Андрій Парубій – заступник голови Львівської облради, екс-член Політради партії ВО „Свобода”

Пане Андрію, нещодавно з’явилась інформація, що ви і ще декілька людей прийняли рішення вийти із партії „Свобода”.

Шестеро із 18 членів політради вийшло з партії „Свобода”. Серед них я, голова Львівської міської організації Микола Величкович, Антін Радомський, та інші. Не всі голови обласних організацій входять до політради, лише деякі.

А якою була причина Вашого виходу?

Наша причина звучить так: відмінності у баченні розвитку партії.

Якщо я правильно розумію, то ця відмінність полягає у тому, що пан Тягнибок зараз не з Ющенком, а Ви залишаєтесь в „Нашій Україні”?

Я можу говорити про майбутнє, але коментуючи свій вихід з партій я можу сказати лише одне – причина полягає у відмінності поглядів на розвиток партії. Хто знає нас і наше середовище, той пам’ятає, що коли виходив Криворучко та інші все відбувалося шляхетно і без скандалів.

Тепер після виходу із „Свободи” Ви плануєте створити якусь нову партію чи приєднаєтеся до якоїсь уже існуючої?

Я планую стати одним із ініціаторів створення нової партії на правому фланзі українського політикуму. Ініціаторів є багато Це люди, які пройшли Майдан і розуміють, що із перемогою Ющенка революція завершилася – потрібно продовжувати боротися за ті цінності, які ми відстоювали. Це люди, які прийшли в політику за останні місяці. Вони відчувають відповідальність і хочуть надалі впливати на процеси, які відбуваються в Україні.

Чи зможе ця новостворена партія взяти назву СНПУ, яка колись була втрачена?

Ні.

А чи обговорюється тоді назва цієї нової партії?

Так, звичайно, але всі ці назви поки що є робочими, а тому мені не хотілося б їх оприлюднювати.

Свого часу з СНПУ вийшов Ярослав Андрушків, який також говорив, що має намір створити нову партію, яка матиме правоцентристське спрямування.

Наша партія буде правою партією національного спрямування.

Відомо, що у червні минулого року була підписана угода між ВО „Свобода”, КУН та ОУН. Як в площині цієї угоди Ви бачите себе і свою майбутню партію?

Цілком вірогідно, що на вибори ми будемо йти в одному блоці із зазначеними партіями, в тому числі й з ВО „Свобода” також.

Існує закон за яким партія, яка братиме учать в парламентських виборах, повинна існувати не менше ніж рік, тобто Ваша нова партія має бути зареєстрована до 31 березня, окрім того, осередки партії мають існувати у 2/3 областей України.

Того потенціалу яким ми володіємо і тих структур, які вже існують буде достатньо для виконання всіх вимог.

Хто фінансуватиме Вашу партію?

Зараз я не готовий відповісти на таке питання, але хочу зазначити, що існують люди та структури, які вже сьогодні допомагають нам фінансово. І тих коштів якими ми володіємо сьогодні, для початку цілком достатньо. Окрім того, ідейний рух, не вимагає багато коштів, оскільки у ньому завжди достатньо добровольців.

Я думаю, що не помилюся, якщо скажу, що в майбутньому ви плануєте використати зв’язки, які з’явились у Вас під час Помаранчевої революції, коли Ви були комендантом Українського дому, і саме там у Вас виник перший конфлікт із Олегом Тягнибоком.

За довгі роки нашої діяльності у „Спадщині” та СНПУ ми зрозуміли, що для ефективної роботи потрібно проявляти всі знання і навики, які ми маємо. Але Український дім це лише етап.

Якщо вже говорити про правий фланг в цілому, то на ньому спостерігаємо досить багато ідейних партій, чи, можливо Ви не вважаєте партію Тягнибока ідейною?

Я не вважаю, що то й же КУН чи ВО „Свобода” не є ідейною партією. Але якщо говорити про націоналізм, як такий, то на мою думку на Майдані відбулися зміни не у структурі влади, а у свідомості людей. Буквально за кілька тижнів українське суспільство сильно спрогресувало. Новий національний рух, який залучатиме якнайбільшу кількість людей і намагатиметься вийти з тих нечисленних структур. Досвід Українського дому дав мені зрозуміти, що новий національний рух не може бути клановою, закритою структурою, а має стати широким громадським рухом, який набиратиме добровольців і працюватиме за новими стандартами. Ми спробуємо відчути і продемонструвати зміни, які відбулися в українському суспільстві. Звичайно кожен робитиме власний вибір, проте я наголошую, що надалі працюватиму над створенням єдиної коаліції правих національних сил. До неї зможуть увійти всі хто виявить таке бажання, і я сподіваюся, що ця коаліція здобуде місце і в парламенті після виборів у 2006 році.

Хто буде лідером цієї нової партії і якою буде її програма?

Усі ці питання вирішить з’їзд, який відбудеться за два-три тижні в Українському домі.

Колись, коли відбувалося перейменування СНПУ у ВО „Свобода” йшла мова про те, що ця нова партія має бути сучасною і йти у ногу з часом. Тепер Ви по-суті повторюєте ті самі слова. Чи можна сказати, що „Свобода” не виконала поставлених перед нею цілей?

Цілком можливо. Мені здається, що ідеї новоствореної партії будуть такими, що швидше дійдуть до свідомості виборців, аніж ті, що намагається донести до них та ж „Свобода”. Партія повинна йти в ногу з суспільством і пропонувати ті ідеї, які є близькими для цього суспільства, і завойовувати його підтримку. На жаль мені так і не вдалося зробити цього реформувавши СНПУ у ВО „Свобода”.

А як би Ви оцінили діяльність „Пори”, яка так активно заявила про себе після Помаранчевої революції?

Так ми зустрічалися і співпрацювали з ними на Майдані, але це лише протестний, а не ідейно виражений рух, а тому, на мою думку говорити про їхнє перетворення у партію немає змісту, вони можуть хіба що переформатуватись у якусь громадську організацію, чи якусь іншу форму існування, але навряд чи в партію.