Члени команди Володимира Зеленського обіцяли депутатам Верховної Ради під час інавгурації приготувати «фішечки», а сам Президент – створити незручності. Парламентарі наввипередки іронізували, мовляв, Зеленський приїде у Раду на велосипеді чи під час церемонії виступить «95 Квартал». Проте після присяги стало не до сміху. Зеленський порекомендував членам уряду Гройсмана «взяти аркуш паперу, ручку та звільнити місце», а Верховну Раду – розпустив, порекомендувавши прийняти закон про зняття депутатської недоторканності та повернути статтю про незаконне збагачення. Після закінчення церемонії інавгурації член «Народного фронту», спікер Ради Парубій із почервонілим обличчям заявив, що «це було весело».

А як інавгурацію Президента Зеленського оцінили експерти? Їх про це запитав ІА «Вголос».

Юрій Романенко, експерт Українського інституту майбутнього:

Найпрекраснішим під час інавгурації було зневажливе ставлення Президента Володимира Зеленського до тих шахраїв, які сиділи у Верховній Раді. Натомість зі сторони цих злодіїв і шахраїв відчувався відвертий скепсис до Зеленського. Склалося враження, що нардепи та міністри самі не вірили, що це не сон.

Особливо приємно було дивитись на «актрису погорілого театру» Ірину Геращенко. Просто на її очах «п’ята колона Кремля» отримувала булаву, а «безальтернативний президент» із скам’янілим виразом обличчя за цим усім сумно спостерігав. А все тому, що виявилось, що немає жодних «безальтернативних геніїв», було лише нестримне «я», яке політичні еліти не змогли навіть у такий день приховати, дивлячись звисока на «вискочку» Зеленського, забувши, що самі походять з таких самих «низів».

А те, що Парубій «гавкнув», мовляв, було смішно – це так він висловив загальне ставлення попередньої влади до всього, що відбувається. Виходить так, що їм смішно зі всього того, що відбувається в Україні. Ось це і є їхнє реальне ставлення до людей. Складається враження, що на публіці вони люблять пустити сльозу, а потім посміятись зі страждань народу. Але все змінюється.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій:

Під час виступу Володимира Зеленського у Верховній Раді я не почув конкретики. Його промову можна вважати початком передвиборчої кампанії у Верховну Раду.

З позитиву було те, що Зеленський чітко заявив про необхідність припинення війни і сказав побіжно на яких умовах це буде. Зокрема, він акцентував увагу, що це не буде через територіальні поступки.

Важливим було також те, що Зеленський звернувся до українців, які проживають за межами України, – щоб вони всі повертались і свої знання і досвід вклали у місію розбудови України. Я це радив сказати ще Ющенку у 2005 році. Це дуже позитивно, незважаючи на те, що це складно втілити в життя.

Несподіваною була заява Зеленського щодо розпуску Верховної Ради. Цю заяву з погляду законності та певних офіціозних процедур можна вважати сумнівною. Зеленський декларує те, що він інший, а такі його дії викликають сумніви. На мою думку, цього не варто було робити.

Також цікавим є його заяви стосовно того, щоб міністри з уряду Гройсмана написали заяви на звільнення. Але невідомо, кого ж Зеленський збирається на ці посади призначати. Йому пора б уже назвати конкретні прізвища.

Олесь Доній, політолог:

Традиції вішати портрети керівників на стіни – це російсько-імперська традиція

Приємно, що Президент Зеленський розпочав свою діяльність із зменшення антуражу. Він сказав, що не хоче, щоб його портрети висіли в кабінетах українських чиновників. Це дуже добрий знак для нас. Бо традиції вішати портрети керівників на стіни – це російсько-імперська традиція. І нарешті цього у нас не буде. З виступу Зеленського і його поведінки стало зрозуміло, що він більше народний Президент, не такий зверхній, як Порошенко.

Зеленський усіх здивував, оголосивши під час своєї промови про розпуск Парламенту. Це позитивно сприймається українцями. Бо Верховна Рада теперішнього скликання – це збіговисько шахраїв, які три роки не могли показати коаліційну угоду. І ніхто на них не міг вплинути, оскільки вони діяли в унісон із Порошенком. Зеленський прийняв дуже радикальне рішення. На жаль, це не гарантує того, що наступне скликання Ради буде якіснішим від цього. Бо у нас у Парламент традиційно можуть потрапити або дуже багаті люди, або ставленики олігархів. Звичайний громадянин не має коштів на те, щоб стати народним депутатом. Але тут позитив є у прискореній ротації депутатів. Я б узагалі зробив так, щоб депутати у Раду обирались на менший термін.

Також дражливим є питання щодо визволення окупованих територій України. Тут ми чули, що є посил до вирішення конфлікту, але ми не знаємо, якою буде ця ціна.  Щодо відставок чиновників часів Порошенка – це необхідність. Оскільки рівень довіри до них – мінімальний.

Олександр Кочетков, політичний аналітик:

Інавгурація Зеленського та його промова у Верховній Раді були яскравими, потужними та не форматними. Втримати такий рівень у повсякденній роботі буде вкрай складно.

Зеленський традиційно пообіцяв дотримуватись своїх передвиборчих обіцянок. Так, під час інавгураційної промови він пообіцяв займатись миром на Донбасі, не перетворюватись на царя, а залишатись народним президентом. Цікавою є його заява про припинення вогню між проросійськими сепаратистами та ЗСУ. Такі самі обіцянки під час інавгурації давав Порошенко. І це все закінчилось абсолютно протилежними діями.

Зеленський фактично поламав формат інавгураційної промови, бо там були не загальні заклики, а цілком конкретні речі, зокрема розпуск Верховної Ради та пропозиція міністрам скласти свої повноваження. Він чітко та жорстко висловився про це.

Ярослав Макітра, політтехнолог:

Виступ Зеленського під час інавгурації у Верховній Раді був нестандартним. У нього не було екскурсів в історію, заяв про місію та обіцянок усе змінити на краще. Було мало пафосу. Зеленський комунікував із депутатами у Раді, він намагався грати на аудиторію, не забуваючи про телевізійні камери. Він усіма можливими способами дистанційовував себе від народних депутатів, намагався продемонструвати те, що він проти Парламенту та Уряду. Добре це чи погано – не відомо, це вирішать виборці Президента.

Одіозним було також рішення про розпуск Парламенту. І тут Зеленський може натрапити на ту саму проблему, коли він, маючи повноту влади, почне втрачати довіру людей. І у майбутньому його може спіткати те саме, що Порошенка чи Януковича. Коли доведеться відповідати, то саме його виборці почнуть вважати винним за усю ситуацію в Україні.

Зеленський у своєму виступі зберіг двозначність, уникаючи відповіді на важливі питання. Наприклад, слова про те, що «не ми починали цю війну, але ми її закінчимо», можуть сприйматися по-різному. Так, одні побачили у цьому капітуляцію, а інші перемогу, котра закінчиться тріумфальним маршем ЗСУ у Кремлі.

Звернення до Криму та Донбасу Зеленський робив російською мовою. Це означає те, що він намагається втримати своїх виборців і не займатиме категоричної позиції в питанні мови.

Також він чітко назвав тих, із ким не хоче співпрацювати, а це – Луценко і Грицак. Натомість він нічого не сказав про міністра МЗС Клімкіна, що є теж цікавим посилом.

Марія Бойко, «Вголос»