Максим Мартин – історик, заввідділом юдаїки, куратор виставки “Кримські караїми. Віра. Релігія. Майбутнє” у Львівському музеї історії релігії (вул. Музейна 1).

Хто все ж таки такі караїми?

Хто такі кримські караїми етнічно – загадка. Історики й досі з цього приводу сперечаються. Ця суперечка тісно пов’язана з важливими моментами нашої давньої історії, історії Київської Русі. Є така підставова теорія, за якою караїми – нащадки хозар і це дуже сильно змінює наше сприйняття хозарів і розуміння історії Київської Русі.

Самоідентифікація кримських караїмів як окремого народу змішаного, тюркського і семітського, походження виникла 120 років тому. Зараз частина караїмів стверджує, що серед їх предків взагалі не було євреїв. Це такий доказ від супротивного. Останніх сто років – це час, коли йшла гостра дискусія в історичній науці. Частина істориків переконувала, що кримські караїми – нащадки євреїв і тут нема про що говорити, а караїми, від супротивного, почали відмовлятися від будь-якого єврейського коріння, від будь-якої єврейської спадщини. Але юдаїзм у якомусь навіть неєврейському народі не зароджується від вологості, його мали хтось принести, місіонери якісь.
Термін сам суперечливий, тому що караїм, без уточнень, кримський чи, припустимо, єгипетський – це послідовник єврейського філософа Анана Бен Давида, який виступив проти абсолютизації Талмуду, тобто виступав за відновлення вчення Старого заповіту, як основного джерела юдейського віровчення. Пізніше, послідовники Анана Бен Давида від Талмуду повністю відмовляються. Якщо говорити без уточнення – це фактично єврейська секта, але караїми Криму, а також Західної України та Литви, які мають також кримське походження, наполягають на тому, що вони окрема нація, зі своєю релігією.

З одного боку є складна історична дискусія, яка до кінця невирішена і є релігійний аспект. З точки зору віруючого юдея, навіть караїма, людина, яка сповідує юдаїзм, вона не може не бути євреєм, якщо ми приймемо завтра юдаїзм, ми будемо євреями, ми не можемо бути українцями, котрі сповідують юдаїзм, тому з точки зору віруючої людини – це виглядає дико. З іншого боку, для частини найбільш ортодоксальних рабинів караїм – кримський чи ізраїльський – не єврей, бо не визнає Талмуд, має неприйнятне, з точки зору талмудичного права, шлюбне законодавство тощо.

З точки зору християн, особливо у цьому питанні чітко визначилась російська православна церква – караїми не євреї, бо вони не сповідують Талмуд. Є аспект само ідентифікації кримських караїмів, з кінця 19 ст. вони переконані, що вони не євреї, а нащадки хозар, чи інших кочових племен і на цьому базується вся національна ідентичність.

Є ще майновий чинник. На території України залишилось багато храмів, найвідоміший – це теперішній Будинок актора в Києві. Якщо це храми караїмські, то передавати їх можна тільки караїмам кримським, а якщо караїми – це єврейські сектанти, то їх можна передати євреям. Про цей чинник не хотілося б говорити, але він теж на щось впливає. Суперечка навколо історії караїмів уже давно перейшла межу чисто історичної дискусії.

Де сьогодні проживає найбільша спільнота караїмів?

В принципі в Криму, але найбільша кількість храмів у Литві. Парадоксально, але у нас в Україні діє тільки одна кенаса, в Євпаторії.

Їх було так мало чи їх просто зруйнували?

Частина зруйнована, на заході України зруйновані всі караїмські храми, в Криму вони використовуються не за призначенням. І віддавати їх поки що ніхто не збирається. Тут є й інший аспект. Так, кенаса Києва є дуже великою і з нею потрібно щось робити. У Києві є караїми, вони хочуть її забрати, але є сумніви, чи може така мала громада дати собі раду з таким храмом.

Найбільше ж кенас є у Литві. Історично вживалось слово "кенаса". Це на івриті, слово “синагога”, означає те саме, тільки це грецьке слово, означає – зібрання. Євреї завжди вживали термін "синагога", а караїми – "кенаса" або “синагога”.

Коли у 19 ст. відбуваються ті ж процеси, що і в європейських націях, тобто те, що називають "національним відродженням", виникають інші погляди. Виникає намагання від’єднатися від решти юдеїв, навіть від інших караїмів, тобто в релігійному аспекті – є всі однакові, а різні – в національному плані. Тому починаються такі речі, як повна відмова від терміну "синагога", лише "кенаса", переклади П’ятикнижжя караїмською мовою.

Зараз про суворе збереження релігійних традицій говорити важко, бо як можна говорити про традиційну релігійність народу, який сьогодні налічує 800 людей, а по-друге, діє лише один храм. Сьогодні, більшість караїмів або вимирають, або асимілюються. В Галичині залишились тільки дві жінки, які називають себе караїмами, хоча асимільованих ще кілька родин живе на Івано-Франківщині. Храму в Галичі немає з 1984 року, його зруйнували, а закрили ще раніше, в 60-х.

Звідки на Західній Україні взялись караїми?

Є версія, що у 1246 році князь Данило Галицький запросив караїмів з Криму. У Литві є версія, що князь Вітовт вивіз з Криму декілька тисяч караїмів і поселив у своїй резиденції, як воїнів.

Щодо культури, чим вона відрізняється, у чому її особливість?

Вона інша, ніж татарська і єврейська. По-перше, з окремою релігійною традицією та обрядами. Одяг подібний до татарського, але повної подібності немає. З фольклором трохи інша ситуація. У першій половинні 20 століття було видано багато фольклорного матеріалу караїмів, але справа в тому, що деякі вчені вважають, що це караїмська інтелігенція нав’язала більшості караїмів думку що вони не євреї, в кінці 19 століття. От за думкою цих істориків караїмська інтелігенція і видумувала пісні та казки, які мали стати підставою до окремішності.

Деякі підстави для такої думки є. Таке в європейської історії було. Так звані казки Осіана – це не шотландський народний епос, їх придумали літератори. Частина чеських літописів – теж літературна містифікація. Якщо говорити про нашу історію, то "Слово о полку Ігоревім" теж викликає серйозні сумніви, тому спиратися на якийсь етнографічний пласт дуже складно.

А письмові пам’ятки існують?

Вони переважно релігійного змісту, в основному Біблія і молитовники. Якісь перші переклади на свою мову з івриту були здійснені у 19 столітті, можливо були й раніші. Перші караїмські історики займалися збиранням народних переказів, а на них спиратися навряд чи можна. Єдині речі, котрі можуть сказати, ким були караїми – це археологія Криму. Поки що вона не дає однозначної відповіді.

Одне з основних джерел з караїмської історії – це написи на надгробках з старих караїмських цвинтарів. Тому, на сьогодні, основний напрямок дослідження – це дослідження давніх караїмських цвинтарів в Криму і не тільки в Криму, в Західній Україні теж. Тому що не тільки йдеться про час їх появи у Криму, а також, коли вони з’явились на заході України.

А звичаї чиї?

В основному тюркські, але якщо вони не тюрки за походженням, це можна пояснити перебуванням в оточенні татар, тобто це перейнята традиція. Дуже важке питання і якщо у Львові чи у Галичині знайдуться залізні докази, що караїмів до Галичини запросив Данило Галицький, то означатиме, що в Криму вони жили ще раніше, тобто це вже підстава говорити, що це давнє населення Криму і можливо пов’язане з Хазарією.

Взагалі, шкода їх, вони зникають як народ, як релігія вони починають занепадати. Більшість караїмів живе в Ізраїлі і потихенько починає асимілюються, і зникає віра. В Галичині людей, які дійсно пам’ятають, що вони караїми – лише дві жінки. Є кілька родин у селах на Франківщині і на Львівщині. Але то сусіди пам’ятають, що вони караїми, а вони ні, вони українці караїмського походження.

Асиміляція, вимирання, масова загибель чоловіків під час Першої світової війни. Це зникаючий народ, треба поки вони не зійшли з лиця землі, зібрати максимум всього можливого матеріалу. Народ дуже цікавий, з таємничою історією, по-друге, нерозривно пов’язаний з історією України.

Народ з дуже цікавою культурою. На погляд відстороненого глядача, дивишся – народ з абсолютно кочовими традиціями, з досить войовничими кочовими традиціями. У музеї караїмів в Литві, є караїмська зброя. Читаєш середньовічні джерела, що дійшли до нас, караїми були особистою охороною князя литовського.

Крім караїмської версії юдаїзма існує у кримських караїмів ще й особливий народний культ – поклоніння дубам, культ настільки архаїчний…

Мова теж є предметом дискусії. Їх мова близька до татарської. Так лідер караїмів Шапшал, відомий вчений- лінгвіст, стверджував, що караїмську омву від татарської відрізняє залишок дуже давньої кочової мови, власне кочового степу. Але зараз дехто вважає, що Шапшал сам вигадував багато слів, брав їх з давніх діалектів кочовиків тюрків і сам їх вводив у караїмську мову.

Взагалі, перше питання, коли караїми взялись в Криму, поставлено археологом, істориком Фірковичем, який походить з Луцька. Коли він стверджував, що караїми ще дуже давно з’явились у Криму, ще до Христа, він помилявся, але звинуватили його саме у підробках, фальсифікації результатів досліджень. З того часу дискусія навколо історії караімів, усі 150 років – це і релігійні питання, і особисті образи, і звинувачення у підробках, це і містифікації, замовчування істини, тобто дуже складний клубок проблем, його треба вирішувати вже цьому поколінню істориків.

Скільки істориків в Україні досліджують історію караїмів?

В Україні є не менше десяти істориків, котрі це досліджують. Це йдеться, про тих українців, чиї праці я читав. Це мало. Щоб вивчати історію караїмів, потрібо знати іврит, добре орієнтуватися в юдаїзмі, знати етнографію караїмів, а таких фахівців в Україні не готують. Як правило, займаються цим досить потужно і досить давно росіяни, зокрема в Санкт-Петербургському університеті, там є потужна школа сходознавства. Питаннями якось пов’язаними з історією караїмів займаються в Харкові. Кримські археологи цим займаються.

Скільки музеїв є, чи взагалі, котрі присвячені історії караїмів?

Є музей, який займається культурою караїмів Галичини, це відділення Галицького історико-культурного заповідника. Там є музей галицьких караїмів, невеличкий, але є. Є приватний караїмський музей у Феодосії. Є відділення, присвячене караїмам, в Бахчисараї. І от більша частина експонатів, які у представленні на цій виставці, це виставка, яку розгорнули рік тому над Бахчисараєм, в печерному місті Джуфт (Чуфут-калє), в місті, яке караїми вважають своєю столицею.

Є експозиція, присвячена караїмам в Литві. Вона також не дуже велика, але таких речей не збереглося на території України, це караїмська зброя, це речі, які могли зберегтися лише в Литві, де караїми постійно служили в армії. В Російській імперії, не рахуючи Галичини, було 13 тисяч чоловік на початок 20 ст.. Це вважається найбільшою чисельність народу за весь період його існування, зараз їх у світі близько 2000. І навіть на 13 тисяч осіб – три музеї – це багато. Просто дуже цікавий народ, з цікавою історією.

Яке все ж таки майбутнє кримських караїмів?

Це питання до караїмів. На жаль не було такого випадку у історії, щоб народ, який зменшився до 600-800 осіб, знову відродився. Про майбутнє, мені здається, можна говорити у тому плані, що з ними буде далі, що не з ними самими, а з пам’яттю про них.

Виставка триватиме до 1 травня 2008 року.