Нещодавно з парламентської фракції “Слуга народу” знову пролунали заяви про невдоволеність порядками в партії і зведенням ролі рядових депутатів до рівня “тварин”.

Яблуко розбрату

Можливий партійний сепаратизм, вихід частини депутатів з фракції і навіть розкол президентської фракції вже не вперше озвучується навіть лідерами “Слуги народу”. Кілька тижнів тому приблизно 15 % Зе-команди противилися голосуванню за скасування депутатської недоторканності та висловлювали ознаки готовності відправитися у “самостійне плавання”.

А сьогодні яблуком розбрату серед депутатів “Слуги народу” стали законопроєкти, якими передбачено позбавлення депутата мандата за вихід чи зміну фракції. Зокрема, законопроєкт №1038 пропонує прописати у законі про статус народного депутата можливість забрати мандат у депутата за його “невходження до депутатської фракції політичної партії, за списками якої його було обрано у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі чи яка була суб’єктом його висування у одномандатному мажоритарному виборчому окрузі, або припинення його членства в такій фракції”.

Законопроєкт №1045-1 пропонує закріпити положення, за яким нардеп може входити до складу лише депутатської фракції тієї політичної партії, за виборчим списком якої його було обрано. У разі невходження нардепа-списочника чи нардепа-мажоритарника до депутатської фракції політичної партії, яка його висувала, його повноваження припиняються з дня ухвалення рішення вищим керівним органом відповідної політичної партії. Окремі «Слуги народу» заявляють, що партійне керівництво взагалі «не рахується» з ними і хоче зробити з них «абсолютно ручних тваринок».

Голодні “слуги”

Логіку таких заяв депутатів Зе-команди із суто особистого погляду можна зрозуміти. Обравшись нардепами, чимало з них надіялися отримати всі ті самі привілеї та бонуси, які були доступними для депутатів попередніх скликань. А насамперед – до нелегальних політичних гонорарів, отриманих від представників бізнесу та корупціонерів в обмін на просування в Парламенті  потрібних законів та рішень, які б надавали багатомільйонні пільги, ліцензії та права компаніям і бізнесменам. Кожне таке голосування приносило депутатам від кількох сотень тисяч до мільйонів доларів за один натиск парламентської кнопки.

Але партійне керівництво “Слуги народу” не поспішає відпускати своїх нардепів на “вільні хліба”, монопольно контролюючи всі голосування фракції. Де-факто, в “Слузі народу” всі рішення приймає вузьке коло осіб на чолі з Коломойським, Разумковим, Богданом, Стефанчуком, Шефіром і самим Зеленським, які лише наказують своїм підлеглим за який законопроєкт голосувати, а за який – ні, часто навіть без детальних пояснень. Якщо раніше депутатам платили за голосування, то зараз їм наказують робити це безплатно, вимагаючи від них жити як у страшному проклятті – “на одну зарплату”.

Ба більше, в парламентах минулих скликань чимало депутатів отримували щомісячні таємні платежі розміром приблизно 25-30 тисяч доларів, які виплачувалися “за лояльність та збереження вірності”. Щоб депутати не “стрибали в гречку” та не просували законопроєктів конкуруючих олігархів, щоб не виходили з фракції, партійна верхівка купувала лояльність та непорушність парламентських лав своєї фракції такою собі формою данини чи годівниці, яка давала змогу нардепу жити більше ніж на 40-50 тисяч гривень на місяць. Однак невдоволення в лавах президентської партії засвідчує, що партійних бійців “зеленої команди” тепер вже ніхто особливо й “не підгодовує”.

Зелена вдячність

Зрештою, лідерів “Слуги народу” також можна зрозуміти: завдяки серіалу “95 Кварталу” та вдалій акторській грі однієї людини – колишнього актора-коміка Володимира Зеленського, їм вдалося створити політичний бренд, який отримав шалений електоральний успіх. А люди, яких вони набрали до Парламенту, стали лише додатком чи аксесуаром, фізичною робочою силою, яку творці проєкту зібрали інколи буквально за оголошеннями. Чимало з цих людей були або ніким, або бізнесменами середньої руки чи політичними активістами третього ешелону, які ніколи б не досягли статусу нардепів, якби не були причетні до бренду “Слуги народу”.

Тому новоспечені нардепи повинні бути вдячними авторам проєкту, за те, що їх підняли з низів та помістили на політичний олімп держави, і було б дуже невдячно з їхнього боку згадувати ще про якісь додаткові доплати, окрім депутатської зарплатні. Очевидно, Зеленський переконаний, що своїм депутатам він “ничего не должен”. Тож в обмін на таку велику честь, якої вони удостоїлися, “зелені солдати фракції” повинні зберігати вірність та дисциплінованість і слухняно голосувати за всі спущені зверху законопроєкти, не ставлячи зайвих запитань. “У матросов нет вопросов” – приблизно за таким принципом керівництво президентської фракції хотіло б вибудовувати відносини субординації у Зе-команді.

Натомість чимало новоспечених нардепів з таким станом справ миритися не бажають. Навіть попри те, що вони стали депутатами лише завдяки бренду “Слуги народу”, чимало з них не вважає за потрібне обтяжувати такий подарунок долі вдячністю чи якимись зобов’язаннями перед керівництвом президентської партії, яка навіть не збирається надавати їм жодних додаткових фінансових стимулів.

Олігарх Ігор Коломойський, який вважається одним з ключових бенефіціаріїв політичного проєкту “Слуга народу”, певен, що близько 100 чоловік найближчим часом покинуть ряди фракції. Коломойський вважає, що більшість людей прийшли до Верховної Ради не задля власних ідеалів, а задля заробляння грошей, тому прогнозує, що близько сотні чоловік можуть відколотися від фракції “Слуга народу”. “Паршивими вівцями” будуть перш за все бізнесмени”, – переконаний олігарх.

Низка експертів, зокрема політолог Ігор Рейтерович, також вважають, що парламентська фракція партії “Слуга народу” розпадеться на кілька груп. А колишня міністерка у справах ветеранів Ірина Фріз навіть прогнозує, що фракція “Слуги народу” фрагментується вже через пів року, а причиною цього буде розподіл бюджетних потоків.

Контрзаходи продюсерів проєкту

Однак ключові особи правлячої партії вже, очевидно працюють над варіантами такого розвитку подій. Олігарх Коломойський наголошує, що якщо “слуги” будуть себе поводити не належним чином, то вже менше як через рік в Україні будуть дострокові парламентські вибори, “але вже на базі повністю пропорційної системи. Тоді невірні “слуги” не встигнуть навіть заробити на продажі своїх голосів за той короткий період, який залишиться працювати Парламенту цього скликання, а в новий список партії їх, зрозуміло, більше не візьмуть.

До нових виборів президент подбає про введення імперативного мандата для нардепів, за яким партія виключить з рядів депутатів будь-якого парламентаря, який порушив партійну дисципліну чи вийшов з фракції. А підконтрольні президенту НАБУ, СБУ і ГПУ вже чекатимуть такого нардепа-порушника після втрати повноважень з відкритими судовими справами. Крім того, ініціювання президентською командою заміни складу чинної ЦВК лояльними людьми, очевидно, також є елементом цієї гри.

Однак, якщо наявні тріщини у правлячій партії все-таки призведуть до розколу та втрати частини депутатів, в очах виборців Зеленський постане як менеджер, який не вміє підбирати команду та вибирати надійних людей. Це може суттєво вплинути на рейтинг президентської партії, яка більше не матиме однопартійної парламентської більшості, і для формування Уряду “слугам” доведеться домовлятися з іншими партіями. А це, у свою чергу, означає політичні торги, поступки олігархам, спонсорам політичних партнерів, призначення вказаних людей на хлібні посади, яких корупційним органам не можна буде чіпати з огляду на єдність коаліції.

Тож сьогодні все залежить від вміння Зеленського працювати зі своїми людьми, адже такого політичного карт-бланшу, який “Слуга народу” має зараз, на наступних виборах може й не бути.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для “Вголосу”