І менше, ніж за тиждень у відставку пішли скандальний голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв та його заступник Євген Рищук, котрі можуть бути причетними до вбивства активістки Катерини Гандзюк. Далі – президент, забувши про своє гасло «реальні справи замість брехливих обіцянок», заявив, що якщо його оберуть на другий термін, то він перезавантажить НАЗК і САП, запрацює Антикорупційний суд. Вступ у ЄС та НАТО «різко прискориться», а «бідність буде подоланою».

Що це: початок реальних реформ чи «брехливі обіцянки»? Про це ІА «Вголос» запитав у політичного аналітика Олександра Кочеткова, політтехнолога Сергія Гайдая та політичного експерта Володимира Волю.

Президент врешті почув українців?

 Сергій Гайдай:

Нам лише обіцяють прийняття закону про імпічмент, мову, перезавантаження НАЗК і САП, початок роботи Антикорупційного суду, але нічого не роблять. У 2014 році ми теж чули від Петра Олексійовича дуже багато обіцянок, котрі навіть перегукуються з теперішніми. Після того, як гасло «реальні справи замість брехливих обіцянок» не спрацювало, він повернувся до старих методів. Це свідчить про те, що Президенту дуже потрібна влада. Це необхідно для особистого збагачення Порошенка та його оточення і збереження монопольно-олігархічного стану в Україні. Зараз після програшу в першому турі, Президент може нам обіцяти все, що завгодно. Навіть те, що українські космонавти під час його другого туру освоюватимуть Місяць. До цього треба ставитися дуже спокійно і аналізувати дії, а не «брехливі обіцянки».

Олександр Кочетков:

Заяви Петра Порошенка про те, що він нібито когось молодого введе у свою команду, що лише зараз почнеться боротьба з корупцією, що він більше не призначатиме на посади своїх бізнес-партнерів – це агонія перед виборами. Цих слів я не можу сприймати всерйоз.

Є дані соціологічних опитувань, котрі демонструють, що розрив між Порошенком і Зеленським постійно збільшується. У влади конвульсії. Вони будь якими методами намагаються зменшити цю різницю. Цікаво те, що вони не впливають на настрої суспільства і виборців. А радше навпаки. Люди вже оцінили, як це –  «жити по-новому».

Володимир Воля:

Заяви Президента – це все спроби не програти другий тур виборів. В авральному режимі Порошенко готовий обіцяти все, що завгодно, щоб тільки якось перемогти. Ситуація для команди Президента дуже складна. Ми бачимо, що розрив між Зеленським і Порошенком у першому турі склав близько 15%. А ці обіцянки не варто сприймати всерйоз – це політичні технології. Реформи треба було реалізовувати п’ять років, а не обіцяти в кінці каденції.

А бігборди з Путіним – це теж «нас так почули»?

 Сергій Гайдай:

Бігборди з Путіним – це остаточний вирок команді Президента. Це – повне моральне падіння. За такі білборди потрібно карати і змушувати зніматись з виборів, оскільки популяризація чужого президента та приниження свого опонента, його виборців – це дуже низький моральний рівень.

Володимир Воля:

Коли Президент всю передвиборчу кампанію розказував, що його головний опонент – Володимир Путін, це виглядало, як зневага до українців у час війни. І такі бігборди – це дуже кумедно. Бо якщо він бореться з Путіним, то чому він російського президента не викликає на дебати? Для чого йому розмовляти з його «маріонетками»? Таке позиціонування виглядає не коректно. Хоча, на жаль, для якоїсь частини виборців це спрацює та Порошенко отримає їхню лояльність. Проте для величезної частини українського суспільства позиція «не ми винні – це все Путін» видається жалюгідним виправданням влади за всі проколи.

«Головний ідеолог компанії Порошенка – Ігор Гринів має специфічний світогляд, котрий відображає страхи Західної України»

Таке стало можливим тому, що головний ідеолог компанії Порошенка – Ігор Гринів має специфічний світогляд, котрий відображає страхи Західної України. Проте вона виявилась не дієвою у масштабі всієї країни. Бо люди побачили оточення Президента, масштабні корупційні схеми, зокрема і на війні, та перестали сприймати цю риторику.

 

У разі своєї перемоги Петро Порошенко реалізовуватиме ці обіцянки?

 Олександр Кочетков:

Жодного перезавантаження системи не передбачається. Те, що ми чуємо про перезавантаження антикорупційних органів, молоду команду – це «пісні рожевих фламінго».

Проблема із цим всім виникла не сьогодні, і не вчора. Вона була роками. Антикоурпційні органи взагалі недавно створили, а виявляється їх уже треба перезавантажувати. Замість того, щоб змінювати цю корумповану систему, нас п’ять років переконували у тому, що так правильно, що нічого зробити не можна.

Змін не варто очікувати і через те, що Петро Порошенко – це тип людини, яка звикла усе контролювати. Він вважає, що є фахівцем в усіх сферах. Він не може відмовитись від контролю над своїми підлеглими. І він ніколи не призначатиме на важливі державні посади непідконтрольних йому людей. Так, генеральним прокурором ніколи не стане Віктор Чумак чи міністром оборони Анатолій Гриценко.

 Володимир Воля:

 На всі антикорупційні органи ми чуємо нарікання вже більше року. Владі постійно говорили про наслідки їхніх псевдореформ: що Україна за всіма показниками рівня життя на останніх позиціях у Європі, що люди тікають з держави, що оточення Президента корумповане. На Банковій нам казали, що так і має бути. Проте лише після програшу в першому турі Порошенко нібито вирішив почути проблеми людей. Щодо Антикорупційного суду, ми чули вже обіцянки про те, що він запрацює ще до березня 2019 року. Загравання щодо кадрових призначень, визнання власних помилок – це не більше, ніж політичний піар. Це все маніпуляції.

Що могло б переламати хід президентської кампанії?

 Олександр Кочетков:

На настрої виборців могли б вплинути демонстративні звільнення якихось топ-чиновників, як-от: Генеральний прокурор, начальник Генерального штабу чи ще щось. Натомість вони навіть не дійшли до того, щоб звільнити скандального Семочка. Також суспільство б сприйняло, коли б на керівні посади у міністерствах чи у Генеральній прокуратурі прийшли люди з опозиції. Це б виглядало, як справді «я вас почув».

Володимир Воля:

У Президента всерйоз вхопились за дебати, вочевидь вони нам готують щось цікаве. Від команди Президента можна очікувати запуску чорних технологій проти конкурента. На мій погляд, критичної ескалації конфлікту не буде. А одними «чорними технологіями» нічого не зміниш. Потрібні реальні дії.