В народі кажуть «Краще з мудрим загубити, ніж з дурним знайти» або ж «Нема гіршого, ніж мільйон у бідного» – тоді він, як мавпа з гранатою. Так і з нашим героєм. Ще зовсім недавно Галущак Андрій Едуардович закінчив Прикарпатський університет ім. Стефаника, юридичний факультет, причому на пари студент ходив лише до ІІ курсу.

Далі, стрімко зростаючий ринок – нові виклики, і він з рук тодішнього представника президента Степана Волковецького отримує право вільного відвідування, а після закінчення університету – стає радником представника президента . Та цього мало для юного юриста, «патрон» повинен допомагати більше і виборює для себе посаду юриста Івано-Франківського обласного управління освіти при Дзвінчукові (тепер декан факультету держуправління ІФНТУНГ).

Після такого навчання зрозуміло, який з нього «юрист – проФФесіонал». Але що таке для нашого юриста обласне управління? Ніщо! Проміжна ланка і не більше. Де ж нажива? Де ж гроші ? Молодий юрист Галущак шукає нового покровителя. Відбулась зміна влади і головою Івано-Франківської ОДА стає «Ґазда» — Михайло Вишиванюк, а новим ґаздам треба завжди прислужити, може, щось і перепаде зі столу. І знаходить Андрій Едуардович себе у досить «цікавій, своєрідній конторі», де пробує реалізовувати перші «криві» схеми в горезвісному торговому домі «Галичина». Основною діяльністю контори було виплачувати заробітну плату працівникам освіти, медицини, культури за бартерними схемами – продуктами харчування. А ще добре підзаробити тоді можна була на кредитах. Кредит в кишеню – борги на фірму. «Галичиною» були залучені міжнародні валютні кредити, які до цього часу не повернуті. За усе це наш герой був нагороджений орденом з рук Леоніда Кучми – пишався ним, носився з ним.

Та пошуки легкої наживи він не полишав. Починається виборча кампанія 1998 р. Треба щось робити та й до когось примикати. І, як завжди, він знаходить варіант. Заскакує на ходу в останній вагон і підтримує на міського голову кандидатуру Зіновія Шкутяка. Шкутяк перемагає, з мінімальним відривом від свого конкурента. Звичайно, не обійшлось і без судів, де знову наш юрист зумів довести свою відданість новому патрону, за що і отримує нову золоту жилку – посаду начальна юридичного управління Івано-Франківського міськвиконкому. Та Галущак хитріший від свого нового покровителя, складає схему, згідно з якою одноосібно може блокувати рішення сесії, виконкому. Навіщо міський голова, як я собі сам ґазда! Але Андрій Едуардович розумів, що новому покровителю також потрібно щось запропонувати і вимальовує схему блокування рішень, невигідних для міського голови Івано-Франківська Шкутяка. При ньому Івано-Франківський виконком отримав можливість наліво і направо без рішень міської ради виділяти землю на будівництво, приватизовувати комунальне майно і таке інше. Тут бабло і потекло в кишеню. Ой, як не хочеться працювати при таких легких грошах. На роботі не застати, то він в суді, то у відрядженні, то у відпустці. На роботу — не раніше 11.00, з роботи — не пізніше 17.00. Життя прекрасне! Але хочеться здобути все нові та нові вершини. Андрій з своми друзями створює фірму і з маленького держслужбовця він виростає у офіційного мільйонера. Він отримує шалені дивіденди та офіційно заявляє їх у декларації про прибуток, але потім гроші доводиться віддати реальним власникам фірми (така собі схема отримання вільної готівки). Міф про мільйон не відбувся.

В Івано-Франківську «будівельний бум», схема отримання ділянки за спрощеною системою: «бабло — в єдине вікно». Звичайно, вирішальну роль при цьому відігоає юридичне управління і його керівник Андрій Едуардович. «Пообіцяти — і не зробити» — це було його кредо. Подейкують, що одну і ту ж ділянку головний юрист міста часто пропонував кільком бізнес-структурам, а отримував її той, хто платив найбільше. «Кишенькові аукціони» процвітають. Може тому через деякий час жити в рідному Івано-Франківську йому вже ставало небезпечно: на нього напали та облили кислотою невідомі біля будинку. Потрібно було шукати інше пристанище.

І президентські вибори дають йому новий шанс. Андрій не знає, хто переможе. Кого підтримувати? Шкутяк йде головою штабу Віктора Ющенка, на роздуми немає часу. Але тримався він довго, поки не переконався, що переможе Ющенко. Весь в помаранчевих шапках, шарфах, регланах примикає до помаранчевих аж перед третім туром. На крилах перемоги приміряє нові посади, перед ним великі злети. Може, стати заступником голови ОДА, а може, начальником управління юстиції? Його патрон Віктора Ющенка зробив Президентом! Але тут — падіння і розчарування… Ющенко призначає головою ОДА Романа Ткача. Двері закриваються. Область «подєрибанити» не вдалося.

Пошук продовжувався. Потреба зміни роботи назрівала.

Спражнім подарунком долі в цей момент було запрошення екс банкірші Євстахії Лехіцької перейти на роботу в НАК «Нафтогаз». Ставши заступником керівника юридичного департаменту НАК «Нафтогаз», Галущак розвинув активну діяльність для того, щоб потрапити в близьке оточення голови НАК «Нафтогаз» О.Івченка. Він втирається в довіру Олексія Івченка, демонтруючи верх підлабузницького мистецтва та окозамилювання, бо розуміє — за газом велике майбутнє. Івченко був обраний Галущаком N-ним в житті і першим в столиці «патроном». Карколомні газові угоди початку 2006 року дозволяють Андрію Едуардовичу стати рупором (ніхто в НАКу не хотів бути обличчям «зради» України) підписання цих газових угод.

Під час роботи в НАК «Нафтогаз», саме Галущакові доручили розробити положення про створення монстра-монополіста «Укргазенерго», куди він пізніше і перейшов на постійну роботу. Будучи в наглядовій Раді в «Укргазенерго» під безпосереднім керівництвом Ігоря Вороніна, А.Галущак дуже скоро втирається і до нього в довіру, бо розуміє, що хмари згущаються над Івченком і потрібно шукати альтернативного хазяїна. Недолугість помаранчевої команди, поразка на виборах 2006, перехід Івченка з «Нафтогазу» в Верховну Раду — все говорить про зміни, які очікуються в НАКу. І вони не забарились, всіх чиновників із західно-українською пропискою безапеляційно звільняють. Лишень Андрій в біло-блакитному шарфі лишається на роботі, активно пропонує свої послуги. Такі зрадники потрібні до пори до часу, він знає все про слабкі сторони попередника, він забуває і паплюжить тих людей, які туди його привели. Гарна вдячність!

Розуміючи задачі нових патронів — приватизувати газотранспортну систему, Андрій стає активним лобістом цієї теми. І знову вимальовує нові багатоходівки. Його схема по обмеженню впливу облгазів на газорозподільчі мережі заслуговує похвали. Все має перейти під конроль «Укргазенерго» і покровителі призначають його радником біло-блакитного міністра з ПЕК Юрія Бойка.

Для нового патрона він готовий Батьківщину продати москалям. До рідного міста все одно вже не повернутись – заплюють, а в столиці, торгуючи Україною, можна навіть дуже добре заробити!