи.

Для людей, котрі народились вже у 80-90-х роках ХХ століття, ця країна є єдиною Батьківщиною. Україна з абстрактної ідеї стала частиною повсякденного життя. Крім того, сам факт війни багатьом показав, що важко очікувати того, що марення про СРСР можуть принести щось добре. Люди побачили, що вони приносять війну та вбивства. Всім очевидно, що у Донецьку чи Луганську немає жодного «світлого комуністичного життя». Люди починають розуміти, що немає реальної альтернативи Незалежній Україні.

Нашій незалежності за таких умов уже нічого не загрожує?

Олесь Доній:

Я зараз працюю у царині національної ідеї. І можу сказати, що деякі народи добровільно відмовлялися від своєї державності. Наприклад, дуже успішна держава Венеція. Там багатовікова культура, окрема мова, економічна стабільність. Так-от: ця країна через референдум свого часу добровільно відмовилась від незалежності та увійшла у склад Італії.

Це я про те, що державу, національну ідею потрібно плекати та доглядати. Інакше – підуть протилежні процеси. Росія ж намагається постійно вкласти українцям у голови те, що вони не українці, що ця культура та традиції їм чужі, що такої держави, як Україна, немає. У цьому плані українській ідеї потрібен момент трансформації. Попередні етапи вбачали, що мета українців – це існування держави Україна. Проте зараз світ став конкурентним. Держави змагаються між собою. А тому для виграшу держава та нація повинні бути конкурентними. Бо саме існування держави не є виграшем для громадянина. Люди через певні об’єктивні причини можуть тікати з такої держави. І зараз мільйони українців так і зробили. Щоб держава стала популярною, вона повинна забезпечити своїм громадянам механізми для задоволення їхніх потреб: інтелектуальних, майнових, правових. Тобто українці у своїй державі мають бути щасливими. І держава має бути як механізм для досягнення щастя. Якщо ми знайдемо цей механізм, то жодні агресори не зможуть у цьому протистояти, бо ми будемо конкурентні.

Ми маємо зробити так, щоб бути українцем було модно та престижно

Зараз нас більше тримає російська агресія. От український етнос Словаччини зникає, бо бути українцем не модно, не вигідно, а тому вони стають словаками. А ми маємо зробити так, щоб бути українцем було модно та престижно. Щоб ми не тікали зі своєї країни, а щоб тут було зручно жити. От тоді ніяка Росія нам не буде страшною.

Ярослав Макітра:

Все залежатиме від розвитку держави і умов завершення війни. Україна зараз перебуває у дуже непростій історичній ситуації та є багато факторів, котрі можуть вплинути на її незалежність. Але той факт, що є багато людей, котрі готові воювати та вмирати за Україну – це вселяє оптимізм, що нашу державу буде уже не так просто знищити. І наш показник патріотизму зараз є нічим не гірший, а, можливо, і кращий, за цілу низку європейських держав.

Петро Олещук:

В Україні вже навряд чи зміняться настрої. Навіть у Росії уже, на мою думку, не розглядають можливості швидкої анексії України. Тепер окупанти будуть прагнути забезпечити собі механізми впливу на Україну як на сателіта. А тому вони зараз хочуть повернути окуповані Донецьк та Луганськ у склад України на правах автономії. Це робиться для того, щоб зберегти свій вплив на нашу державу.