Після того, як Спеціалізована антикорупційна прокуратура взялася розслідувати аферу із продажем земельної ділянки в Рясному, її безпосередній організатор, міський голова Львова Андрій Садовий почав виправдовуватись. Мовляв, відкрита проти нього справа вбиває інвестиційний клімат в Україні, гальмує розвиток Львова і не дозволяє наповнюватись місцевому бюджету.

Щоби змусити львів’ян повірити у ці заяви, Львівська міськрада оприлюднила листа обуреного інвестора, який збирався будувати на вкраденій в громади ділянці так званий індустріальний парк, і, як то кажуть…спалилася.

Аналізуючи текст листа компанії СТР до Садового, політолог Юрій Ситник звернув увагу на таку цитату:

«За період 2016−2019 років CiTiПарк Львів обгрунтовано планувало отримати доходу близько 13 мільйонів євро, створити в Україні понад 3000 робочих місць та поповнити бюджети всіх рівнів на суму понад 150 мільйонів гривень. Крім того, CiTiПарк Львів вже сплатило майже 7 мільйонів гривень земельного податку за дану Земельну ділянку, незважаючи на блокування можливості її використання, а також 52 мільйони гривень вартості Земельної ділянки, та продовжує нести збитки, суми яких накопичуються».

А тоді пояснив простими словами, що це означає:

«Львівська міськрада, скориставшись послугами компанії-оцінщика, по якій є низка судових проваджень, зокрема й кримінальних, за не зовсім чесне ведення бізнесу, так би мовити, продала українській компанії (заснованій за участю компанії СТР) землю за два з гаком мільйони євро. Але не просто продала, а ще й коштом міста підвела туди інженерні мережі, вартістю кількадесят мільйонів гривень! Інвестор, упродовж наступного і ще двох років (2016 – 2019 рік) запланував, інвестувавши 2 і трішки мільйони євро, отримати дохід у 13 мільйонів евро, під чим офіційно й підписався.

По-простому, коштом львів‘ян Садовий забезпечив іноземній компанії вельми непогану окупність її бізнес-проекту. Нє, як можна за таке хлопа судити – тілько медаль давати. І премію. В додаток до премії інвестора…»

Надприбутки в країні лохів. Нині Львівська міськрада оприлюднила листа обуреного інвестора, який збирався будувати під…

Опубліковано Yuriy Sytnyk Вівторок, 3 грудня 2019 р.

Словом, інвестицій, про які так багато говорить Андрій Садовий, не існує в принципі. Скоріше, існують домовленості, задля яких міський голова скористався своїм службовим становищем й дозволив іноземній компанії нагріти на львів’янах руки.

А вся ця афера, водночас, стає яскравим прикладом того, як іноземці почнуть дерибанити українську землю після відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення.

Земельна ділянка, довкола якої і розгорівся весь цей скандал, ніколи не належала до земель Львова, а завжди перебувала у власності Рясне-Руської сільської ради (про це ще у 2016 році писали розслідувачі видання «Львівський портал»). Ділянка за документами належала до земель сільськогосподарського призначення, а місцеві мешканці провадили на ній сільське господарство.

Втім, у 2013 році мерія Львова самовільно вивела цю земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення і заявила, що вона перебуває у комунальній власності міста. Це і стало початком багатомільйонної афери Садового.

Чеська компанія «СіТіПі Інвест» захотіла купити ділянку собі. Проте прямо зробити цього не могла: відповідно до частини 2 ст. 129 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням Кабінету Міністрів України.

Після того, як землю фактично вкрали в сільської ради, отримати таке погодження, очевидно, було нереальним (сільрада підняла би скандал і Кабмін заборонив би цей продаж). Тому «СіТіПі Інвест» знайшла можливість «обійти» цю проблему:

  • створила дочірню компанію – ТзОВ «СіТіПарк Львів»,
  • зареєструвала її у Львові як українську компанію,
  • вийшла з власників цієї компанії,
  • купила земельну ділянку як українська компанія без дозволу Уряду,
  • знову зайшла у власники компанії, щоб розпоряджатися привласненою землею.

Так схема і вдалася: мерія вкрала землю в громади, відпродала її іноземцям, а потім почала ховати свою оборудку, вигадуючи розповіді про інвестиції, яких не існує.

У підсумку без відповіді залишилися два запитання: хто і скільки отримав за цю юридичну аферу (реєстрував компанію, виводив звідти іноземців, заводив підставних осіб, а тоді знову іноземців) та як багато на ній заробив сам Андрій Садовий?

А щоб ні в кого не виникало сумнівів у достовірності вказаної інформації – пропонуємо прослухати виступ адвоката Андрія Садового під час засідання Вищого антикорупційного суду:

Коментарі для «Вголосу»

Ігор Телішевський, голова фракції «УКРОП» у Львівській міській раді:

Цілком погоджуюся з міським головою: Львів втратив в інвестиційний привабливості внаслідок «справи Садового». Але не тому, що її почала розслідувати антикорупційна прокуратура, а тому, що він сам, як міський голова, підставив інвестора – через схеми продав земельну ділянку, яка не належала місту.

Зараз багато говорять про «політичне переслідування» Садового напередодні чергових виборів…Так от мені здається, що Садовий від цього більше здобуде, ніж втратить. Про нього вже всі забули, особливо, після того, як партія не пройшла до Парламенту і змінила керівника. А тепер знову почали говорити. Суспільство любить «гнаних» і «мучених», а міський голова успішно вдає зі себе такого.

Андрій Карбовник, депутат Львівської міської ради 7-го скликання від ВО «Свобода»:

Садовий продав сільськогосподарську землю за сумнівною схемою іноземцям, змінивши її цільове призначення. Більше того, досі не вирішений спір із Рясне-Руською сільською радою щодо того, кому взагалі належить ця земля. То як можна вірити в те, що хтось збирається «розправитись» зі Садовим цією справою, якщо є реальні факти порушень?

І про які інвестиції може йти мова, якщо місто через цю аферу вже втратило понад 100 млн грн – через продаж землі за вдвічі заниженою ціною і підведення до неї комунікацій за рахунок міста?! Чому ділянка до цього часу стоїть пустирем і ніхто нічого там не збудував? Ви бачили хоча б одне рішення суду, яке забороняло б цій іноземній компанії зводити обіцяний індустріальний парк? Чи рішення суду, яке визнавало б угоду купівлі-продажу земельної ділянки недійсною? Таких немає! А кримінальна справа не чинить перешкоди будівництву.

Петро Адамик, голова фракції БПП у Львівській міській раді:

Ніяких інвестицій від іноземної компанії, окрім купівлі нею землі, я не бачу. Для компанії ця ситуація дуже вигідна. Купуючи землю за зниженою ціною, «СіТіПі», очевидно, здогадувалася, що за гроші міста туди згодом ще й підведуть комунікації. Тому тут треба шукати кінцевого бенефіціара цієї «угоди» і карати винного. Зараз у листі до міської ради «СіТіПі» вказує, що збиралася заробити вже 13 млн євро. То, може, ми їм ще гроші винні? Мені виглядає так, що ця іноземна компанія збиралася заробити, а міська влада – профінансувати це грошима громади. І для громади це точно не вигідно.

Глобально зрозуміло, що мають бути інвестиції і робочі місця. Як би воно було з індустріальним парком – дуже відносно. Садовий розказує, що все було б дуже гарно. Але ми бачили, як при ньому фірма «Альпіна» будувала стадіон…і не змогла будувати, хоча він так само все гарно розказував (Спочатку на будівництво стадіону до «Євро-2012» у Львові планували витратити 75 мільйонів євро, а зрештою заплатили аж 267. Зводити арену Садовий доручив австрійській фірмі “Альпіна”, тільки за виготовлення проекту їй заплатили понад 3 млн євро, проте потім фірма зникла, – ред.) Закінчилось тим, що держава була змушена взяти все на себе, щоби Львів справився зі своїми зобов’язаннями по «Євро-2012». Сміттєпереробний завод ми вже скільки будуємо, скільки термінів Садовий уже обіцяв…І де він? У нас нічого крім трамваю на Сихів за 14 років не збудовано. Бо сам Садовий не зміг, а іншим реально не дав можливості. Він лобіював тільки те, що йому особисто було, м’яко кажучи, «небайдужим».

Але я точно знаю, що якщо ми зараз уважно вивчимо ситуацію зі сміттям у Львові, то, повірте мені, ситуація із «СіТіПі» виявиться тільки квіточками, якщо говорити про шкоду міському бюджету. За тих три роки, що нам сміття вивозила область, ми заплатили більше мільярда. Скільки ми могли зробити хороших речей для міста за ці гроші…А так, демонструючи свою нездатність, платили обласній владі. Афера із «СіТіПі» – це, як любить казати сам Садовий, маленьке пиво, порівняно з тим, що відбувалося зі сміттям.