Чи принаймні спробувати самому з ними подружитися.

Та ще не встиг Зеленський озвучити свою позицію щодо інших країн, як Угорщина вже з нетерпінням очікує на ухвалення поправок до українських законів про освіту та про мову. Польща ж, зі свого боку, устами свого президента Дуди просить дозволу на ексгумацію тіл польських жертв на Волині, аби «зміцнити відносини двох країн», і для того, аби «не було лихої пам’яті або ворожості». Зеленський при цьому теж не проти примирення та дружби з поляками. І не лише із ними. Президент вже й білоруського лідера Лукашенка встиг запросити в Україну – і той погодився.

Хоча, з одного боку, угорський та український президенти і обговорювати всі спірні питання і їх вирішення”, все ж наш замміністра МЗС вже встиг попередити Угорщину, аби та не переходила “червоних ліній” у взаємодії з громадянами України угорського походження на Закарпатті. Натомість глава МЗС цієї країни, всупереч рекомендаціям Києва, таки приїхав на Закарпаття.

То ж як складатимуться відносини України із сусідніми країнами вже за нового президента? Та й яку зовнішню політику вибудовуватиме Володимир Зеленський і чи вдасться йому порозумітися із конфліктними західними сусідами? Про це «Вголос» поцікавився у дипломата і експерта з питань зовнішньої та безпекової політики Олександра Хари, директора центру суспільно-інформаційних технологій «Форум», політолога Валерія Димова, експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілії Куси та дипломата Вадима Трюхана.

Зустрічі президента Зеленського із європейськими лідерами дають надію на покращення відносин між Україною та сусідніми країнами?

Валерій Димов:

Насправді причиною конфліктів між Україною та тими ж Угорщиною та Польщею, які ми спостерігали досі, була не наша країна. До того ж ці дві країни конфліктують не лише з нашою державою, а й з ЄС. При цьому відстоюють свої інтереси так, як вони їх бачать, і часто, на жаль, коштом інтересів інших країн чи європейських інституцій, зокрема коштом інтересів України.

Партії «Слуга народу» та президентові Зеленському вигідна відсутність зовнішньополітичної позиції

Бо ж бачимо, що зараз багато наших сусідів та партнерів, я вже не кажу про ворогів, використовують «вікно можливостей» у розв’язанні деяких проблемних питань, які складаються між цими країнами і Україною. Вони розуміють, що немає  зараз в України чіткої позиції – і ми це бачимо – щодо багатьох питань, також розуміють, що у нас триває передвиборна кампанія і для президента Зеленського і його політсили у Парламенті важливо далі тримати такі позиції, які не розколюватимуть електорат. Натомість чітка позиція з багатьох, зокрема історичних, питань може забрати у партії Зеленського частину його електорату. Тому відсутність позиції вигідна партії «Слуга народу» та президентові Зеленському.

Однак ми прекрасно розуміємо – те, що зараз вигідно нашому президентові, не завжди може бути вигідно Українській державі. І така ситуація часто стимулює і мотивує сусідніх країни для посилення шантажу та вимог, на які має погодитись Україна.

Олександр Хара:

Поки системної зовнішньої політики в України немає. І зрозуміло чому, бо Зеленський не так довго обіймає посаду президента і у нього не було можливості відправити у відставку Клімкіна і призначити свого міністра. Тому це обмежує дещо його вектор дій.

Ті ж Угорщина та Польща бачать можливим тиснути на Україну, коли вона слабка, аби розширювати свій вплив на нас, а то й вирішувати так свої внутрішньополітичні питання.

Угорщина, до прикладу, хоче розширити свої кордони не фізично, але в плані політичних і культурних впливів на територію Закарпаття. І, безумовно, що це жодним чином не пов’язано з політикою Києва, а тим, що вони хочуть інтегрувати цих людей у свої структури.

З поляками трохи інша ситуація. Є електорат, якому ця тематика антиукраїнська і однобокої історичної справедливості є необхідною, тому, безумовно, що нинішня правляча партія у Польщі використовує її на повну. Тому ця ситуація від України на 100% не залежить.

Ілія Куса:

Наші сусіди давно хочуть піти на примирення з Україною, однак це Україна протягом останніх 5-ти років не йшла на примирення. І саме через певні дії попередньої української влади у нас зараз проблеми.

Чому не вдалося досягти порозуміння із сусідніми країнами за час президентства Порошенка?

Вадим Трюхан:

Зовнішня політика щодо сусідніх країн була найбільшою дипломатичною невдачею як президента Порошенка, так і самої України

Одна із ключових проблем у міжнародній політиці президента Порошенка була у тому, що він не зміг вибудувати практично орієнтовані взаємовигідні відносини з більшістю наших держав-сусідів, окрім, можливо, Молдови та Білорусі. А щодо Польщі, Румунії, а особливо Угорщини – це було найбільшою дипломатичною невдачею як президента Порошенка, так і самої України. Дипломатичні відносини із нашими західними сусідами були беззубими.

Ілія Куса:

В основі нашої політики внутрішньої, яку потім спроєктували на зовнішню, був принцип ультраконсерватизму, який намагався сповідувати Порошенко та його партія і Уряд частково. Вони просто намагалися досягнути своїх вузьких політичних інтересів, як правило, пов’язаних із набуттям рейтингу і перемогою на виборах, завдяки питанням гуманітарно-культурного та духовного характеру. А багато таких питань, зокрема, в самій Україні, часто спричинюють конфлікти.

Тому попередня влада і зробила ставку на такі питання, адже в інших напрямах у них не було багато успіхів у плані реформ, економіки, торгівлі тощо, тому взялися за гуманітарну сферу, а це і погіршило наші відносини із сусідніми країнами. Бо при владі в тих же Румунії, Польщі та Угорщині так само були еліти, які питання політики, національної пам’яті та історії теж для себе зробили пріоритетними. Відповідно це було зіткнення інтересів, коли і в нас, і в них ці питання розкручували заради виборів та досягнення своїх політичних інтересів. І їх вони поставили вище, ніж національні інтереси держави.

Олександр Хара:

Своєю реактивною політикою щодо західних сусідів Порошенко намагався розширювати коло тих, хто би його підтримував перед виборами, зважаючи на корупційні скандали з «Укроборонпромом» та «Роттердам плюс». І за таких умов не міг ухвалювати такі рішення, які б вирішили конфлікти з тією ж Польщею.

Яку зовнішню політику вибудовуватиме президент Зеленський щодо сусідніх до України держав?

Вадим Трюхан:

Президент Зеленський відразу спробував певним чином покращити відносини з нашими сусідами, зокрема, зустрівся з президентом Польщі Дудою під час візиту до Брюсселя. І вони домовились врегульовувати ті конфліктні питання, які накопичувались між країнами роками. Аналогічно він намагається діяти і щодо інших наших сусідів, зокрема Угорщини, Молдови тощо. Він використовує виважену риторику, в якій немає звинувачень чи агресивних випадів щодо цих країн. Ба більше: щодо Білорусі Зеленський виходить на певну взаємовигідність та принцип взаємної поваги у наших відносинах з цією країною. Є налаштованість обидвох президентів до співпраці.

Щодо Росії, то відверто агресивних випадів він у своїй риториці не дозволяє, бо налаштований на досягнення миру.

Незважаючи на те, що якихось конкретних та практичних результатів міжнародної політики президента Зеленського у відносинах із сусідніми країнами ми ще не побачили (бо у нього навіть ще немає міністра закордонних  справ, якого би ВР призначила за його поданням, та й команда на міжнародному напрямку ще не сформована), втім, йому вдалося протягом перших двох місяців не допустити ні очевидних ляпів у відносинах із нашими державами-сусідами, ні якимись чином зіпсувати відносини з якоюсь із країн.

Зараз залишається очікувати, що після парламентських виборів Україна отримає нового міністра МЗС, який має бути професіоналом, бажано кар’єрним дипломатом. І тоді вже вибудовуватимуть нову дипломатію.

Валерій Димов:

І Зеленському, і Україні вигідно було би швидко вирішити ті конфліктні  питання, які накопичилися за час минулої влади. І, думаю, новий президент таку риторику і використовуватиме. Однак тут варто зауважити, якою ціною відбуватиметься налагодження стосунків із агресивним сусідами. Бо якщо ми підемо на поступки тій же Угорщині, яка мріє про зміни до українського закону про освіту, це буде нам у мінус. Та й станеться так, що українських громадян угорського походження Угорщина буде і надалі використовувати задля розв’язання внутрішніх ситуацій у своїй країні. Бо закарпатських угорців  Угорщина розглядає як ресурс робочої сили та електоральних можливостей партій. Тому вони знову можуть вдатися до стратегії вирішення своїх внутрішньо політичних проблем завдяки угорській громаді, яка мешкає в Україні.

Та з тією з Польщею хіба складні питання ексгумації треба вирішити лише так, як цього хоче польська сторона? Хіба це та ціна, на яку погодяться українці? Тому конфліктні питання з сусідами треба вирішувати з погляду чіткої позиції, при цьому не забуваючи про інтереси своєї країни.

Ілія Куса:

Запрошення Зеленським Лукашенка в Україну – це грамотний крок, оскільки Білорусь в умовах, коли її стосунки з Росією погіршуються, шукає нові центри впливу, на які вони можуть розраховувати залежно від ситуації. А Україна може дати їм де-факто вихід у світ і можливість дрейфувати подалі від Росії, в якій вони вже починають бачити загрозу. Тим більше Лукашенко вже побачив, до чого може призвести наявність проросійських сил на прикладі Криму і Донбасу. Та й ідучи на зустріч тій же Білорусі, ми послаблюємо вплив на неї Росії.

Якщо країни-сусіди й надалі поводитимуться агресивно, як реагуватиме новий президент? 

Вадим Трюхан:

Перевага Зеленського у тому, що він не мав жодного стосунку до тих тем, які є дражливими для угорців, румунів та поляків. Тому він може з чистого аркуша вести переговори з лідерами цих держав. Та й, на мою думку, ані Угорщина, ані Румунія, ані тим більше Польща не зацікавлені у подальшому зниженні рівня відносин з Україною, а тим більше – ескалації на дипломатичному рівні тих тем, які є конфліктними.

При цьому, думаю, зараз і кадрові зміни відбудуться у дипломатичному корпусі, призначать нових послів у цих країнах і, відповідно, з’являться нові ідеї та можливості, аби врегулювати старі конфліктні питання і вийти на новий рівень двосторонніх взаємовигідних відносин України з Румунією, Угорщиною та Польщею – у торгово-економічній, гуманітарній та військово-технічній, оборонній сферах. До того ж наше завдання – позбавляти козирів тих, хто не є другом України і у польському політикумі, і в угорському та румунському.

Олександр Хара:

Звичайно, є події, які можуть намагнітити ситуацію і спричинити певну кризу. Такою подією можуть бути вибори, святкування чи відзначення певних історичних подій, які можуть використати для провокацій, чи висловлювання посадовців, або й економічні конфлікти.

Однак, думаю, якщо виникне одна-дві кризи між нашою країною та сусідами,  Зеленський зрозуміє, що на поступки у принципових питаннях щодо сусідів йти не можна. Бо спочатку це буде мова, потім розширення повноважень громад, не звертаючи уваги на Київ, безпосередньо з іншими країнами. 

Марія Волошин, “Вголос”