Перед 6-ю річницею Революції Гідності у мережі, пресі та серед суспільства знову гостро постало питання про покарання винних у подіях, які відбулись на Майдані. У зв’язку із цим заступник Генпрокурора України Віктор Чумак заявив, що на сьогодні 46-ти людям було оголошено вироки, а ще 445-ти була оголошена підозра у зв’язку зі справою Майдану.

Також адвокатеса сімей «Небесної сотні» Євгенія Закревська оголосила голодування через нерозглянуту парламентом поправку до законопроєкту про ДБР. Правка, за її словами, мала б дозволити слідчим у справах Майдану поновити розслідування.

Крім того Президент України Володимир Зеленський заявив, що розслідування справ Майдану продовжиться, і наголосив на важливості реальних результатів розслідування злочинів щодо учасників Революції Гідності. Він також сказав, що «Було б добре, щоб 20 лютого ми були вже з якимось результатом», чим, фактично, встановив дедлайн для відповідальних за розслідування.

Чому протягом п’яти років влада Порошенка нічого не зробила у справі Майдану, що потрібно, аби провести якісне розслідування і чи буде ця ситуація мати логічне завершення? Про це із журналістом ІА «Вголос» спілкувались політтехнолог Олександр Антонюк, директор Агентства моделювання ситуації Віталій Бала та політичний аналітик і громадський діяч Олександр Солонько.

Олександр Антонюк:

Тут я б поставив питання безпосередньо Генеральному прокурору Юрію Луценку і всім іншим органам, які мали стосунок до справ Майдану. Порошенку можна поставити інше питання: чому внаслідок кадрової ротації у правоохоронних органах ми не отримали відповідного результату? Тоді кожному прокурору, починаючи від Олега Махніцького і закінчуючи Луценком, треба ставити прямі питання. Законодавство не дозволяло, не було достатньо свідчень, бракувало політичної волі? Що зупиняло слідство? Цих людей треба садити за один стіл, організувати їм очну ставку і ставити «лобові» питання для того, щоб кожен міг сказати і кожен міг відреагувати на сказане. В інших випадках просто буде «футбол».

Ми маємо таку систему, де за 28 років практично усі гучні справи не були розслідувані. Список можна починати від вбивств високопосадовців і закінчувати Гонгадзе і Небесною Сотнею. Ще під час Майдану я особисто припускав, що ситуація буде саме такою.

Віталій Бала:

Тут насправді немає що думати. За великим рахунком, є два пояснення, одне з яких стало ключовим. Перше – це некомпетентність людей, які цим займались. Друге – це небажання розкрити ці злочини і перешкоджання адекватному слідству. Люди, які перешкоджали ходу цих справ могли мати певні винагороди за такі дії, у тому числі і матеріальні.

Ще один варіант полягає в тому, що люди, які мали вплив на розслідування, могли бути причетними до справ Майдану і висвітлюватись там у, м’яко кажучи, невигідному світлі. Саме через ці причини, на мою думку, ми стоїмо на місці.

Ми пам’ятаємо, як суд випустив ексберкутівця Садовника і той не вагаючись негайно виїхав до Росії. От з якого дива його просто так випустили, на це були причини? А що було із суддею? Тобто, швидше за все, хтось безпосередньо звернувся до судді. На цьому прикладі ми бачимо, що здійснюються дії, які перешкоджають усім процесам, пов’язаним із подіями на Майдані.

Олександр Солонько:

Коли Порошенко йшов на співпрацю у парламенті із проросійською «5-ю колоною», йому теж не було вигідно форсувати розслідування справ

Як за минулої влади, так і за цієї, ми маємо певний умовний консенсус між різними групами політичного класу, яким було невигідно, щоб ці справи розслідувались і винні були знайдені. Після того, як той же Арсен Аваков очолив МВС, він ту саму систему просто взяв під своє крило. Коли Порошенко йшов на співпрацю у парламенті із проросійською «5-ю колоною» для того, щоб набрати голоси при голосуванні за бюджет і закони, йому теж не було вигідно форсувати розслідування справ, які стосувались їх, бо без них Порошенко не мав необхідних голосів.

Тепер ми маємо ще складнішу ситуацію, коли сучасна влада тісно співпрацює з попередниками. Наприклад, керівник Офісу Президента був чиновником в уряді Азарова, Коломойський не приховував своїх стосунків із Портновим, який зараз входить в Офіс Президента, той же Дубінський, впливовий депутат «Слуги народу», не приховує свого позитивного ставлення до Портнова. А Портнов, у свою чергу, зараз намагається криміналізувати Революцію Гідності, організувати переслідування її учасників і таке інше.

Судячи з усього, правлячому класу просто не вигідно, щоб ці розслідування були доведені до кінця.

Яким чином можна довести розслідування до логічного завершення?

Олександр Антонюк:

Я боюся, що «живий зв’язок» втрачений. Тому, скоріш за все, ми приречені задовольнятись версіями і політичною оцінкою обставин. Якщо ми говоримо про злочин проти народу і вбивство Небесної Сотні, то за це, в першу чергу, несуть відповідальність високопосадовці, які були при владі. Це і Янукович, і Захарченко і всі їм подібні. А нас перемикають на виконавців – «беркутівців». Очевидно, що по них теж треба вести слідство, але вони виконували наказ, відповідно до відповідальності необхідно притягати тих, хто ці накази віддавав. А для того, щоб зараз дуже цим не перейматись, потрібно відкрити робочий табель, де написано, хто тоді був на тій чи іншій посаді.

Мені здається, що зараз треба підходити саме таким шляхом, а оцінювати ситуацію, звідки і як куля летіла, зараз просто нереально. Тим більше, що зникло дуже багато речових доказів. Ми пам’ятаємо, що і дерева були спиляні, і все тому подібне. Знищились речі, які могли б дати якесь пояснення.

Ми отримали формулу, яка не дасть 100%-у оцінку і висновки, а залишить історію України та суспільство виключно з версіями.

Віталій Бала:

По-перше, є адвокати, які цим займаються і вони мають своє об’єднання. Я думаю, що вони усі свої пропозиції вже озвучили і саме вони, як на мене, повинні ставити усі питання. Пані Закревська вже оголосила голодування з цього приводу і я дуже сподіваюсь, що це допоможе справі. Також зараз розпочався розголос усіх цих проблем у суспільстві та пресі. Тому єдине, чого ми можемо сподіватись, це внесення питання розслідування у «порядок денний» в Україні і що хтось реально це вирішить.

Олександр Солонько:

Такі речі є неможливими без політичної волі керівництва держави

Єдине, що я можу сказати напевне, це те, що без політичної волі керівництва нашої держави такі речі є неможливими. Особливо, якщо врахувати всю важливість і серйозність цих справ і проваджень. Також очевидно, що чим більше часу минає, тим менше шансів, що ці розслідування не перетворяться на такий самий «серіал», як вбивство Гонгадзе.

Президент Зеленський заявив, що до 20 лютого 2020 року вже будуть перші результати розслідувань. Чи будуть покарані винні?

Олександр Антонюк

На моє переконання, ні. Чи буде покараний Захарченко? Чи буде покараний Клюєв? А Льовочкін? Це я назвав посадових осіб. Захарченко, головний міліціонер, я б казав почати із нього. Якщо його ніхто не покарає, то все, про що говорить Зеленський, абсолютно не має жодного значення. Тому я ще раз наголошую, що, на мою думку, українське суспільство приречене не мати вироків судів, а натомість мати лише версії. Причому і ті, хто підтримував Майдан, і ті, хто були проти. Кожен наступний президент буде говорити, що винні будуть знайдені і покарані, але, на жаль, реальність є іншою.

«Цапів-відбувайлів», звісно, можуть знайти, але, як я вже казав, питання треба ставити Махніцькому, Захарченку, Луценку, Горбатюку і Шокіну. Треба, щоб вони усі в одному місці та в один час свідчили.

Олександр Солонько:

Перед тим як говорити про результати, треба спочатку вирішити ті питання, які залишаються у «підвішеному» стані. Наприклад те, з приводу чого голодує адвокатеса Закревська. З’явилася така прогалина, яка на законодавчому та організаційному рівні зупиняє хід розслідувань.

Тобто замість того, щоб роздавати обіцянки, багато з яких Зеленський вже не виконав, треба спершу забезпечити виконання нагальних поточних питань. Тільки тоді ми зможемо говорити про якусь довіру до цих слів.

Якщо буде політична воля влади, то ці розслідування можна довести до логічного завершення, але спочатку потрібно вирішити усі супутні питання і по-справжньому зайнятись справою Майдану.

Роман Гурський, ІА «Вголос»