… Надворі періщив дощ, а кілька десятків молодих людей сиділи у затишному дворику «Музею ідей», що на вулиці Валовій  у Львові (на щастя, критому), і слухали та читали поезію. Дощ не був цьому перешкодою, а навпаки –  ще більше додавав якогось романтичного шарму. Зібрались молоді люди, які  люблять поезію, які пишуть поезію. Як виявилося, такі ще є у наш час, і вони самі зініціювали фестиваль «Голос Дзвона»,  організувавшись у соцмережах,  щоб підтримати свій улюблений літературний часопис «Дзвін».

Наступного дня фестивалю на майданчику «Музею ідей» звучала проза: молоді письменники читали уривки зі своїх творів і спілкувались з головним редактором журналу, письменником Юрієм Ковалем, назвавши це «посиденьками з класиком». Прийшовши на ці «посиденьки» просто так подивитись (ну що там можуть молоді й початкуючі літератори?), зачепилась за цю літературну голку надовго. Давно вже не чула усного читання твору його автором… Відвідати  ще один фестивальний майданчик «співаної поезії», який  діяв паралельно зовсім поруч – біля старого Арсеналу, так і забракло часу. «Зачепилась» за прозу й у розмові з головним редактором часопису «Дзвін» Юрієм Ковалем.

«Зараз кожне українське слово потребує підтримки, – каже він. – Тому що з незалежністю України думалося, що українська мова, українські видання почнуть розквітати і пахнути. На жаль, сталося не так. Ситуація з українським  словом, з українською мовою зараз значно гірша, ніж була за сумної пам’яті Радянського Союзу. Так сталося: у нас демократія, яку не так зрозуміли, яку взяли на озброєння антиукраїнські сили і дуже вдало нею користуються, а українці пасуть задніх.

Ситуація така, що без підтримки громадськості зараз не може існувати ні «Літературна Україна», ні журнал  «Всесвіт», ні журнал «Дзвін», хоча він виходить у Львові, який називають П’ємонтом України. Сталася якась девальвація цінностей у суспільстві. Ті наші передплатники, що були, мабуть, роз’їхалися по закордонах, хтось уже й відійшов у вічність, багато людей розчарувалося в ідеалах, за які вони піднімалися і боролися, бо конкретне життя трошки наштовхує на інші думки. Воно інакше.

Часопис «Дзвін» має давню історію. Він існує уже 74 роки, тобто належить до найдавніших в Україні. Він майже ровесник «Дніпра», «Всесвіту», «Літературної України». У ньому друкувалися десятки і десятки творів, які увійшли в золотий  фонд української літератури. Достатньо згадати імена Ірини Вільде, Григора Тютюнника, Павла Загребельного, Олеся Гончара, Романа Іваничука, Романа Федоріва… Це десятки і десятки імен. Тобто, «Дзвін» завжди був дзеркалом суспільних і культурних процесів, які тут відбувалися, завжди був таким джерелом національного духу, національної свідомості, національних знань. Він завжди плекав ідеали державності, в усі часи був україноцентричним і, порівняно з іншими українськими виданнями, мав вищий наклад. А зараз нам потрібна підтримка громадськості».

Як зазначив головний редактор «Дзвона»,  місяців два тому зродився рух серед молоді на підтримку журналу. У  неті утворився «Клуб підтримки», який нараховує уже понад тисячу молодих хлопців і дівчат з усієї України і з-за кордону. Вони й розробили нову інтернет-версію журналу і зініціювали чотириденний фестиваль. Яка його мета?

«Зацікавити молодь, – каже Юрій Коваль. –  Зараз трохи невдалий час: іде війна, розруха після революції, але все одно велике починається з чогось малого. Я думаю, що завдяки цьому рухові, який  підняла молодь, «Дзвін» буде зростати, утверджуватися.  Ще років двадцять тому це був найпопулярніший в Україні журнал. Місячний наклад «Дзвону»  був більший, ніж «Дніпра», «Всесвіту» і «Вітчизни» разом узятих – 154 тисячі примірників. І цей величезний наклад був завдяки молоді. Студенти, живучи  в гуртожитку, передплачували його на кімнату, на поверх,  на групу, була традиція дарувати на день народження річну передплату на журнал. Методів було багато, і ми  сподіваємося, що з участю цієї молоді щось повернеться».

Й ця сучасна молодь в рамках свого фестивалю організувала ще кілька вечорів поезії і прози, назвавши їх «римованими сповідями», «читанням на присмерки», «поезією під каву з пляцком», «душею навиворіт». Також  на фестивалі відбулося підбиття підсумків поетичного конкурсу «Молода Муза», який зібрав декілька сотень найкращих поетичних творів, раніше оголошеного журналом «Дзвін». На площі за Арсеналом в ці дні звучала музика: виступали український гурт «Тріада», фіналісти талант-шоу «Х-фактор» і ще зовсім невідомі початківці.

Останній день фестивалю був присвячений дитячій поезії та прозі. Також однією з ключових подій цього заходу була презентація новоствореного сайту – сучасної версії видання.

Довідка

Часопис «Дзвін» був заснований 1940 року під назвою «Література  і мистецтво». Від липня 1945-го до лютого 1951-го років виходив під назвою «Радянський Львів» як журнал Львівської організації Спілки радянських письменників України. У 1951-1989  роках виходив під назвою «Жовтень». З 1990 року виходить під сучасною назвою.

Надія Пастернак, спеціально для «Вголосу»