Найвідоміший сучасний бранець Кремля режисер Олег Сенцов, який пробув у російському полоні понад 5 років та голодував 145 днів незадовго після звільнення назвав росіян і українців «братніми народами».

Така заява після нелегкого шляху до свободи, з травня 2014 до вересня 2019 року, Сенцова, за час перебування у в’язниці якого встигли нагородили державними нагородами та удостоїти міжнародними преміями і нагородами, пролунала в інтерв’ю німецькому ЗМІ.

Українці, зважаючи на 5 років війни з Росією, були вражені почутим та відразу ж порівняли Сенцова із Надією Савченко, яка заявляла після свого звільнення, що з Росією можливо налагодити добросусідські відносини і сама ж поїхала на територію “ДНР” і сиділа за столом переговорів із терористами.

При чому Сенцов – не єдиний, хто вразив українців поведінкою та висловами. Ще один звільнений бранець Кремля кримський татарин Едем Бекіров переконаний: з адекватними росіянами треба дружити. А Павло Гриб, котрого також нещодавно звільнили з російського полону, взагалі взяв участь у акції «Ні, капітуляції», за що отримав шквал критики від українців. Йому дорікнули: мовляв, яким же треба бути невдячним, щоб відкрито виступити проти Зеленського, завдяки зусиллям якого його та інших бранців звільнили.

Відтак про те, як взагалі сприймати такі заяви бранця Кремля Сенцова, який наприкінці листопада ще й відвідає Європейський парламент, та інших, чи не мають вони політичного підтексту та чи не шкодять Україні, «Вголос» запитав у добровольця, громадського активіста Дмитра Корчинського, екснардепа Андрія Міщенка, політолога Петра Олещука та політичного психолога Світлани Чуніхіної.

Як сприймати такі заяви бранців Кремля?

Дмитро Корчинський:

У Сенцова, напевно, таким чином виражається стокгольмський синдром. Люди, які опинилися у руках терористів як заручники психологічно починають через деякий час ототожнювати себе із терористами. Тим більше, думаю, вплинуло те, що він тривалий час просидів у камері, ще й наслухався московського телебачення. Та й на той момент, коли Сенцов потрапив до рук ворога, був «ліваком» і взагалі ледь не анархістом. А такі люди в принципі негативно ставляться до релігійних, родинних та національних цінностей. Тому, можливо, так і можна прояснити його слова – попереднім вихованням, впливом московського телебачення і стокгольмським синдромом.

А загалом, якщо говорити про їхні заяви, я не знаю, ким треба бути, щоб прихильно ставитися до російського народу. Особливо, якщо навіть найкращі представники російського народу до нього дуже негативно ставляться. Адже російський народ ненавиділи всі, починаючи від Герцена і Чернишевського, закінчуючи Леніним, Троцьким і Сталіним.

А от чому Сенцов та Бекіров добре до нього ставляться – загадка. Це може означати, що вони або незнайомі з досягненнями російської культури, яка вся побудована на зневажливому ставленні до російського народу, або….

Андрій Міщенко:

Сенцов ретранслює думку, яку впроваджує Москва у Європі і у світі

Перш за все треба взяти до уваги національність того ж Сенцова – він же етнічний росіянин, а не українець. І тут де-факто подає всьому світові меседжі, які вигідні Росії тобто, про те, що в нашій країні немає російсько-української війни, а є внутрішній конфлікт. І, враховуючи те, що він є чи то був найвідомішим бранцем Кремля у Європі, таким чином повністю ретранслює думку, яку впроваджує Москва у Європі і у світі.

Також треба зважати на те, що у Сенцова – ліберальні погляди і те, що багато-хто для себе війну сприймає по-різному. Для українських націоналістів – це війна Росії з України, для московитів – це війна громадянська. А от Сенцов, складається враження, де-факто за Україну, але при цьому – за «другую Рассію», не таку, як в Путіна.

Петро Олещук:

Тут було б добре вияснити: чи це не дуже доречне формулювання чи за цим криється щось більше. Та навіть незважаючи на те, що у Сенцова така історія – це ж не робить його авторитетом та експертом з усіх на світі питань. Він, як і той же Бекіров, теж може помилятися і робити помилкові заяви. Натомість українці завжди схильні до розбудови якогось культу особи і весь час думають, що нам потрібен пророк, який нестиме істину в останні інстанції.

Світлана Чуніхіна:

Треба зважати на те, що ці люди сиділи у в’язниці, тим більше тоді не могли передбачити того, що з ними буде, були повністю заручниками режиму, який демонструє абсолютно злі наміри щодо громадян України – і це справді для них травма. Тому певні наслідки такого стресу можуть і проявитися – тим більше Сенцов тривалий час голодував. Такі фактори також треба враховувати. До того ж він – звичайна людина і ставитися до нього, як до месії і вимагати невідомо-яких заяв  не варто, хоча він і став  прикладом для багатьох українців.

Може їх завербували?

Дмитро Корчинський:

Кожного,  хто повертається з російського полону в українське суспільство,  треба перевіряти на факт співпраці з ФСБ

Кожна людина, яка повертається з російського полону в українське суспільство,  має оперативно пройти перевірку українськими спецслужбами щодо співпраці з ФСБ. Адже теоретично кожен з таких людей може бути завербований. Тому  така практика щодо перевірки мала би бути обов’язковою. І те, що ретельної перевірки немає, свідчить про величезну дурість нашої влади.

Андрій Міщенко:

Такий варіант не варто виключати – з Сенцовим, наприклад, таке легко могло статися, бо він не розрізняє поняття нації, для нього її просто не існує. Відповідно такими людьми дуже легко маніпулювати, легко нав’язати думку про боротьбу за якісь міфічні права людини  чи за демократію.

Також, я б хотів відмітити: Левко Лук’яненко, перебуваючи свого часу у російському полоні понад 30 років, вивчив англійську мову. А Сенцов за ті кілька років перебування у російській в’язниці не спромігся бодай на примітивному рівні (якихось 1000 слів) вивчити українську мову та розмовляти нею.

Як можуть вплинути на Україну такі заяви?

Дмитро Корчинський:

Без сумніву, такі заяви дуже погано впливають на нашу країну і дуже їй шкодять.

Андрій Міщенко:

Тут треба розуміти: якби у Німеччині не хотіли чути таких заяв – цього інтерв’ю б не було. Німеччина ж, Франція та Італія зі шкіри вилазять, – так хочуть зняти з Росії санкції. Тобто це вже давно проституйована Європа, яка не має жодних цінностей, про які вона любить казати, коли справа стосується бізнес-інтересів.

Але ми маємо також розуміти: має бути позиція України, української влади з цього приводу: маємо доносити світові про те, що у нас триває війна з Росією, є агресія та анексія Криму та частини Донбасу.

Світлана Чуніхіна:

Всі знають, що конфлікт між країнами є. І навряд чи слова Сенцова сильно змінять європейську думку. Хоча його слова зараз мають велику вагу і він міг би просто цього не говорити. Але Сенцов це зробив, зважаючи на свою особисту позицію, оскільки він з Криму і має російське походження. Та, думаю, німецький істеблішмент чудово розуміє: Сенцов не є офіційною особою.

Мене ж більше засмучує те, що українці стабільно ставляться до росіян добре. Однак це реальність, яку ми не можемо перекреслити.

Петро Олещук:

Імідж України і так погіршився досить сильно у Європі через роботу російських інформаційних ресурсів. Тому, думаю, ті, хто мали українську позицію, її збережуть.

Може, Сенцов має політичні амбіції?

Дмитро Корчинський:

Можливо, у Сенцова є якісь політичні амбіції. Та й навіть якби їх і не було у той час, коли він тільки звільнився з полону, така значна увага преси і ТБ виховають політичні амбіції у кого-завгодно.

Петро Олещук:

Цілком можливо, що Сенцов може оголосити про створення якогось політичного проекту чи партії.

Андрій Міщенко:

В Україні можливо все, тим більше, якщо говорити про Сенцова, єдине – який наслідок буде, якщо цю людину допустять до керування, бо все те, що є базовою цінністю у будь-якій державі, для нього є чужим.

Марія Волошин, «Вголос»