Вони ж бо після обрання Володимира Зеленського президентом України, який не лише не олігарх, а й навіть не політик, задумались: що далі?

Бо ж добре запам’ятали: Глава Держави анонсував старт нової епохи для українських олігархів, які тепер відповідатимуть за вирішення конкретних питань у країні.

Тому й заметушились: як бути, аби все зароблене чесною чи нечесною працею не привласнили конкуренти? Причому найбагатший із них у тому, що зараз – нова реальність, переконався на власному досвіді: дія формули «Роттердам+», яка приносила Ахметову чималий прибуток, припинилася.

При цьому сам президент Зеленський, що вже зустрівся з олігархами Рінатом Ахметовим, Віктором Пінчуком, Ігорем Коломойським, роздав кожному завдання: Пінчук має опікуватись проблемами соціальної допомоги всіх військовослужбовців; Ахметов реінкарновуватиме Донбас, у відновлення інфраструктури якого великі гроші вкладатиме ще й Коломойський.

Однак чи погодяться українські олігархи віддавати власні гроші на потреби країни просто так, що можуть зажадати взамін і як та про що домовлятимуться чи принаймні спробують домовитися з новим президентом, аби не втратити здобуті позиції?

Про це «Вголос» запитав у політолога Владислава Дзівідзінського, політтехнолога Андрія Золотарьова та кандидата політичних наук Ігоря Петренка.

Чи справді погодяться олігархи допомагати країні після розмови з президентом?

Владислав Дзівідзінський:

Зараз в Україні відбуваються значні трансформаційні процеси, найочевидніший – зміна влади. Почалося це з падіння рейтингів колишнього президента і падіння рейтингу довіри до інституту президента і Парламенту. І все це викликало певне бажання зберегти навколо себе всі ресурси і кооперацію фінансово-промислових груп на чолі з олігархами, яка була логічною для колишньої влади. Її недолуга політика призвела до падіння рейтингів та зміни влади, через що олігархи почали змінювати свої орієнтири та придивлятися до потенційних переможців на президентських виборах ще за певний час до їх проведення. Так само і міжнародна спільнота. І країни, які найбільше на нас впливають, зокрема США, вирішили відпустити ситуацію у вільне плавання і просто співпрацювати виключно із майбутнім легітимним переможцем виборів. Все це і призвело до трансформаційних процесів. Проте, на жаль, ця співпраця за всі роки незалежності зрослась між собою – і сьогодні олігархи бачать Парламент і президента виключно як засіб реалізації своїх інтересів.

Андрій Золотарьов:

Кожен новий президент починає з антиолігархічної риторики, мовляв, що у країні олігархів бути не повинно. Але це все закінчується певним фактом про співіснування. Натомість олігархи отримують своє. Тому думаю, що благі наміри Зеленського зіштовхнуться зі стійкістю наших «батьків-утримувачів» – власників заводів, ЗМІ і всього іншого.

Є правда життя, а є благі наміри Зеленського

А досить специфічна реакція Коломойського, мовляв, «можу пофарбувати кіоск», свідчить про те, що є правда життя, а є благі наміри Зеленського. Хоча швидше за все певні проєкти у країні олігархи реалізовуватимуть, але вони ж не знімуть питання щодо того, що далі робити з олігархічною моделлю.

Ігор Петренко:

Я сумніваюся у тому, що Зеленський попросив, а олігархи взяли і так просто погодилися виконати його прохання. Очевидно, що у них є свої інтереси, а тим більше, враховуючи, що наші олігархи живуть завдяки монополіям, які їм допомагає створювати політична еліта. Бо вони використовують владу задля збагачення. Тому так просто поділитися власними грошима не захочуть.

Однак долучати багатих людей України, особливо для вирішення критичних проблем, та ще й зважаючи на те, в якій ситуації опинилася наша держава, безумовно, треба. Як саме це відбудеться, ми побачимо вже після парламентських виборів, коли сформуються групи, що впливатимуть на ухвалення рішень парламенту і згодом – Уряду.

В принципі олігархів можна залякати, але я сумніваюсь, що зараз Зеленський має можливості, аби особливо впливати, зважаючи на те, що контролю над державою і навіть над тими сферами, які включені у повноваження президента у Конституції, він поки не має. Тому це просто побажання Зеленського, які він висловив.

Хто з олігархів і про що може домовитися з президентом?

Владислав Дзівідзінський:

Час змін продиктував їм переорієнтацію. І на це вимушені реагувати всі. Відповідно, все, що зараз відбувається у політичній сфері публічно та відкрито, так чи по-іншому впливає відкрито на перерозподіл сфер впливу між олігархами. Це означає, що кожен із них змушений переорієнтовуватися та «перевзуватися», домовлятися і захищати свої сфери впливу. Хтось їх суттєво втрачає, хтось хоче свій вплив відновити, але йому це не вдається, а це величезна група, пов’язана з колишніми ексрегіоналами, частина з яких є проросійською, яких відсунули від управління своїми активами. До них можна віднести, починаючи від Медведчука, Льовочкіна, Фірташа, закінчуючи Рабіновичем, Суркісами та іншими. Останні, хоч олігархами не є, але до їхньої групи належать.

І ці всі люди вважали, що після відходу влади Порошенка вони зможуть посилити свої позиції, і тепер говорять про співпрацю із Зеленським. Зокрема, був серйозний переговорний процес між Медведчуком і Зеленським, але вони ні про що не домовилися. Як наслідок – відверта критика президента на каналах Медведчука і навпаки – критика Зеленським Медведчука.

Натомість ті ж «опозиційники» разом зі своїми мажоритарниками, яких вони заведуть у Парламент, не мають шансу на місце в коаліції. А це означає, що вони не впливатимуть на виконавчу владу і на багато посад розраховувати не зможуть, що впливатиме на можливість їхнього контролю на владу і реалізацію своїх інтересів. Тому для них склалася своєрідна ситуація: вони нібито й повернулися, але де-факто впливати ні на що не можуть. Тому й відбувається конфлікт інтересів і між олігархами та політиками, зокрема Зеленським, і між олігархами між собою, аби зберегти свої активи.

При цьому бачимо, що явно збільшує свою бізнес-присутність у всіх сферах Коломойський, бажаючи бути єдиним надолігархом і модератором між президентом, Парламентом і всіма решта. Але є спротив самого Зеленського, хоча не у гострій фазі, але конфлікт інтересів між президентом, його оточенням і Коломойським усе ж є.

Друга лінія – всі ті, хто себе комфортно почував за часів Порошенка, зокрема Ахметов. Він зараз суттєво втрачає, бо на його енергетичну сферу вже нападає Коломойський, намагаючись як мінімум зберегти ручне керування та призупинити запуск ринку електроенергетики, а як максимум – забрати велику частину енергетичних компаній, а можливо, навіть і ДТЕК Ахметова, собі.

До того ж Коломойський також хоче максимально використати партію «Слуга народу» і призначити своїх людей на відповідні посади. Але ці ініціативи не зовсім вдаються. Бо багато з тих кандидатур, які пропонує Коломойський на ті чи інші посади, Зеленський відхиляє, тому і виникає конфлікт.

Однак Зеленський розуміє, що сам він не впорається зі всіма олігархами, що йому відверта та відкрита війна не потрібна, тому й підтримує зв’язки з Коломойським, не загострюючи конфлікт. Також вибудовує свої зв’язки з Пінчуком, який усіляко пропонує співпрацю, адже як мінімум цього хоче Сорос, даючи гроші на такі проєкти, як партія «Голос» Вакарчука.

Якщо ж надалі в певних питаннях порозуміються влада загалом і потім Зеленський із Коломойським, Пінчуком та з Ахметовим (який не домовився з Медведчуком напередодні виборів), тоді саме ця трійка олігархів і стане визначальною для українських бізнес-еліт і саме їхні фінансово-промислові групи будуть у найбільш фаворитному становищі найближчим часом за каденції нового Парламенту та нового президента.

Інша ж група олігархів може залишитись за бортом. Це такі, як Фірташ, який уже розпродає активи, оскільки австрійський суд визнав його винним і збирається передати у США, де, цілком імовірно, його активи просто арештують.

Натомість такі олігархи, як Новінський, швидше за все домовляться із президентом. До того ж Зеленський прагне мати діалог із електоратом на сході України та конструктивну опозицію у Парламенті. Тому президентові таким чином дуже зручні такі депутати, як Новінський. Отож я думаю, що сьогодні Зеленському навіть вигідно, аби «Опозиційний блок» подолав 5-%-ий бар’єр і відібрав частину електорату в «Опозиційної платформи». Хоча саме на цій електоральній ділянці, де почали активно працювати опозиційники, рейтинг почала втрачати «Слуга народу».

Ігор Петренко:

Олігархи завжди намагатимуться просувати свої інтереси, бо це спосіб їхнього існування. Будь-який олігарх шукає контакти з владою, аби отримати для себе своєрідну підтримку: дотації, преференції, субвенції, ухвалення вигідних для себе законів тощо. І тут уже все залежатиме від Зеленського: як він себе поставить і чи зможе їх контролювати.

Але ж тут ще є й інший момент: олігархи можуть робити ставку не на співпрацю із президентом, а на роботу у Верховній Раді. Є шанс, що у Парламент пройде багато «нових облич», і фінансово-промислові групи будуть намагатися схиляти їх на свій бік – до потрібної співпраці, роботи та голосування.

Зараз олігархи найімовірніше не хочуть вступати у гостру фазу протистояння із Зеленським, якщо він справді «за» демонополізацію у країні та зменшення впливу олігархів. Тому просто можуть робити ставку на мажоритарників і теж готують певні способи впливу на тих людей, які заходитимуть у Парламент.

Бо та ж партія «Слуга народу» Зеленського – не моноліт і не має досвіду співпраці та багато досвідчених політиків. Ті люди, які там є, – дуже різні і спільної ідеології у них немає, принципів також не озвучили і, відповідно, їм самим буде складно ухвалювати рішення. А от через вплив людей ззовні, які мають серйозні ресурси, вони можуть переформатуватися і утворити навіть певні групи впливу. Зрештою, олігархам буде вигідна як співпраця із президентом, так і контроль над Парламентом.

Андрій Золотарьов:

Той же Ахметов завдяки формулі «Роттердам+» – де-факто спільному бізнесу із експрезидентом Порошенком – досить суттєво протягом останніх років відновив економічний вплив – і зараз йому треба буде зберегти те, що вдалося втримати. Бо ж у 2014 році він багато втратив, хоча протягом останніх років дуже багато повернув. Тому зараз Ахметова найбільше цікавить те, аби для нього не настали скрутні часи після кількох «золотих років».

Чи зможе Порошенко за бажання домовитися із Зеленським?

Владислав Дзівідзінський:

Порошенко – це величезний корабель під назвою «Титанік», який отримав пробоїну ще кілька років тому, але робить хорошу міну під час поганої гри. Причому Порошенко вже став досить токсичним. Тому, враховуючи, що активно набирає рейтинг партія «Голос», «Європейська солідарність» може і не перетнути 5-%-ий бар’єр до Ради. Та й навіть якщо Порошенко та його команда пройдуть у Парламент, то в коаліцію «ЄС» не увійде.

Є домовленість між Порошенком і Медведчуком про те, що вони розділяють ідеологічно електоральні ніші – команда Порошенка – патріоти, а група Медведчука – реваншисти

При цьому зараз, наскільки мені відомо, є домовленість між Порошенком і Медведчуком про те, що вони розділяють ідеологічно електоральні ніші команда Порошенка – патріоти, а група Медведчука – реваншисти, тому вони навіть один одного публічно критикують, аби посилити свої позиції у своїх електоральних групах.

Тому Порошенко із Зеленським домовитися не можуть. При цьому на саміті G-20 ухвалили рішення про те, що країни «Великої двадцятки» не прийматимуть і не надаватимуть політичного притулку людям, яких звинуватили не у політичних злочинах, а у корупційних. Тому проти Порошенка гарантовано почнуть порушувати такі справи, адже керівнику ДБР Трубі пообіцяли збереження на посаді. Тому в Порошенка немає шансів отримати політичний притулок ні у Європі, ні у США. В Україні ж він також є токсичним, адже будь-яка співпраця з ним зараз загрожує тим, що всі його бізнес-партнери можуть бути разом із ним дискредитовані, наприклад ті, хто причетний до скандалу в «Укроборонпромі».

Крім того, дуже агресивний наступ на активи Порошенка здійснює зараз Коломойський, тому не факт, що експрезидент їх узагалі збереже.

Хто через Коломойського може спробувати домовитися із Зеленським?

Владислав Дзівідзінський:

Ахметов передусім, навіть попри те, що він спілкується напряму із Зеленським, бо президент поки не може контролювати геть усе. Тому Ахметов розуміє, що, якщо він домовиться із Коломойським, вони можуть між собою розподілити сфери впливу, ринки та галузі. При цьому ці домовленості можуть стати причиною домовленостей між Зеленським та Ахметовим.

Як надалі складатимуться стосунки між Зеленським і Коломойським?

Ігор Петренко:

Незважаючи на всі розмови про те, що президент хоче відмежуватися від Коломойського, зв’язок між ними залишається, враховуючи те, що в команди Зеленського є проблеми з людьми, які мають досвід в управлінні державою. Але враховуючи те, що Коломойський – фігура токсична, їм обом вигідніше зараз говорити, що вони не співпрацюють.

Андрій Золотарьов:

Але не варто забувати, що один із американських адвокатів не так давно заявляв практично прямим текстом про те, що Коломойський – кримінальний олігарх, а американці такими словами, тим більше адвокати, просто так не розкидаються. Тому це дуже серйозне попередження Коломойському.

Якщо стосунки олігархів і Зеленського вступлять у гостру фазу, чи наважиться президент оголосити їм війну?

Ігор Петренко:

Він, звичайно, може це зробити, але це просто буде політичне самогубство, зважаючи на те, який контроль мають у країні олігархи, зокрема, над ЗМІ. Адже багато медіа, особливо телеканали, підконтрольні саме олігархам, які просто таким чином зможуть знищити рейтинг президента – і дуже швидко. Якщо вони почнуть увесь час критикувати самого Зеленського, то значна частина суспільства повірить. Тому вплив олігархів може бути сильнішим ніж те, що зможе протиставити їм сам президент.

Андрій Золотарьов:

Зараз Зеленський війну олігархам не оголошуватиме, бо не має такої можливості. Натомість він обрав концепцію мирного співіснування з олігархічним кооперативом, хоча і декларував деолігархізацію. Можливо, така спроможність з’явиться після виборів, коли президент матиме партійну більшість.

А от інші олігархи, які зараз не мають шансів домовитися із президентом, через певний час почнуть інвестувати в опозицію Зеленському, коли той почне втрачати рейтинг. Зараз у нього з цим усе добре і всі бажають дружити із командою президента. Окрім Порошенка та Медведчука. Але закінчиться «медовий місяць» і вже починаючи із зими олігархи розпочнуть інвестувати в опозицію проти Зеленського.