Анонсована зміна ідеології президентською партією “Слуга народу” засвідчує абсолютну байдужість Зе-команди до ідеологічних принципів і фактично є зрадою виборців, частина з яких голосували за “лібертаріанську партію”, а отримали соціалістичну.

“Слуги” стають соціалістами

Нещодавно новообраний глава партії “Слуга Народу” Олександр Корнієнко заявив, що нинішня партійна ідеологія лібертаріанства буде змінена, позаяк зміна ідеології потрібна для пошуку компромісу всередині партії. Частина “слуг” виявляється за поглядами – соціалісти. “Ідеологія у нас лібертаріанська, ви знаєте. Чи буде вона змінюватися? Буде. Ліберальні ідеї підтримуються не всіма депутатами. Потрібно шукати якийсь компроміс між ліберальними та соціалістичними ідеями”, – заявив Корнієнко.

Один з мозкових центрів Зе-команди професор Руслан Стефанчук від початків створення партії констатував, що в основі їхньої партійної платформи лежить ідеологія лібертаріанства, при тому, що навряд чи сам Зеленський, в той час розумів, що це таке і навряд чи з першого разу міг вимовити це слово. Проте нашвидкуруч зібрана Зе-команда навколо героя комедійного серіалу, не лише не цікавиться питанням ідеології, але навіть не задумується над шизофренічністю ідеї поєднання двох взаємосуперечливих та антагоністичних ідеологій.

Лібертаріанство  стало ідеологією абсолютизації індивідуальних прав громадян, зменшення податків та впливу держави в економіці та суспільстві. Зараз це слово стає модним в деяких західних та російських тусовках, особливо після виходу книги Айн Ренд “Атлант розправив плечі”. Лібертаріанство стало політичною філософією підприємців, які зацікавленні у якомога менших податках, виступають за мінімізацію державного апарату, де держава фактично відсутня і лише ринок керує всіма процесами. За державою залишається функція правоохоронного нагляду і контролю за дотриманням законів, вона стає лише сервісом для обслуговування приватного бізнесу й забезпечує судовий захист  підприємців, інвесторів, які дають простолюду робочі місця. Класичні ідеї лібертаріанства – зробити все, щоб прибрати державу з усіх сфер життя та регулювати все ринком. В деяких аспектах лібертаріанство тяжіє навіть до анархізму, вважаючи державу джерелом несправедливості та придушення приватних ініціатив.

Ідеологія “слуг народу” – як поєднання та компроміс між педофілією та християнськими цінностями

Натомість, соціально-економічні ідеї сучасного соціалізму вбачають основним ідеалом здійснення соціальної справедливості – шляхом економічного перерозподілу багатств та податків підприємців, й подальшого їх спрямування на соціальний захист найслабших верств населення: мігрантів, жінок, нацменшин, безробітних та всебічну підтримку бідних за рахунок багатших. Лібертаріанство та соціалізм – це взаємовиключні ідеології, адже при соціалізмі саме держава є основним регулятором соціальної справедливості, а податки для багатих сягають захмарних показників. Тож коли “слуги народу” хочуть поєднати непоєднувані ідеології, які є чи не найзапеклішими концептуальними конкурентами в сучасному світі, – це виглядає як поєднання та компроміс між педофілією та християнськими цінностями.

Той факт, що у “Слузі народу” зібрана настільки різношерстна публіка, яка має суперечливі погляди на державу та економіку, нагадує ситуацію зі старої казки про лебедя, рака та шуку, які тягнули воза в різні боки, а президентська партія таким чином, у різні боки збирається тягнути країну.

Якби якась українська націоналістична партія на засіданні фракції заявила, що змінює ідеологію та відстоюватиме ідеї “русского мира”, – це виглядало б абсурдно, однак, приблизно так і виглядає заява про зміну ідеології “Слуги Народу”

Моральний аспект

Однак виборців мала б не на жарт насторожити заява їхньої партії про зміну ідеології. Ідеології в політиці не шкарпетки, щоб їх міняти коли заманеться. Ідеологія – це політичний світогляд та система цінностей певної частини суспільства – верстви, класу, соціальної групи, об’єднання однодумців, а партія – делегована цими людьми структура, покликана захищати їхні інтереси у владі. Легковажно їх змінювати – означає зраджувати своїх виборців, які за цю партію голосували. Політолог Тарас Радь зазначає, що “системи політичних поглядів це не конструктор lego, окремі елементи якого можна використати для штучного конструювання нових еклектичних форм. Ідеології винаходять не партії, не на своїх з’їздах, не протягом однієї каденції”.

Якби якась українська націоналістична партія на засіданні фракції заявила, що змінює ідеологію, та відстоюватиме ідеї “русского мира” – це виглядало б абсурдно, однак приблизно так і виглядає заява про зміну ідеології “Слуги Народу”. Як має реагувати підприємець, який підтримує лібертаріанські ідеї і голосував за “Слугу Народу” в надії на зменшення податків, а партія раптом заявляє, що стає соціалістичною, і як всі соціалісти планує збільшувати податки для бізнесу? Зміна ідеології правлячої партії, як мінімум, пошила у дурні всіх лібералів, які голосували за цю політичну силу.

Українському електорату часто жодні ідеології не потрібні, окрім гасел про кінець епохи бідності чи зниження тарифів

Однак, напевно, навіть більшість виборців “Слуги Народу” розуміють, що слово “ідеологія” для цього партійного проекту ніколи не було суттєвим, а, скоріше, модним аксесуаром для демонстрації журналістам. Чимало експертів вказують, що реальною ідеологією “Слуги Народу” є набір не пов’язаних між собою ідей, гасел та популярних ініціатив, що прийнято називати не інакше, як популізмом. Зрештою, українському електорату часто жодні ідеології не потрібні, окрім гасел про кінець епохи бідності чи зниження тарифів.

До того ж, сам партійний проект “95 Кварталу” був не більше ніж віртуальним творінням, який на 100% став наслідком електоральної підтримки Зеленського та його комедійного серіалу. Партія спочатку створювалася на стільки як політичний, скільки як піар-проект. Зрештою, сам Зеленський не має чітких політичних поглядів, тому неможливо змінити те, чого початково й не було. Нова влада діє кон’юнктурно та інстинктивно, опираючись на дані рейтингів та електоральних вподобань. На догоду політичній доцільності вони готові сьогодні бути лібертаріанцями, завтра – лібералами, а післязавтра – соціалістами, і змінюватимуть платформу в залежності від даних соціології.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для “Вголосу”