Олег Паска, депутат Львівської обласної ради, Голова фракції НСНУ, член міжфракційноїї депутатської групи “Нова Галичина”, голова Перемишлянської РДА

Про дитинство і студентство

Олег Паска народився 2 травня 1970 року на Львівщині в селищі Нижанковичі Старосамбірського району. Батько Олега Володимир зі звичайного робітника дійшов до посади заступника комерційного директора місцевої меблевої фабрики, а мати Леся закінчила Судововишнянський технікум за спеціальністю агроном-плодоовочівник.

Середню освіту Паска здобув у рідних Нижанковичах. Школу хлопець закінчив зі срібною медаллю. Олег згадує, що учнем він був спокійним. Серед улюблених предметів: фізика, математика, геометрія, а особливо стереометрія.

Однак Паска захоплювався не лише точними науками. З самого дитинства хлопця заполонили танці. Олег з другого класу почав займатися у танцювальній студії і навіть у студентські роки був учасником львівського танцювального ансамблю “Черемош”, однак, на жаль, йому довелося покинути паркет через завантаженість у навчанні.

Ще одне юнацьке захоплення Олега – поезія. Писав Олег вірші і українською, і російською. Ось таку оду своєму улюбленому жовтому кольору Паска написав у дитинстві:

Жовтий світ, ясний цвіт колір сонця і квітів розлуки!
Лиш один на весь світ опікаєш закоханим руки.
В тебе ніжна душа, та розтерзана болем й стражданням.
Не твоя, не твоя в тім вина що в любові ти – квіти прощання.

Після школи Паска поступив на фізичний факультет ЛНУ імені Івана Франка.

Я намагався бути дуже самостійним від батьків, не любив коли мене за руку водили, дискомфорт від такого відчував. Знаєте, від батька мені передалася активність енергія, а від мами виваженість. Мене важко вивести з себе”.

В університеті окрім фізики Пасці до вподоби суспільні науки та філософію, дуже легко йому давалася політологія. Пригадує, що з цього предмету він навіть іспит склав «автоматом».

Навчання Паски перериває служба у будбаті під Хмельницьким. Паска відслужив рік аж до указу Горбачова, який звільняв студентів ВИШів від воєнної служби.

Студентські роки Паски припали якраз на буремні дев’яності. Він розповідає, що брав активну участь у боротьбі за незалежність України, хоча водночас зізнається, що сам не вельми позитивно ставиться до громадських організацій. За його словами, діяльність окремих таких організацій не витримували його критики. “Коли потрібно було їхати агітувати за Незалежну Україну, я це робив. Згадую як ми проводили агітацію за самостійність у потязі до Херсону. Найважче було, не знаючи як відреагують на це люди, наважитися і зайти у перше купе. Однак після першої ж розмови мені стало цікаво і так я за поїздку обійшов весь вагон. Я брав участь у страйках, але коли студенти почали відверто їх використовувати для прогулювання пар, то я просто брав книжки і йшов у бібліотеку вчитися. Я не завжди можу робити те, що роблять всі”.

В Університеті Паска не дотягнув до золота: для червоного диплому йому потрібно було перескласти один предмет. Однак Олег пішов на принцип і не зробив цього. “Я і так розв’язував задачі тим студентам, у яких які оцінки були на бал вищі”.

Про роботу

У 1993 році після закінчення Університету Паска повертається у Нижанковичі. Він не залишився у Львові через відсутність належної суми у гаманцю для вироблення львівської прописки, хоча і мав пропозиції працевлаштування. Олег за інших обставин міг би працювати на кафедрі фізики в теперішній Львівській державній академії ветеринарної медицини чи в Інституті радіоелектронної медичної апаратури.

В рідному селі Паска влаштовується на посаду вчителя фізики і паралельно очолює тамтешню організацію “Просвіти”.

Політичний дебют Паски відбувся у 2002 році, коли він пройшов як мажоритарник від “Нашої України” до Старосамбірської районної ради. 13 травня цього ж року Паску обирають заступником голови райради.

“У нас була найбільша фракція “Нашої України” – 53 людини – у Львівській області. Тоді ж ми звільнили голову районної адміністрації, до якого у депутатів було дуже багато питань. Ви знаєте, треба мати рідкісний талант, аби не прийти на комісію районної ради, коли заслуховують питання про твою роботу. Хоча було не просто, були дзвінки до голови райради, аби він припинив таємне голосування. Але ми, звичайно, то все дуже добре продумали: одразу викинули інформацію на радіо “Свобода”.

З позитивом Паска згадує свою співпрацю з тодішнім головою Старосамбірської районної ради, а теперішнім головою Старосамбірської РДА Миколою Цепендою. У них склався своєрідний тандем: Цепенда брав на себе фінансові питання, а Паска вирішував політичні, гуманітарні та соціальні проблеми.

Після призначення Цепенди головою Страросамбірської РДА, 17 березня 2005 року Паска займає його місце. Згадує, що очолив райраду непросто: у протистоянні за крісло зі ставлеником Ярослава Кендзьора.

“Я у непростій боротьбі став головою районної ради. РУХ тоді висунув свого кандидата. Це було дуже несподівано, бо ми ж входили до єдиного блоку “Наша Україна”. І всі тоді знали яку ношу ніс на собі заступник голови райради під час виборів. Але там, напевно, вдалося взнаки щось особисте і Кендзьор підтримав на цю посаду Юрія Війтіва, який, до речі, за рік до того був помічником Ореста Фердичка. Однак з перевагою всього у декілька голосів депутати обрали мене”

У 2006 році у виборах вже по пропорційній системі мене я потрапив до Львівської обласної ради. 23 травня того ж року з подачі Петра Олійника Паска очолює один з найпроблемніших районів Львівщини – Перемишлянський.

Про політику

“У 1997 чи 1998 році мені пропонували очолити районну організацію однієї з національно-патріотичних партій. Я не буду уточнювати яку, але в цю структуру не пішов. Водночас мені дуже набридла політика Кучми та його свити. І я зрозумів, що без політичної структури не можливо впливати на ситуацію, навіть у районному масштабі. Відтак я почав роздумувати про те, у яку партію обрати”.

В результаті Паска перевагу віддає НДП. “Тоді Матвієнко був головою партії, свого часу там був і Михайло Сирота. На той час НДП мала більш-менш нормальне обличчя”

Однак робота партії не задовольнила очікування Паски. За його словами, далі гуманітарних проектів вона не йшла. “Коли дійшло до президентських виборів і НДП висунула 10 умов за яких вона б підтримала Президента, то ми би одразу на наступний день вийшли з партії НДП. Тоді у районній газеті навіть з’явилася стаття: “Бойки не підстилка для Президента”.

Далі Паска разом з практично всім попереднім колективом з НДП робить ставку на ПРП Пинзеника. У 2005 році він знову “переїжджає”. На цей раз він робить вибір на користь НСНУ, членом якої є до сьогодні. “Логіка була така: раз ми обрали першого нормального Президента, то треба його підтримати. Частина людей лишилася в ПРП, аби зберегти організацію, а більшість пішла в НСНУ”.

Про Помаранчеву революцію та Ющенка

Старосамбірщина з честю пройшла президентські вибори. Наш район у голосувані за Ющенка у відсотках мав друге місце в Україні за Ющенка”.

Паска запевняє, що ще під час Помаранчевої революції знав, що в кінці кінців вона розчарує українців. “Я ще тоді знав, яке буде розчарування. Бо не можна змінити державу за рік чи два. Бо країна змінюється починаючи зі змін уз кожному з нас”.

Ющенка Олег називає людиною, якій українці мають дякувати за створення у їхній країні демкоратичного суспільства та формуванням справді української нації.

В той же час Пасці по-людському шкода Ющенка. “Звичайно, його жаліти не можна жаліти, бо це Президент. Але як людину мені Ющенка шкода: і через хворобу, і через використання його сім’ї як слабкого місця в житті Президента. Це дуже непросто”.

Про міжфракціцне об’єднання “Наша Україна” у Львівській обласній раді

Паска вважає міжфракційне об’єднання “Наша Україна” у Львівській облраді чи не найконструктивнішою фракцію у найвищому владному представницькому органі Львівщини і запевняє, що саме у цій фракції є найбільше демократизму і достатньо порядних людей, які відстоюють інтереси Львівщини. На його думку, одним з свіжих прикладів демократі є заміна керівника фракції НСНУ: з Олега Мандюка та іншого Олега – його самого.

Якби не було демократії, то Олег Семенович і далі був головою фракції. Оскільки є принцип ротації голів, то це є першим прикладом демократії. Я провів три засідання фракції, і мене ні разу не запрошували на другий поверх. І жодного разу я ні у кого не консультувався про правильність чи неправильність прийнятих нами рішень. Яке рішення фракція прийняла – таке й було. Зрештою хто мене знає, той знає, що я – це людина, якій найважливіше слово колективу”.

Про Петра Олійника

З точки зору голови РДА було би некоректно оцінювати роботу Петра Михайловича, але як депутат обласної ради можу сказати: для прикладу, програма енергозбереження ЛОДА була доволі ефективною і вдалою. ПЕЗ на сьогодні допомогла людям залучити 1,5 млн. грн. кредиту на заходи по енергозбереженню, а Львівська область заощадила 150 млн. грн. на платі за енергоносії. По п’ятибальній системі Олійник працює на 4, бо 5 – це ідеал”

Про Мирослава Сеника

“Я вважаю, що він має хороший досвід і що Сеник на посаді голови обласної ради він працює як господарник”

Про обласну раду

“Обласна рада працює ефективно. І я маю надію, що це той випадок, коли кількість переростає у якість. Я бачу процеси вдосконалення, зокрема і серед тих речей, що пропонує міжфракційцне об’єднання “Наша Україна” та міжфракційна депутатська група “Нова Галичина”.

Про “Нову Галичину”

Олег Паска є членом новоствореної міжфракційної депутатської групи “Нова Галичина”. Розповідає, що це утворення всередині облради об’єднало людей зі спільним інтересами і працює воно аж ніяк не для вирішення політичних питань, а лише тих питань, які вони вважають за потрібне, наприклад, майнових.

Фракція розподіляє голосування на обов’язкове, що стосується принципів її політичної сили, і вільне голосування. І власне у межах тих вільних голосувань група обирає питання, які її цікавлять і має з тих питань свою окрема позицію. Я вважаю, що питання про приватизацію майна за зниженими цінами є актуальним та важливим. Мені подобається підхід до постановки проблеми: не хто винен, хоча це і краще для піару, бо одразу утворюється конфлікт, а як ситуацію виправити. Ми опрацьовуємо різні варіанти та даємо свої пропозиції щодо продажу землі за реальними цінами. Це є правильний шлях”

Про Перемишлянський район

Паска повністю заперечує закиди обласних депутатів про те, що Перемишлянський район потрапляє до категорії депресивних. “У Перемишлянському районі я працюю вже півтора року. Коли я туди прийшов, то ми вперше виконали бюджет. Рік перед тим виконання бюджету у районі не було. До речі, ми прорахували чи є Перемишлянщина депресивною територією, адже ми, звичайно, були зацікавлені у додаткових коштах. На жаль, жоден з районів Львівської області до депресивних територій не потрапляє”

Однак Паска визнає, що очолюваний ним район має багато проблем. Олег вважає, що до їх вирішення потрібно підходити комплексно і відзначає свої особисті здобутки у цій царині: зокрема перспективу відкриття трьох нових заводів та збільшення від 10 до 500 тис. грн. надходження у районний бюджет від оренди землі поза межами населених пунктів.

“Ті, хто хоче сказати, що район депресивний, напевно, мають на увазі, що там немає залізниці. І це правда, її розібрали у радянські часи, за Австрії вона була. Але я думаю, що по рейтингу з 20-ти районів області район займає 13-14 місце”

Про другий уряд Юлії Тимошенко

Паска вважає, що на світі не існує такого уряду, який все б зробив для людей. Першочергове завдання Кабміну бачить у створенні комфортних умов для зміни країни. Все решта – у руках самих українців.

Серед міністрів найбільшою симпатією Паски є ректор ЛНУ імені Івана Франка, а одночасно і викладач Олега з квантової механіки Іван Вакарчук. “Це є порядна і чесна людина. Я переконаний, що він питання тестів доведе до логічного завершення”

Про сім’ю, друзів та вподобання

Дружина Олега за освітою медик. Одружилися вони у 199 році. Виховує подружжя Пасок двоє дітей: чотирьохрічну і шестирічну Юлю.

Брат Паски закінчив електрофізичний факультет Львівської Політехніки і зараз працює на одному з львівських заводів інженером.

З обласних депутатів він товаришує зокрема з Василем Пазиняком, Тарасом Батенком та Ярославом Рущишиним.

Олег Паска любить сімейні мандрівки. Наразі – по Львівщині, аби навчити дочок цінувати рідне. “Дозвілля намагаюся проводити з дітьми, бо рідко їх бачу. Люблю подорожувати, але більше стараємося показувати свій край – Підгорецький замок, Свірж. Аби цінувати чуже, перше треба побачити своє. Ми намагаємося цього принципу дотримуватися”.

Олег Паска розповідає, що його улюбленими авторами є Іван Франко, Лев Толстой, Микола Гоголь, Джек Лондон. Каже, що любить класичну музику.

Статті по темі:

Остаточне і кінцеве торжество демократії в Перемишлянах

Кандидати до виборчих списків — 2007. "Наша Україна". Непретенденти

Фотографія з газети "Високий замок"