За останні п’ять років Андрієві Садовому вдалося зробити більше, ніж усім решта українським політикам разом узятим. Він майже очолив Уряд. Майже став президентом. Майже виграв парламентські вибори. Повністю знищив партію. Убив власний рейтинг. Розчарував усіх своїх виборців. Пішов у відставку з посади очільника «Самопомочі». І нарешті згадав, що він – львівський мер.

Завдяки чому Андрієві Садовому вдалося досягти цього успіху, що буде з ним і його «Самопоміччю» – далі у матеріалі.

У 2014-му «Самопоміч» тріумфально зайшла в українську політику. Об’єднала виборців Заходу та Сходу, стала третьою на парламентських виборах (10,9%) й увійшла в коаліцію. Популярність почала швидко зростати – за пів року за «Самопоміч» готові були голосувати вже 17,1% українців, а лідер партії Андрій Садовий ділив друге місце у президентському рейтингу із Юлією Тимошенко.

Не минуло й двох років – все зникло. Депутати почали розбігатися, а довіра виборців – падати. І, як наслідок, на дострокових парламентських виборах 21 липня 2019-го Садовому повірили всього 0,6% українців.

«Рейтинг «Самопомочі» перетік у депутатські декларації нардепів від «Самопомочі», – пояснює аналітик порталу «Слово і діло», політолог Валентин Гладких. – Самозбагачення і вирішення особистих питань – єдине, чим займалась ця партія у Верховній Раді. Вони багато наобіцяли, нічого не зробили, на цьому і прогоріли».

«А сам Садовий просто не доріс до того, щоб бути політиком, – додає політтехнолог Тарас Загородній. – Хочеш грати у вищій лізі, маєш фракцію у Парламенті – їдь до Києва і працюй. Пропонують прем’єрство – бери відповідальність і змінюй країну. Розбудовуй партію, зрештою. А він? Навіть виборцям не дав зрозуміти, що воно таке – «Самопоміч». Ні ідеології, ні програми. Зайшов до Парламенту тільки тому, що вигідно продав виборцям казку про Львів. А потім перша проблема – і здувся. Сміттєва криза додала б йому рейтингу, якби він підняв скандал на всю країну, заявив про тиск Порошенка і почав вирішувати проблему. Натомість він просто відсиджувався, поки пів країни тонуло у львівському смітті».

«Самопоміч» не змогла стати виразником якоїсь конкретної політичної лінії, – наголошує директор центру “Український барометр” Віктор Небоженко. – Вони постійно металися між інтересами Порошенка та інтересами виборців. Виборці це помітили і не пробачили. Та і сам Садовий не політиком виявився. Розумний, хитрий, багатий, мультимільйонер, але при цьому не політичний. Перша ж велика проблема (сміттєва криза, – ред.) зупинила його і зробила абсолютно безхребетним».

Думки експертів сходяться на тому, що «Самопоміч» почала сходити з політичної арени ще рік тому. Особливо помітним це стало на виборах.

Спочатку Садовому «щось йокнуло» – і він пішов у президенти. Закликав лідерку «Батьківщини» Юлію Тимошенко зняти свою кандидатуру на його користь. Після цього сам зняв свою кандидатуру, «щоб додати Гриценкові мінімум 10%». У результаті Гриценко не набрав і 7%.

А потім були парламентські вибори. В ефірі прокремлівських телеканалів Садовий розповідав про «ідеологію» «Самопомочі» – «християнську мораль і здоровий глузд». А згодом ефіри кремлівських телеканалів доводили, що ні мораллю, ні здоровим глуздом у Садового ніколи й не пахло.

Та і сам Садовий у принципі підтверджував це впродовж усіх п’яти років. Час до часу зізнавався, що курив траву, в мерії працює з геями і, згадуючи власний досвід (!), висловлював упевненість в тому, що зараз українське суспільство не погодиться на легалізацію канабісу чи проституції.

Словом, старався як міг, щоб наростити свій рейтинг. І зрештою вбив його остаточно – 0,6% підтримки.

«Рейтинг Садового добила його дружина – заявою про «Ісусика», – каже керівник центру “Третій сектор” Андрій Золотарьов. – Нам люди на фокус-групах відверто казали, що сподівалися на «Самопоміч» як на проєвропейську партію, а потім з’ясувалося, що це якась клерикальна секта одного міста».

«Самопоміч» давно почала скочуватися назад до Львова, – додає Валентин Гладких. – Тому мене взагалі не дивує цей результат. Якби партія Мукачевого йшла на вибори – так само набрала би 0,6%».

Але досягнення Садового в тім, що разом із тотальним провалом по Україні «Самопоміч» провалила все й навіть більше у рідному Львові.

За результатами парламентських виборів, у Львівській області «Самопоміч» підтримали тільки 2,8% виборців. Майже стільки ж підтримки отримали відверті кремлівські прихвосні – «За життя», «Опоблок» і «Шарій» – 2,6%. Також партія Садового із тріском програла 11 з 12 мажоритарних округів на Львівщині (на більшості з них ішла нога в ногу із медведчуківською «За життя»).

«До пори, до часу Садовому вдавалося дурити людей якимись потьомкінськими селами, – каже політолог Юрій Ситник. – Але згодом усі зрозуміли, що все це – лише мильна бульбашка, що за образом європейського мера немає нічого, окрім піару.

Так, туристи захоплюються Львовом. Але, окрім туристів, тут кожного дня живуть сотні тисяч львів’ян. Вони також захоплюються своїм рідним містом. Але кожного дня зустрічаються із проблемами – і починають задумуватись. Місто гарне, але ж не Садовий його будував, не його це заслуга. Його заслуга – переповнені маршрутки, незаконні забудови та повна відсутність інфраструктури. Завдяки Садовому Львів тільки руйнується, от львів’яни це й оцінили».

«У «Самопомочі» немає майбутнього, – вважає політолог Валентин Гладких. – По-перше, вони не отримали державного фінансування. По-друге, у них немає жодних організаційних структур за межами Львова. А у Львові всі організаційні структури – це сам Садовий. Тому я думаю, що проєкт закрито. Піраміда МММ розвалилася. Той, хто в 2014-му встиг увійти, – тепер вийде мільйонером з Верховної Ради. А далі для чого потрібна ця партія? Люди, які там були, вирішили всі свої питання.

Тепер же логічним завершенням кар’єри Садового буде програш виборів на посаду мера Львова. І це ще оптимістичний варіант. Песимістичний – програш виборів на посаду мера Львова і правові наслідки за 15 років його діяльності на цій посаді».

«Електорат Садового взагалі не зрозумів, чого він сам хоче, – додає Тарас Загородній. – То він іде до Гриценка, то – ні. То зливається і підтримує, то – ні. Розповідає, що він новий політик, а працює за старими схемами і партією взагалі не займається. Суцільна метушня і жодної конкретики. Тож не здивуюся, якщо на місцевих виборах він втратить посаду мера. Невдах ніхто не любить».

Яна Федюра, «Вголос»
Колажі – народна творчість