«У мери вчетверте…не хочу. Але, коли я сьогодні дивлюся рейтинги і бачу, як бандформування хочуть захопити місто, мені стає моторошно!» – заявив Андрій Садовий в одному зі своїх недавніх інтерв’ю. За’явив фактично те саме, що й на минулих виборах, у 2015-му (балотуватися втретє також не дуже хотів, але мусив – інакше Львів за півроку розграбували б бандити).

Переглядаючи такі заяви, пересічний львів’янин робить логічний висновок: на виборах мера наступного року вибір буде один – або Андрій Садовий, або бандити.

Чи дійсно це так – робимо висновки далі у матеріалі.

Перед останнім засіданням Львівської міської ради приміщення, в якому збираються депутати, завішали банерами. На чорному тлі білий напис: «Розшукуються свідки злочинів кримінального авторитета на прізвисько «Доля», який вже 14 років розкрадає Львів». А біля нього – фото Садового.

 

Про «Долю» і чинного львівського мера неодноразово писали також журналісти ЗІКу:

…розслідувачі програми «Гроші» на телеканалі «1+1»…

…журналісти львівських видань

…і не тільки.

А все тому, що без Садового у Львові, кажуть експерти, нічого не «ділиться». І сам він, зрештою, має не одну долю у великому бізнесі, який впродовж останніх 14 років захопив львівський ринок.

Ще одна кличка, яку приписують Садовому у Львові, – «Батон». З’явилася вона, кажуть, вперше ще в 90-х роках, коли теперішній мер нібито був чи то бухгалтером, чи то фінансистом у рекетирів із львівських ринків.

Правда це, чи не зовсім, але з кримінальним світом Андрій Садовий однозначно пов’язаний.

Із нещодавнього розслідування видання «Наші гроші.Львів» з’ясувалося, що виконавчий комітет Львівської міської ради регулярно та у великій кількості видає дозволи на забудову Львова відомим кримінальним авторитетам та олігархам. І йдеться тут не про рішення депутатів із різних партій, як би хтось міг подумати, а саме про волю, чи, швидше, «долю», Андрія Садового. Головою виконавчого комітету, який затверджує відповідні рішення, є саме він, а членами цього комітету – його заступники.

Ціна питання, як стверджують джерела, – 300 000 доларів за одне рішення (300 000 доларів не в бюджет, а в кишеню). Бенефіціари, як дізналися «Наші гроші.Львів», – ті самі представники «бандформувань», яким Садовий перед виборами намагається себе протиставити.

Андрій Садовий, Богдан Копитко (ліворуч), Володимир Дідух (по центру), Григорій Козловський (праворуч)

Із розслідування випливає, що Садовий «кришує» Богдана Копитка – більш відомого у Львові як власника ПАТ «Львівський холодокомбінат», що випускає морозиво ТМ «Лімо» та колишнього кримінального авторитета. У 2016-му поблизу Львова на Копитка було скоєно замах (тоді внаслідок підриву «Мерседеса» загинули троє його охоронців).

А також Володимира Дідуха (відомого за прізвиськом «Вова Морда»). Цей, тепер уже бізнесмен, замах пережив у 2012-му – разом із сім’єю його спробували розстріляти просто посеред дня у центрі Львова на вулиці Князя Романа.

Серед тих, хто розділяє «долю» зі Садовим, – також відомий львівський бізнесмен Григорій Козловський (його компаніям міський голова впродовж останніх років активно спродував кам’яниці й приміщення в історичній частині Львова, зокрема, на площі Ринок). Та мільйонер із Трускавця Іван Торський (кілька років тому журнал «Фокус» оцінював його статки у 337 млн доларів, а відомим на всю Україну він став у 2008-му – через перестрілку зі своїм бізнес-партнером Володимиром Говірком).

І хоча певний «бізнес» з бандитами зовсім не означає, що сам міський голова – бандит, кількість кримінальних справ, зароблених ним за 14 років, таки спонукають до певних висновків.

Після того, як Садового почали судити за розкрадання щонайменше 93,5 млн грн на продажу земельної ділянки в Рясному, активісти Антикорупційного моніторингу Львівщини нагадали містянам про десятки проваджень, порушених проти мера за три каденції.

Йдеться, зокрема, про:

  • Близько 10 кримінальних справ, розпочатих у 2014-2015 роках за фактами шахрайства та корупції при підготовці до ЄВРО-2012 у Львові (проектування побудови «Арени Львів», ремонти доріг та купівля трамваїв);
  • Аферу століття – втрату десятків комунальних приміщень, якими опікувалася кума Андрія Садового і за сумісництвом керівник управління комунальної власності Інна Свистун;
  • Львівське сміття, а, точніше, гроші, відмиті на ньому (Станом на сьогодні суд визнав вину Садового та виконкому щодо бездіяльності при закритті звалища. У 2016 році поліція відкрила кримінальне провадження за фактом пожежі на полігоні: про підозру повідомили трьом посадовцям ЛКП «Збиранка», а також екскерівнику управління ЖКГ Львівської міської ради. Останній, до речі, примудрився взяти багатотисячний хабар, уже ходячи під криміналом).

Також, пишуть активісти, досі триває досудове розслідування у кримінальному проваджені за фактом відмивання коштів на вивезенні сміття. Непорахованою залишається сума, яку бюджет міста втратив на непотрібному сміттєвому обладнанні і проектно-технічній документації. Йдеться про купівлю збанкрутілим ЛКП «Львівспецкомунтранс», згідно із утаємниченим рішенням виконкому ЛМР, у ТзОВ «Грінера Україна», яке належить особистому раднику Садового, надпотужного сміттєпресувального обладнання за 28 млн грн. Непотрібне обладнання і досі стоїть в одному з ангарів у Рясному і з міського бюджету щорічно ще й виділяють кошти на охорону і утримання цього металобрухту.

Згадують Садовому і кредитний договір та договір ґранту на отримання Львовом 35 млн євро на рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища та будівництво сміттєпереробного заводу, з них 25 млн – це позика від ЄБРР, з пільговим періодом до 2021 року, а 10 млн євро – це ґрантова складова. Термін будівництва заводу мав становити 2 роки, а рекультивації сміттєзвалища – до 5 років. Минув час, а особливого руху у цьому напрямку не помітно.

Ну і, звичайно, те, без чого не обходиться жоден «бандит», – тітушки. Віднедавна Садовий і його ЗМІ почали називати тітушками всіх львів’ян, які бодай раз прийшли до мера з пікетом. Були то підприємці, в яких «віджимають» бізнес, герої Революції Гідності чи герої війни (яким Садовий регулярно не знаходить обіцяної землі, знаходячи її під забудови) – не важить. При тому і Садовий, і його ЗМІ не забувають змовчати про тих «тітушок», послугами яких користується сам міський голова й через яких із міського бюджету вимивають чимало коштів.

Найвідомішою громадською організацією Андрія Садового є «Об’єднання «Самопоміч». Її Садовий заснував ще в 2005-му – спільно зі своєю теперішньою заступницею Мартою Литвинюк і теперішньою працівницею департаменту адміністративних послуг ЛМР Тетяною Біган. Впродовж семи років «Самопоміч» жила у самому центрі Львова – у величезному офісі на площі Міцкевича. Жила в борг. І в результаті заборгувала львів’янам майже 500 000 грн орендної плати. Після того, як партія «Самопоміч», яка також жила в цьому приміщенні, з тріском програла парламентські вибори і позбулася державного фінансування, Садовий перевів і її, і ГО у менший офіс – на вулицю Сахарова, 42. А звідти на площу Міцкевича завдяки голосам своїх же депутатів у ЛМР перевів свою іншу ГО – «Інститут просвіти».

Публічно Садовий називає «Інститут Просвіти» «аполітичною структурою», а реально її засновниками, крім Садового, є ще і його голова партії Оксана Сироїд, його заступник у ЛМР Любомир Зубач та його екснардепи Олег Березюк і Олег Лаврик. Публічно Садовий виділяє із міського бюджету кошти, щоби ця організація «розвивала державу», а реально на її заходах фейкові «ЛНР» і «ДНР» визнають «народними республіками».

Ще одним «фінансово успішним», але не відомо, для чого потрібним, проектом Садового є так звані «асоціації міст». Так, місцеві ЗМІ нагадують, що в листопаді 2017 року сесія ЛМР прийняла ухвалу «Про вступ м. Львова в Львівське регіональне відділення Асоціації міст України Добровільного об’єднання органів місцевого самоврядування». “За” висловились 47 депутатів, і ніхто не замислився що «Львівське регіональне відділення Асоціації міст України Добровільного об’єднання органів місцевого самоврядування» не має жодного зв’язку з іншими містами України, а очолює її Андрій Садовий (технічно він зробив і увесь депутатський корпус членами власної ГО).

Дуже схожою є також Громадська організація «Асоціація територіальних самоврядних громад Львівщини», яка заснована у 1997 році міським головою Львова Василем Куйбідою і яку з листопада 2010 року очолює Андрій Садовий. У міському бюджеті Львова регулярно передбачають кошти на оплату членських внесків у цю ГО. Так, за інформацією з сайту «Наші гроші.Львів» лише у 2012 році членський внесок коштував місту 150 тис. грн. Загалом у 2012 році участь в трьох асоціаціях вартувала міському бюджету Львова 398 тис. грн., з них дві асоціації – громадські організації Андрія Садового. «Яку роль виконують ці асоціації для розвитку Львова є великим питанням, адже розпоряджається членськими внесками міський голова Львова, у вищезазначених асоціаціях інших міських голів і про будь-яку співпрацю або обмін досвідом навіть не може бути мови», – резюмують автори публікації.

Вартим уваги є й те, як у ролі «тітушок» і «тушок» Садовий використовує працівників комунальних підприємств, зарплату яким із бюджету міста платять львів’яни.

Йдеться, зокрема, про приватну армію Садового під назвою «Муніципальна варта». Її «бійці» займаються тим, що ховають Садового від розлючених мешканців міста на сесіях ЛМР, ганяють бабусь, що продають яблука й квіти у центрі міста, виписують незаконні штрафи, а часом і погрожують львів’янам зброєю в громадському транспорті, обурюючись недостаньо «шанобливим» ставленням до себе (детально про те, скільки коштує Львову армія Садового та які функції вона виконує, «Вголос» писав у попередній публікації).

Цікаво, що функції, які мала би виконувати муніципальна варта, Садовий часом передає громадським об’єднанням.

Так, наприклад, можна згадати про ГО «Львів – безпечне місто», члени якої переводять дітей через дорогу поблизу шкіл. Цю функцію цілком могли б виконувати муніципали, адже правопорядок на вулицях – їхній прямий обов’язок. Втім, мерія Садового думає по-іншому і виділяє на цю процедуру з бюджету додаткові сотні тисяч гривень щороку. Можливо, секрет у тому, що засновниками відповідної ГО є Дмитро Тацій та Яромир Шевців, брат Андрія Шевціва, депутата ЛМР, керівника фракції «Самопоміч» у Львівській міськраді.

Ще одна ситуація, в якій Садовий використав своїх підлеглих у ролі «тушок», сталася зовсім недавно – наприкінці жовтня. У Львові запланували так звані «громадські слухання» на тему доцільності підвищення проїзду в електротранспорті міста. Та вже на самому заході з’ясувалося, що «громадська» у ньому хіба що назва.

Депутати ЛМР від «УКРОПу», які прийшли на зібрання, зауважили, що зініціювала їх не «громадськість», а чиновники Садового. Більше того, на зібрання у «добровільно-примусовому порядку» зігнали працівників комунального підприємства «Львівелектротранс», щоби ті більшістю проголосували «за» підвищення тарифів.

У відповідь на критику щодо цього в мерії виправдовувались, мовляв, їхні працівники – також львів’яни, тож мають право хотіти підвищення цін на транспорт…Утім, депутати зауважили й те, що головуючим і секретарем зібрання чиновники Садового обрали свого колегу Андрія Білого, який, за даними декларації, зареєстрований у Києві (отож і не мав права бути учасником громадських слухань).

ЛЬВІВСЬКІ УКРОПІВЦІ РАЗОМ З ГРОМАДОЮ ВІДСТОЮВАЛИ ТЕПЕРІШНІ ТАРИФИ НА ПРОЇЗД В ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТІ ЛЬВОВАУчора, 27…

Опубліковано УКРОП Львівщина Четвер, 28 листопада 2019 р.

Згодом з’ясувалося, що чиновників зганяли також на «слухання» щодо підвищення вартості проїзду в маршрутках. І, в принципі, зганяли не вперше: за тією ж схемою Садовий із чиновниками працювали і в 2017-му, так само вдаючи, що здорожчання вартості проїзду у транспорті Львова хочуть львів’яни, а не вони самі.

А закінчимо нашу публікацію тим, чим її й почали, – рейтингами.

Напередодні соціологічна група «Рейтинг» опублікувала результати V Всеукраїнського муніципального опитування. Із них з’ясувалося:

  • 72% львів’ян хочуть нового міського голову, а 18% з них – готові вигнати Садового із Ратуші просто зараз;
  • Тільки 10% львів’ян вірять у те, що Садовий не допускає корупції, натомість 66% переконані, що усе навпаки.

Схоже, львів’яни уже зрозуміли, що бандити у Львові є. Отому Садовому й не залишається нічого іншого, як переконувати, нібито може бути ще гірше…

Яна Федюра, “Вголос”