У «Слузі народу» заявили про готовність об’єднатися з «Голосом», Вакарчук же не проти. Хоча при цьому розглядає можливість партнерства з Порошенком та Тимошенко.

Іншої думки лідер партії Зеленського Разумков – він допускає, що у новому Парламенті об’єднаються Порошенко та Медведчук, які будуть в опозиції до влади. Сам же Порошенко ледь не божиться: його сила принципово не допустить, щоб Медведчук був у коаліції.

Не забувають політики і про «червоні лінії», які начебто можуть перешкодити утворенню коаліції.

То ж хто із ким формуватиме коаліцію у новому Парламенті? А чи можливо, що «Слуга народу» буде монопартією? І чи можливе об’єднання у цій Раді партій Порошенка та Медведчука? Про це «Вголос» запитав у політичного аналітика Олександра Кочеткова, політолога Олександра Мусієнка, політтехнолога Тараса Загороднього та у керівника «Центру політичної розвідки» Олега Постернака.

Які партії можуть утворити коаліцію у новому Парламенті?

Тарас Загородній:

Найімовірніше, коаліцію утворять «Слуга народу» і «Голос»

«Слузі народу» коаліція зараз в принципі не потрібна (партію Зеленського у Раді представлятимуть 253 депутати). Але справа у тому, що у Конституції України записано: коаліцію формують фракції, а не фракція. Тому, хоча б для того, аби дотриматися певного формалізму, «Слузі народу» потрібно з кимось об’єднатися. Найімовірніше, це буде «Голос» Вакарчука, який, можливо, «Слузі народу» багато користі і не принесе, але дотриматись закону допоможе.

Щодо об’єднання «Батьківщини» зі «Слугою народу», варто сказати, що Тимошенко об’єднається із партією Зеленського лише у тому разі, якщо їй запропонують конкретну посаду: або спікера Парламенту, або прем’єр-міністра. На менше вона в принципі не погодиться. Але питання в тому, чи дадуть їй таку посаду. Тому, найімовірніше, «Батьківщина» буде в опозиції.

Олег Постернак:

«Голос» теоретично може приєднатись, але, думаю, в його середовищі будуть жваві дискусії. Але навіть якщо так станеться, то партія Вакарчука ризикує повторити долю «Самопомочі», яка спочатку приєдналась до коаліції, а потім вийшла і втратила народну довіру.

При цьому варто зауважити, що будуть торги усередині «Слуги народу». Там будуть діяти декілька внутрішніх депутатських груп, зросте вплив українського олігархату. Найголовніші посади – прем’єра та спікера, всі ключові міністерства візьме саме ця партія.

Олександр Мусієнко:

Враховуючи те, що «Слуга народу» утворює свою більшість, і більшість, яка є коаліцією, то за цих умов до них може долучитися «Голос», та й навіть і «Батьківщину» можуть запросити, пообіцявши їм одну чи дві міністерських посади, або головування в одному-двох комітетах – це максимум. Але такої  ситуації, коли казали, що якщо «Слузі народу» не вистачатиме голосів, то вони можуть запросити «Голос» – і Вакарчук таким чином зможе диктувати свої умови – вже точно не буде. Адже умови диктуватиме одна партія – «Слуга народу», а «Батьківщина» і «Голос» їй потрібні виключно для того, аби продемонструвати начебто демократичність процесу: є дві-три фракції, які об’єднуються відповідно до певних принципів, щоб створити ширму демократичності. І другий момент – якщо певні закони потребуватимуть конституційної більшості (300 голосів), то відповідно за допомогою цих двох фракцій партія Зеленського їх добере, включно зі своїми мажоритарниками.

Тому, думаю, що «Голосу» і «Батьківщині» зараз є над чим задуматись, бо виконувати роль таких собі статистів – бути в коаліції і мати обмежений вплив, не маючи де-факто міністерських крісел і представників у виконавчій владі, – не дуже для них приваблива пропозиція.

Також, думаю, «Слуга народу» для початку винесе на порядок денний закони про скасування депутатської недоторканності, закон про імперативний мандат, тобто відкликання депутатів-мажоритарників. Відтак для того, аби убезпечити себе для переходу і відходу своїх мажоритарників, у партії скажуть: «У вас немає недоторканності, значить є можливість тиску на вас через правоохоронні органи. По-друге: якщо вас відкличуть як депутата, ви втрачаєте свій мандат». Тому за таких умов «Слуга народу» може сформувати свою стійку більшість. І де-факто ми спостерігаємо за тим, що одна політична сила поступово захоплює владу на всіх щаблях у державі. Зараз в них це виходить досить успішно. А невдовзі – місцеві вибори, тому вони максимально намагатимуться взяти голоси і там. Тому захоплення влади відбуватиметься під прикриттям демократії.

Олександр Кочетков:

У коаліції має бути як мінімум дві фракції, аби не створювати авторитаризму. У Зеленського це знають, тому готові взяти у коаліцію не дуже сильного партнера, але близького за духом. І такий партнер – Вакарчук зі своїм «Голосом». Вони обидва дилетанти-артисти, один одного розуміють. До того ж у них є єдність думок щодо головного – аби прибрати старих політиків: будь-яким чином, але прибрати.

Призначити прем’єра і запропонувати його кандидатуру хоче сам Зеленський

І зараз, наскільки я знаю, вже розпочалися, навіть не чекаючи офіційного оголошення результатів виборів, перемовини між «Слугою народу», які перемогли як на мажоритарці, так і на загальнонаціональному окрузі, і між «Голосом». Але за однієї умови – призначити прем’єра і запропонувати його кандидатуру хоче сам Володимир Зеленський.

На союз із партією Порошенка, який особисто поливав брудом Зеленського, президент не погодиться. Так само і на об’єднання з Медведчуком, якого президент сприймає як особистого ворога, бо він переходить йому дорогу як керівникові країни зі своїми заручниками та відносинами з Кремлем.

Хто має найбільші шанси стати прем’єр-міністром України?   

Олександр Кочетков:

Президент добре розуміє: якщо зараз українці надали йому колосальну підтримку та повноваження (пам’ятаємо про 73% підтримки на президентських виборах, та й на цих близько 43%), то відповідати за все, що робитиметься у країні, персонально йому. Тому Зеленський і хоче призначити особисто прем’єра, якому довірятиме. І коли каже, що нам потрібний прем’єр-економіст, то має на увазі, що це має бути людина, яка знає, яким чином шукати та заробити гроші, аби повернути ті шалені борги, які Україна у 2019 і наступних роках має віддати зовнішнім партнерам. Відповідно у топі – Рашкован (Владислав Рашкован – заступник виконавчого директора від України в Міжнародному валютному фонді. Саме його ЗМІ і визначали як одного із 5-ти кандидатів на пост прем’єр-міністра України, – ред.). Його сприймає і МВФ, і він начебто має знати, де взяти гроші для виплати боргу. Проте ще жодного рішення немає. І всі інші посади, починаючи від спікера, обговорюють.

До того ж усередині країни Зеленський намагається не дослухатися ні до кого щодо кандидатури прем’єра, а от якщо Захід когось порекомендує, то він почує ці рекомендації.

Олександр Мусієнко:

Думаю, це буде людина-технократ, яку поставлять, аби зняти напругу. Можливо, Рашкован – він представник України при МВФ. Він і в економіці тямить і це буде своєрідний сигнал для Заходу, мовляв, дивіться, що в Україні все добре. Але при цьому має бути політична відповідальність. А такі люди сприймають посаду прем’єра як сходинку: попрацювали і, як Яресько, поїхали, а ви тут розбирайтеся зі своїми проблемами. Однак вплив у переважній більшості на Уряд і на всі процеси, які відбуваються, все одно матиме президент і партія «Слуга народу».

Політики кажуть про «червоні лінії», які можуть завадити партіям об’єднатися. Що це можуть бути за «лінії»?

Олег Постернак:

Першими про чотири “червоних лінії” сказав «Голос». Зеленський виокремив лише “червоні лінії” щодо посади прем’єра. Але у будь-якому разі не варто забувати про два базових фактори, які є вищими за будь-які «лінії» – роль Коломойського та Пінчука посилилась. І другий фактор – зовнішнє управління укріпилось.

Олександр Кочетков:

Те, що декларує «Голос», випливає з проукраїнського патріотичного курсу, тому для партії Вакарчука такими «лініями» може стати  закон про мову, будь-яке повернення у зону впливу Росії, декомунізація.

Тарас Загородній:

Думаю, що жодних «червоних ліній» немає, це просто відмовки. «Слуга народу» у Верховній Раді забирає більшість і ні з ким домовлятися не збирається.

Чи об’єднаються в опозицію партії Порошенка і Медведчука?

Тарас Загородній:

Партії Порошенка і Медведчука у Раді продовжуватимуть свою гру «я  – патріот, ти – реваншист»

Порошенко буде в опозиції, але з Медведчуком він об’єднуватися не буде, бо втрачати свою електоральну нішу ні Порошенко, ні Медведчук не захочуть. Хоча у Раді вони  продовжуватимуть свою гру «я  – патріот, ти – реваншист». При цьому Медведчук все ж ситуативно підтримуватиме «Слугу народу» щодо деяких питань – наприклад, щодо статусу Донбасу, Л/ДНР тощо.

Олександр Кочетков:

Порошенко сам сказав, що він готовий об’єднуватися навіть із Зеленським, також із «Голосом» – з усіма, кого він поливав брудом особисто. Хоча Зеленського він і називав маріонеткою і наркоманом, та це йому чомусь для об’єднання не на заваді. А Вакарчука з його «Голосом» вся ця ботоферма Порошенка наприкінці цих парламентських дострокових виборів просто топила у бруді, але з ним він також готовий до об’єднання. Однак є одне “але”: Зеленський та Вакарчук не готові до коаліції з лідером «ЄС», бо вважають Порошенка лицеміром і нечесною людиною зі старої влади, яка винна у тому, що українці живуть не так, як хочуть.

Але і з партією Медведчука політсила Порошенка об’єднатися не може, бо це буде повний крах для його електорату, який і так скотився вже до 8% і далі скочується. А ми ж пам’ятаємо, що було колись 54%  – і він теж про це пам’ятає. Але взаємодіяти так, як вони з Медведчуком взаємодіяли неофіційно всі ці 5 років президентства Порошенка, при цьому координуючи взаємні дії, будуть, безумовно, і у новій Раді. Тому вони у новому Парламенті проявлятимуть певну активність: партія Медведчука демонструватиме проросійський напрямок, а партія Порошенка їй нібито суперечитиме. Навіть бійки будуть, щоб влаштувати  патріотично-проросійське шоу. Але жодного стосунку до справжньої боротьби між собою це не матиме, бо після шоу вони вийдуть покурити і знову будуть друзями. І за вигідні їм законопроєкти голосуватимуть спільно. Так було всі ці 5 років, так приблизно буде і в новому Парламенті: Порошенко з Медведчуком начебто вороги, а насправді – партнери, які мають спільний бізнес.