За його словами, були досягнуті домовленості про спільну роботу для “відновлення історичної справедливості”. Зокрема, під патронатом обох президентів буде створена робоча група.

Попри це, того ж дня, коли Зеленський гостював у Дуди,  у Польщі почав курсувати потяг із зображенням мапи, на якій Рівне, Луцьк та Львів позначені як «польські міста».

Чи вдасться новій українській владі досягнути «історичного компромісу» та на яких умовах?

Про це кореспондент ІА «Вголос» поспілкувався із директором Інституту національної пам’яті Володимиром В’ятровичем, відповідальним секретарем Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті Святославом Шереметою, політологом-міжнародником Володимиром Волею та політологом Петром Олещуком.

Що вам відомо про «прорив у стосунках між Україною та Польщею»?

Петро Олещук:

Можливо, прорив і є. Але тут питання в іншому: на українсько-польські історичні стосунки постійно впливатимуть політики. І це накладає обмеження. Позиція, яку займав Зеленський, є конструктивною: певні кроки мають бути з боку Польщі та України. Якщо буде політична воля, щоб це реалізувати – це добре. Тим більше зараз в України і Польщі є спільні інтереси щодо співпраці. А тому у мене обережний оптимізм щодо цього.

Прогрес, ймовірно, зумовлений тим, що самі поляки готові до цієї співпраці через економічні фактори. Так у Польщі вирішувалось питання підписання постачання скрапленого газу в Україну. І це питання для поляків є важливим.

Святослав Шеремета:

Зі мною ніхто з Офісу президента не комунікував перед візитом президента у Варшаву. Наскільки мені відомо, Інститутом національної пам’яті та науковцями були підготовлені певні пропозиції та аналітична довідка президенту перед його візитом у Польщу. Чи були враховані ці рекомендації – мені сказати важко.

Якщо ми говоримо про українсько-польські стосунки, то вони, перш за все, мають бути рівноправними. Так, у Польщі останнім часом було здійснено 15 актів вандалізму на українських місцях пам’яті, жодне з яких зараз не відновлене. А тому говорити про те, що українська сторона може в односторонньому порядку дозволити відновити пошукові  та ексгумаційні роботи в Україні недоречно. Чому наголошую на пошукових роботах? Бо для того, щоб провести ексгумацію загиблих, спершу необхідно відшукати місця поховань.  Мені складно сказати, про що було домовлено між президентами Зеленським та Дудою, бо я отримую інформацію із ЗМІ.

Володимир В’ятрович:

Зеленським були озвучені ті самі тези, що й раніше, під час зустрічі президентів Порошенка та Дуди. Так, Україна готова відновити видачу дозволів на пошукові роботи, якщо у Польщі почнуть відновлювати сплюндровані українські пам’ятники.

Володимир Воля:

 «Виглядало так, що президент обіцяв «усім усе» і нічого конкретного»

Є серйозні перепони на шляху до того, що анонсував Зеленський. От після поїздки президента з візитом у Варшаву поїхав міністр МЗС Пристайко. Ймовірно, вони спробують напрацювати якісь алгоритми.

Якщо говорити про заяви, зроблені за підсумками президентів, я думаю, що це були швидше сирі ідеї. Зокрема, коли президент Зеленський говорив про спільну групу з «обнулення проблем, пов’язаних з історичним минулим». На мою думку, насправді Зеленський мав дещо поверхове уявлення про складність тих проблем з погляду можливості їх врегулювань. Виглядало так, що президент обіцяв «усім усе» і нічого конкретного. Я не думаю, що польська сторона повірила усім тим обіцянкам.

За яких умов може бути знятий мораторій на пошукові та ексгумаційні роботи для поляків на території України?

Святослав Шеремета:

Для України є шкідливим зняття мораторію з пошукових та ексгумаційних робіт для поляків в односторонньому порядку, тому що польська сторона теж повинна піти на поступки. Але якщо польська влада зобов’язалась відновити знищені українські надмогильні пам’ятники на кладовищах  і реально почне їх відновлювати, то мораторій повинен бути знятий.

А що зараз із українськими місцями пам’яті у Польщі?

Святослав Шеремета:

Зараз шанси відновити зруйновані українські поховання на території Польщі під знаком питання. Бо починаючи з 2017 року Польща не відновила жодного зруйнованого поховання, навіть ті, які були абсолютно легальні. Я маю на увазі поховання воїнів УПА на горі Монастир, котре було встановлене згідно з польським правом польською Радою боротьби та мучеництва. Проте досі Польща не відновила цей меморіал і не дала можливості українській стороні це зробити. Більше півтора року цей пам’ятник був у зруйнованому стані: він був розмальований нецензурними написами та заляпаний фарбою. І тільки фахівці з меморіально-пошукового центру «Доля» та я особисто відчищали цей меморіал. В Україні усе по-іншому. Якщо були факти вандалізму, то одразу після дозволу слідчих українська сторона приводила зруйновані поховання до належного вигляду.

Якщо ми знімемо мораторій – конфлікт буде вирішеним?

Володимир Воля:

Навіть якщо буде скасований мораторій і відновлені пам’ятки з обох сторін, це не вирішує головного питання у суперечках між Польщею та Україною. А це – оцінка діяльності ОУН-УПА. Відновлення ексгумацій не створює якихось потужних передумов для співпраці.

Спільні комісії з ексгумацій передбачають, що будуть представники з обох держав, котрі встановлюватимуть, хто і де похований. Якщо українська сторона не піде на поступки Польщі та не засудить ОУН-УПА, чого від нас вимагають, нічого не зміниться. І поляки не підуть на поступки і не скасують скандальний закон «про бандеризацію». Пам’ятаєте, як за Порошенка нас намагались переконати, що текст закону «про бандеризацію» був змінений. Насправді ні. Там речення «злочини українських націоналістів» було замінено на: «злочини ОУН-УПА». Позиція польської влади – це  консервативна риторика, котра перед виборами у них тільки посилюватиметься.

Є така ймовірність, що Зеленський у питанні ОУН-УПА піде полякам на поступки?

«Поляки вимагатимуть дегероїзувати ОУН-УПА»

Володимир Воля:

Зараз поляки знову намагатимуться тиснути на українську владу. І Дуда впливатиме на Зеленського, вимагаючи негативно висловлюватись про ОУН-УПА та змінити державну політику.  Але, на мою думку, в української влади теж є певні червоні лінії, через які вони бояться переходити.

Спроба дегероїзувати ОУН-УПА викличе в українському суспільстві та радикально налаштованих політичних груп обурення та спротив. Націоналісти складали основу Майдану, і Зеленський, на мою думку, боїться  не стільки парламентської реакції,скільки вуличної опозиції. І проявом цього страху є те, що Зеленський залишив Авакова на посаді. Бо президент не боїться міністра МВС, він боїться протестів. А радикальна зміна позицій президента Зеленського щодо ОУН-УПА може спричинити до протестних акцій. І, відповідно, Україна не піде на поступки Польщі у цьому питанні.

Як можна вирішити польсько-український історичний конфлікт?

 

 

Святослав Шеремета:

Ті закони, котрі останнім часом приймає польський Сейм, не сприяють добросусідським відносинам між нашими країнами. На мою думку, Україна та  Польща є стратегічними партнерами і ми повинні співпрацювати на принципах добросусідства та рівності. Ми маємо розуміти, що кожна з країн має свою історію та своїх героїв.

Українці теж мають застереження до воїнів Армії Крайової. Але ми не вказуємо, кого повинен вшановувати польський народ та польський уряд. А тому ми, українці, маємо право на свою історію та героїв. Проте в останні роки Польща намагається нам нав’язати свою візію історії: кого українці повинні вважати героями, а кого – злочинцями. Такого не повинно бути, бо у нас є свої цінності.

Питання історії не повинно вирішуватись між політиками. Це мають врегульовувати історики в науковій дискусії. Бо коли є фахова розмова, то українська сторона має величезну кількість аргументів та доказів того, що українці мають право вшановувати УПА. І за потреби українські науковці мають масу фактів про злочини, котрі здійснила Армія Крайова.

Дуже неправильно, коли ми заїжджаємо у Польщу, де в майже в кожній книжковій крамниці продаються книги, в яких спотворюються факти, котрі стосуються УПА. Знову ж таки Українська держава повинна фінансувати дослідження та видання книг, котрі стосуються Української повстанської армії. І якщо наші польські дослідники не відмовляться від однобокого подання історії, то наші історики повинні детальніше почати вивчати факти діяльності АК щодо українського цивільного населення. А ми знаємо, що були масові злочини поляків проти українців. Зрештою, ми можемо говорити не лише про події Другої світової війни, а й про те, що до цього призвело. А це – польсько-українська  війна 1918-1919 років, де поляки масово вчиняли злочини проти українців та позбавили нас державності. Події в міжвоєнній Польщі, де відбувалась «пацифікація» та злочини проти українців. Про ці речі теж треба говорити. І тільки тоді ми вийдемо на рівні можливості ведення дискусій.

Володимир В’ятрович:

Мені б дуже хотілось сподіватись, що це була остання зустріч президентів України та Польщі, де обговорювались питання минулого, бо два лідери повинні б говорити про майбутнє. Тим більше, що і в Україні, і в Польщі є Інститути національної пам’яті, які мають досить компетентності, щоб вирішувати ці питання. На жаль, у наших поляків-колег немає бажання до такої співпраці. З польського боку є бажання виводити це все на вищий рівень. І, як на мене, це не додає жодних можливостей для вирішення цих проблем, а навпаки – загострює їх.

Чим небезпечні односторонні поступки?

Володимир В’ятрович:

Односторонні поступки суттєво зашкодять українсько-польським стосункам, бо вони сформують уявлення про те, що такого роду питання можна вирішувати тиском, що ця тактика, яку застосовували польські політики, є ефективною. А це може стати прецедентом та заохоченням для інших наших сусідів, і ті почнуть тиснути. І Угорщина, Румунія та Росія теж можуть почати вимагати поступок.