“Шмагання” бюрократів

Перші кадрові кроки колишнього актора-коміка, а тепер президента Володимира Зеленського виявилися далеко несмішними та невеселими для багатьох чиновників, яких жорстко розкритикував і навіть виганяв новий Глава Держави.

Володимир Зеленський вже у перші місяці свого правління встиг відзначитися суворим ставленням до державних  службовців та посадовців, переважно середньої ланки, змусивши багатьох написати заяви на звільнення. Нещодавно Зеленський зі скандалом вигнав секретаря Бориспільської міської ради Ярослава Годунка під час наради у Бориспільській міськраді. Дізнавшись, що той раніше був засуджений за розбій, Зеленський змусив його вийти з приміщення зі словами: “Вийди звідси! Розбійник ти! Погано чуєш? Мені все одно, де ти працюєш. Exit! Та йди вже, Господи! Іди гуляй”.

А під час робочої поїздки в Житомирську область президент змусив керівника обласного управління лісового та мисливського господарства Андрія Курінського написати заяву на звільнення за власним бажанням. Гарант в категоричній формі наголосив, що Курінський на своїй нинішній посаді “не корисний державі” й запропонував чиновнику самому написати заяву на звільнення й пошукати собі нову роботу.

Під час відрядження в Одесу 13 липня Зеленський примусив написати заяву про звільнення в.о. голови Державної фіскальної служби Олександра Власова за те, що той не виконав домовленості про звільнення чотирьох голів митниць в західних областях України. “Ви вважаєте, що я ідіот? Ви нас усіх вважаєте ідіотами? Я хотів би, щоб ви особисто написали заяву на ваше звільнення”, – заявив президент, влаштувавши публічне моральне “шмагання чиновника”.

Крім того, гарант у суворій, і навіть дещо театральній формі запитував митників на Закарпатті: “Скажіть, будь ласка, якщо ви не можете зупинити контрабанду, чому ви не звільнитеся? Якщо ви не можете це зупинити, чому ви там працюєте?”. А реагуючи на недавню трагедію під час пожежі в одеському готелі “Токіо Стар”, президент Зеленський пообіцяв особисто простежити, щоб власника готелю, де вночі загинуло 8 людей, покарали: “Відповідатиме Вадим Чорний, власник так званого готелю. Особисто простежу, щоб покарання відповідало нормам закону та вимогам справедливості. Адже не можна ставити власний прибуток вище за людські життя”.

Привабливий образ суворого царя, який сварить і карає нечесних бояр та чиновників, міцно засів в ментальності українців

Такий стиль управління та показові словесні розправи над чиновниками навіть подобаються частині українців, які часто апріорі вважають кожного державного службовця хабарником, корупціонером та негідником, якого завжди є за що покарати, заарештувати чи навіть розстріляти. Така логіка пересічного українського громадянина також не позбавлена змісту в такій корумпованій країні як Україна, то ж корені народної ненависті до держслужбовців зрозумілі, хоч і не завжди виправдані. До того ж, привабливий образ суворого царя, який сварить і карає нечесних бояр та чиновників, міцно засів в ментальності українців ще з часів російської імперської та радянської пропаганди. Зеленський, як колишній актор, безумовно знає настрої глядацької аудиторії, тому не оминає нагоди зіграти роль “доброго та суворого царя” на черговій нараді з чиновниками, розуміючи, що його жорсткість до бюрократів людям сподобається. Адже чимало українців вважають правильним ставлення до чиновників в стилі ” чим жорсткіше – тим краще”.

Зрештою, нова владна команда, яка обіцяла реформи та боротьбу зі старою системою і корупцією, цілком закономірно може й навіть мала би звільняти “корумпованих” чиновників, розчищаючи місце для “нових і чесних”. Тож наразі виборцям складно провести межу між щирим прагненням президента очистити владу від негідників та його грою на публіку для здобуття народних симпатій. Зрештою, в поведінці Зеленського можливе поєднання одночасно обох цих факторів у кадровій політиці.

Хоча зрештою, попри показові “шмагання” чиновників та жорсткі вимоги президента щодо подання заяв на звільнення, зокрема митників на Закарпатті, ніхто з них так  і не подав у відставку. Митники, яким Володимир Зеленський під час наради на Закарпатті влаштував моральний розгром і вимагав писати заяви на звільнення, не покинули свої посади. Більше того, глава Державної митної служби Максим Нефьодов зазначив, що їх можливо вдасть звільнити через півроку, і це якщо справи не затягнуться у судах

Не дай боже з блазня президента?

Однак, з іншого боку, частина громадян обурюються нестатутною поведінкою президента і його відвертим хамством до держслужбовців в Одесі, Борисполі, Житомирі та Ужгороді. Грубе звертання президента до службовців на “ти”, вигнання із зали зі скандалом, небажання слухати ніяких пояснень і публічні приниження з вимогою заяви про звільнення за власним бажанням ображають не лише членів родин чиновників, але й навіть деяких пересічних українців. Чимало громадян вважають хамство з боку глави держави неприпустимим, тим більше, коли багато своїх звинувачень в адресу держслужбовців президент заявляє, що бере з Інтернету.

В деяких випадках, гнів президента навіть може виявитися передчасним та необдуманим. Зокрема у трагедії із 8 загиблими у одеському готелі “Токіо Стар”, який президент перетворив на черговий привід влаштувати шоу з публічним “шмаганням” та вимогою особисто покарати власника готелю, слідство достеменно не встановило, чи є вина людина, яку президент зібрався карати. Адже ситуація в одеському готелі зовсім не подібна до сумнозвісної трагедії в дитячому таборі “Вікторія”, де через халатність керівництва загинули діти.

Поліція вважає однією з основних версій пожежі одеському готелі “Токіо Стар” підпал з метою приховання вбивства. То ж жодної вини власника слідство може не підтвердити, позаяк реальною причиною пожежі можуть виявитися цілеспрямовані дії злочинців. Якщо така версія підтвердиться, тоді президент Зеленський опиниться в дуже незручному становищі: не розібравшись в ситуації, вимагав і обіцяв покарати невинну людину. В такому світлі й попередні публічні “шмагання” президента можуть виявитися “побічними ефектами” запального характеру гаранта, який кидає “громи і блискавки” на всі сторони, не розбираючись винні ті чиновники в чомусь чи не винні. Зрештою, ті ж чиновники пізніше через суди, і навіть через Європейський суд з прав людини, зможуть повернутися на посади здобувши ще й чималу грошову компенсацію з коштів платників податків, за те, що постраждали від необдуманих дій занадто запального президента.

Чимало українців в такій ситуації можуть згадати давнє прислів’я, яке присутнє у багатьох народів: “не дай Боже з Івана пана”. Не виключено, що президент довгий час почувався ображеним, працюючи коміком та розважаючи на приватних корпоративах олігархів і політиків на сцені. А ставши президентом та відчувши повноту особистої влади, власну значимість – почав психологічно самостверджуватися, сприймаючи себе “караючим мечем правосуддя” і принижуючи чиновників середньої ланки. Адже влада, як відомо розбещує та псує людей. А влада з власною парламентською більшістю може розбестити навіть колишнього актора.

Хоча показова жорстка рішучість президента з дрібними чиновниками чомусь відсутня у розмовах з Путіним, якого Зеленський боязко просив “повпливати” якось на “ту сторону”, щоб вони не вбивали українських солдат. Хоча для певних психологічних типів людей є властивим поводитися грубо перед слабшими і водночас принижуватися і запобігати перед сильнішими. Але українцям, які голосували за Зеленського, залишається сподіватися, що наш президент не належить до такого неприємного психологічного типу.

Президентство стало для Володимира Зеленського непростим психологічним випробуванням

Президентство стало для Володимира Зеленського, окрім щасливого шансу ввійти в історію, також й непростим психологічним випробуванням, в якому дуже важливо залишитися мудрою, розсудливою і до того ж та позитивною людиною, і не впасти у крайнощі емоційного деспотизму у кадровій політиці. Адже виборці все добре бачать і вони не простять перетворення позитивного і веселого коміка, який обіцяв “щасливе життя”, на неврівноваженого тирана, який свавільно та не справедливо карає і принижує підлеглих. Громадянам дуже не хотілося б, щоб давнє українське народне прислів’я  не було перефразоване у в наш час у “не дай Боже з блазня президента”.