61-річний Василь Музика із Черкащини – учасник подій за утвердження незалежності України в 90-ті роки, учасник двох майданів, боєць АТО. Однак його звільнили з посади директора школи на основі підставної заяви тоді, коли він у свої 58 років пішов добровольцем в АТО.

Чоловік переконаний: для того, щоб не було кримінальної справи, обманом пообіцяли іншу посаду – методиста з військово–патріотичного виховання. На початку квітня призначили на посаду, а вже наприкінці травня рішенням сесії районної ради цю посаду скоротили. Ба більше – Музика впевнений: залишився без роботи через пост у соцмережі на підтримку В. Зеленського, коли той на дебатах помилково назвав сепаратистів «повстанцями».

«Тоді на мене у соцмережах накинулися багато АТОвців. Бо я захистив  Зеленського. Це не сподобалося представникам районної влади, які агітували за Порошенка. Проти мене розпочався справжній булінг, публікації з неправдивою інформацією, де я начебто називав всіх АТОвців «аватарами», «мародерами». При цьому упродовж трьох років не отримав жодної соцвиплати із місцевих бюджетів чи обіцяної земельної ділянки», – каже доброволець.

«А я ж все життя боровся за Україну. Навіть коли хотів піти на війну, шість разів приходив у військкомат, але мене не брали, бо тоді мені вже було 58 років. Та все-таки досягнув свого і у листопаді 2016 року поїхав у зону АТО добровольцем – служив у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді. Ми стояли і на Бахмутській трасі на Луганщині, напроти Горлівки тощо. Повернувся з АТО у вересні 2018 року. Мені тоді вже виповнилось 60 років і відповідно до Указу Президента змушений був звільнитися. Хоча й хотів залишитися», – розповів Василь Музика.

Свою історію він розповів “Вголосу”.

Чому Вас звільнили?

Коли був на війні, до мене передзвонили мої колеги і повідомили, що на мою посаду призначили іншу людину. Коли ж повернувся і попросив показати документи, побачив, що заява про моє звільнення написана не моєю рукою. Під час цього усього шуму районне керівництво запропонувало мені посаду районного методиста відділу освіти із питань військо-патріотичного виховання молоді. Я погодився. Але мене, як виявилось, призначили просто керівником гуртка на зарплату у 3 тисячі грн. А згодом призначили таки методистом, та ненадовго, бо цю посаду скоротили відповідно до рішення сесії райради, навіть незважаючи на те, що я півроку боровся.

А що найбільше вразило: впав у немилість ще й через те, що написав пост на підтримку Зеленського, коли той помилково назвав сепаратистів «повстанцями». Хоча Порошенко теж їх так неодноразово називав – і є документи. Я ж написав пост у соцмережі і звернувся до воїнів, які накинулись на нього у соцмережі, щодо того, що зараз робиться в армії, що ця війна не на користь простим людям, а на користь генералам та владі, політикам, про корупцію в армії тощо. І це не сподобалося місцевим «ура-патріотам». Вони взяли і пішли з цим постом до голови райради щодо того, щоб зняти мене з роботи. Проти мене також почали організовувати брудну компанію. Те, що я написав у соцмережі, розглядали навіть на сесії. І коли мене депутат-опоблоківець почав вичитувати – це той депутат, через партію якого в принципі у нас війна і почалася на Донбасі, та ще й почали обмовляти люди, які сховали своїх рідних від війни і самі не пішли на фронт, у мене просто не було слів.

А я єдиний в області організував центр військово-патріотичного виховання імені Героїв АТО з елементами козацької педагогіки. Хоча я отримував 3 тисячі і вкладав їх у цей центр, а не так, як наші місцеві депутати будували собі магазини. Натомість упродовж трьох років виплат як учасник АТО так і не отримав, казали, що немає грошей. Звертався навіть у Міністерство ветеранів, проте відповіді так і не отримав. Як і земельної ділянки.

Мені погрожували і хребет переламати, і взагалі знищити. Бо ці люди підтримували Порошенка

Мені навіть у присутності голови райради погрожували і хребет переламати, і взагалі знищити. Бо ці люди підтримували Порошенка. Я ж підтримав Зеленського, і підтримав тому, що був проти системи Порошенка. І коли оцінювали мою роботу, то не дивилися на те, що я виконав, а на те, кого я підтримую.

А коли я проїхався по школах, то був вражений, що на шостому році війни немає навіть згадки, що в Україні триває війна, немає інформації про воїнів, які захищали і зараз захищають Україну з їхніх шкіл. І це лише у моєму Монастирищанському районі. Коли я казав про те, що учні навіть на знають про Героїв, які загинули на війні з їхніх шкіл, то став ворогом директорів. А знаєте чому? Бо у нас здійснювали відповідну політику. Бо районне керівництво та більшість депутатів райради – це ті самі люди, які працювали за Януковича, готували автобуси на антимайдан. Потім і за Порошенка працювали – і він знав про цих людей, натомість вони навіть йшли на підвищення. Та й надалі всі ті, що працювали за Януковича, залишилися працювати і за Порошенка.

Які зміни в армії Ви помітили упродовж кількох років війни?

Зміни у кращий бік відбулися, бо коли я лише прийшов, то хлопці практично воювали у капцях та формі, привезеній волонтерами. Проте зміни стосуються здебільшого побутових умов. На жаль, у плані озброєння я в армії побачив те саме озброєння, яке було ще 42 роки тому, коли я служив у радянській армії. У мене і в АТО був автомат 1972 року. Та і випадків багато було таких, коли техніка зупинялася просто посеред бою.

Та й скажу вам чесно: хоча я й був пресофіцером бригади, та я побачив війну своїми очима і розчарувався у ній. Коли йшов на фронт, був на патріотичному піднесенні, а потім, коли побачив різні речі, почав задумуватись над тим, що тут щось не так. Тому вважаю, що ця реформа в армії – це більше профанація. У мене часто виникали питання: «Чому у нас так багато генералів? Чому наші ці зіркові генерали не можуть похвалитися великими здобутками?»

У чому розчарувалися та що вразило на війні?

Наша армія, щоб там не казав Порошенко, зміцнилася лише завдяки патріотам

Я розчарувався у керівництві країни і побачив, що ця війна вигідна нашим недобросовісним політикам і правлячій так званій «еліті». Бо як пояснити те, що нам забороняли стріляти у відповідь на вогонь супротивника? Та й форму просто постачали незручну, закуплену за кошти держави. Але ми ж знаємо, хто шиє цю незручну форму для українського війська. І ніхто на незручності для воїнів не звертав уваги. Наша армія, щоб там не казав Порошенко, зміцнилася лише завдяки патріотам. І тримається, власне, на патріотах, хоча більшість із них вже загинула.

Ось приклад: у нас був молодий хлопчина, замполіт роти Даниїл, коли ми стояли на Бахмутській трасі, за кілька кілометрів від його рідного міста. Він отримував повідомлення негативного змісту від своїх колишніх друзів, які воювали по той бік. Але казав нам: його мрія у тому, аби встановити прапор України на міській раді свого рідного міста.

Були такі випадки, що хлопці, які примусово пішли на війну, побачивши це все, стали патріотами України. Там, де я служив, половина воїнів розмовляли російською, але це не заважало нам разом захищати Україну. Були випадки, коли на фронт приходили хлопці, які розмовляли російською мовою, а потім переходили на українську.

У с. Кримське ми навіть організували нашу православну церкву після того, як звідти втік місцевий священник, котрий підтримував сепаратистів. На першому богослужінні була одна людина, а згодом – близько 50 осіб. При цьому у межах служби я дуже багато спілкувався із населенням Луганщини та Донеччини. Але, на жаль, побачив, що для більшості із них ми, воїни, не є визволителями чи захисниками. Іноді нас навіть сприймали як окупантів. Такі випадки траплялися у Лисичанську, Кримському, Сєвєродонецьку, Торецькому – мені просто тикали пальцем і кричали: «Який ти визволитель?». Хоча вони сьогодні і побачили вже, до чого призвело це «Л/ДНР».

Чому ж так багато військових, які знали про корупцію та різні неприємні ситуації в армії, все ж підтримували Порошенка?

Бо нашим військовослужбовцям, як би це дивно не звучало, ця війна дала роботу, зарплату і кар’єру. Також, на жаль, в армії є великий рівень корупції, і це дає додатковий прибуток для багатьох командирів середньої ланки, які за цю війну стоятимуть. Бо дуже легко у час війни списувати різні матеріали вищому керівництву. Відтак треба просто поклонитися волонтерам до землі, які так багато попрацювали. Мені ж було дуже боляче дивитися, коли вся волонтерська допомога зникала. Мовляв, все війна спише. Тому така когорта людей, звичайно, що підтримуватиме війну і партію війни також – партію Порошенка.

Чому, на Вашу думку, Порошенко не покарав Свинарчуків та тих, хто крав на армії?

Як Порошенко каратиме винних, якщо він сам і є найбільшим злодієм, який мав найбільший зиск із війни?

Бо він сам був одним із найбільших корупціонерів. Тим більше: ну як – я, військовий, поїхав на війну, а мій тодішній головнокомандувач в Росії мав бізнес? При цьому ми всі вже побачили, що виготовляли на «Кузні на Рибальському» і чим займався «Укроборонпром». Бо як Порошенко каратиме винних, якщо він сам і є найбільшим злодієм, який мав найбільший зиск із війни? Недаремно ж він у 82 рази став багатшим і має величезний капітал. А в Україні ж є багато людей, які продають своє сумління, свою громадську позицію.

А ще 20 років тому активісти виходили на акцію відповідно до своєї громадської позиції, а зараз дуже часто бачимо, як люди виходять на проплачені мітинги. Бо ті «верхи» ж мали гроші, набивали автобуси людьми і біля Адміністрації президента створювали ілюзорну уяву, нібито люди підтримували Порошенка. А вони просто за гроші прийшли покричати, отримали свої 500-600 грн і поїхали додому. Тому люди і у нашій області  голосували на виборах президента не так за Зеленського, як проти Порошенка з надією на хоч якісь зміни.

Новий президент змінить ситуацію у країні на краще?

У Зеленського залишилася у регіонах уся стара гвардія, тобто ті, хто саботуватиме його роботу. Тому народ йому просто може перестати вірити і Зеленський на своїй посаді може дуже погано закінчити. Та й знаєте: я пікетував також і Адміністрацію президента Зеленського, однак нічого так не досягнув, хоча через нього, можна сказати, і потерпів. Хотів привернути увагу до цього всього свавілля, а отримав відписку.

Та й сьогодні проблемним є те, що на державному рівні в Україні не здійснюють на достатньому рівні військово-патріотичне виховання молоді. От, до прикладу, посада, яку я обіймав, – методиста з питань військово-патріотичного виховання – мала була запроваджена ще у 2016 році відповідно до наказу Міносвіти. А я пішов на цю посаду на початку квітня 2019 року. Тому три роки нічого не робили. Влада думала про свої інтереси, а не про країну. Бо в нас здебільшого все роблять показово. А таку роботу треба виконувати систематично.

Хто найбільший ворог країни, на Вашу думку?

Якби ті, що прийшли до влади і клялися на крові Героїв Небесної сотні, виконали свої обіцянки, люди б за «опоблоки» не голосували

Найбільший ворог України – це кримінальна олігархія та беззаконня. Вони отруювали країну і отруюють і надалі. Уявити тільки, наскільки Україна є багатою країною! Бо її вже 28 років розкрадають і ніяк розікрасти не можуть. І що найстрашніше: українці втрачають віру у майбутнє, тому багато молоді виїжджає за кордон.

І це олігархічне коло можна буде розірвати лише тоді, коли у нас буде високорозвинене громадянське суспільство. Коли люди перестануть голосувати за гречку, за гроші. Мене вбивало просто, коли мені казали: ми так сподівалися на Майдан і на зміни після нього. А скільки відсотків населення були на Майдані? До 8-ми? А решта 92% де були  і кого ви обрали депутатами? Бо наші люди очікують, що їм хтось прийде і зробить. Обирають мажоритарників через те, що він прийде і щось дасть.

Однак що дуже важливо: якби ці товариші, які прийшли до влади після Майдану, які клялися на крові Героїв Небесної сотні, як клялися нам, що буде перш за все закон в Україні і т.д., виконали свої обіцянки, то люди б за різні «опоблоки» не голосували.