У переддень засідання Вищого антикорупційного суду Андрій Садовий заявив, що за ним ганяється нечисть – в образі Віктора Медведчука і прокурорів САП. Ті начебто змовилися «кошмарити» міського голову в один день – у річницю початку Революції Гідності 21 листопада: прокуратура вручила підозру, а Печерський райсуд зобов’язав ГПУ розслідувати його заяви щодо Медведчука.

Уже на самому засіданні суду Садовий з’явивився в образі мученика, який ексвіцеспікерка й теперішня голова «Самопомочі» Оксана Сироїд доповнила заявами про «політичне переслідування».

Втім, чим більше міський голова старався натиснути на жалість суспільства, тим важче йому це вдавалося. Бо назовні почали вилазити факти, які засвідчують: «справа Садового» – не помста «нечисті» і навіть не успіх борців із корупцією. А, скоріше, велика афера, підлаштована зумисно під місцеві вибори.

Як стверджують результати останніх соціологічних опитувань, після півроку правління нової влади її рейтинг стрімко пішов донизу по всій Україні. Що вже казати про Львівщину: область єдиною не вподобала ні президента, ні його «Слугу народу» ще в часі виборів, а після відведення військ і регулярних «зашкварів» в Парламенті – й поготів.

Отож зовсім не дивно, що Садовий зі своїм оточенням почав грати на протиставленні центральній владі: львів’яни швидше повірять у його праведність, ніж у те, що «малороси» і «зрадники» взялися боротись з корупцією.

Цікаво у цій ситуації, що сам Садовий, вдаючи «жертву влади», не звинувачує її прямо. Але змушує суспільство думати саме так, кидаючи натяки через своїх соратників і свої ж ЗМІ.

Так, наприклад, в найпершому інтерв’ю Садового після отримання підозри вказано на те, що розслідування проти міського голови може бути «помстою» за позицію його партії щодо ринку землі (влада активно ратує за це, а Садовий із «Самопоміччю» – нібито активно «проти») .

Виглядає, говорячи м’яко, смішно. Бо як типові ліберасти вони завжди виступали «за». І навіть рекламували це як обіцянку:

А ще смішнішими здаються згадані вище заяви Сироїд про «політичне переслідування»…Бо виходить так, що «злочинна влада» ганяється за своїми ж «злочинцями».

У новому Парламенті Садовий має свого прислужника «слугам народу» – Павла Бакунця (голосує за найбільш проблемні для влади закони) і свого «слугу» – Марію Мезенцеву (29-річна депутатка перед «Слугою народу» вчилася політики саме у «Самопомочі»).

У новому Уряді – свого міністра Альону Бабак (екснардеп від «Самопомочі») і своїх заступників міністра – Юліана Чаплінського (ексчиновник ЛМР, головний архітектор Львова) та Ірину Подоляк (екснардеп від «Самопомочі»).

Міністра розвитку економіки Тимофія Мілованова та прем’єр-міністра Олексія Гончарука Садовий також може назвати своїми. І пов’язує їх не тільки марихуана, як може здатися на перший погляд, а й спільний спонсор.

Цього літа Садовий продав три кам’яниці на площі Ринок, які є пам’ятками архітектури національного значення, у приватні руки. Покупець – ТзОВ «Драгон Капітал Консалтинг», кінцевим бенефіціарним власником якого є чеська компанія «Драгон Капітал Інвестментс лімітед» та громадянин Чехії Томаш Фіала.

Томаш Фіала, є також власником ТзОВ “Європоліс проперті холдінг”, яке 5 липня отримало дозвіл від Львівської міськради добудувати торгово-розважальний комплекс “Вікторія Гарденс” на вул. Кульпарківській, 226-А. А ще компанія Томаша Фіали пов’язана зі скандалом довкола будинку Терлецького на вулиці Сахарова, 52, який виконком Львівської міськради дозволив знести, а на його місці збудувати скляний офіс з підземним паркінгом.

Саме Фіалі Садовий обіцяв продати свої ЗМІ, коли уявляв, що його можуть вибрати президентом. І саме Фіалу, бізнес-партнера відомого американського бізнесмена Джорджа Сороса, у політичних колах називають одним із головних фінансистів Андрія Садового та його (тепер уже мертвого) політичного проекту «Самопоміч».

Фіала, до речі, є одним з офіційних спонсорів виборчої кампанії музиканта Святослава Вакарчука – про це йдеться в опублікованих фінансових звітах політичного проекту «Голос» за третій квартал 2019 року. А зв’язки Вакарчука зі Садовим, зокрема й через кремлівського олігарха Михайла Фрідмана, давно не є секретом.

На опублікованій вище світлині по центру – Святослав Вакарчук. В його обіймах – дружина Ляля Фонарьова та міністр Тимофій Мілованов. Зліва у блакитній сорочці – Томаш Фіала, а в сірому светрі – його дружина Наталія.

Мілованова «людиною Фіали» також називають невипадково. Підтвердження цьому – не лише його ліберастичні ідеї, а й люди, взяті в заступники.

Так, Павло Кухта із «Голосу», якого Мілованов взяв першим заступником, на гроші Фіали й Сороса створював Центр економічної стратегії, членом Наглядової ради якого є, зокрема, Вакарчук.

Згодом Кухту та ще двох майбутніх представників виборчого списку «Голосу» – Ярослава Железняка і Романа Супруна взяли до Кабміну у Стратегічну групу радників з підтримки реформ.

Раніше ЗМІ звертали увагу на те, що Мілованов захотів саме Кухту, адже вони разом працювали у Київській школі економіки. А прем’єр Гончарук на це погодився, бо Кухта – черговий виходець із чи то партії, чи то проекту «Люди важливі» (спільного підприємства ексочільника київської «Самопомочі» Сергія Гусовського та тодішнього керівника Офісу ефективного регулювання (BRDO) Олексія Гончарука). Гроші на цю організацію давав той самий Томаш Фіала.

Якщо пошукати Фіалу у Google, першою з’явиться згадка про нього на пресмарафоні президента Зеленського (там гарант дорікнув журналістці НВ, що її ЗМІ перебуває у власності іноземця, який, до всього, має зв’язки з Януковичем). Така інформація мала би наштовхнути на думку, що Фіалу у нинішній владі не люблять…І частково так справді є.

У мережі можна знайти інформацію про давню ворожнечу Фіали із нинішнім керівником Офісу президента Андрієм Богданом (Фіала начебто всіляко перешкоджав призначенню Богдана на посаду). Та й сам Богдан не так давно в інтерв’ю «Українській правді» розповідав, що не підтримував призначення прем’єр-міністром «людини з оточення Фіали» – Олексія Гончарука.

Тому, як пишуть ЗМІ, Фіалі доводиться вибудовувати контакти із владою через так зване «криворізьке» оточення Володимира Зеленського (не пов’язане з Богданом і Коломойським). Через цю лінію Фіала начебто зумів зробити подарунок «Слузі народу»: силами спонсорованої ним Київської школи економіки та її вихідця Тимофія Мілованова «просвітив» майбутніх депутатів у розкішному готелі «Ріксос Прикарпаття».

Співвласником «Ріксосу» є ТзОВ «Спецпроект-Перспектива», що належить до сфери впливу групи «Континіум». Генеральним директором групи є колишній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, пролобійований Фіалою в уряд Арсенія Яценюка.

Про стосунки Богдана з Гончаруком, а, відтак, і з Фіалою, писав і ЗІК. Там журналісти, зокрема, зазначали, що Фіала контролює ще низку міністрів – Оржеля (міністра енергетики), Криклія (міністра інфраструктури), Дубілета (міністра Кабміну), Малюську (міністра юстиції), Маркарову (міністра фінансів) й Абромавичуса (керівника «Укроборонпрому» з литовським паспортом).

Така от «розкладочка» на три політичні сили – «Самопоміч», «Голос» і «Слугу народу». Позірно начебто конкурують між собою і точно знають, як привести Україну до розвитку, а реально… зводяться до бенефіціара, що своїм мультикультуралізмом розклав уже половину Європи. А тепер, як бачимо, взявся робити те саме з Україною, і найперше – зі Львовом.

 

І повертаючись до Садового. Вміння піаритись на порожньому місці йому, звичайно, не позичати. Але й виграти четверті вибори поспіль на заїждженій казочці про «європейського» мера, який начебто і нібито щось десь зробив…не дуже реально. Тож, маючи достатньо інтелекту і хитрості, Садовий вирішив брати в роботу «важку артилерію» – Медведчука.

Акурат напередодні засідання Вищого антикорупційного суду, на якому міському голові мали обрати запобіжний захід, його ЗМІ в унісон із пресслужбою партії «Опозиційний блок – За життя» почали активно поширювати новину про протистояння Садовий-Медведчук. Садовісти та медведчуківці повідомляли, що суд зобов’язав ГПУ відкрити справу проти Садового через його пропозицію обміняти Медведчука на полонених моряків.

Цікаво, що відповідне рішення суд ухвалив ще 21 листопада. 5 днів обидві сторони про нього мовчали, а тоді раптом почали поширювати одночасно.

Десь тут ми мали би повірити в дописи Садового про те, що за ним ганяється «нечисть», але…

31 жовтня під час пленарного засідання депутати Львівської міськради проголосували за надання в оренду 1 га землі на території Львова компанії ТзОВ «Бетонбуд», що належить рідному братові кума Путіна Віктора Медведчука – Сергієві Медведчуку. Зовсім «випадково» підтримала це рішення найчисельніша фракція із назвою «Самопоміч», а також її ідейні соратники з «Української галицької партії» (та сама орбіта Вакарчука-Садового).

Про ефективність «боротьби» Садового із кумом Путіна ще у 2018-му повідомляв завідувач відділу Головного департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента Володимир Горковенко.

Під час скандалу довкола Володимира Рубана й Надії Савченко, які збиралися підірвати Верховну Раду, Горковенко вказував, що «в тіні Медведчука «загубилася» ціла група соратників Садового».

Горковенко згадував про нардепів від «Самопомочі» Єгора Соболєва та Семена Семенченка (громадянина РФ Костю Грішина, якщо точніше), а також кандидатку у депутати від «Самопомочі» Аллу Борисенко. Остання була заступником Рубана в «Офіцерському корпусі» – сепаратистській громадській організації, що «виросла» з «Українського вибору» Медведчука.

Фактор Віктора Медведчука в історії з арсеналом Володимира Рубана не обговорив лише лінивий. Водночас, у тіні Віктора…

Опубліковано Володимиром Горковенком Субота, 10 березня 2018 р.

Також у ЗМІ кілька разів з’являлися новини про купівлю медіахолдингу Садового Медведчуком. Таку інформацію на «Люксах», звичайно, спростовували, але, як кажуть, диму без вогню не буває. Пропозиція продати телеканал цілком могла бути «розрахунком» за гроші, вкладені у коштовну і безрезультативну передвиборчу кампанію Садового.

У політичних колах тим часом розповідали, начебто співпраця Садового із Медведчуком тривала ледь не від початку його першої каденції. Медведчука називали «дахом» Садового, який вирішував йому «правильно» всі проблемні питання. Йшлося, зокрема, про відомого юриста й колишнього заступника голови Адміністрації Президента Януковича Андрія Портнова. Той, будучи керівником управління з питань судоустрою, начебто закривав очі судів на «косяки» Садового з корупцією. Така співпраця нібито тривала до Грибовицької трагедії. Тоді, як зазначають співрозмовники, президент Порошенко домовлявся із Медведчуком про завершення «кришування» Садового в обмін на «волю» на ринку скрапленого газу.

А поки писався цей текст, про співпрацю Медведчука із Садовим заявив і колишній заступник кума Путіна в партії СДПУ (о) – Ігор Шурма. За його словами з’ясувалося, що партія Медведчука у 2006 році лобіювала Андрія Садового на посаду міського голови Львова.

Після того, між іншим, до міста активно почав заходити московський бізнес. Зокрема, «Альфа-банк», з яким Садовий організовував «Альфа Джаз Фест», «БМ-Банк» (дочірня структура російського державного банку ВТБ), в якому Садовий тримав гроші Львова, і той же Чуркін, якому виділяли мільйони із міського бюджету.

Отак-от, коротше кажучи, Андрій Садовий не любить промосковські сили і страждає від політичних переслідувань…

Тим часом політолог Юрій Ситник у розмові із «Вголосом» розповідає, якою може бути мотивація «Слуги народу» у піар-акції для Садового:

«Не здивуюся, якщо це міждусобойчик. Чинна влада зараз робить зі Садового героя, а він потім працюватиме їм на користь як контрольована опозиція. Для «слуг» це дуже непоганий варіант, зважаючи на ставлення львів’ян до їхньої діяльності. Їм вигідніше посадити Садового на гачок кримінальною справою і бути певними, що він їх в останній момент не кине. І для самого Садового це вигідно. Рейтинги впали, а скоро вибори. Хоча б якийсь політичний вплив зберегти йому хочеться – тому й намагається хоч за щось зачепитися. Зрештою, він всеїдний. Йому байдуже, з ким домовлятися, – аби вигідно».

Політолог Валерій Майданюк зазначає, що на перший погляд справа Садового дійсно може виглядати як спроба влади «натиснути» на міського голову. Але кількість людей Садового у новій владі і його поведінка на виборах змушують стверджувати про протилежне:

«Садовий має купу людей у владі і зробив дуже багато для удару по Порошенкові. Зокрема, саме його канал опублікував розслідування про «свинарчуків», яке чи не найбільше зіграло на руку «Слузі народу». Можливо, тепер Садовий хоче здобути собі бонуси, як мученик, як жертва режиму…у нас же люблять тих, кого переслідує влада (згадайте Тимошенко й Луценка). Можливо, ми є свідками сценарію, де метою всього є розподіл взаємовигідних рейтингів для обох сторін. Чи так це…будемо бачити по результатах цієї справи».

Словом, майбутнє підкаже, ким насправді є Андрій Садовий: слугою Зеленського чи Медведчука, фарисеєм чи Андрієм Долею…недарма ж саме так його називають львів’яни.

Яна Федюра, “Вголос”