Ці акції супроводжуються побиттям поліцією активістів, які не погоджуються з думкою ЛГБТ та навіть масовими заворушеннями. Цьогоріч таку акцію проведуть у столиці 23 червня.

Для чого проводять подібні марші та чому ці заходи активно пікетує громадськість?  Про це кореспондент ІА «Вголос» запитав у активіста, учасника АТО Дмитра Корчинського, «свободівця» Ігоря Мірошниченка та громадського діяча Юрія Павленка (Хорта).

Коли в Україні почали проводити так звані «марші рівності»?

Юрій Павленко:

Перший гей-парад в Україні пройшов 16 травня 2012 року. Відтоді я протистою ЛГБТ-спільноті. Мене навіть арештовували у зв’язку з цим. Так, у 2012 році я збирав мешканців Вінниці, ми їхали у Київ, щоб не дати можливість цим людям пропагувати свої нездорові цінності. Через це вінницька поліція прийшла у моє помешкання з обшуками, а мою акцію через суд було заборонено. Спроба провести гей-парад тоді була провальною. Одного з організаторів заходу було побито. Тоді, як і зараз, ЛГБТ-спільноти працюють дуже хитро: вони мобілізовують журналістів, які сповідують їх цінності, возять в автобусі, ті швидко все знімають, а потім розказують, який це був масштабний захід і як секс-меншини в Україні утискають.

Насправді такі акції не сприймають і звичайні люди: у 2012 році багато киян самоорганізувались, вони були проти цього гей-параду. Тоді, щоб уникнути сутичок, ЛГБТ-активісти висадились десь на Дарниці і відзвітували, мовляв, вони провели масштабну ходу.

А що було далі?

Юрій Павленко:

Ще за часів Януковича ці акції проводились десь на околицях Києва. Лише з часом вони поступово перемістилась у центр столиці.

Так, у 2013 році прихильники ЛГБТ йшли від кіностудії ім. Довженка до станції метро «Шулявська». Вони пройшли 100 метрів, їм протистояли віряни, були представники націоналістичних сил. Тоді члени ЛГБТ тікали від людей автобусами.

Навіть у 2014 році було повідомлення про проведення цієї акції. Але почалась війна, людям було не до геїв, лесбіянок і феміністок, а тому ЛГБТ скасували заходи. Їм же була потрібна картинка, як їх публічно утискають, цього б тоді вони не отримали, бо патріоти були на фронті.

У 2015-2016 роках я був ув’язнений через порваний портрет Порошенка, але підтримав своїх побратимів у протистоянні. Свою боротьбу я продовжив у 2017 році. Тоді ми змушені були ночувати біля парку КНУ ім. Шевченка, оскільки з 12 години ночі правоохоронці вирішили повністю перекрити центр Києва. О 5 ранку поліція навіть спробувала нас розігнати, проте ми все ж змогли перекрити їм рух. У 2018 році поліція діяла жорсткіше – нас побили на вулиці Володимирській.

Думаю і цього року будуть протести. Зі свого досвіду знаю, що коли ти протестуєш проти ідеології ЛГБТ, то є громадянином «другого сорту».

Коли ми проводили контракції, то до нас дуже часто поліція застосовувала насильство. Зокрема, за Порошенка нас дуже жорстко били.

Цю ходу ви вважаєте пропагандою?

Ігор Мірошниченко:

Такі марші – це реальна пропаганда збочень, а не відстоювання своїх законних прав.

Юрій Павленко:

 Свої ходи та акції ЛГБТ-спільноти спеціально проводять у якийсь символічний день: чи то День молоді, чи то День батька. Це таке своєрідне знущання з традиційної сім’ї

Свої ходи та акції ЛГБТ-спільноти спеціально проводять у якийсь символічний день: чи то День молоді, чи то День батька. Це таке своєрідне знущання з традиційної сім’ї. ЛГБТ так намагаються знівелювати ті чи інші суспільні інститути та поняття. Вони хочуть показати саме молоді, що їхній спосіб життя є сучасним, модним. А все інше – застаріле і неправильне.

Справа не лише у ході: представники ЛГБТ-спільноти часто проводять в Україні й інші акції. Одна із них – це коли Шевченка почали зображати в негативних образах і говорити, що так нібито «модно».

Це ніякий не «Марш рівності», це – справжній гей-парад. Хіба про рівність йдеться, коли чоловіки виходять на цю ходу із гумовими членами? А потім це збочення показують по телевізору і на це дивляться діти? То у нас тепер така рівність? Жодна несоціальна річ не повинна пропагуватися. Вони своєю ходою нав’язують свою манеру поведінки та безкарність за асоціальну поведінку.

 Яка мета цієї акції?

 Ігор Мірошниченко

На «марші рівності» зазвичай виходять не люди із нетрадиційною сексуальною орієнтацією, а грантожери, які освоюють кошти з Європи. Метою таких заходів, на мою думку, є не захист прав людей, які не такі, як інші, а знищення інституту сім’ї, релігійності та інших традиційних українських цінностей. Нічого спільного із захистом прав громадян такі акції не мають. Я особисто знаю декількох людей, які належать до людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією. На подібні заходи вони ніколи не ходять та не схвалюють їх проведення. Ці люди говорять, що їхніх прав ніхто не порушує. Вони абсолютно чітко усвідомлюють, що інститут традиційної сім’ї – це та основа, на якій тримається держава та нація. Такі заходи цікавлять хіба маргіналів і фріків.

Дмитро Корчинський:

Ми не протестуємо проти гомосексуалістів. Бо ці люди, якщо вони не пропагують свою ідеологію, нам нічого поганого не зробили. Небезпечними є захисники прав ЛГБТ-спільноти, бо вони є прямими нащадками «лівих» початку ХХ століття, і зараз вони хочуть того самого, що і ті свого часу. Усі їхні заходи дуже часто супроводжуються антирелігійними та антипатріотичними гаслами, вочевидь, це теж їх мета.

Акції ЛГБТ малочисленними. Люди, які у них беруть участь, сидять на іноземних грантах, зазвичай на такі акції спеціально звозять іноземців із сусідніх країн, зокрема із РФ. На цьому люблять попіаритись різні політики.

У нас є проблема з нетерпимістю до людей нетрадиційних сексуальних орієнтацій?

Ігор Мірошниченко:

Україна – дуже толерантна країна, і будь-які прояви ксенофобії, зокрема, на рівні сексуальної орієнтації – це швидше винятки, ніж практика. Але своїми діями ті, які освоюють грантові кошти та проводять подібні заходи, лише спричиняють агресію в суспільстві. Вони викликають несприйняття в українців. Саме цього вони і хочуть добитися, щоб потім розказати, що в Україні хтось когось переслідує та отримати ще більше коштів.

Хто тоді зацікавлений у подібних акціях?

Дмитро Корчинський

У Європі діють потужні сили, спрямовані на виродження і знищення європейських націй. Такі сили мають свої представництва в урядах, свої фонди. Свою політику вони намагаються проводити і в Україні. Подібні акції спрямовані на виродження та зменшення чисельності української нації. Цей «Марш рівності» буде вкотре проведений на кошти іноземних організацій і посольств. Його активно захищатиме поліція. Наприклад, минулого гей-прайду близько 5 тисяч правоохоронців захищали двісті активістів. Натомість близько трьох сотень християн, які їм протистояли, були жорстоко побиті поліцією. Наскільки мені відомо, цього року буде теж протест християн. І, ймовірно, сутички будуть ще більш кривавими.

В Україні діють фонди Сороса, Фонд ім. Гайнріха Бьолля та інших. Здебільшого саме вони активно підтримують ліворадикальні угрупування.

Якими можуть бути наслідки цієї ЛГБТ-пропаганди?

Ігор Мірошниченко:

Якщо люди намагаються знищити те, завдяки чому вони і існують, то ці люди – самогубці. Є люди, які займаються розпалюванням війни – це призводить до смертей. А є випадки, коли людям кажуть, що щось нетрадиційне – це модно, що одружуватись із протилежною статтю – це архаїзм. Тоді – це страшно. Можливо, люди з нетрадиційною орієнтацією заздрять тим, хто може мати дітей. Відповідно, за допомогою пропаганди вони отруюють мозок інших людей цією злочинною ідеологією.

Дмитро Корчинський:

Це – знищення націй, родинних і релігійних цінностей, християнських держав.

Чи протистоятимуть цього річ активісти цій ході?

Юрій Павленко:

Я вже почав протистояти проведенню цієї акції. Зокрема, звернувся до КМДА з повідомленням про проведення у цей день акції та ходи « За традиційну сім’ю». Я це зробив для того, щоб не допустити проведення гей-параду в центрі української столиці. Ми також звернулися до київської мерії із заявою , що наша хода несумісна із проведенням будь-яких акцій ЛГБТ.

Наразі ще точно невідомо, якими вулицями йтиме ця хода, але центр Києва ми вже зарезервували за собою. Сподіваюсь, поліція вкотре не нападе на нас.

В тему

Адміністрація президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа відмовляє в проханнях вивішувати прапор ЛГБТ-спільнот на флагштоках посольств США з нагоди місяця гордості ЛГБТ.

Як повідомляє NBC News відповідні дозволи запросили посольства США в Ізраїлі, Німеччині, Бразилії і Латвії.