Далекого 1894 року з участю відомого паркового архітектора А. Рерінга у Львові, на розі нинішніх вулиць Личаківська та Пасічна був створений парк. Тут, на площі 12,5 гектарів, були засипані піщані і глиняні кар’єри, розбиті доріжки, посаджені сосни, берези, каштан, клен і липа. 1984 року, відповідно до рішення Львівської обласної ради, територія стала «Личаківським парком», а заодно – і пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.

З того часу і до сьогодні з території парку «зникли» вже 3 гектари. Мерія намагається вдати, нібито так і було, а тим часом на самій території зовсім скоро зростуть новобудови.

Детально про те, куди подівся величезний шмат заповідної території, до чого тут Андрій Садовий, Санкт-Петербург, а також корупційна схема і Юрій Шухевич – далі у матеріалі.

Ще за керівництва мера Василя Куйбіди, 1999 року, виконавчий комітет Львівської міської ради своїм рішенням вилучив із міських паркових зон 8 земельних ділянок. Серед них дві – із “Личаківського парку” – спершу для надання у постійне користування, а пізніше для продажу ПП «Октан-люкс», стосунок до якого мала перша дружина…Василя Куйбіди.

Як свідчать документи, землю продали менш ніж по 50 грн/квадратний метр. Відтак сукупно за 8 ділянок підприємство заплатило всього 184 726 грн (за тодішнім курсом – приблизно 44 000 євро).

Аргументували цей продаж необхідністю виконати «почесний обов’язок громади Львова» – профінансувати встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку у…російському Санкт-Петербурзі. На підтвердження цього зберігся документ із підписом Куйбіди й розпорядженням перерахувати кошти від продажу ділянки на виготовлення постамента.

 

Уже за рік пам’ятник дійсно урочисто відкрили у Санкт-Петербурзі – президент України Леонід Кучма та президент Російської Федерації Володимир Путін. Бронзову скульптуру містові подарував канадський скульптор українського походження Леонід Молодожанін. А куди поділися гроші Львова і «почесні обов’язки» Василя Куйбіди…

 

Щоби «виправити свої помилки», чи, точніше кажучи, «замести сліди», у вересні 2000 року Львівська міська рада винесла рішення про затвердження меж «Личаківського парку», яким ці межі зменшила – із 12,5 га залишилось заледве 9,2 га.

Дізнавшись про продаж ділянки й фактично крадіжку 3 гектарів землі в громади міста, мешканці прилеглих до “Личаківського парку” вулиць піднялися на протест. Серед них – і син Головного командира УПА Романа Шухевича – Юрій Шухевич. Львів’яни писали десятки звернень і запитів до міської влади та правоохоронних органів, доки врешті не домоглися свого.

Львівська міжрайонна природоохоронна прокуратура подала позов до Галицького районного суду Львова з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ЛМР №496 від 15 вересня 2000 року, яким було затверджено межі “Личаківського парку”. У березні 2004 року суд задовольнив цей позов.

Клікайте для збільшення документа

Втім, чиновники продовжили видавати різного роду документи і дозволи на проектування будівель та проведення будівельних робіт на спірних земельних ділянках. Так, у квітні 2004 року виконком ЛМР дав тодішньому власникові ділянки громадянину Карповичу дозвіл на будівництво, а згодом – ще й дозвіл на вирубку дерев у парковій зоні. Останнє Карпович таки встиг провернути – прокуратура зафіксувала вирубку 14 дерев.

Такі дії міської влади, знову-таки, викликали протест жителів мікрорайону і навіть реакцію правоохоронних органів. У 2004-му Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор скеровував звернення до тодішнього очільника міської ради Любомира Буняка з вимогою виконати рішення суду:

Клікайте для збільшення документа:

 

Перевірку проводила і Прокуратура Львівської області. За результатами міському голові було надіслане відповідне звернення, а у відповіді Юрію Шухевичу вказували, що скасовувати рішення міської ради, які суперечать законодавству України, має повноваження сама міська рада. Тобто Львівська міська рада мала б сама скасувати рішення виконавчого комітету, який вивів ділянки із меж парку та продав їх у приватні руки.

А тим часом спірну землю вже встигли виставити на черговий продаж. У 2005-му тільки дві ділянки продавали за 300 000 євро, тобто у 7 РАЗІВ ДОРОЖЧЕ, ніж викупили ВСІ 8 ділянок у міської ради ще 6 років тому (зазначимо, що курс валют тоді змінився незначно – з 4,2 грн за євро у 1999-му до 6 грн за євро у 2005-му).

“Під час всієї тієї документальної тяганини Куйбіда заявив, мовляв, спірна ділянка не належить до парку, – розповідає Юрій Шухевич. – Утім, суд визначив включити цю ділянку в парк, але власнику міська рада повинна була або повернути гроші, або дати рівноцінну ділянку (адже куплена земля у міськради). Але вони того не зробили. Після того справа стихла, мабуть, хотіли, щоб мешканці заспокоїлись”.

У Юрія Шухевича до сьогодні збереглися документи, видані міською радою вже за каденції Андрія Садового.

Так, у 2007 році мерія збиралася нарешті затвердити межі “Личаківського парку”, як того вимагав суд:

А в 2009 році збиралася нарешті замінити власникові ділянку у парку на іншу рівноцінну ділянку:

Проте минуло вже 10 років. У міській раді досі сидять ті самі люди, а проблему досі не вирішено.

“Як тепер виявилося, тишком-нишком з 2016 року Карпович, якому мерія ані не дала іншої землі, ані не відшкодувала грошей, подав до суду й суд виграв. Міськрада подала апеляцію – він знову виграв. Після цього мала б бути касація, але мерія цього уже не зробила. І я розумію, чому. Очевидно, це була чисто корупційна домовленість, адже такі справи у Львові влада провертає не вперше. Якби вони подали касацію до Києва – там рішення однозначно було б на боці громади, бо то вже не місцевий суд, з яким можна “вирішити” питання”.

Тепер же вони знову взялися виводити цю ділянку з парку, щоби Карпович міг із нею щось робити – продати чи почати будівництво. З 12,5 га, як було на початку, в їхніх документах залишилося всього 9,5 га. Тобто 3 га парку “зникли”. Сьогодні намагаються погоджувати межі парку у цій площі, й хочуть, щоби мешканці на це погодились. Але такого не буде. Ми піднімемо всіх мешканців, усі прилеглі вулиці, але не дамо грабувати місто”, – зазначає Юрій Шухевич.

Як бачимо, Санкт-Петербургові троє львівських очільників почергово “зобов’язані” от уже 20 років. Для перших двох історія закінчилась закінченням головувавання у Львові. Чим обернеться для третього – покаже час.