Перепалка про «лохів та незаконну зброю» із ветеранами Нацкорпусу, котрі мешкали в одному із житлових будинків, після того, як у мережу злили відеозапис розмови, спричинила скандал та різку критику поведінки Президента.

Опоненти впали в істерику: мовляв, як може Президент країни та Головнокомандувач так розмовляти зі своїми воїнами? Інші у такому тоні розмови нічого особливого  не побачили.

То ж чи мав право Президент так розмовляти із бійцями? І чи все так  однозначно у цій історії? Про це ІА «Вголос» запитав у політтехнологів та військових експертів.

Тарас Загородній, політтехнолог:

Як громадянин громадянину – вони можуть говорити один одному все, що завгодно, бо не є військовослужбовцями. Тому, як Зеленський, так і воїн не були зобов’язані спілкуватися відповідно до статуту. Але ж виникли дискусії, бо електорату Зеленського сподобалась ця розмова, а от умовно патріотичному електорату сподобалося якраз те, як говорили із Зеленським.

І тут варто зауважити, що, очевидно, «злив» цього відео був не зі структур Зеленського, бо саме Президента змусили більше виправдовуватись. Та й ті, хто був причетний до цього інциденту, очікували іншої розмови та іншої поведінки. І відео-фільм це продемонстрував.

Також, що варто зауважити: опоненти Зеленського у цьому випадку   спрацювали досить професійно – перехопили ініціативу та інтерпретували події по-своєму і зробили так, що президентові та його структурам довелось практично виправдовуватись.

Хоча Зеленський говорив з бійцями доступною мовою. А те, що сподобалась ця розмова і тон, чи не сподобалась частині електорату, – це вже інше питання. Багато-хто почав обурюватись, мовляв так розмовляти, особливо звертатись до  незнайомої людини «на ти», не можна.

Але тут варто розуміти: поки у Зеленського високий рівень підтримки серед українців, будь-які його слова, навіть якщо вони виглядатимуть контраверсійно, сприйматимуть нормально. А от, якби рейтинг у Президента був нижчим, ніж зараз, було б все навпаки.

Олег Старіков, полковник СБУ у відставці, військовий експерт: 

Основна проблема президента у тому, що його оточують люди, котрі не мають ні досвіду, ні знань – тому постійно його підставляють. Реально президент не повинен був їхати у Золоте і розмовляти з ветеранами «Азову». Для цього у нас є спецслужби, Нацполіція, командування Операції об’єднаних сил та інші відповідні органи.

Цікаво було б отримати відповідь від МВС про те, як в зоні Операції об’єднаних сил опинились люди, котрі не мають жодного стосунку до ЗСУ

Якщо вже стався конфлікт, Зеленський має запитати у соратника Авакова, заступника голови Нацполіції Вадима Трояна, чому так сталось. Також цікаво було б отримати відповідь від МВС про те, як в зоні Операції об’єднаних сил, куди не всі можуть потрапити, опинились люди, котрі не мають жодного стосунку до ЗСУ чи ООС, адже на лінію розмежування дуже складно потрапити. Тому, якщо ветеранам «Азову» це вдалось,  значить туди їх хтось пропустив.

Друге питання не так військове, як політичне, оскільки на цьому інциденті почали піаритися опозиційні до президента партії.  Бо, якщо буде прийнято політичне рішення і Збройні сили будуть відведені, чи можуть 30-40 добровольців утримувати лінію розмежування самостійно? Ні. І навіть якщо вони добровільно не покинуть цю територію, то це означає, що на радість країні-агресору можуть відбутись зіткнення між ветеранами АТО та ЗСУ. Також ветеранів АТО у жодному випадку не можна звідти виганяти силою. З людьми треба говорити та переконати їх, що потрібно це все закінчити миром.

Ярослав Макітра, політтехнолог:

По-перше: Зеленський перебував там не кілька хвилин, як показали на відео, а досить довго спілкувався з бійцями і розмова місцями була доволі добродушною. Можливо, вони вже «на ти» перейшли і до того часу, коли відзняли це відео, та все ж багато українців, побачивши такий тон розмови, і сприйняли ставлення Президента неоднозначно і навіть негативно.

Але також варто зауважити: якщо командування ООС стверджує, що ці люди не залучені до оборони і перебувають у цьому місці незаконно, то очевидно, що є питання, яким чином ці бійці туди потрапили.

Та все ж, якщо проаналізувати те, як спілкувався з бійцями президент, те, як він був одягнений, то можна зробити висновок: він не виглядав, як Головнокомандувач. Хоча частина українців може заперечити: Зеленський таким чином був ближчий до народу, інші ж стверджуватимуть, що Головнокомандувач  має бути Головнокомандувачем і зустріч має відбуватися відповідно, при цьому статусу мали би дотримуватися і бійці.

Але у кінцевому підсумку вийшло так, що це спілкувався не воїн з Головнокомандувачем, а громадський активіст з політиком. Та й не було належного ставлення людей, які називають себе захисниками України до Головнокомандувача своєї держави. Але водночас і сам Головнокомандувач своєю поведінкою та тим, як він туди прийшов і в якому вигляді, і задав тон розмови.

Але, що ще важливо: Зеленський змушений шукати діалог з воїнами, адже рівень довіри до Зеленського та до бійців серед українців практично однаковий. А це свідчить про те, що значна частина виборців Президента одночасно схвалює діяльність і поважає добровольців і волонтерів. Тому неправильна поведінка Президента може поставити таких українців перед вибором, а це не в інтересах Зеленського.

Ігор Романенко, генерал-лейтенант, ексзаступник начальника Генштабу ЗСУ:

Люди, котрі перебували на лінії розмежування, порушили, як мінімум два закони. Перший: в районі проведення ООС ці люди не можуть знаходитись. Друге, ми будуємо правову державу і якщо ці люди на лінії розмежування мали нелегальну зброю, це карається законом.

Дехто зараз намагається провести паралелі між цими ветеранами АТО та добробатами у 2014 році, але це не так. Це зовсім інші події. Бо люди, котрі у 2014 році ставали на захист України, не пили в окремому будиночку чай, а були на лінії зіткнення. А тому, що вони там робили, з цим ще потрібно розібратись.

Разом з тим нам не можна забувати, що ті люди, котрі перебувають на лінії розмежування, представляють частину нашого соціуму.  І президент поїхав туди, щоб переконатися, які люди там живуть і чого вони хочуть. Хочу зауважити, що президент Зеленський спілкувався з людьми на їхньому рівні. Із цими ветеранами АТО, і з місцевими розмови були дуже прості, не типові для українських політиків. Зеленський з одними пив чай, а з місцевими – навіть склянку горілки випив. Його поведінка дуже відрізняється від Петра Порошенка, котрому накривали святкові столи. Це бачили військові, котрі там служили і вочевидь не надто позитивно до цього ставились.

Також мені відомо, що місцеве населення Золотого підтримує відведення сил. Людей, котрі там живуть, влада возила автобусом у Станицю Луганську, де раніше відбулось таке розведення. І там дійсно поменшало обстрілів місцевого населення. Також, коли нам кажуть, що ми в односторонньому порядку здаємо наші території, це – неправда. Бо бойовики теж відходять на 1 кілометр від лінії розмежування.

Зеленський хоче провести розведення військ. Для влади це важливо, щоб провести зустріч у норманському форматі.  Президенту потрібна ця зустріч, щоб зрозуміти, чи дасть зустріч у норманському форматі якісь результати. Якщо ні, то у подальшому це дасть Україні можливість відмовитись від Мінських домовленостей.

Валерій Димов, політолог:

Ми всі президенти, як казав Зеленський, і відповідно до Конституції можемо і маємо запитувати гаранта про різні проблеми. Але тут варто зауважити: ця розмова не була спонтанною подією: як доказ – там були мікрофони, камери. І також, що цікаво: люди, які різко і бадьоро спілкувалися з Президентом, раптом віддали зброю.

Хоча багато-кому не сподобалося те, як президент говорив з бійцями, та з іншого боку, якщо проаналізувати, мова президента, яка комусь може здатися активною чи агресивною, була швидше за все просто захисною реакцією. Бо   Президент не знає, що робити з військовими та з акціями протесту на вулицях, які також підтримують військові та добровольці, тому такою картинкою намагається привернути увагу до цього з певним, як він вважає, плюсом. Але, на мою думку, це абсолютно невдала на незграбна і спонтанно підготована політтехнологічна дія.

І навіть попри те, що така мова користується в народі популярністю, як от, коли Президент спілкувався з чиновником у Борисполі, з добровольцями це не спрацьовує. Хоча і «піпл хаває» історію про те, що «цар добрий, а бояри погані», але не всі сприймають, що так говорять з добровольцями, які перші пішли на схід і мають серйозну підтримку серед населення. Тому в таких дискусіях президент точно політичних балів собі не додасть.

Марія Волошин, Марія Бойко, ІА «Вголос»