Це, як відомо, «камінь у город» міністру внутрішніх справ Арсену Авакову, оскільки бійці цих підрозділів не будуть у його розпорядженні. У свою чергу полк «Азов», який пов’язують із Аваковим, виступив категорично проти розведення військ у Золотому, яке так відстоював Зеленський. Добровольці пішли на відкритий конфлікт із главою держави і подейкують, що не без підтримки міністра.

Чи можна ці події назвати випадами у бік одне одного, чи є конфлікт між міністром-довгожителем і президентом та чим це все може закінчитись? Про це журналіст ІА «Вголос» спілкувався із експертом Інституту політичної освіти Олександром Солонтаєм, керівником політичних програм Українського інституту майбутнього Юрієм Романенком та політологом Петром Олещуком.

Чи можна вважати, що між Володимиром Зеленським і Арсеном Аваковим посилюється протистояння?

Олександр Солонтай:

Я би це скоріше назвав «шлюбом по розрахунку». Мені здається, що Аваков, який є незмінним міністром внутрішніх справ вже при третьому поспіль президенту України (став ще при Турчинові, пробув усю каденцію Порошенка і продовжує обіймати цю посаду при Зеленському), спокійно і дуже чітко продумує коло своїх партнерів і змінює їх в залежності від ситуації. Це все робиться для того, щоб Аваков зміг залишитись на посаді міністра і мати усі політичні впливи, які він має. Його вплив вже давним-давно  виходить далеко за межі підконтрольного йому міністерства.

Юрій Романенко:

Я думаю, що ніякого протистояння насправді немає. Аваков тісно імплантований у команду Зеленського і «Слугу народу». Там є маса людей, які ставляться до нього лояльно і яким він допоміг зайти у парламент через списки чи мажоритарні округи. Тому ми би швидше бачили таке протистояння на рівні голосування у ВР, адже без «аваківських» партії «Слуга народу» не вистачало б голосів для більшості.

Ми радше бачимо проблеми по лінії «Коломойський-Зеленський», ніж по лінії «Аваков-Зеленський». Зрозуміло, що Арсен грає у свою гру і він не хотів би того сценарію по розведенню військ, який просуває Зеленський (мир на максимально швидких умовах), але говорити про протистояння ще, як мінімум, рано.

Петро Олещук:

Аваков одночасно є і союзником, і дуже небезпечним учасником команди Зеленського

Говорити про протистояння, на мою думку, зарано. Так або інакше Арсен Аваков залишається на своєму посту. Зрозуміло, що він, як досвідчений політик і, відверто кажучи, досвідчений інтриган, постійно рухається у двох напрямках: посилення свого впливу і його закріплення та уникнення будь-яких спроб усунути його від політичної влади. У цьому контексті він, знову ж таки, одночасно є і союзником, і дуже небезпечним учасником команди президента Зеленського, який за будь-якої нагоди буде намагатися посилити свій вплив за рахунок президента.

Тому я думаю, що зараз надто рано говорити про якісь відкриті конфлікти. Аваков прекрасно розуміє, що він з одного боку має досить серйозну політичну вагу, але з іншого боку він не має широкої електоральної підтримки, яка є у Зеленського. Водночас президент, в умовах нападів на нього як з боку колишньої влади Порошенка, так і з боку ексрегіоналів, не хоче собі наживати додаткових політичних ворогів. Поки що ситуацію можна охарактеризувати як збалансовану.

Чому полк «Азов» виступив проти розведення військ, яке розпочав Зеленський? Що це дало міністру МВС?

Юрій Романенко:

Авакову такі речі не дають нічого. Те, що Азов діє чітко за вказівками Авакова – це дуже смілива заява. У них є свої суб’єктивні підстави грати у власну гру. Тому, відштовхуючись від цього, можна казати, що це твердження неправильне. Для того, аби серйозно розглядати таку версію, слід визнати, що Аваков одноосібно керує усіма процесами у полку «Азов», а я в цьому не впевнений.

Я, чесно кажучи, не думаю, що зараз ситуація якось радикально розгориться і їхні стосунки переростуть у протистояння. Поки що всі сторони грають вкрай обережно.

Петро Олещук:

Стосовно Авакова, то для нього це можливість виступити регулятором і гарантом стабільності у цій ситуації. Але я думаю, що якщо Арсен веде якісь власні політичні ігри, то вони є набагато складнішими, багатоплановими і комплексними, ніж от такий банальний тиск. Він, швидше за все, буде розігрувати різні багатокомпонентні ігри, на яких і ґрунтується його політичний вплив і довголіття.

Чи можна створення воєнної поліції вважати своєрідним нападом Офісу Президента на Авакова?

Олександр Солонтай:

Якби з Боку Авакова був якийсь випад у бік Зеленського, він би проявився в іншому. Є дуже простий індикатор – народні депутати, які орієнтовані на Авакова, і законопроекти, які чітко виходять від Зеленського і міністру до них немає ніякого діла. Просто було би протистояння на рівні Верховної Ради.

Якби з боку Зеленського відбувались якісь напади у бік міністра, то вони відбувались би саме у воєнній площині. У нас є два війська: Нацгвардія і добровольчі батальйони – це МВС, а Міністерство оборони – це президентська вертикаль. Тому я думаю, що оскільки таких речей не відбувається, то це свідчить, що Аваков і Зеленський нормально співіснують у цьому «шлюбі по розрахунку». А те, що вони інколи «сваряться», то між ким такого немає?

Юрій Романенко:

Ні, це ніякий не напад на Авакова. Поки що це лише заява, яка не має розвитку у конкретних діях. Ми не розуміємо, які повноваження може мати ця структура, які повноваження можуть бути відібрані у поліції і так далі. Коротше кажучи, поки що це просто слова. Це таке ж, як заява команди Зеленського, що Офіс Президента буде перенесений. І де зараз, через півроку,  він знаходиться? І швидше за все, він там і залишиться.

Я взагалі звик дивитись дуже скептично на заяви, що ось-ось щось зміниться чи буде реформовано. Поки не буде конкретних дій, поки не буде описаний конкретний перерозподіл повноважень, ми не можемо нічого аналізувати. От по ДБР – там зрозуміло. Будуть суттєво розширені можливості президента впливати на цей орган, адже це прописується у законі.

Петро Олещук:

Україна вже давно зобов’язалась створити таку структуру, як воєнна поліція. Ця реформа органічно пов’язана із ліквідацією військової прокуратури. Ми вже давно взяли на себе зобов’язання перед європейським товариством, що у нас не буде певних спеціалізованих структур на кшталт спеціалізованих судів чи прокуратури. Водночас повинні бути якісь відповідні структурні підрозділи, які відповідатимуть за правопорядок у збройних силах. Тому про створення цієї поліції мова йшла дуже давно. Це, звісно ж, можна розглядати як удар по Авакову, але, як на мене, то це рішення є цілком логічним і виправданим, особливо в умовах ліквідації військової прокуратури.

Чим закінчиться ця ситуація?

Олександр Солонтай:

Порошенко намагався позбутись Авакова, а той допоміг суспільству позбутись Порошенка

Турчинов – єдиний, хто дружив із Аваковим від початку до кінця, виконуючи обов’язки Президента України. І це тільки тому, що він виконував ці функції недовго. Якщо говорити про стосунки Арсена і попереднього президента Порошенка, то ми бачимо, що ці відносини пройшли повний цикл – від абсолютної любові до абсолютної ненависті. У результаті Порошенко намагався позбутись Авакова, а той допоміг суспільству позбутись Порошенка.

Що стосується Зеленського, то чим довше він перебуває на посаді, тим більша ймовірність проходження повного циклу цих відносин, у кінці якого будуть спроби або домовлятися заново, або позбуватись Авакова. Далі є дуже багато сценаріїв і якщо ми будемо їх розглядати, то опустимось до рівня «чутки-сенсації-вселенські зради-світова змова».

Петро Олещук:

Зеленський дійсно може усунути Авакова

Я думаю, що Зеленський дійсно може усунути Авакова, це реально. Але зовсім не обов’язково такий сценарій має втілитись у життя. Все буде залежати від багатьох факторів, ключовим із яких є особисті амбіції Авакова. Питання буде в тому, чи буде він переходити певні межі. Другий аспект – це підтримка Зеленського і те, наскільки вона буде високою. Якщо вона буде зберігатись на високому рівні, то Аваков не зважиться на якісь рішучі дії проти президента.

Зрештою, також матиме вплив загальна політична ситуація в Україні, орієнтованість опозиції, її сила і все таке інше. Наприклад, якщо в  опозиції не буде існувати якоїсь значущої політичної сили, то у Зеленського буде більше часу наводити лад у власній команді, якщо ні, то йому буде необхідна більшість.

На це все впливає дуже багато факторів і далеко не факт, що ця ситуація дійде до повномасштабного протистояння, але подібна можливість завжди буде.

Роман Гурський, ІА «Вголос»