Як тільки Президентом України обрали Володимира Зеленського, тодішній голова Львівської ОДА Олег Синютка, пропрацювавши на цій посаді понад 4 роки, подав у відставку.

Однак заявив: «Я залишаюся з людьми, Львовом і Львівщиною». Згодом був шокований, коли вже як народний депутат почав спілкуватися із львів’янами і на власні очі побачив, у що перетворила чинна влада ще не так давно комфортне для життя місто Лева. Зізнається: про проблеми міста може говорити годинами, бо його болить те, що людей просто кинули наодинці зі своїми проблемами, а саме місто просто зупинилося у своєму прогресі.

«Вголос» поспілкувався із ексголовою Львівської ОДА, а нині депутатом від «Європейської солідарності» Олегом Синюткою й розпитав про проблеми міста Львова, його чиновницьку та політичну кар’єру та його думки про ситуацію у країні та чинну владу.

На скільки і у чому змінилося ваше життя після обрання депутатом?

Зараз мені набагато простіше, бо коли ти керівник області, розумієш: як мінімум для двох з половиною мільйонів мешканців області ти людина, яка зобов’язана дати їм відповіді на всі запитання. А зараз в Парламенті, а тим більше в опозиції – все по-іншому.

«Цей парламент не добуде свого терміну – в Україні будуть дострокові вибори»

А якби були не в опозиції, а у провладній партії?

Думаю, колись……

Через рік, як казав Порошенко?

Думаю, що цей Парламент не добуде свого терміну. Бо не може цей безлад, який є сьогодні всередині монобільшості, принести добро для країни. А якщо не буде добра для країни, повинні прийти інші люди, які вболівають і мають професійні здібності для того, аби ухвалювати такі складні рішення. А те, що всередині монобільшості є розкол, – це очевидно і це бачить багато навіть звичайних українців. Тому, на мою думку, в Україні будуть дострокові парламентські вибори.

Тим більше країна-агресор теж буде тиснути, вони і всередині країни мають важелі впливу, в тому числі використовуючи свою лобістську фракцію у ВР, щоб наступні парламентські вибори відбувалися за участі тих людей, які сьогодні мешкають на окупованій території.

А у «ЄС» є розкол?

Ми сьогодні зберігаємо монолітність у партії, єдність поглядів і дій. Про суперечності у «ЄС» зараз точно немає підстав говорити.

Чи може бути таке рішення чи дія влади, коли ваша партія та партія Медведчука об’єднаються?

Ніколи.

А якщо Росія нападе?

Тоді ми точно будемо по різні сторони барикад.

А чи є рішення, про яке ви шкодуєте чи за яке вам соромно протягом роботи на посаді голови ЛОДА?

Соромно ні, а чи шкодую – думаю, якби була така можливість ще раз ухвалювати рішення, багато речей я б зробив по-іншому. Хоча немає такого рішення, яке було б в такому разі кардинально іншим.

А як вам запропонували очолити Львівську ОДА? Одразу погодилися?

Це був час, коли я точно хотів йти з міської ради. Хоча, думаю, що Садовий не може дорікнути мені як першому заступникові міського голови Львова. Я пам’ятаю розмову з п’ятим президентом з цього приводу і після довготривалого спілкування він мені сказав, мовляв, у нього складається враження, що я не дуже хочу бути головою ОДА. На що я йому відповів, що він не помилився.

Чим же ви заслужили місце у списку партії Петра Порошенка?

Я точно жодного разу нікого не просив. Для мене це було нижче моєї гідності –  ходити і за себе просити, клянчати. Так сталося. Це була позиція Порошенка і рішення з’їзду.

А як часто вам пропонували хабарі і домовленості за час вашої чиновницької роботи?

«Рішалови» завжди ходять. Пам’ятаю перші дні на своїй посаді голови ОДА, коли приходили різні «рішалови». Більшість з них бачив перший і останній раз – більше вони ніколи не з’являлися. Я їх слухав і казав: «Якщо мені зателефонує Президент і про це скаже, звичайно буду розглядати… ». Вони дивилися на мене, як на ідіота, з великими круглими очима йшли і більше не верталися. А вже через півроку всі ці «рішалови» кудись поділися – і жити стало набагато простіше і спокійніше.

А так я горджуся, що вдалося бути рівновіддаленим від всіх бізнес-груп, які є на території Львівщини. За 4,5 роки (коли працював головою ОДА, – ред.) ніхто ні в кого нічого не відбирав, а з іншого боку – ніхто не отримав нічого такого, що не відповідає букві і духу закону. І це важливо.

Порошенко любить львів’ян – і ми це використовували на користь справі і Львівщині

Часто бувало так, що Порошенко був незадоволений організацією своїх візитів на Львівщину?

Не було жодного разу, коли Порошенко вважав, що все було ідеальним. У нього є така річ: він вважає, що немає межі досконалості і будь-яку справу можна зробити ще краще. Порошенко дуже любить львів’ян – і вже сьогодні можна сказати, що іноді ми це використовували на користь справі і на користь Львівщині. І нічого тут такого я не бачу.

А яким ви бачите політичне майбутнє Петра Порошенка? 

Цього року йому виповнилося лише 54 роки. Для європейського політика дуже часто – це тільки старт, тому я думаю, що у нього ще велике майбутнє.

Чому Порошенко залишив одіозних «старих» політиків у своїй партії попри її оновлення?

Я колись сміявся, що я старий серед нових і новий через старих. А якщо серйозно: взяти ту ж Ірину Геращенко – ексвіцеспікер ВРУ – чи є до неї запитання з точки зору її тодішньої позиції чи теперішньої? Точно немає.

А добре, що не взяли у партію Березенка, Кононенка, Грановського?

100% добре.

А якби взяли?

Тоді мене би там не було. Хоча за 4,5 роки (роботи на посаді голови Львівської ОДА, ред.) жодного разу ніхто з них до мене не звернувся з бізнесово-комерційними, лобістськими чи іншими питаннями, зважаючи на те, яку навколо них нагнітають демонізацію. Хоча у суспільства є токсичне ставлення щодо цих людей. Можливо, не телефонували, бо знали мою відповідь – для чого зайвий раз натикатися на відповідь «ні».  А, можливо, їх «демонізація» – не більше оббріхування, ніж реальність. Час розставить все на місця…

Рішення позбавити Дубневича депутатського мандата ВРУ та затримання і арешт було справедливим?

Однозначно справедливо, що народний депутат має бути таким же, як звичайний громадянин перед законом. Тому ми голосували за зняття «депутатської недоторканності». І коли постало питання про зняття недоторканності особисто з Дубневича, і фракція «ЄС», і я особисто  підтримували це рішення. Щодо арешту – тут у мене інше питання. Думаю, що це тема довгої дискусії.

В одному зі своїх інтерв’ю ексвіцеспікер Верховної Ради Руслан Кошулинський сказав: «Він (Олег Синютка, – ред.) довів свою лояльність і професійність перед Петром Порошенком. Думаю, що це доведено у протистоянні з (мером Львова) Андрієм Садовим». Погоджуєтесь із такою думкою?

Це накручена ситуація стосовно якогось протистояння з мером Львова Андрієм Садовим. Є речі, які мені не подобалися, є – які йому, але якщо справа стосується інтересів громади міста Львова чи області, думаю, що тут всі особисті питання і амбіції треба відкласти на задній план. А стосовно протистояння Садового з Порошенком – ну хто такий Садовий, щоб він протистояв Порошенкові?

Чому ж тоді у Львові спорудили два пам’ятники на честь річниці ЗУНР? Невже не можна було обласній і міській владі домовитись і спорудити один, таким чином зекономивши бюджетні кошти?

Я не розумію нагнітання пристрастей довкола будівництва цих пам’ятників. Це надумана справа. Пам’ятники ЗУНР є дуже різні – і це добре. Їх насправді три і цим треба пишатись, що ми шануємо нашу історію.

Свого часу ви перебрали на себе владу над львівським сміттям. Суми витрат на прибирання у Львові збігались у ЛМР і у ЛОДА?

Я не взяв над ним владу, воно звалилося на мої плечі, і я, скриплячи зубами, просто змушений був цим займатися. А звідки виникла сума, яка була компенсацією за ТПВ (300 млн грн. в рік за вивіз сміття зі Львова, – ред.) – це була сума, яку міська влада витрачала на вивіз сміття, тому ми і просили таку. А потім виявилося, що воно все коштує значно дешевше.  І за зекономлені кошти на території області побудували декілька сміттєсортувальних ліній та дещо з інфраструктури. Міська влада Львова ж натомість НЕ змогла зекономити суттєво – десятки мільйонів поділись невідомо куди. Тому, думаю, що правоохоронцям треба обов’язково подивитися, куди йшли ці гроші.

Садовий часто нарікав, коли у Львові була сміттєва криза, на політичну блокаду з боку влади. На скільки його слова правдиві? 

Безгосподарність міської влади прикривати політичними гаслами – це у стилі чинної міської влади.

Я точно знаю, що поки Садовий мер, сміттєпереробного заводу у Львові не буде

Ви вірите в те, що за каденції мера Садового збудують сміттєпереробний завод у Львові?

Я точно знаю, що поки Садовий мер, сміттєпереробного заводу у Львові не буде. Більше того: на скільки я знаю, на перевантажувальних станціях у місті  зараз знову починає нагромаджуватися сміття, причому з’являтися воно  починає і у лісопосадках…

Тобто у Львові, цілком імовірно, може виникнути друга «сміттєва криза»?

Я цього не виключаю, адже при владі залишились люди, які довели місто через свою безгосподарність, до такої ситуації. Тому, думаю, що все може повторитися.

Кажуть, ви були із Садовим друзями, а стали майже ворогами? Через що?

І це, і це неправда. Щодо друзів – ми ніколи не відпочивали разом, не ходили на гостини і не хрестили дітей. А вороги – це… Ну зробить Садовий мені іноді якусь маленьку пакість… То йому просто треба пробачити…може виправиться.

Садовий чи Порошенко вам колись, як своєму підлеглому, погрожували?

Подивіться на мене! Я сильно виглядаю на людину, якій можна погрожувати?

Свого часу ви казали: «Розцінюю спробу міської влади Львова закуповувати автобуси іноземного виробника, нехтуючи львівським, як економічний шовінізм, з якого знову «стирчать вушка» антиукраїнської позиції». У мера Садового часто, на вашу думку, проявляється антиукраїнська позиція? У чому?  

Не можна, коли є якісний український товар, а тим більше львівський, відкривати ринок для іноземного товаровиробника. Це точно не проукраїнська позиція. Ми повинні дбати перш за все про державу та про наших громадян, які б могли працювати не на заробітках . Це аксіома, може просто хтось у школі погано вчився і цього не розуміє. А може…

Як сприймати у час війни акцію, організовану Садовим та його людьми кілька років тому «Львов гаваріт па-рускі»?

Я точно знаю: хто і як би не хотів, але Львів ніколи не «загаваріт па-рускі».

Які головні проблеми Львова зараз?

Їх більш, ніж достатньо: транспорт, дороги, сміття, вартість та якість комунальних послуг, а бюджет міста ж просто колосальний. От на 2019 рік бюджет розвитку Львова становить близько 6 млрд! Натомість цими грошима просто затикають всі дірки безгосподарності. В когось дві ліві руки – будь-ласка, от тобі кошти і ні в чому собі не відмовляй, – і це не поодинокий приклад. І у кінцевому підсумку замість того, щоб ці гроші витрачати на розвиток міста, ними просто затикають дірки, тому місто просто зупинилося у своєму прогресі.

Садовий просто їде на старому багажі і успішно ним маніпулює

Я ж добре пам’ятаю 2008 – 2012 рр., коли бюджет розвитку міста становив 100 млн, хоча й долар був по 8, а зараз по 24. Але все ж: де 100 чи 300 млн, а де 6 млрд! А що зробили за останні 4 роки в місті? Пальців однієї руки буде забагато, аби порахувати. Садовий просто їде на тому багажі, який був зроблений, і успішно ним маніпулює.

До прикладу, що творилося 7 листопада у місті – це просто жах – транспортний колапс! І біда не втому, що ця проблема є, а в тому, що ніхто не хоче серйозно до неї поставитися. Серед інших проблем – системна криза комунального господарства, колись всі підприємства були беззбитковими, а сьогодні перетворилися на дотаційні. Я можу довго і багато говорити про проблеми міста Львова – бо мене це болить.

Я не те, що здивований, а пригнічений, бо у 2014 році залишив місто із абсолютно сухими підвалами і дахами, які не протікають. І коли зараз я прийшов до людей , а вони мене знову почали водити по затоплених підвалах, я був шокований….

Далі дороги – я дуже добре пам’ятаю: 2015 рік – «ремонтуємо вулицю Бандери», 2016 – «ось уже ремонтуємо вулицю Бандери», 2017 рік – «вулиця Бандери буде відремонтована», 2018 – «ми робимо проект на ремонт», 2019 рік – «подумаймо, як ми будемо ремонтувати вулицю Бандери». А ями щораз більші. І це велика біда.

І взагалі: запитайте у будь-якого львів’янина: де ті 6 млрд, які є у бюджеті розвитку? Їх просто немає, але ж були і кудись витрачені!

Чому «Самопоміч» потерпіла політичне фіаско?

Те, що «Самопоміч» потерпить політичне фіаско, було очевидно ще з моменту її створення. Тому що мильна бульбашка, яка надувається, все одно рано чи пізно лусне.

Ви казали, коли пішли у відставку з посади голови ЛОДА, що “залишитеся з людьми” і плануєте бути в політиці, проте “на посаду міського голови Львова не претендуватимете”. Згодом заявили: «Чи розглядаю я можливість кандидувати на пост мера Львова? Я завжди кажу: ніколи не кажи «ніколи».  Участь у виборах мера Львова наступного року братимете?

Тепер скажу: «Якщо хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани».

Назвіть трійку кандидатів, які, на вашу думку, мають найбільше шансів, аби поборотися за посаду мера Львова? 

Я всіх їх знаю. Думаю, все побачимо влітку наступного року.

Це, наприклад, Садовий, Кошулинський і ви?

Цілком реально. У всякому випадку – двоє з них точно.

Днями соціологічна агенція «Фама», яку пов’язують із мером Львова,  оприлюднила рейтинги потенційних кандидатів на виборах міського голови Львова. Як і раніше, найбільше голосів львів’яни готові віддати за чинного мера Андрія Садового (36,8% виборців)… Ви погоджуєтесь із думкою, що якщо у другому турі виборів мера кандидат, який став третім у першому турі, підтримає другого проти лідера першого туру Садового, Садовий у такому випадку програє будь-кому?

Ситуація у момент виборів і ситуація сьогодні буде суттєво різнитися, бо львівська господарка йде по низхідній лінії, і це, на жаль, очевидно і проблеми у львівській господарці будуть тільки наростати. Немає сьогодні там такого твердого стержня, аби робити правильні речі, які дадуть ріст Львову, а запас міцності вже закінчився, нових пріоритетів ніхто по-серйозному не ставить. Якщо говорити про проукраїнську позицію міського голови Садового, то люди дуже добре пам’ятають, як Садовий поводився під час Революції Гідності і ще багато інших моментів.

В ефірі «Прямого» ви заявили, коментуючи проект бюджету 2020 : «Ми повинні розуміти, що людям живеться дуже складно. Багато людей, особливо пенсіонерів, вони не те, що «не жирують», а ледве зводять кінці з кінцями. Чому ж добробут людей суттєво не покращився за 5 років президентства Порошенка?

Ситуація у країні, коли президентом став Порошенко, була мегаскладною, починаючи від відсутності коштів у державній казні і закінчуючи втратою частини економічного потенціалу. Пріоритет, який поставив перед собою Порошенко, – була обороноздатність країни. І тільки на 5-й рік президентства почала зростати пенсія, хоча зарплата, починаючи з 2015 р., росла щорічно…

А теперішня центральна влада за півроку довела до того, що третій місяць поспіль не виконуються завдання щодо забезпечення доходів державного бюджету, на жаль. Доходи митниці теж падають.

Ви вірите у те, що чинний Президент Зеленський змінить ситуацію у країні на краще?

Усе не тільки не змінилося у кращий бік, але й ті проблеми, які були, почали лише наростати. Щодо самого Зеленського – мені б дуже хотілося вірити, що він щирий у своїх прагненнях показати прогрес у державі. Але чи може – тут є питання – питання професійності та досвіду, які сьогоднішній команді точно бракує.

Як ви можете охарактеризувати Володимира Зеленського як політика, як  главу держави і як Головнокомандувача?

Я ніколи з ним не зіштовхувався і не знайомий особисто. З того, що бачу – як політик –  звичайно, недосвідченй, як глава держави – напевно, хоче опинитися в історії Української держави як людина з певними здобутками, як Головнокомандувач –  ну не може стати Верховним головнокомандувачем людина, яка тікала від призову на військову службу в період війни.

Чому ж тоді за чинного президента Зеленського проголосували аж 73% українців, тим часом, як за Порошенка 24%? 

Люди втомилися від війни, повірили солодким обіцянкам. Для мене це було очевидно, як і те, що у другому турі шальки терезів схиляться на бік Зеленського, а не Порошенка.

Зеленський, на вашу думку, веде Україну до капітуляції перед Росією?

Звичайно. І для мене лише питання: чи він це усвідомлює, чи ні. Але те, що кроки, якими він сьогодні веде Україну, – це кроки до здачі українських інтересів, це очевидно.

Якби Зеленський раптом запропонував усім чинним депутатам ВРУ піти воювати на Схід, ви б пішли?

Я насправді дуже часто гризу себе тим, що з 2014 до 2019 року я не взяв особисто в руки зброю і не воював. Хоча, з одного боку я розумію, що на своїй посаді зробив не менше, ніж солдат чи сержант на передовій. Та все ж я сьогодні є молодшим сержантом запасу, – і горджуся тим, що за час роботи головою ЛОДА не присвоював собі якихось чергових офіцерських звань, враховуючи, що є у головах багатьох чиновників такий маразм. Та якщо говорити про обороноздатність держави, точно зробив більше, ніж хто-небудь із солдатів в окопі. Але коли виникне таке питання – і точно треба буде ухвалювати рішення – повірте, це буде чоловіче рішення.

Зарплата депутата є достатньою для народного обранця? 

У мене зарплата народного депутата у 1,5 рази вища, ніж була на посаді голови ОДА. А відповідальність не порівняти. А якщо ще й додати кошти, які депутати отримують на проїзд, відшкодування за проживання тощо, то виходить взагалі непорівнювана із зарплатою голови ОДА сума. Загалом мені всього вистачає.

Більше того: я вважаю, що окрім зняття депутатської недоторканності, варто було би скоротити кількість народних обранців. Але це мають бути люди професійні і представники різних регіонів України.

А скільки ви витрачаєте в місяць?

На життя в місяць мені потрібно десь 5-6 тисяч грн.

Як загалом охарактеризуєте склад чинної Верховної Ради?

Біда.

Чому партія кума Путіна Медведчука «Опозиційна платформ – За життя»  отримала такий високий результат на виборах до Парламенту?

Це реальний барометр проросійських настроїв в Україні.

Чи є в цьому заслуга Порошенка, що рейтинг Медведчука з нуля у 2014 році зріс до понад 10% у 2019?

Ні, звичайно. Порошенко, як ніхто, усвідомлює роль «Опозиційної платформи», інтереси, які вони представляють, та небезпеку, яка від них іде. Якщо б не Порошенко, то відсоток опоплатформи був би набагато більшим.

Не так давно в ефірі ви пригадали “розмову з молодиком з Криму”. Коли я був головою ОДА, той зателефонував у приймальню і попросив допомоги. Я зустрівся з ним. Переді мною постав 30-річний здоровий молодий чоловік. Допоміг йому, звісно. Але перше запитання в мене було: чому ти не взяв в руки зброю і не почав захищати свій дім і свою родину, коли напали окупанти, а втік звідти?

Чому, на вашу думку, багато мешканців Криму та Донбасу, замість реально взяти в руки зброю і захищати свою землю, тікають з окупованих територій?

Погано виховувались. Людина, яка має відчуття патріотизму і гордості, точно не буде тікати зі своєї домівки, коли туди йде ворог. На це вплинув і «русскій мір», і малодушність.

Яким чином Україна може завершити війну з Росією? Це станеться у найближчі 10 років?

100%, що ми завершимо цю війну, 100%, що ми повернемо окуповані території. І бажано, щоб це зробити політико-дипломатичним шляхом.

Чого зараз, зважаючи на стан війни, не вистачає Українській армії?

Найголовніше сьогодні – це новітні системи озброєння українського війська. Також необхідно підняти грошове забезпечення військовослужбовцям. У патріотичності українських воїнів я не сумніваюсь.

Яка найбільша політична помилка незалежної України?

Ми дуже повільно робили реформи. Але протягом цього часу пройшли дуже складний і значимий шлях. Пригадайте: на початку 90-хх рр. за Чорновола з проукраїнською позицією голосували лише 3 області, а у 2014 році на війну з Росією стали люди з Харкова, Дніпра і до Одеси. І це дві різні країни: тоді і зараз. Тому Україна буде сильною країною із заможними громадянами.

Марія Волошин, «Вголос»