Під час передвиборчої гонки партія «Голос» була дуже активною. Її лідер Святослав Вакарчук гучно декларував позиції цієї політичної сили, які обіцяли бути проукраїнськими і твердими. Після виборів «Голос» набрав 7,5% голосів і представив 20 своїх депутатів у Верховній Раді. Здавалось, що саме прийшов час діяти, проте партія… замовкла. Вакарчук віддав посаду керівника фракції Сергію Рахманіну, а сам продовжив виступати на сцені. Задля одного концерту в Білорусі він навіть раніше покинув робоче місце у сесійній залі. 

Зараз ми отримали ситуацію, коли партія майже не виступає біля трибуни і зовсім зникла із медійної площини, а Рахманін змушений імітувати роботу політсили. 

Дуже схожий сценарій ми вже спостерігали у партії іншого львівського діяча –  «Самопомочі». Рейтинг довіри останніх, до речі, сьогодні складає трішки більше половини відсотка.

То чому «Голос» зайняв таку пасивну позицію після виборів, яка роль Вакарчука у цих процесах і чи повторить «Голос» долю «Самопомочі»? Про це ІА «Вголос» розповіли журналіст і політолог Кирило Сазонов, політтехнолог Тарас Загородній та політолог Олесь Доній.

Завдяки чому «Голос» пройшов до Верховної Ради?

Кирило Сазонов:

Очевидно, що ця партія пройшла тому, що вона сама по собі є цікавою. Довіра до Святослава Вакарчука є дуже великою, Сергія Рахманіна також дуже поважають люди як журналіста, а Сергій Притула, наприклад, дуже відомий не лише у шоубізнесі, а й як волонтер і людина, яка підтримує армію. Тобто те, що «Голос» пройшов до Верховної ради – це логічно. Ба більше, я вважаю, що ця партія була представлена в уряді недостатньо серйозно і заслуговувала на більшу кількість голосів. 

Але зараз вони взяли якусь паузу. Це не зрозуміло і не підлягає поясненням,адже якщо партія займає дещо скучну позицію, то вона втрачає усі свої рейтинги.

Тарас Загородній:

«Голос» – це залишки електорату «Самопомочі». Другі не пройшли, партія,фактично, померла і саме «Голос» – це такий красивий ліберальний проєкт на чолі із відомою людиною. Це всі причини, чому ця сила потрапила до ВР. Хто не готовий був голосувати за Зеленського, в якого були низькі рейтинги по західній Україні, і не готовий був голосувати за Петра Порошенка, пішли голосувати за «Голос» як за альтернативу.

Зараз ми рідко чуємо якісь заяви від цієї партії чи виступи біля трибуни. Що таке партія «Голос» зараз і чому у них така пасивна позиція?

Олесь Доній:

Якщо «Голос» діятиме так і надалі, то матиме перспективи закінчити так, як «Самопоміч»

Особисто я маю багато приятелів у цій партії. Я поважаю цих людей, бо вони є дійсно кращими депутатами, ніж багато хто із попередньої каденції. Але сама партія зараз є дуже непомітною. Багато виборців під час кампанії розділились між партіями  «ЄС» і «Голос», адже ці політичні сили декларували подібні речі. Зараз ми бачимо, що партія Вакарчука суттєво поступається «порошенківцям» в плані активності у раді та публічній площині. Наприклад, у питаннях сходу і протестних акціях… З чим це пов’язано – треба питати у самих депутатів «Голосу», бо лише вони знають усі внутрішні процеси. Але те, що партія, як політична сила, не проявляє активності, це факт. Вони не проявляють достатньо активності, аби вигравати у цій конкурентній боротьбі. Якщо «Голос» діятиме так і надалі, то матиме перспективи закінчити так, як закінчила «Самопоміч», де наприкінці передвиборчої кампанії значна кількість кандидатів у депутати шукала собі іншу політичну силу. 

Кирило Сазонов:

За великим рахунком, «Голос» – це партія, за яку ми можемо ручатись, що це проукраїнська сила. Вони проти капітуляції, проти  «догворняків» із Кремлем, тому саме «Голос» має відрізнятись жорсткою позицією у цих питаннях і не допустити підписання формули Штайнмаєра. Але поки ця партія недостатньо яскраво демонструє свою позицію. Чому так відбувається – невідомо.

Тарас Загородній:

Вакарчук – ніякий політик

Оця ніяка позиція «Голосу» зумовлена тим, що Вакарчук – ніякий політик. Чого ви очікували від нього? Це сама по собі ніяка партія, бо Святослав ніякий політик і він відверто говорить, що йому цікавіше займатись творчою діяльністю, виступати на концертах чи їздити на гастролі. Тому він покинув свою власну партію і залишив там Сергія Рахманіна, який намагається імітувати діяльність партії.

По-друге, у «Голосу» немає чітко вираженої позиції по багатьох питаннях і вони, в принципі, нічого не вирішують у Верховній Раді. Тому ця партія – це така собі «плоска» копія «Самопомочі». Але там був хоча б Садовий, який спочатку щось собою представляв. А Вакарчук не хоче займатись політичною діяльністю, от це, власне, і є відповідь на це запитання. «Злі язики» взагалі казали, що він збирався скласти мандат відразу після того, як «Голос» потрапив до парламенту. 

Святослав Вакарчук як лідер партії: чи має він політичне майбутнє?

Олесь Доній:

Якщо буде якась альтернатива для суспільства, то вона може затьмарити Вакарчука

В принципі, майбутнє можуть мати всі. Нагадаю, що раніше Віталій Кличко, який пройшов до Ради як лідер партії «УДАР», теж не був помітним і не відрізнявся серйозними промовами у парламенті. Тим не менш, він мав певні перспективи, у результаті яких він і став мером столиці. 

Що стосується Вакарчука, то його перспективи не так пов’язані із його персональною діяльністю, як із наявністю альтернативи. Якщо буде якась альтернатива для суспільства, то вона може затьмарити Вакарчука, який зараз не демонструє активної політичної діяльності. Якщо альтернативне з’явиться, то він ще матиме шанс на політичне майбутнє. 

Також можуть виникнути проблеми із фінансуванням партії. Ні для кого не секрет, що Пінчук,який підтримував Вакарчука під час передвиборчої гонки, зараз орієнтований на Зеленського. Фінансисти Порошенка, які не приховували, що підтримують «Голос», зараз потрібні самому Порошенку. 

Тарас Загородній:

Політик – це людина, яка має «інстинкт влади» і займається політикою, а не їздить з концертами

Я думаю, що Вакарчук просто повернеться до шоубізнесу, а «Голос» просто повторить долю «Самопомочі» і зробить це ще швидше. 

Єдиний варіант, як цей проект може вистрілити, це якщо вибори мера Києва відбудуться протягом року, то тут хіба Притула може якось зіграти. У інших випадках я не бачу конструктиву цієї партії. 

Ми повинні розуміти, що політик – це людина, яка має цей «інстинкт влади». Такі люди займаються політикою, а не їздять з концертами і невідомо, для чого взагалі їм цей мандат потрібен.

Схожа ситуація була у партії «Самопоміч», яка теж мала впізнаваного лідера. Через свою неактивну позицію, партія втратила довіру виборців, яка зараз складає трішки більше 0,5%. Чи є ризик, що «Голос» повторить долю «Самопомочі»?

Олесь Доній:

Якби зараз були перевибори, то «Голос» би не подолав бар’єр у 5%

Та діяльність, яку зараз демонструє партія (я маю на увазі не індивідуальну активність депутатів, а партії загалом), пророчить навіть гірший варіант, ніж у «Самопомочі». Я думаю, що якби зараз були перевибори, то «Голос» би не подолав бар’єр у 5% виборців. До того ж, не факт, що ця Верховна Рада протримається всю каденцію. 

З такою діяльністю партія «Голос» може закінчити ще гірше, ніж «Самопоміч». Тим більше, що у них немає базово-виконавчої структури, як Львівська міська рада на чолі із міським головою. У Садового це було, а «Голос» зараз має лише музично-політичний рейтинг Вакарчука і фракцію, яка показує не дуже помітну діяльність у Верховній Раді. 

Кирило Сазонов:

Звичайно, що такий ризик є. Це все залежить від активності самої партії. Якщо вони будуть активно відстоювати усі цінності, які їм довірили західні виборці і виборці Києва, які є більш проєвропейські, то все для них зміниться на краще. Але якщо ці депутати будуть поводитись тихо й непомітно і погодяться на якісь угоди із іншими партіями, то вони неодмінно повторять долю «Самопомочі». 

Тарас Загородній:

«Голос» закінчить так само,як і Самопоміч», причому набагато швидше

«Голос» закінчить так само,як і Самопоміч», причому набагато швидше. Я так вважаю тому, що Садовий, принаймні, обирався мером Львова, а його партія існувала 10 років. Також він займався політикою, хоча й недолуго, криво і косо. Його помилка була в тому, що він вчасно не переїхав до Києва, де твориться реальна політика всеукраїнського масштабу. Іншими словами, Садовий так і не виріс із регіонального лідера. Тому «Самопоміч» і «здулась». Повільно, протягом 5-ти років, але «здулась». 

А у випадку із Вакарчуком, людина просто не хоче займатись політикою. В нашій країні це неможливо, у нас всі партії «вождівського» типу. У нашій політиці все залежить від лідера, якщо він бореться і чимось займається, тоді кудись рухається партія. А Вакарчук не хоче цим займатися. Як колись казав Іван Степанович Плющ: «Навіщо його пхати, якщо воно не лізе?». 

Роман Гурський, ІА «Вголос»