Я не знаю, хто навчив Порошенка такого толерантного поводження з терористами й окупантами. Бо, як показують останні події в Парижі, у світі з терористами поводяться зовсім інакше.

Після отримання першої інформації про терористичні атаки влада Франції діяла швидко й рішуче. Вона не просила ісламістських бойовиків сісти за стіл переговорів і не обіцяла амністії. Президент Франції Франсуа Олланд не скликав «саміти», «контактні групи», не чекав «порад» країн-партнерів. Він узяв на себе відповідальність й ухвалив єдине правильне рішення.

Французького президента не обходила думка Росії, Заходу чи країн мусульманського світу щодо того, як поводитися з терористами. Він просто запровадив надзвичайний стан у всій країні, закрив кордони, задіяв регулярну армію. І жодних перемовин й угод із терористами.

Саме так мала зробити й українська влада ще на самому початку російської агресії проти України. І саме цього неодноразово вимагала «Свобода». Але Петрові Порошенку далеко до президента Франції. Бо хоча французи нав’язують нам переговори з терористами, самі їх знищують без вагань.

Натомість керівники нашої держави розпочали перемовини з країною-агресором та її пособниками й уклали зрадницькі мінські угоди. За ними терористів мають амністувати, а новообрана «влада» сепаратистів разом із «народними прокурорами, суддями та поліцейськими», яку утримуватимуть коштом українців, отримує імунітет на 5 років. І все це ще хочуть узаконити змінами до Конституції!

Французьким спецслужбам знадобилося два дні, щоб назвати прізвища всіх терористів, які здійснили атаки в Парижі. Наша ж влада за більш як півтора року не назвала й не покарала винуватців розстрілів Небесної сотні. Організатори проросійських заворушень і народних референдумів на Донбасі замість того, щоб сидіти за ґратами, розгулюють на свободі. І їх навіть знову обирають на посади мерів та депутатів місцевих рад!

Через злочинну бездіяльність нашої влади до влади на звільненій території Донбасу вкотре прийшли не просто колишні члени Партії регіонів, а відкриті й послідовні вороги України. У Добропіллі з великим відривом на виборах мера переміг сепаратист Аксьонов, який організовував референдум «ДНР» 11 травня 2014 року. У Дружківці виграв нинішній міський голова Гнатенко, який під прапором «ДНР» виступав на мітингах за підтримку терористів Стрєлкова. У Слов’янську перемогу здобув Вадим Лях, який обіцяв на своїх рекламних бордах «Любити Слов’янськ, як Неля» – колишня палка прихильниця російських терористів Ігоря Стрєлкова. У міські ради масово пройшли люди, які брали участь в антиукраїнських мітингах та блокували українську військову техніку.

Якби президент Франції діяв так, як українська влада, то мав би не знищувати терористів, а дозволити їм балотуватися в місцеві ради. Можливо, навіть виділив би їм окрему провінцію та надав особливий статус. І звичайно ж, оголосив повальну амністію. Але ж Франсуа Олланд – не Петро Порошенко…

З моменту підписання мінських домовленостей про припинення вогню російські окупанти щоденно їх порушували. За час так званого перемир’я було вбито сотні українських військових, захоплено сотні квадратних кілометрів нашої території. Натомість влада називає це «перемир’ям», своїм головним «здобутком». І намагається не згадувати про те, що наші хлопці далі гинуть.

Ситуація на Сході загострюється. Російські окупанти обстрілюють українську армію на всій лінії фронту. В ніч на 14 листопада терористи вели вогонь реактивними снарядами по українських позиціях. Бойовики продовжують обстріли з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Крім того, для обстрілів наших позицій поблизу Авдіївки злочинці використовували 82-міліметрові міномети. Їм абсолютно начхати на всілякі угоди, домовленості й відведення озброєнь.

Лише за один день унаслідок бойових дій 5 українських військовослужбовців загинули, 4 – отримали поранення.

15 листопада було зафіксовано 13 обстрілів українських позицій.

16 листопада російсько-терористичні найманці 21 раз вели вогонь у напрямку наших позицій на донецькому та артемівському напрямках.

Українські воїни щодня гинуть, отримують поранення. А наша влада мовчить, прикриваючись мінськими угодами. І готує новорічний подарунок для російських терористів на Донбасі у вигляді змін до Конституції. Де ще у світі існує така влада, для якої смерть і каліцтва своїх громадян від рук терористів не отримують адекватної реакції?

Українці з кожним днем переконуються: ця влада неспроможна ні захистити країну, ні провести реформи. Єдине, на що вона здатна, – це домовлятися з терористами, підписувати якісь угоди й навіть вести з ними торгівлю. Тільки чи потрібна нам така влада?

Анатолій Вітів, голова волинської «Свободи»