Результати опитування здивували: 56% росіян позитивно ставляться до України – і це максимальний показник у період після квітня 2014 року, відколи Росія анексувала Крим. До того ж від лютого до вересня 2019 року у півтора рази збільшилася частка росіян, які сумарно оцінюють своє ставлення до України як “добре”. Опитування ж проводили у 137 населених пунктах, 50 суб’єктах РФ.

Також в Росії знижується частка респондентів, які виступають за закриті кордони і візи з Україною. Підтримка цієї думки за рік скоротилася з третини (32%) до чверті (23%) опитаних.

Чому раптом на стільки збільшилася частка росіян, які позитивно ставляться до українців, як може ситуація змінитися у подальшому та чи варто взагалі у час війни здійснювати такі українсько-російські дослідження?

Про це «Вголос» поцікавився у політолога Олександра Антонюка, соціолога, експерта у галузі політичної та електоральної соціології Ірини Бекешкіної та політтехнолога Дениса Богуша.

Чому частка росіян, які позитивно ставляться до українців раптом збільшилась?

Денис Богуш:

«Левада-центр» – один із трьох таких центрів у Росії, які менш-більш можна вважати незалежним. І якщо говорити про 56%, така цифра швидше за все пов’язана із тим, що у Росії послабилась антиукраїнська пропаганда і ставлення до нашої країни у них трохи змінилось.

До слова, ми колись проводили дослідження про потік російської пропаганди: так вияснили, що протягом дня близько 200 негативних новин про Україну транслювали на весь світ тільки «РІА-Новості» – тобто загалом це були тонни дезінформації, які при цьому подавали 40 мовами світу.

А причиною того, чому трохи ослабла російська пропаганда щодо України може бути те, що у нашій країні змінилася влада. До того ж теперішній президент України Володимир Зеленський досить відомий у Росії: росіяни ж бачили ж його у фільмах, програмах. Тим більше Зеленський не є для них такий далекий, як Порошенко, якого хіба з цукерками «Рошен» вони можуть у себе асоціювати. А Зеленського росіяни бачили у кіно, тому він для них не є негативним персонажем.

Ірина Бекешкіна:

У таких питаннях росіяни дуже залежні від ЗМІ своєї країни, бо звідки вони ще можуть черпати інформацію про Україну? І якщо до виборів їм постійно казали, що українці, наша країна загалом та її влада – такі-сякі, то зараз, думаю, Росія просто готується на певні поступки. Принаймні через ситуацію із  розведенням військ. Та й у росіян зараз дещо інша тактика: мовляв, українці хочуть миру так, як і ми. При цьому я б зауважила, що у самих російських ЗМІ дещо змінилися акценти у плані подання інформації. Тому й у частини росіян могла змінитися думка щодо українців, мовляв, не такі вони вже й погані, це влада у них погана і у всьому винна: та, яка була, і та, яка є зараз.

Олександр Антонюк:

Я б не надто довіряв таким дослідженням, адже більшість все ж таки росіян знаходяться під впливом російської інформаційної пропаганди. Тому я не вірю, що ситуація сильно змінилася. Та й це може бути своєрідний інформаційний вкид для того, аби згодом сказати: подивіться, росіяни не такі вже й погані. От, наприклад, якщо потрібно буде реалізовувати «формулу Штайнмайєра».

Але тут варто врахувати, що, якщо опитування здійснювали серед 2-5 тисяч респондентів, то це не показник, особливо, якщо це в одному конкретному регіоні. Якщо ж опитування здійснювати по всій території Росії і серед різних вікових груп, тоді вже можна робити висновки. Бо російська молодь може сприймати українців позитивно, а середнє і старше покоління – навпаки. При цьому треба розуміти: чим далі від Москви у глибинку на схід Росії, тим ставлення у росіян до українців змінюється з негативного на байдуже або нейтральне.

Відсоток критично мислячих людей у Росії становить  десь 10-15%, враховуючи ще й українську діаспору, яка там мешкає

На мою думку, відсоток критично мислячих людей у Росії становить  десь 10-15%, враховуючи ще й українську діаспору, яка там мешкає. А загалом росіяни до українців ставляться або байдуже, або негативно. І на це впливає інформаційна пропаганда та церква, які агресивно налаштовані до України.

Хоча ще варто врахувати те, що манера російського громадянина – хамська – і він по суті своїй позитивно ставитись не може ні до кого.

А що може змінити ставлення українців до росіян?

Денис Богуш:

Це неймовірно, але навіть попри війну, українці продовжують добре ставитися до росіян. Понад 50% наших громадян позитивно сприймають східних сусідів, зокрема через родинні зв’язки. Іноді можуть траплятися серйозні суперечки, якщо справа стосується Криму чи схожих конфліктних питань, проте українці просто такі теми не обговорюють.

Також багато з тих, хто голосував за Зеленського, не хоче вірити в те, що росіяни  можуть бути нам ворогами. У них – ілюзія, що росіяни не можуть нас  убивати. Хоча й загинуло вже мінімум 10 тисяч військових – такі люди далі вірять в ілюзію «братніх народів». Та це й не зовсім дивно, зважаючи на  дуже тривалу пропаганду про «три близьких братніх народи».

Олександр Антонюк:

В українців до росіян насправді нормальне ставлення, якщо говорити про побутові речі. Навіть варто взяти до уваги те, що багато українців їдуть до Росії працювати. Тому, якщо не порушувати воєнних питань, а виключно говорити про звичайні речі, співіснування теоретично можливе, коли немає тез на зразок «Та ви – хунта! Ви Донбас розстрілюєте». Та, якщо згадати питання війни і те, що у нас росіяни Крим «віджали», то більшість українців буде ставитись до Росії негативно. Тому варто тільки питання Криму поставити на карту – і вже спалахне конфлікт.

До речі, от і простий приклад, як можна вибудувати соціологію: все залежить від поставленого питання і від його контексту.

Ірина Бекешкіна:

Думаю, на це вплинути може лише зміна влади і зміна політики – по-іншому ніяк. Бо насправді зміни можливі, згадаймо приклад Другої світової війни. Та ж Німеччина зараз дружить з багатьма країнами, незважаючи на таку велику кількість жертв.

Чи нормально, що у час війни здійснюють спільні українсько-російські дослідження?

Ірина Бекешкіна:

Такі порівняльні дослідження важливі. Причому їх здійснювали і до російсько-української війни чи не з 90-хх рр. ще. Також, зауважу, «Левада центр» в Росії є особливими, бо на нього наклали печатку «іноземних агентів». Вони загалом займають специфічне місце в Росії і пропагандистами їх навряд чи назвеш.

Денис Богуш:

Такі дослідження потрібні завжди, бо таким чином люди розуміють реалії. Це і для самоаналізу потрібно і для оцінки пропаганди – досліджувати суспільну думку, – бо це фактор здорового демократичного суспільства.

У Швейцарії, наприклад, проводять дуже багато різноманітних досліджень. Та й референдуми там щомісяця – вони цікавляться таким чином думкою людей щодо ухвалення того чи іншого рішення. У нас же якщо такі референдуми проводити, вони будуть лише маніпулятивними. Тому в Україні можна здійснювати тільки дослідження суспільної думки і то іноді варто сумніватися – вірити чи не вірити.

Марія Волошин, «Вголос»