Нещодавно у ЗМІ з’явилась інформація, що Петро Порошенко у змові із Юрієм Луценком нібито стали на заваді обміну полоненими і звільненню українських моряків із російського ув’язнення. Також стверджувалось, що Порошенко побоявся, що, мовляв, хлопці повернуться до виборів і розкажуть, хто їх відправив на «забій» до росіян.

ІА «Вголос» запитало у політолога Володимира Волі, політичного експерта Валентина Гладких та політичного аналітика Миколи Спиридонова, наскільки реальним є такий сценарій, які наслідки він може мати і якою повинна бути політика України у контексті звільнення усіх українців, яких ув’язнили на території інших держав.

Наскільки реальним є зрив обміну полоненими Порошенком та Луценком?

Володимир Воля

Я не думаю, що ці дві особи могли реально щось зірвати. Від них такі процеси вже ніяк не залежать. Я думаю, що це перебільшення реального впливу експрезидента Петра Порошенка і поки ще генерального прокурора Юрія Луценка, адже вони вже не беруть участь у комунікаціях, пов’язаних зі звільненням українських полонених. Я вважаю, що це не більше, ніж політтехнологічний прийом, який був проведений для того, аби «перевести стрілки» і змістити акценти перед виборами.

Раніше, після повернення права голосу Росії у ПАРЄ, мали місце докори Володимиру Зеленському стосовно його політики і рішень. Ця історія із поверненням українських моряків, я вважаю, є просто відповіддю від команди Зеленського на адресу Порошенка і Луценка. Росія зараз дотримується думки, що наші моряки зайшли в їхні територіальні води, їх судять як порушників російського законодавства і процедурно термін їхнього ув’язнення триватиме до кінця липня. Тому я жодним чином не бачу можливості, щоб Петро Порошенко здійснював вплив на дії російської влади стосовно українських моряків, це перебільшення.

Валентин Гладких:

Певна фільтрація інформації в інтересах колишнього президента України сьогодні здійснюється деякими особами, котрі чомусь зберегли вірність Порошенку, а не інтересам нашої держави.

Такі речі є цілком можливі і вони закінчаться ще не скоро. Маю на увазі політичні дрібні капості між учасниками виборчих перегонів. Дуже логічно припустити, що певна фільтрація інформації в інтересах колишнього президента України Порошенка сьогодні здійснюється деякими посадовими особами, котрі чомусь зберегли вірність Петру Порошенку, а не інтересам нашої держави.

Що стосується конкретно моряків, то зараз тривають різні процеси, орієнтовані на їхнє повернення. В якому форматі це відбудеться, важливо лише у символічному значенні. Для таких людей, як Порошенко, символи важливіші за життя людей. Заради створення символу активної боротьби він готовий віддати людей на смерть.

Є люди, які дотримуються іншої думки і вони говорять, що пріоритетом є добробут українських громадян. І це не залежить від того, як це потім будуть тлумачити інші держави.

Микола Спиридонов:

Я думаю, що Порошенко хотів навіть трішки «пропіаритись» на ситуації, яка склалась довкола звільнення українських моряків. Він сказав, що моряки от-от будуть звільнені і в результаті це ще й з виборами, на жаль, переплітається. Тому кілька політичних сил намагаються здобути собі додатковий рейтинг завдяки цим подіям. Якщо цей обмін здійсниться, то про свої заслуги у ньому будуть говорити і Медведчук, і Порошенко, і нова влада в особі Володимира Зеленського і його команди.

Те, на яких умовах може відбутись цей обмін, сьогодні є на рівні чуток. Є інформація, що для обміну у Росії цих моряків засудять, передадуть в Україну для відбування покарання, а тут помилують. В такому випадку Україні доведеться визнати вину своїх моряків, але я повторюю, це лише чутки. А яким чином Порошенко може перешкоджати такому обміну є незрозумілим, оскільки він вже не президент і участі у цьому не бере.

Якщо це правда, то які наслідки це матиме для Порошенка та Луценка?

Володимир Воля:

Ніяких. Питання українських моряків розглядається в Росії виключно як порушення законів РФ. Ми протягом півроку бачили, що Москва відмовляється реагувати на будь-які заклики та прохання відпустити полонених. Тому я вважаю, що наслідків не буде, оскільки і попередня влада, і команда Володимира Зеленського є безсилими у цій ситуації. Якщо з політичних чи геополітичних міркувань Росія не вирішить відпустити наших хлопців, то нічого і не зміниться.

Нещодавно було розпочате розслідування з приводу того, чи це була умисна дія, організована Петром Порошенком заради якихось завдань. Якщо це дійсно так, то це розслідування може стати інструментом  політичного тиску на Порошенка і частину його команди. Історія виглядає неоднозначно і наразі невідомо чи наші моряки самі увійшли у води Росії, чи це російські військові їх змусили це зробити. Фактом є те, що військові окупанта застосували надмірну силу і заходи стосовно наших моряків. Просто є люди, які хотіли б знати правду, а є такі, які просто може використати це розслідування як елемент тиску на стару владу.

Якщо дійсно було завдання вчинити певні дії, які могли бути сприйняті як провокації, то це б мало вплив на передвиборчі настрої в Україні. Швидше за все, Порошенко втратив би усі рейтинги і ризикував би зовсім не потрапити до Верховної Ради.

Валентин Гладких:

Я думаю, що ці дії Порошенка і Луценка не матимуть жодних правових наслідків, як і для Клімкіна. Петро Порошенко зараз ніхто, він не обіймає ніякої посади, тому виникнуть проблеми із тим, щоб довести, що ця інформація є правдивою.

Щодо генерального прокурора, то він обов’язково має аргументувати власну позицію, а ми наразі не бачимо і не чуємо від нього жодних заяв. Якщо ми побачимо, що він реально перешкоджав обміну полоненими, тоді вже можна буде висувати претензії та аргументи про службовий злочин чи перевищення повноважень.

Швидше за все, наслідки будуть лише політичними. Це стане лише медійним приводом і реакцією на нього потенційних виборців. Я прихильник того, щоб цих політиків ув’язнити за зовсім іншими звинуваченнями. Якщо слідство ними займеться, то знайде достатньо доказів корупції, зловживання владою та інших неправомірних діянь.

Що ми могли б довідатись від моряків, якби вони зараз повернулись в Україну?

Володимир Воля

Думаю, що рядові моряки просто виконують накази та завдання. Якщо хтось дійсно щось міг знати про плани і завдання всієї групи, то це буквально кілька людей. Це можуть бути капітани і керівник всієї групи суден. Також, варто пам’ятати і про двох працівників СБУ, які також там перебували. Чи то їх двох не виокремлюють від моряків, чи їх вже вивели у тінь – невідомо. Тому більшість моряків могли б розказати фактичні події і про поведінку російських силовиків. А от конкретні цікаві моменти завдань і все, що стосується вищого військового керівництва, яке віддавало накази, міг би розповісти або хтось один, або лише кілька людей.

Валентин Гладких

У гіршому випадку могла б повторитись ситуація, яка мала місце із Надією Савченко. У нас вже є досвід порятунку «героїв» з російського полону.

У кращому випадку ми б не дізнались нічого нового. Ми вже бачили багатьох людей, які були звільнені із російського полону. Я не думаю, що ми б почули від них якісь заяви, які містили б звинувачення керівництва у тому, що воїнів відправили «на вірну смерть».

Микола Спиридонов

Я думаю, що вплив на політичну ситуацію в країні буде мати сам факт звільнення моряків. А довідатись щось нове ми навряд чи зможемо. Те, що ФСБ Росії дуже жорстко проводить допити і тисне на психіку, ми вже знаємо. Те, що порушуються права ув’язнених і не завжди можна отримати допомогу адвоката, ми теж знаємо. Багато наших людей бували у російських в’язницях і ці проблеми для нас не є новими.

З Росією зрозуміло. А от чому Італія так повелась із Віталієм Марківим?

Валентин Гладких:

Тут все дуже просто. Віталій Марків є громадянином Італії і розглядається італійською Фемідою як італієць з усіма правовими наслідками. Звісно, я думаю, що реальних доказів його злочину немає і це рішення буде оскарженим. Це дуже упереджене і недолуге рішення, але воно є дуже показовим для громадян Італії, мовляв, «шановні італійці, не втягуйтесь у різного роду «авантюри» за межами Італії». Нам це неприємно чути, але італійська держава захищає власні інтереси, а не інтереси України.

Я б ще взагалі міг посперечатись про доречність втручання у цей процес України. Марків для італійського суду є італійцем, тому незрозуміло, що там роблять представники України. Подвійне громадянство заборонене у нашій державі, взявши собі громадянство Італії, Марків мав би втратити громадянство України. Тому не розумію, чому ми захищаємо громадян Італії?

Я просто щиро надіюсь, що право візьме гору над політикою і це рішення буде відмінено. Незалежно, громадянином якої держави є Віталій Марків.

Микола Спиридонов:

По-перше, інформація про звинувачення Марківа не мала необхідного розголосу. У свою чергу, це стало причиною того, що його не дуже гучно захищали у медіапросторі. У результаті у нього на самому суді і під час слідства не на високому рівні працював захист.

Ще однією причиною є те, що загалом імідж України у світі зараз погіршується і тюремний термін, який отримав Віталій Марків, є одним із проявів цієї тенденції. У нього, звісно, ще є шанси на апеляцію і, можливо, термін ув’язнення у 24 роки хоча б зменшать.

Як повинен діяти Зеленський у контексті звільнення усіх полонених українців та політичних вязнів, які перебувають за кордоном?

Валентин Гладких:

Президент України повинен діяти так, як у фільмі «Врятувати рядового Раяна», так, як діють США та Ізраїль у таких випадках

Президент України повинен діяти так, як у фільмі «Врятувати рядового Раяна», так, як діють США та Ізраїль у таких випадках. Якщо для того, щоб звільнити наших героїв, необхідно відпустити кілька негідників, то я не бачу у цьому жодних проблем. Пріоритетом для української держави має бути порятунок українських громадян. У нашій Конституції записано, що найвищою цінністю є життя, честь, гідність та здоров’я громадян. І не треба звертати увагу, що про це скажуть «диванні ура-патріоти».

Коли людина іде в бій і готова віддати своє життя за Україну, то вона повинна бути впевненою, що Україна у разі необхідності теж докладе усіх зусиль для того, щоб або допомогти тій людині у критичній ситуації, або надати відповідну допомогу родині у разі її загибелі. А «за родіну, за Сталіна!» – це «совок» і це ще гірше, ніж той «русский мир», про який нам так палко розказував Петро Порошенко.

Микола Спиридонов:

Зеленський зобов’язаний проводити певну інформаційну кампанію, яка сприятиме обмінам. Щоправда, палиця має два кінці, де з одного боку розголос  іноді сприяє обміну полоненими, а з іншого у таких випадках зростає важливість в’язня для Росії. Володимир Зеленський нещодавно прийшов у політику і тільки почав займатись цими питаннями. Тому для нього найкращими інструментами у вирішенні цих проблем є розголос, перемовини та інші дипломатичні шляхи тому, що правових методів у нас, на жаль, немає.