Петро Порошенко програв президентські вибори. За результатами екзит-полів шоумен Володимир Зеленський здобув 73,2% підтримки громадян України, Порошенко – лише 25,3%.

Чому політик, якого п’ять років тому 54,7% українців обрали Президентом у першому турі, який ще кілька днів тому заявляв про «тверду віру» у свою повторну перемогу, сьогодні зазнав фіаско? Про це – у розмові з політологами Валентином Гладких, Андрієм Холявкою, Віктором Небоженком та Юрієм Романенком.

Чому Порошенко програв?

Валентин Гладких:

Він підійшов до другого туру з антирейтингом 48%. Майже половина країни за жодних умов не проголосувала б за нього. І це очевидно. Не справдилися жодні очікування. Гасло «жити по-новому» втілилося лише для нього. Все це зумовило розчарування, обурення, невдоволення…Це були передумови. А далі – абсолютно хибна кампанія. У майбутньому її вивчатимуть як приклад того, як точно ніколи не треба робити.

Складається враження, що команда Порошенка не бачила соціології. Сьогодні лише 9% громадян України вважають Президента головнокомандувачем. Тим часом понад 50% – гарантом Конституції. І в цей час команда Порошенка тупо та вперто тулила ідею про головнокомандувача…Розповідали про «будівничого армії», а в результаті 60% військовослужбовців проголосували проти нього. Так він загнався в електоральне гетто, з якого вийти не може.

Його кампанія була абсолютно беззмістовною. Ніякого конструктиву та прийнятного образу майбутнього – суцільний морок і страх. Все звелося до однієї тези: або я, або єгипетські кари на всіх впадуть. А людям набридло.

Люди вже не терплять, коли їм брешуть

Люди не відчули змін, які були б для них привабливими. Риторика Порошенка стикалася із жорсткою реальністю й не витримувала цього зіткнення. Можна скільки завгодно розводити побрехеньки, але якщо людина не бачить цього в реальному житті, то робить очевидний висновок: їй брешуть. Люди вже не терплять, коли їм брешуть. На це слід було звернути увагу.

Андрій Холявка:

Порошенко остаточно втратив шанси переобратися у 2016 році, коли в українців зникли останні ілюзії щодо нього. Він прогорів на нахабній брехні та спекуляції найсвятішим.

Іловайськ, Дебальцеве, Мінські угоди, відмова переслідувати колишніх регіоналів, стратегічний союз із Ахметовим, Роттердам+, обвалення гривні, рефінансування банків, цинічне й нахабне пограбування абсолютної більшості українців, виведення грошей в офшори, бізнес в РФ, торгівля з окупантом, розкрадання в армії…пригадати можна дуже багато. А на додаток до цього – виняткова нахабна брехня, підлість, брудні прийомчики та схильність до гри поза межами всяких правил.

Коли все це дійшло навіть до найбільш простого виборця, який не цікавиться політикою взагалі, на Порошенкові поставили хрест.

Тим часом сам Порошенко завжди був упевненим, що він найрозумніший, а народ дурний, нічому не вчиться й висновків ніколи не робить. Він думав, що красиво поговорить з телеекранів, під самі вибори мізерно підвищить пенсії – і буде все в шоколаді. А не сталося так. Антирейтинг був настільки великим, що перебити його не змогли ні томос, ні підкуп, ні тиск.

Останнім аргументом Порошенко вирішив взяти страх. Розвів істерику, почав залякувати, шантажувати та навіювати дику паніку. Він без вагань зробив те, що інші політики, якими б вони не були, вважають занадто брудним і неприйнятним. Усе це дуже в його стилі, але воно його не врятувало. А найбільша трагедія в тому, що він не зумів знайти жодного позитивного аргументу на свою користь. Бо їх у принципі не існує.

Українці втратили дві революції і 10 років часу, який можна було реально використати на справжні реформи

Зважте, до речі: це все в нас уже було. Команда Порошенка – це переважно ті самі люди, які були командою Віктора Ющенка. Ті самі політтехнологи та ідеологи. І результат фактично той самий. П’ять років президентства, повчання, моралізаторства, красивих жестів руками. Потім – виборча кампанія, страшна істерика та програш. Насправді, це трагедія і катастрофа. Українці втратили дві революції і 10 років часу, який можна було реально використати на справжні реформи.

Віктор Небоженко:

Порошенко п’ять років патологічно брехав, доки врешті не обнулив цінність президентського слова. Десь усередині його каденції люди перестали вірити остаточно, а сам він не звернув на це уваги. Це була перша помилка. Друга – постійні корупційні скандали, на які Порошенко ніяк не реагував. А третя й найбільша – тупа агресивна пропаганда.

Армія порохоботів трубіла в усі труби, що найголовніша людина в країні – Петро Порошенко. Так вони сподівалися прив’язати до Порошенка всі позитивні речі, які відбувалися. Але це була палка з двома кінцями, бо увесь негатив так само лягав винятково на його образ. Зверніть увагу, ми три роки живемо з одним прем’єр-міністром. Дуже поганим прем’єр-міністром. Але фактично ніхто в країні не має до нього претензій. Чому? Бо «головний» – Порошенко.

У такій ситуації навіть правильні речі, які казав Порошенко, навіть його реальні позитивні справи суспільство сприймало із сумнівом. Відповідно, народ почав шукати іншого кандидата. Цим кандатом виявився Зеленський.

Для більшості населення України він став символом брехні та блюзнірства. Тих самих, які в 2013-му вивели країну на Революцію Гідності

Юрій Романенко:

Він не зробив фактичного нічого з того, що обіцяв. Він постійно давав все нові та нові обіцянки, а тоді порушував їх за кілька хвилин. Особливо це було видно у другому турі. Пізно ввечері в прямому ефірі телеканалу він заявив, що виправився, а після того вночі розвісив по країні ідіотські білборди з Путіним. Саме це – найперша причина того, що його сьогодні відверто ненавидять. Для більшості населення України він став символом брехні та блюзнірства. Тих самих, які в 2013-му вивели країну на Революцію Гідності. Лицемірство Порошенка тривало під час війни, відповідно, викликало ще більше обурення людей.

Він надув мильну бульбашку перемог, підігнав під це телеканали, найняв сотні порохоботів та експертів. За гроші ця публіка агресивно по темниках розповідала про «державника-Порошенка». Тільки ж реальність…Для більшості громадян перемога не в тому, щоб виїхати за кордон на заробітки, а в тому, щоб гідно жити в Україні. Цього не сталося. Відповідно, чим більше порохоботи надували цю мильну бульбашку, тим більше несприйняття наступало в суспільстві.

У боротьбі за владу Порошенко перевершив усі найгірші очікування. Він втратив землю під ногами й не гребував ніякими засобами, щоб залишитися на посаді. Так, наприклад, як це було з «ПриватБанком». Це ж очевидно – його провокація для максимальної мобілізації електорату із тим, щоб набрати якомога більше відсотків. Потім ці відсотки він показав би своїм соратникам і спонсорам – засвідчив би, начебто має достатньо підтримки для створення коаліції в новому Парламенті.

Крім того, він постійно ділив суспільство. Він тиснув на Садового і Тимошенко, на інших своїх конкурентів. А зрештою дотиснувся до того, що Зеленський вистрибнув як чорт із табакерки й об’єднав всі електоральні поля, незадоволені політикою Порошенка. Звідси у нього й 70% у другому турі.

Що ж робитиме Петро Порошенко після інавгурації Зеленського?

Валентин Гладких:

Усе залежить від того, як він проведе свої останні дні на посаді. Іноді складається враження, що він остаточно злетів з котушок, тому можна очікувати різних сценаріїв. Якщо вистачить здорового глузду гідно прийняти поразку – піде в опозицію. Зрозуміло, що значна частина щурів з його нинішньої парламентської фракції розбіжиться відразу. Отже в наступний склад Парламенту він піде трохи іншим складом і вже там мутитиме воду. Це, звичайно, в разі, якщо на поверхні немає відвертих кримінальних порушень із його боку.

Андрій Холявка:

Не думаю, що він як Ющенко заспокоїться й піде до пасіки. У нього немає ані пасіки, ані совісті, тому він так чи інакше захоче залишитися в політиці. На відміну від Ющенка, він особисто замазаний в дуже нехороших аферах, які ще й пахнуть кров’ю. Тому для нього фракція у Парламенті – це питання виживання. Найближчим часом треба очікувати від Порошенка скаженої активності й спроб очолити «порятунок від реваншу клоунів».

Віктор Небоженко:

Порошенко займеться партійним проектом, піде у Верховну Раду й, можливо, навіть претендуватиме на крісло прем’єра. Він достатньо гнучка людина, тому нікуди тікати не буде. Він легко витримає кілька допитів і навіть якесь голодування. Нова влада не зможе нічого зробити з ним, бо так каже традиція: кожен новий президент прикриває попереднього. Ющенко прикрив Кучму, Янукович Ющенка, Порошенко Януковича. Очевидно, тепер Зеленський прикриє Порошенка. Я розумію, зараз усі скажуть: «Ой, та ж подивіться, яка між ними боротьба!» Але побачите, це все мине дуже швидко.

Юрій Романенко:

Порошенко зробив трагічну помилку, коли висунув дискурс «я, або Путін» і перетворив усіх своїх конкурентів у «путінське зло». Після такого з цим «путінським злом» йому буде вкрай важко домовитись. А Зеленського як облив помиями…Тому тепер майбутнє Порошенка залежатиме найперше від того, що з ним зробить новий Президент.

Та зрештою, із Порошенком – все. Пісенька заспівана. І це епохальна подія, насправді. Покоління Кучми, яке 20 років керувало країною, пішло в небуття.

Яна Федюра, “Вголос”