Та й навіть ще 15 років тому відомий єврейський письменник Едуард Ходос під час зустрічі з громадськістю Полтави заявляв: «У Верховній Раді України євреїв більше, ніж в ізраїльському кнесеті».

До слова, на те, що прем’єр-міністр України Володимир Гройсман має єврейське походження, часто звертають увагу українські та закордонні журналісти. А деякі представники медіа та активісти ще й стверджують, що єврейське походження може мати також експрезидент України Петро Порошенко.

А зараз, напередодні парламентських виборів, якщо заглянути у списки партій, які рвуться у Верховну Раду, можна неозброєним оком побачити тих же одіозних персон, які вперто не хочуть віддати владу: Кернеса (кандидата від «Опозиційного блоку», мера Харкова та ексчлена «Партії регіонів», Рабіновича (українсько-ізраїльського бізнесмена та олігарха, лідера партії «За життя»). Не кажучи вже про таких відомих персон єврейського походження, як президент Зеленський і прем’єр Гройсман та, якщо вірити медіа, експрезидент України Порошенко та експрем’єрка Тимошенко, що також штурмуватимуть Парламент разом зі своїми політсилами.

При цьому не варто забувати і про, здавалося б, вічних українських олігархів, тих же Коломойського та Пінчука, які свого не віддадуть у жодному разі.

Якщо ж звернутись до статистики, то на території України, за даними останнього перепису населення, який відбувся у 2001 році, проживають представники понад 130 національностей, народностей та етнічних спільнот. Корінне населення – українці – становить 77,8% (понад 37 млн осіб), все інше населення – це представники національних меншин, євреї серед яких становлять 0,2%.

Тому дивує, а декого й обурює: як із близько 100 тисяч єврейського населення у нашій країні (Під час того ж таки вищезгаданого форуму віцепрем’єр міністр України Розенко розповів: «В Україні проживає понад 120 тисяч євреїв та осіб з єврейським родинним корінням»), порівняно з мільйонами українців (відповідно до даних Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 року загалом чисельність населення України становить 42 мільйони 153 тисячі осіб), не українці, а представники єврейської меншини очолюють Україну?

Чому так склалося та як це впливає на долю країни, «Вголос» поцікавився у директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, політексперта Дмитра Корчинського та політолога Андрія Міщенка.

Чому ключові посади в Україні дісталися євреям?  

Дмитро Корчинський:

«Українську еліту протягом ХХ століття винищували активніше, ніж єврейську»

Це пов’язано з тим, що українську еліту протягом ХХ століття винищували активніше, ніж єврейську. І вона не відтворювалася, тому людей, котрі здатні боротися і здобувати владу в Україні, серед українців у відсотковому відношенні менше, ніж євреїв.

І чому ж стало можливим обрання президентом Зеленського? Бо протягом ХХ століття у нас виживали переважно ті українці, які були позбавлені націоналізму. А ті, які занадто серйозно сприймали такі поняття, як «національна гідність» чи «національний суверенітет», «боротьба за національні інтереси», гинули і не давали або фізично нащадків, або не могли передати їм свої навички та ідеї. Натомість виживала тільки конформістська більшість, ті, хто під час Голодомору замість того, щоб віддати остатню скибу хліба старому чи малому, жував її під ковдрою. Тому ми нащадки тих, хто вижив під час Голодомору, тих, хто був позбавлений почуття національної самозбереженості,  національної солідарності та національної гідності. Саме тому нам важко просувати своїх людей до влади в Україні.

Андрій Міщенко:

«Парадокс: у самих українців є мрія, аби українців при владі не було»

Незважаючи на різницю в чисельності щодо українців, євреї так вміють організувати процеси, що вони і є при владі в Україні. А українці натомість взаємно поборюють один одного, ставлять претензії у політичному вимірі – і це, як наслідок, призводить до парадоксу, що в самих українців мрія – аби українців при владі не було.

А свого часу в Галичині Євген Коновалець започаткував гасло: «Свій до свого по своє», коли українці почали економічно, політично гуртуватися між собою. І в тодішній Західній Україні перестали на ситуацію впливати ті ж єврейські та польські бізнесові кола, а почали домінувати українці. Відповідно, виформувався середній клас українців, який потім годував УПА і ОУН, які не один десяток років боролися за українську незалежність.

При цьому якщо глянути на інші країни, то в японців, до прикладу, діє постулат: ти не ведеш бізнес, а ведеш війну за Японію. Тому ми і спостерігаємо експансію японських товарів у світі. У США також американські компанії мають у цьому плані протекцію. У Польщі кожен злотий має залишитися в польській економіці. А в Україні, на жаль, сьогодні й надалі сповнюється приказка: «Де двоє чубляться, там третій користає».

Олег Соскін:

На жаль, ті євреї, які перебувають на території України, виконують тут своєрідну функцію. Бо вони не є самостійними гравцями, а представниками іноземної держави – Ізраїлю. Ба більше: вони є представниками різних хасидських структур, об’єднаних у різні релігійно-корпоративні структури, такі як ХАМАС, горський орден євреїв тощо. І враховуючи те, що вони мають висококваліфіковані кадри, отримали владу в Україні.

Українців така ситуація влаштовує. Це добре чи погано?

Олег Соскін:

Україна є країною мононаціональною, адже в нас тих, хто позиціонує себе українцями, є близько 70%. Тобто титульна нація – українці. А євреїв офіційно в Україні є близько 100 тисяч. Тому це ненормально для національної країни, де є титульна нація, щоб державою керувала етнічна меншість. Така ситуація свідчить тільки про те, що українська нація не зуміла відповідним чином структуруватись і виплекати аристократичну верховну верству керівників. А якщо немає інтелектуалів-аристократів, значить будуть керуватимуть чужинці.

Дмитро Корчинський:

Занадто великий відсоток євреїв та й будь-якої іншої меншини при владі загрожує зростом ксенофобії в суспільстві, у цьому випадку – антисемітизму. Взагалі у нас нічого поганого в тому, аби представники національних меншин обіймали будь-які посади, немає, окрім посади президента. Адже президент має важливу символічну функцію – гарант – це символ нації поряд із прапором, гімном і гербом. Тому президентом України має бути етнічний українець, а не представник якоїсь меншини з тієї самої причини, з якої ми маємо використовувати національний український прапор, а не прапор Ізраїлю чи РФ. Отож зрозуміло, що президент України – єврей – це не дуже прийнятна річ вже в аспекті символіки.

Андрій Міщенко:

При владі було багато тих, хто прикривалися українськими цінностями та гаслами, і таким способом вони утверджували нав’язану українському суспільству думку, що всі однакові. І зараз ця думка ще більше підриває українське суспільство, ніж «русскій мір», бо люди думають: та всі вони будуть красти, то може іноземців спробувати обрати. Тому й готові за євреїв, поляків, грузинів, литовців і за кого завгодно голосувати. А цей дуже небезпечний механізм, до речі, запустила саме влада Порошенка.

Тому тут важливо те, як євреї ставляться до українців, адже так і українці мають ставитися до євреїв. Якщо єврейська громада є лояльною до всіх процесів українського державотворення і тих цінностей, які для нас є важливими, то ми їх так само толеруємо. Якщо ж національна меншина вороже налаштована проти Української держави та мови і загалом усіх її основоположних цінностей, то, відповідно, українське суспільство має реагувати так само.

Кого можна виділити серед українських політиків єврейського походження?

Олег Соскін:

От експрезидент Кучма єврейського походження, зять його – олігарх Пінчук – теж особистість, яка входить у серйозні хасидські структури, які ним керують. А Зеленський тим більше повністю керований. І Порошенко таким самим був, тим більше, що він, думаю, з роду Вальцманів. А найбільшу ж синагогу в Україні Коломойський побудував, а він – один із членів ХаБаДу, як і Рабінович, Пінчук, Червоненко – такі ж одіозні особистості.

Загалом же є різні угрупування євреїв і вони всі між собою змагаються за вплив (ХаБаД, горські або кавказькі хасиди чи інші), але коли треба експлуатувати чи нищити нашу українську націю, тоді вони всі об’єднуються. А так переважно змагаються за гроші. Тому можна сказати одне: нічого доброго євреї, які були при владі в Україні, для нашої держави не зробили. А те, що вони роблять, – це пограбування та експлуатація нації і держави. Бо вони просто заганяють країну в боргову яму, затягують зашморг, руйнують економіку, руйнують українців духовно, а самі тим часом збагачуються. При цьому ми бачимо, як щороку чисельність українського населення зменшується, тобто можна сказати, що їхня вся політика зводиться до того, аби українців ставало все менше.

Дмитро Корчинський:

Більшість олігархів у нас – євреї за походженням, і зрозуміло, що, як і будь-які олігархічні капітали в Україні, вони створені через пограбунок української економіки та народу. А враховуючи те, що Коломойському належить 15% української економіки, а Ахметову – 50%, думаю, зараз завданням теперішнього президента буде здійснення перерозподілу на користь Коломойського.

Чому ми знову бачимо стільки знайомих облич у списках до Ради та чим це небезпечно для країни?

Дмитро Корчинський:

«Багато євреїв себе усвідомлюють російськими людьми в Україні і мають подвійну самоідентифікацію»

Варто не забувати, що у політику люди йдуть заради влади і грошей. І також те,  що багато євреїв себе усвідомлюють російськими людьми в Україні і мають подвійну самоідентифікацію. І зрозуміло, що багато з них не люблять Україну й ідентифікують себе з радянською спадщиною і налаштовані антиукраїнськи. Але тут варто зауважити, що для українців є небезпечним не ті євреї, які орієнтуються на Єрусалим, а ті євреї, які орієнтуються на Москву. І це треба чітко розділяти завжди.

Андрій Міщенко:

Зараз, під час виборчої кампанії, ті євреї, які хочуть пройти в Раду, поводяться грамотно, обережно. Хоча такі одіозні, як Червоненко та інші, вже не приховують своєї суті. Але тут суть в іншому: такі, як Кернес чи Рабінович, є українофобами і самі своєю поведінкою розпалюють антисемітизм в Україні. І такою діяльністю вирізняються вже тривалий час, бо ми ж бачимо, як вони ставляться до питань Голодомору, декомунізації чи українізації – це ставлення українофобське.

Як зміниться ситуація після того, як ми отримали нового президента, який має єврейське походження?

Олег Соскін:

Президентство Зеленського, якого пов’язують із Коломойським, ще більше загострить ситуацію. Адже вони не розуміють: зараз для них у величезних обсягах зростає ціна на помилку. І якщо відбудеться погіршення соціально-економічної та політичної ситуації у країні, тоді українці не казатимуть, що винен Зеленський, Гройсман, Вальцман чи ще хтось. І недолуге керування та жадібність може породити не лише ненависть до конкретних прізвищ тих, хто при владі – відбудеться удар по всьому єврейству в Україні. І це небезпечно.

Дмитро Корчинський:

Звичайно, що для єврейської громади мати свого президента і більше своїх представників при владі означає більш багате життя і кращі перспективи. Натомість для українців у такому разі все складається навпаки. Тому українцям варто було би попіклуватися про те, щоби саме українці теж іноді потрапляли до влади, на високі державні посади.

Андрій Міщенко:

І Коломойському, і Зеленському, і Рабіновичу та компанії – їм усім глибоко наплювати на українську мову, історію та болі українців. Зрештою так, як і Порошенкові. Тому їхня діяльність може бути імітацією, але не буде зроблено жодних кроків щодо основ нашої держави. Бо для них Україна є просто інструментом чи джерелом для заробляння грошей. І у разі часу «ікс» всі вони будуть в Ізраїлі зі своїми награбованими в Україні мільярдами. А Ізраїль своїх не видає.

Тому українці мають нарешті зрозуміти, що ті, хто не є українцями, нічого для покращення життя українців не робитимуть. І у всіх своїх бідах винні перш за все ми самі, бо це ми обираємо владу в нашій державі, яка є віддзеркаленням народу. Тому, голосуючи за неукраїнців, ми, відповідно, виштовхуємо наших громадян за межі країни на заробітки. Бо чужинцям не потрібно 50 чи 40 чи навіть 20 мільйонів населення в Україні, їм потрібно виключно стільки, щоб сплачені українцями податки вони могли розкрадати. А питання освіти, медицини, мови тощо їм не потрібні. Тому всі ці так звані «реформи», спрямовані на знищення титульної нації. І виходить так, що це навіть не ідеологія, а природа всіх чужинців така – жодних сентиментів у ставленні до іншого народу.