Тому таким українцям треба допомогти — пофарбувати їм лавки біля дитячого садка, щоб вдячні громадяни поставили заповітні хрестики на виборах. Ось тільки парадокс в тому, що після голосування, такі «кандидати» можуть легко знести і лавки, і дитячий садок заради гарного торгового центру.

Достеменно не відомо, чому «гречкосії» так люблять домовлятися взамін на матеріальне добро, можна лише припустити, що той, хто вів бізнес у буремні 1990-і, по-іншому вже не може. Проте варто пам’ятати, що платити виборцю за голос — це купувати його любов на якусь там годину, а цього в нашій країні, попри всі намагання, ще не легалізували.

Передвиборча кампанія лише почалася, а деякі кандидати вже встигли проявити свою бізнесову «жилу». Нещодавно Тернопільщиною розповсюджували газети від Олега Ляшка, які міг отримати кожен, хто розповість «хлопцям радикала» про себе всю особисту інформацію та, навіть, опише свої політичні вподобання. Схоже, що Олег Валерійович діє за принципом одного відомого чоловіка, котрий свого часу також збирав підписи і обіцяв, що життя його політичних вкладників налагодиться. Сподіваємося, «радикальну» піраміду кандидат будувати не почне…

Встиг прославитися і чинний Президент. Петра Олексійовича так розчулила група дітей, котрі грали у хокей на Житомирщині, що той вирішив подарувати їм ключки з шоломами. Не забув гарант зробити й фото, а для того, щоб краще запам’ятали безкорисний вчинок, ще й поширив Інтернетом. Не інакше, щоб мати змогу милуватися цією картиною на кожному новинному порталі.

Варто згадати й те, як Одещиною курсувала «Медична поліклініка» — ще один проект Петра Порошенка. Цікаво, що діагностику проводили кардіологи, офтальмологи та гінекологи, що ще раз довело — Президент хоче достукатися до серця кожного, і не тільки…

Чому торбинки з гречкою трансформувалися в сфери послуг та матеріальні блага? Яких ще «подарунків» очікувати українцям на виборах-2019 та як не стати жертвою політичного підкупу? Про це «Вголос» питав у експертів.

Олексій Кошель, генеральний директор Комітету виборців України:

На превеликий жаль, переважна більшість механізмів підкупу неможливо довести в рамках чинного законодавства. Дуже часто ми спостерігаємо, як політики навіть за державний кошт накуповують м’ячі, спортивну форму й інші предмети, які масово роздаровують виборцям. Формально це не є підкупом, бо відбувається поза межами виборчої кампанії і тому виглядає, як псевдоблагодійність з боку політичної сили.

Громадяни платять податки, за які  політики потім купують їм же подарунки. Більше того, ми зустрічали навіть приклад, коли місцева влада через систему прозоро закуповувала тисячами хустинки, сервізи, горнятка, які потім у День села масово роздаровувала виборцям. Часто технологію підкупу неможливо юридично довести, але це не означає, що її немає.

«Політики привчили людей, що неможливо проводити передвиборчу кампанію без прибирання, фарбування чи озеленення, вони перетворилися на різновид ЖЕКів»

У сучасних реаліях важливе виховання політичної культури як із боку політиків, так і виборців. Політики привчили людей, що неможливо проводити передвиборчу кампанію без прибирання, фарбування чи озеленення, вони перетворилися на різновид ЖЕКів.

Олександр Солонько, політичний аналітик:

Подарунки або фейкові соцопитування, як у випадку з Ляшком, не є інноваційними схемами, змінилися лише форми та методи. Десь фінансовий підкуп, десь ключки для хокею…

Є така ініціатива, в якій йдеться, що державі варто законодавчо закріпити можливість за громадянином офіційно продавати право свого голосу. А щоб його повернути — заплатити ту саму суму, або ж, навіть, більшу. Це виключить сегмент, який готовий продаватися на виборах.

Підкуп сьогодні досягнув неймовірних трансформацій, випадки бувають абсолютно унікальні. Комусь ставлять лавочки, комусь майданчики, комусь досі продуктові пайки роздають. У Києві 2015 року на місцевих виборах був випадок, коли один із кандидатів роздавав мед, а інший пропонував на окрузі людям можливість безплатно постригтися в перукарні. Всі користуються тим, чим можуть.

Олександр Клюжев, аналітик громадянської мережі «Опора»:

Коли люди беруть гроші, вони починають почувати себе заручниками. Риторика політичних лідерів на кшталт «беріть гроші, а потім голосуйте серцем» достатньо двозначна. Виборець часто думає, якщо він уже взяв гроші, то не має можливості відмовитись від голосування. Він упевнений, що за ним будуть стежити, перевіряти, як той проголосував. Навіть якщо виборець розуміє, що його не можуть проконтролювати персонально, все одно боїться, що той, хто дав йому гроші, особисто перевірить і потім щось громадянину заподіє.

І ще: задля власної безпеки виборцям у жодному разі не можна надавати персональні дані!