Для багатьох львів’ян, та й зрештою не тільки для них, Львів асоціюється не лише з гарною архітектурою, кавою та українською мовою, а й з таким місцем як Високий замок. Насправді Високих замків у Львові є багато. Окрім вже згадуваного історико-топографічного Високого замку існує також пиво та газета, які носить ідентичну назву. Оскільки даний матеріал називається “Коли слово має вагу” то, зрозуміло, що описувати історію фортеці чи смакові якості пива ми не будемо і мова піде виключно про газету.

Газета, “Високий замок” виходить з 7 вересня 1991 року як друкований орган обласної ради зі всіма відповідними наслідками. Проте згодом “Високий замок” звільнився від пут владної залежності і знайшов іноземного інвестора в особі компанії “Оркла Медіа”, яка є складовою норвезького концерну BBH, що спеціалізується на виробництві споживчих товарів, продуктів харчування і хімікатів. До слова, ця компанія контролює більше 20% ринку ЗМІ Польщі. Присутність іноземних інвестицій у газеті дало „Високому замку” змогу стати, наскільки це можливо в наших реаліях, фактично незалежною газетою. Інвестор не втручається в редакційну політику газети. Він жадає від українського партнера тільки гарних економічних результатів. І “Високий замок” дає те,що бажає інвестор. Головне, на що звертають увагу західні інвестори в економічній діяльності газети, є тираж (“Високий Замок” виходить п’ять разів на тиждень з тижневим тиражем приблизно 470 тис.) і сума доходів від рекламної діяльності. Як вважають експерти, на сьогодні у структурі прибутку газети головне місце займає реклама, продаж – другу позицію, а на третьому – комерційна діяльність друкарні. Для порівняння – основний конкурент “Високого замку” у боротьбі за читацьку аудиторію газета “Експрес” має приблизно такий ж тираж, але виходить лише три рази в тиждень. Інші львівські видання, котрі з долею умовності можна назвати важковаговиками, такі як “Поступ” чи “Львівська газета”, хоч і виходять стільки ж разів на тиждень, як “Високий замок” (“Поступ” з недавнього часу навіть не п’ять, а шість разів), але вони далеко не дотягують до тиражів “Високого замку”. Так тижневий тираж “Поступу” складає приблизно 160 тис. екз., а “Львівської газети” за даними редакції 178 тис. Але на відміну від інших видань, “Високий замок” видає значну кількість додатків для регіонів Львівщини, зокрема для Яворівщини, Самбірщини та інших і тим самим збільшує як свій тираж та прибутки, так і вплив на Львівщині.

Значною статтею прибутку, як вже зазначалось, є поліграфічна діяльність, зумовлена наявністю власної сучасної друкарні. Фактично у Львові подібну друкарню має лише газета “Експрес”, що зайвий раз свідчить про те, що власне ця газета і є основним конкурентом “Високого замку”. Але наявність своєї друкарні це не лише зайва стаття прибутку газети, це ще один аргумент на користь її незалежності.

Тематика, представлена у „ВЗ”, спланована таким чином, щоб охопити практично всі верстви населення і стати свого роду сімейною газетою, але водночас не скочуватись до рівня “жовтої преси”. Тут є матеріали як про політику і комунальне господарство, так і про медицину та спорт, як про садівництво та городництво, так і про новини у студентському житті. На шпальтах газети уживаються як серйозні публікації про політичні та соціальні реалії України, так і матеріали на кшталт “Бабця вбила діда і згвалтувала зятя на очах онуків”. Мабуть, такий широкий діапазон тематичного зацікавлення і зробив цю газету найпопулярнішим виданням на Львівщині.
Незалежність видання дозволяє йому критикувати владу, але газета також залишає за собою право на критику опозиції. Якщо вже говорити про незалежність газети, то слід відразу зазначити, що мається на увазі незалежність від певних політичних сил і впливів влади, підґрунтям чого є вдала економічна політика видання. Але це не означає, що газета є абсолютно незалежною. “Високий замок” є залежним в своїй редакційній політиці від двох речей – подружжя Курпіль-Балюк (головний редактор і його заступник, які, водночас, є власниками майже половини акцій газети) та політичної, а отже ринкової кон’юнктури. Власне цим і можна пояснити симпатії до опозиції. Якщо люди симпатизують опозиції і тому віддають перевагу матеріалам, де критикуються дії влади і висвітлюються в позитивному аспекті дії опозиції, значить потрібно давати те, що хоче народ і заробляти на цьому. Нічого особистого – тільки бізнес. Але для гри в серйозність та об’єктивність потрібно критикувати й опозицію. Тому газета робить це, хоч і дуже обережно.

Щодо влади, то ця газета частенько дозволяє собі навіть проводити певні інформаційні антивладні кампанії. Оскільки завданнямм даного матеріалу не є детальний опис еволюції газети від 1991 року, тому для прикладу інформаційних кампаній назву найбільш “свіжі”. До таких можна віднести кампанію проти Василя Куйбіди в час його провального походу на третю каденцію головування у Львові в 2002 році. В цей же час газета провадила активну кампанію проти кандидата у депутати Верховної Ради України від “Нашої України” Тараса Стецьківа, який просто, за банальним збігом обставин, став конкурентом головного редактора “Високого замку” пана Курпіля у боротьбі за депутатський мандат по Франківському виборчому округу Львова.

Останньою в часі і актуальною на сьогодні для “Високого замку” є кампанія проти міського голови Львова Любомира Буняка. Тема “Пан Буняк поганий мер” взагалі є основною “львівською” темою у виданні. Поштовхом до активного протистояння “Високого замку” і ряду інших львівських видань (зокрема “Експресу”) із міським головою стали його некоректні дії щодо львівських медіа відразу після Скнилівської трагедії 27 липня 2002 року. Пан Буняк в некоректній формі і фактично безпідставно звинуватив пресу у трагедії, що сталась. На думку Буняка, преса винна тому, що прорекламувала авіашоу на Скнилові. Така поведінка міського голови викликала з боку преси обурення і врешті-решт призвела до широкої медійної кампанії проти Любомира Буняка та його команди. Наскільки далеко дійшло протистояння можна судити по тому, що міська влада навіть зробила певні спроби підірвати економічну складову діяльності “ВЗ” – закрити мережу торгових кіосків ТзОВ “Преса”, які належать виданню. Більше того пан Буняк, знову у дуже некоректний спосіб, фактично публічно “наїхав” на газету та її журналістів на одній з сесій Львівської міської ради восени 2003 року, оприлюднивши своєрідний “чорний список” ворогів міської влади та міського голови особисто. „Високий замок” після цього став зі ще більшим запалом “мочити” міського голову та його виконком. Вони ставили у вину міській владі, загалом, та міському голові, зокрема, будь-які проблеми, які стаються у місті. Поки що війна продовжується з попереднім запалом і міський голова програє її фактично в суху. Але із наближенням президентських виборів, можливо, слід очікувати припинення активної фази наїздів на пана Буняка. Знову ж таки причиною цього може стати елементарна кон’юнктура. Якщо опозиційні сили вирішать, що чіпати міського голову в час президентської кампанії не варто і за допомогою підконтрольних видань спробують сформувати потрібну громадську думку, то, думаю, “Високий замок”, який завжди тримає ніс за вітром, відповідно підкоригує свою інформаційну політику. Хоча, це лише припущення, і “Високий замок” в даному випадку може скористатись своїм правом критикувати опозицію. Але, якщо навіть так станеться (критика міського голови послабне), це не означає, що після виборів президента протистояння не розгорнеться з новим запалом. Адже до виборів міського голови залишиться небагато часу і видання, мабуть, спробує зробити все, щоб не дати пану Буняку знову стати міським головою Львова.

Фактично під критику міського голови підв’язані більшість матеріалів на львівську тематику. Проблеми в комунальному господарстві (водо- і теплопостачання, дороги і т.п.), зі збереженням архітектурного середовища, роботою транспорту та ін. ставляться в провину міському голові та його команді. Цими питання в газеті відає пані Харченко, за словами Буняка, його особистий ворог. Щодо інших резонансних львівськихі тем, таких як протистояння підприємців з ДПА, боротьба у обласній раді з М.Сендаком, провокацій, щодо різних політичних сил (Партія регіонів, СДПУ(О) та ін.), то в цих питання видання намагається бути позастороннім спостерігачем, хоч і проявляє незначну симпатію до тих сторін конфлікту, які пов’язані з опозиційними силами. Діяльність голови Льівської ОДА поки що висвітлюється виключно в інформаційному ключі і пан Сендега критиці на сьогодні не піддавався.

Щодо загальноукраїнського політичного дискурсу, то симпатії “Високого замку” є на боці опозиції, загалом, та блоку “Наша Україна”, зокрема. Хоча це зовсім не означає, що зазначені політичні сили перебувають поза критикою. Газета дозволяє собі критикувати всіх, якщо їхні дії йдуть в розріз з баченням та інтересами головного редакційного подружжя. Проте владі дістається все таки більше, ніж опозиції. Думаю, в цьому напрямку до виборів президента суттєво нічого не зміниться. Опозиція і надалі залишатиметься у фаворі, а президент та його команда будуть і надалі основним об’єктом критики.

Негативними моментами, які можна спостерігати останнім часом у роботі “Високого замку”, є падіння рівня професійної майстерності журналістів газети та інколи непродумане, на мою думку, інформаційне наповнення газети, що потроху може звести видання до рівня “жовтуватої” преси. Розтягнутий в часі, повільний процес відходу (чи „виживання” з колективу газети?) провідних журналістів видання (А. Болкун, Т. Базюк, Т. Батенко, В. Сагайдак та інші) недодає виданню професійності. Поінформовані джерела стверджують, що пані Балюк просто не терпить конкуренції, тому видання і залишають ті журналісти, які перевершують її у вмінні професійно робити свою роботу.

Ярлик “жовта преса” вже замаячів поряд зі словосполученням “Високий замок”. Хоча, якщо це економічно вигідно, тому чому б і ні? Тим більше, що в цьому випадку непотрібно буде нікого виживати, оскільки на фоні, вибачте “жовтих” журналістів, можна виглядати “зіркою” першої величини. Все залежить від бажання.

Замість висновків…

Видання, яке обрало своїм іменем таке словосполучення як “Високий замок”, повинно постійно доказувати, що воно варте такої назви. Адже Високий замок для Львова це неприступна твердиня, запорука незалежності. І газеті тривалий час вдавалося підтверджувати це. Вона стала найпопулярнішою на Львівщині. Більше того, вона залишилась незалежною від прямих впливів різноманітних політичних сил і влади та дозволяє собі критикувати як владу, так і опозицію, і робити це як на міському, так і на загальноукраїнському рівні. Піднявшись високо, ця газета збудувала собі замок власної незалежності, неприступність якого ревно обороняє. Надійний тил дозволяє цьому виданні проводити активну експансію. Проте, якщо вже продовжувати порівняння з неприступністю львівського Високого замку, то виданню слід не забувати, що ця фортеця таки була взята приступом козаками, а сучасні тенденції в українському інформаційному просторі, батьківщиною яких, як і козаків, є Центрально-Східна Україна, можуть загрожувати ще одним падінням львівського Високого замку під натиском східних родичів, щоправда тепер інформаційним. Але поки що, слово “Високого замку” таки має вагу, навіть якщо це комусь не подобається.