Київський апеляційний суд відпустив Цемаха під особисте зобов’язання, хоча українська прокуратура не зняла з нього обвинувачення в участі в діяльності терористичної організації, здійсненні теракту, внаслідок якого загинули українські військові.

У Європі також стривожились: саме Цемах може стати  ключовим свідком у справі катастрофи малазійського «Боїнга» у 2014 році, адже був командиром підрозділу протиповітряної оборони у місті Сніжне, найближчому до місця запуску ракети Бук.

Проте цей одіозний бойовик напередодні дуже активно цікавив Росію. Його нібито навіть хотіли обміняти на українських полонених і називали саме тією фігурою, без участі якої обмін може і не відбутися.

І поки в Україні стривожилися таким рішенням, російські ЗМІ повідомили: Україна таки видасть Цемаха.

Отже, які наслідки матиме рішення українського суду, як воно вплине на обмін полонених та яку викличе реакцію Європи щодо України? Про це «Вголос» поцікавився у політолога Юрія Романенка, політтехнолога Ярослава Макітри та експерта програми «Міжнародна і внутрішня політика» Українського інституту майбутнього Ігоря Тишкевича.

Чому Цемаха звільнили і які це матиме наслідки?

Юрій Романенко:

Наші спецслужби зловили Цемаха на території так званої «ДНР», перевезли на підконтрольну територію країни, враховуючи, що він був ключовим свідком у справі щодо збитого «Боїнга» у 2014 році, у зв’язку із тим, що триває  підготовка до міжнародного суду. А оскільки це ключовий свідок, то позиції України сильно зміцнилися б у суді і наші можливості тиснути на Росію також, але це в тому разі, якщо правоохоронні органи Нідерландів зможуть його допитати і отримати інформацію від цього бойовика, який «засвітився» на супроводженні «Бука».

Цемаха могли звільнити у разі, якщо вже є домовленість щодо обміну

А тут Цемаха звільнили під якісь особисті зобов’язання. І, відповідно, виникає запитання: «А що це за особисті зобов’язання, під які його могли звільнити з-під варти?» На мою думку, це могло статися у разі, якщо вже є домовленість щодо обміну. Російські ЗМІ навіть називали дату – 7 вересня, а саме Цемах був однією із ключових фігур у цьому плані.

Ігор Тишкевич:

Коли Цемах з’явився на підконтрольній Україні території, оголосили, що він є ключовим свідком у справі MH17. Не знаю, чи давав він свідчення чи ні, але, якщо ми говоримо про розслідування цієї справи (є міжнародна слідча група, куди входить і Україна), то природно, що реальні оперативні дії на території тієї чи іншої держави узаконюють представники силових структур відповідної держави. А це означає, що допитати Цемаха у цій справі мали українські службовці. До того ж щодо ситуації із Цемахом – це перший випадок, коли є потенційний свідок такого рівня.

Але ми не знаємо, чи його допитали чи відправили ці свідчення до Нідердандів, зважаючи на те, що з цієї країни був офіційний запит з проханням Цемаха нікому не видавати, натомість надати можливість попрацювати з ним слідчим органам. Тож наша держава відповідно до взятих на себе зобов’язань у цій справі була як мінімум зобов’язана надати відповідь на запит. (Напередодні 40 євродепутатів, серед них і Каті Пірі, звернулися до президента України Володимира Зеленського з письмовим проханням не вносити Цемаха до списку осіб, котрі підлягають обміну полоненими з РФ, – ред.).

Отже, склалася ситуація, що Цемаха відпустили під особисті зобов’язання, він поїде за місцем реєстрації у Донецьку область, на непідконтрольну Україні територію, куди потрапити українським силовикам досить проблематично. І, відповідно, Україна просто «наривається» на конфлікт з Нідерландами, які чекали на відповідь.

Не варто відкидати й інший варіант: Цемах виявився не таким важливим свідком або у наших силовиків є певні плани (якщо вони отримали від Цемаха свідчення), кого саме треба викрасти з тієї території, аби тривав процес щодо розслідування у справі MH17.

Як ситуацію може використати Росія?

Ігор Тишкевич:

Ситуація може створити реальні підстави для Росії у разі, якщо ми не забезпечимо виконання прохання нідерландської прокуратури – почати активну інформаційну кампанію, в основі якої буде теза про те, що начебто Україна гальмує розслідування справи зі збиттям «Боїнга». А це дуже вигідно для Росії, адже це чергова порція «білого шуму», яка відволікає від основних тез, які вже сьогодні є доведеними фактами щодо розслідування справи.

До того ж якщо Росія запровадить у міжнародний дискурс тезу про те, що саме Україна гальмує розслідування (а варто зауважити, що поки Нідерланди офіційно не наклали на Росію відповідальність за збитий «Боїнг»), ще й на цьому тлі Росія матиме факт того, що слідство гальмується. Зважаючи на те, що Росію поки не назвали державою, дії чиновників якої стали причиною трагедії на Донбасі, то з часом цей наш сусід може отримати підстави для того, аби порушувати питання щодо санкцій, запроваджених після збиття «Боїнга». Бо якщо вину держави, проти якої запровадили санкції, не довели, то виникає запитання: «А які є підстави для санкцій?»

Ярослав Макітра:

Тут важливо зрозуміти, що далі буде із Цемахом. Якщо він зникне з поля зору українського правосуддя і не опиниться у юрисдикції правосуддя західних країн (хоча такий варіант малоймовірний), тоді можна говорити про те, що це домовленість у межах так званого обміну. У чому загроза такого сценарію? По-перше, не факт, що такого важливого свідка у цій ключовій справі взагалі можна віддавати Росії. Але навіть якби такий сценарій вибрали, варто розуміти, які мали би бути його передумови: перше – допит всіма потрібними інстанціями, західними країнами, і друге – якщо і не юридично зафіксований факт обміну, то хоча би запротокольований, як було, наприклад, у випадку обміну із Савченко та російськими офіцерами, де чітко зафіксували, що саме Росії передають взамін певних людей. Якщо була би хоча б така процедура, можна було би потім апелювати і до західних інституцій, і до Росії, що це воля Путіна. І вже у Путіна можна було б вимагати пізніше допитати цього свідка.

Цемах може зникнути у Росії як цінний свідок, і це дуже негативно вплине на Україну

А так, якщо Цемах приїде на окуповану територію, Росія отримає можливість говорити, що Україна випустила важливого і цінного свідка, а це свідчить про те, що наша країна не хоче реального розслідування справи. До того ж Цемах може просто зникнути у Росії як цінний свідок, і це дуже негативно вплине на Україну. Бо зараз виходить, що юридично український суд відпустив злочинця просто на підписку – до того ж цінного свідка.

Чи справді він стане учасником обміну?

Ігор Тишкевич:

Тепер питання у тому, як виглядатиме обмін і куди поїде Цемах. Якщо він у групі з іншими поїде на територію Росії за обміном, тут питання виникає щодо відповідності таких дій статті 25 Конституції України, де сказано, що громадянин України не може бути виданий на прохання іншої держави. Хоча це можна обійти двома шляхами. По-перше, якщо він поїде не в Росію, а на територію так зв. «ДНР», що, найімовірніше, і відбудеться. А другий варіант – якщо він має російський паспорт, то швидко відмовляється від  українського громадянства і їде вже як громадянин Росії.

Юрій Романенко:

Наш президент просто став «на розтяжку», бо мусить ухвалити важливе рішення. З одного боку, багато європейських політиків просили Україну не віддавати Цемаха Росії, бо якщо так станеться, то доказова база дуже сильно поблідне. Хоча і є вже багато доказів того, що Росія причетна до інциденту зі збиттям «Боїнга», але все ж наявність «живого свідка» дає принципові докази в руки міжнародного правосуддя.

Ярослав Макітра:

Може статися і так, що Путін скаже, ніби хотів його бачити основним учасником обміну, а він зник, тому обміну не буде. Інший сценарій – Цемаха взагалі можуть розстріляти просто посеред міста. А це вигідно для Росії і як у плані знешкодження цінного свідка, а також факту демонстрації Україною того, що вона не може такого свідка захистити.

Як відреагує Європа та яких дій від неї, зокрема Нідерландів, щодо нас можна очікувати?

Ігор Тишкевич:

Не думаю, що Європа реагуватиме конкретними діями. Найімовірніше, буде з її боку реакція у плані кількох політичних заяв. Однак Росія тим часом, просто ставлячи Україну на розтяжку, спробує зібрати додаткові факти та аргументацію у справі.

Ярослав Макітра:

Для Європи зараз найголовніше, аби до неї не наближався військовий конфлікт і не лилася кров. Хоча варто зважати на дві реальності – фактичну і юридичну: відповідно до першої Україна віддає цінного свідка Росії, а відповідно до другої – українське судочинство просто випустило вбивцю на вулицю. А потім ми зіштовхнемося з юридичною реальністю, яку нав’язує нам Росія.

Але що теж важливо: треба дуже обережно ставитися до санкціонованої Кремлем медійної розкрутки українських полонених в Росії. Бо ми можемо віддавати їм Цемаха і кадрових російських військових, а отримувати «троянських коней», які опрацьовані ФСБ і виконуватимуть тут відповідні завдання.

Юрій Романенко:

Зараз виходить так, що Україна опиняється у ситуації, коли вона сама своїми ж руками на догоду обміну «зливає» цього свідка. І тут головне: Зеленський зараз постає перед важливим вибором, адже виходить, що коли ми визнаємо факт конфлікту з Росією і хочемо довести ситуацію до кінця, то Цемах є у цій «грі» ключовим елементом. Якщо ж ми жертвуємо ним заради обміну полонених, то з погляду довгострокових інтересів країни президент іде на повідку короткотермінових перемог.

Однак для наших європейських партнерів такий крок стане сигналом: мовляв, навіщо іншим країнам запроваджувати санкції проти Росії, якщо Україна сама позбавляється доказової бази і ключового свідка. І це дуже серйозна дилема, яка постала перед президентом Зеленським. Він перед дуже важливим вибором, бо від цього рішення залежить навіть майбутнє нашої країни та ставлення до нас європейських партнерів, які можуть зняти санкції з Росії.

Марія Волошин, “Вголос”