Нещодавно президент Франції Емманюель Макрон відвідав Росію у межах свого офіційного візиту. Під час розмов із Путіним він не скупився на різного роду компліменти і майже «співав дифірамби» про те, що Росія – це Європа, стосунки між державами необхідно терміново покращувати і Путіна треба повертати до саміту G-7. Можливо, причини такої риторики глави Франції пов’язані із тим, що він був у гостях, проте чіткі мотиви Емманюеля прослідковувались впродовж усієї зустрічі. ІА «Вголос» запитало у міжнародного експерта Олександра Хари, політолога Кирила Сазонова і політичного експерта  Олександра Антонюка, про що свідчить така поведінка Макрона, чи існуватиме знову «Велика вісімка» і як у цій ситуації діяти Україні.

Про що свідчать такі заяви Макрона?

Олександр Антонюк:

Країни Європи готові на все, аби зняти санкції і продовжити торгівлю із Росією

Будь-яка країна ставиться до Росії більш-менш лояльно, якщо їй не загрожує агресія чи інші негативні дії від самої РФ. Франція в цьому випадку не відчуває з боку Москви будь-яких загроз. Економічний складник, який полягає у співпраці Росії і Франції, також є дуже важливим. Не треба говорити про якісь стратегічні питання, давайте подивимось на банальний експорт вина чи автомобілів. Ми не провели достатньої інформаційної кампанії для того, щоб позиція середньостатистичного француза була негативною щодо Росії. Відповідно, Макрон керується такими настроями суспільства. Не варто забувати, що він пережив досить тривалі акції «жовтих жилетів» і йому зараз не потрібні зайві потрясіння. Тому зрозуміло, що зараз відбувається намагання посилити економічну співпрацю між двома країнами, а без політики тут не обійдешся. Як наслідок, ми отримали дипломатичний протокольний захід, і зрозуміло, що якщо президент однієї країни їде в гості до іншої, він обов’язково буде компліментарно відгукуватись про державу, у яку він приїхав. Очікувати якоїсь конфронтації з боку Макрона на території Російської Федерації не варто було і не треба себе тішити думкою, що у нас є західні партнери, які за нас стоять горою. Ні, це не так. Кожна держава,перш за все, відстоює власні інтереси, як і ми мали б відстоювати свої.

Країни Європи готові на все, аби закрити цю гарячу точку, зняти санкції і продовжити вільну торгівлю із Росією. Ми не єдині у цій проблемі. Давайте згадаємо Молдову та Грузію, де були дуже схожі ситуації.

Кирило Сазонов:

Схоже на те, що Макрон дуже хоче поступово відновлювати і налагоджувати відносини з Росією і навіть запросив Путіна на саміт «Великої сімки». Це означає, що маятник гойднувся в іншу сторону. РФ виключили із G-8, коли Путін анексував український Крим і коли вся ситуація із війною на сході України тільки починалась. Це дуже недобрий сигнал, який говорить про те, що Україна не встигає, а можливо, й не збирається, нав’язувати свою позицію чи якийсь сценарій розвитку подальших подій. Лідери сильних країн починають говорити і домовлятись про геополітику України без участі самої України, це дуже погано.

Олександр Хара:

Це свідчить про те, що дійсно в головах великої кількості європейців є хороший образ Росії і її президента. Вони сприймають РФ не як країну, яка руйнує європейську консолідацію і сповідує протилежні до європейських цінності, а як справжню частину Європи. Для жителів ЄС зараз Москва виглядає абсолютно адекватною столицею, з якою просто виникли певні непорозуміння.

Друга причина – це неготовність Європи до теоретичного військового протистояння.  Якщо подивитись минулорічний звіт боєздатності армії, який оприлюднив німецький Бундесвер, то ми побачимо, що лише третина техніки і зброї готові бути задіяні у військових операціях. Власне, оця небоєздатність Євросоюзу теж підштовхує політичних лідерів Європи до такої позитивної риторики на адресу Путіна і Росії.

Третя причина полягає у економічній зацікавленості Франції співпрацювати із Росією. РФ – це багата на нафту і газ країна, яка нічого фактично не виробляє. Цей аспект робить її дуже привабливою як ринок для збуту європейських товарів, які є набагато якіснішими, ніж російські.

Європа зрозуміла, що її політика санкцій на Росію не подіяла, тому вирішила її змінити. Тобто якщо не подіяли жорсткі заходи, то давайте будемо більш лояльними і так заохотимо Москву щось змінити.

Чи є шанси, що Росія повернеться у G-8?

Олександр Антонюк:

Шанси є і вони досить великі. Повернення в ПАРЄ вже відбулось. Геополітика та економіка сильних країн завжди буде переважати інтереси слабших держав. Для того, щоб відбувався ефективний діалог з Росією, вона повинна бути у «Великій вісімці». Крим Москва не віддала, тому ми вкотре маємо оцей «процес заради процесу», і це є традиційна поведінка всього політичного істеблішменту західного світу. Чи повернула Росія Абхазію Грузії? Ні. Чи повернули Придністров’я Молдові? Ні. Росія мала певні санкції, які з часом скасовувались і на тому все. Не забуваймо і те, що РФ, окрім інформаційної політики, має досить потужну агентурну мережу, зокрема, серед політичних еліт на різних щаблях у різних країнах світу.

Попри те, що більшість населення Росії є зазомбованим, сама машина держави є потужною у плані питань безпеки і мілітаристичної політики. Прикладом моїх слів може служити Німеччина. Колишній канцлер Шредер зараз займається лобіюванням питань «Газпрому». Він працює на офіційній посаді із досить високою зарплатою, і таких представників істеблішменту, впливових, з контактами і готовими лобіювати інтереси Росії, є багато у всій Європі на різних рівнях. Тому зараз повернення Росії до G-8 є швидше реальним, ніж нереальним.

Кирило Сазонов:

У Росії є союзники. Мова йде про того ж Макрона, а  на зустріч із Сергієм Лавровим полетів міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас, яким теж було про що поговорити. Усі країни Європи мають певні «точки перетину» із Росією. Не виключено, що і Дональд Трамп не буде проти того, щоб РФ знову увійшла до «Великої вісімки». Це все означає, що шанси на повторне потрапляння до списку найрозвиненіших країн світу у Росії є, але невідомо, як події розгортатимуться далі.

Олександр Хара:

Ні, жодних шансів на це немає. Якщо б все залежало від Макрона і Трампа, то такі шанси були б, але у ситуації, яка склалась,  протестуватиме, наприклад, Британія, яка має чітку антиросійську позицію у цьому питанні. Ця позиція пов’язана із намаганнями Росії впливати на різні політичні процеси у Великобританії і з тим, як Москва себе поводить у своїй геополітиці.

Але навіть якби Росію і повернули до країн «Великої вісімки», це б не мало доленосного впливу на жодну зі сторін. Росія є карликовою державою в економічному плані, і вона нічого не формує у глобальному плані. І це б негативно позначилось на країнах, які входять до G-7, адже серед них би була людина, у якої руки в крові. Тобто покарання у вигляді санкцій змінилось би на прийняття до світової еліти.

Як така ситуація може вплинути на Україну і як ми повинні поводитись?

Олександр Антонюк:

Ми повинні розуміти, що, крім нас самих, незалежна сильна Україна нікому, по суті, не потрібна. Ще раз наголошу, що геополітичні інтереси успішних країн завжди будуть вищі, ніж інтереси країн, які мають ті чи інші проблеми. Ми повинні усвідомити усі ризики і чітко проартикулювати для себе, які є наші інтереси. Тоді на рівні усіх публічних осіб ми зможемо декларувати одну спільну позицію. Це необхідно робити і для західних партнерів, які вболівають за нас, зважаючи на власні ризики. Я маю на увазі Польщу, Балтійські країни і ту ж Молдову.

Ми повинні негайно починати судитись із РФ на суми не у декілька мільярдів, а на трильйони доларів

Росія вже має досвід окупації території інших держав. Зараз через«п’яту колону» у вигляді Медведчука, його партії та соратників Україна буде показана у дуже негативному світлі. Інформаційна машина працює, і це не лише «Росія 1» чи «Russia today». Взимку наша аналітична група «виловлювала» різні негативні сюжети із «джинсовим» характером у пресі всього світу. Позитивний ореол потужної країни і царя зустрічався навіть на сторінках «Deutsche Welle» і «Euronews». А середньостатистичні люди, які не дуже вникають у політику, це сприймають.

Тому наш імідж, перш за все, залежить від того, як будуть себе поводити і що будуть говорити представники нашої політики, особливо на міжнародному рівні. Я зараз відкидаю Медведчука і всіх проросійських політиків. Усі решта мають бути максимально чіткі у своїх діях і словах.

Окрім політичного складника, Україна повинна використовувати юридично-правові норми міжнародного права. Оскільки ми маємо зафіксовану окупацію територій, хоча би на рівні Криму, ми повинні негайно починати судитись із РФ на суми не у декілька мільярдів, а на трильйони доларів. Це потрібно для того, щоб проявити активність і щоб нас цитували світові ЗМІ. Тоді лідери потужних країн просто не зможуть не реагувати на це і будуть змушені це як мінімум коментувати.

Також це нам допоможе у переговорах із нашими партнерами. Ми отримали форс-мажор, ми не можемо зараз стабільно виплачувати кредити, і ми повинні понижувати соціальні стандарти населення, що є неприпустимим. Через те, що Росія окупувала частину наших територій, вона окупувала і значну частину нашої економіки. Інакше кажучи, Росія просто нас грабує, оскільки зараз Крим експлуатує саме вона. Ці всі моменти потрібно піднімати в судах і запускати процес контрибуційних виплат за окуповану територію.

Отже, з одного боку, ми затягнемо час розвитку інших комерційних проєктів, як, наприклад, «Північний потік-2». До речі, у ньому ми маємо право виставляти претензії на активи. А з іншого боку, ми створимо інформаційні приводи, які ті ж Макрон, Меркель чи Трамп не зможуть ігнорувати.

Кирило Сазонов:

Якщо світові держави знімуть санкції із Росії і відновлять торгівлю із нею, то це означатиме лише те, що Україну залишили на розсуд РФ. Тому Україна зараз має проявити якусь активність і розробляти нові сценарії розвитку подій для Європи так, щоб розвинені країни Євросоюзу були на нашому боці. Необхідно зробити так, щоб питання війни в Україні не знімалось із порядку денного, бо тоді ми залишимось сам-на-сам із дуже потужним ворогом. Потрібно пропонувати якісь цікаві проєкти, щоб Європа була більше зацікавленою у нас, ніж у Росії. Для цього потрібно запрошувати інвесторів, створювати спільні проєкти, використовувати ті ресурси, які у нас є. Україна багата в енергетичному плані, у плані землі та інших ресурсів, це все треба використовувати. Ми маємо стати більш вигідним союзником для Європи, ніж Москва.

Олександр Хара:

До «Великої сімки» ми, на жаль, не маємо жодного стосунку. У нас там є союзник Канада, яка постійно просуває наші інтереси, тому у цьому питанні нічого б не змінилось.

Ми повинні на дипломатичному рівні розвивати думку, що метод «пряника» (прохання припинити війну, відпустити наших моряків) для Росії є недієвим. У ПАРЄ подумали, що якщо вони відновлять право голосу для РФ, то так вони заохотять її дотримуватись прав людини і всіх інших речей, які є звичними для країн Євросоюзу. Чи щось змінилось? Ні. Я вважаю, що така тактика була помилковою.

Безумовно, на Україну буде створюватись тиск з боку Франції, Росії та інших країн. Нас будуть підштовхувати до різного роду компромісів, щоб Європа мала змогу зняти санкції з Росії. Для нас будь-які компроміси є неприпустимими, адже більшість із них надиктовані Кремлем і ведуть до втрати наших територій і капітуляції загалом.

Роман Гурський, ІА «Вголос»