Іван Хома народився у м. Хирові 27 листопада 1923 р. у багатодітній сім’ї робітника залізниці, інваліда Першої світової війни. Початкову освіту отримав у рідному місті, середню – у гімназіях Перемишля та Самбора. Упродовж 1942-1945 рр. навчався в Духовній семінарії (Перемишль), у березні 1946 р. – відбув до Риму, де студіював у Папському інституті (Урбаніянум) і виховувався в українській Колегії свщмч. Йосафата. У 1951 р. – захистив докторат із богослов’я. Ієрейські свячення йому уділив 29 червня 1949 р. – архієпископ Іван Бучко (1891-1974), залучивши молодого священика до роботи у своїй канцелярії Апостольського візитатора для українців у Західній Європі. Тут о. Іван працював до 1963 р. у якості другого секретаря й архіваріуса. У 1959 р. – отримав від папи Івана XXIII (1958-1963) титул папського прелата. Упродовж 1969-1996 рр. – викладав історію Вселенської та Української Церков у Малій духовній семінарії (Рим), яку очолювали отці Салезіани.

З часу виходу на волю митрополита Йосифа Сліпого, а відтак – тривалий період (1963-1976) – о. Іван працював особистим секретарем Блаженнішого, був канцлером і членом патріаршої капітули (1978-1992). 2 квітня 1977 р. – Патріарх Йосиф висвятив його на єпископа. До речі, цього ж дня у єпископи був висвячений також о. Любомир Гузар, призначений першим екзархом України. Правомочність цих хіротоній довший час не визнавалась Апостольською столицею, навіть Синод українських єпископів якось висловився проти визнання чинних свячень. Синод також відмовився направити офіційне прохання понтифіку врегулювати цю справу. І тільки 22 листопада 1995 р. на Синоді українських владик (Рим) Префект Конгрегації для Східних Церков повідомив, що Римський Архієрей визнає свячення владик у 1977 р. і доручає надати їм відповідні призначення.

7 квітня 1996 р. у Преображенській церкві м. Львова Мирослав Іван кардинал Любачівський (1914-2000) представив у повноті УГКЦ єпископів Любомира Гузара та Івана Хому, які були призначені на відповідні посади,  благословивши їх на плідне архієрейське служіння. Владика Іван Хома був іменований титулярним єпископом Патари. Блаженніший Мирослав Іван кардинал Любачівський у 1998 р. призначив його апокризарієм УГКЦ у Римі. 

Як священик, а потім і єпископ, владика Іван виконував у Римі ще чимало обов’язків. Зокрема, обіймав посади секретаря Українського богословського наукового товариства, головного редактора журналу “Богословія” (1960-1997); викладав історію Церкви в Українському католицькому університеті (УКУ) (1965-1999); був професором, деканом богословського факультету, ректором УКУ (1985-2001); першим членом комісії з підготовки святкування Ювілейного року в УГКЦ (1998-2000); головою товариства св. Софії (1989-2002). Низку обов’язків апостолату для УГКЦ у Римі виконував у тісній співпраці з українськими греко-католицькими владиками, зокрема архієпископом Іваном Бучком, патріархами і кардиналами Йосифом Сліпим, Мирославом-Іваном Любачівським та Любомиром Гузаром. У цьому контексті доцільно згадати червневі події 1990 р. Саме тоді Апостольська столиця відкрила обійми для першої зустрічі ієрархів УГКЦ з діаспори та України. Зокрема, з діаспори прибули 16 владик, з України – 9. Українські гості погоджували свої позиції із Блаженнішим Мирославом Іваном кардиналом Любачівським, архімандритом Любомиром Гузарем, о. Іваном Хомою, о. Іваном Музичкою, канцлером Іваном Дацьком. Вони відвідали кардинала Августина Козароллі – державного секретаря Ватикану, Префекта Конгрегації для Східних Церков кардинала Люрдусамі, секретаря Конгрегації архієпископа Мирослава Марусина.

Владика Іван Хома залишив для УГКЦ та її богослов’я низку історичних праць: Нарис історії храму Жировицької Богоматері в Римі. (–Рим, 1972. -61с.); Київська метрополія в Берестейському періоді. (–Рим: Видання Українського католицького університету ім. Св. Климента Папи, 1979. -262с.); Апостольський Престіл і Україна 1919-1922. (–Рим: Видання Українського католицького університету ім. Св. Климента Папи, 1987, -134с.). У співавторстві видав “Твори кардинала Йосифа Верховного Архієпископа”. //Зібрали о. проф. д-р Іван Хома, о. Іван Яцків, о. д-р Іван Музичка, Український католицький університет ім. св. Климентія Папи. (-Рим. 1968-2000. –Т. I-XVIII), опублікував книгу “Йосиф Сліпий. Отець та Ісповідник Української мученицької Церкви” (-Рим, 1992. -183 с.). Доречно згадаю слова до автора книги про цю працю голови Ради Міністрів Італії Юлія Андреотті: “Всечесніший Отче Монсеньйоре, я дуже-то врадувався Вашою книжкою, в якій Ви захотіли пригадати постать Кардинала Сліпого та його страдницький життєвий шлях”. Принагідно можна сказати і про одну із рецензій-відгуків на цю ж працю: Боруцький С., Васьків В. Вірність Богові, Церкві, народу //Дзвін. -1993. –№ 4-6. –С.156-158. Серед інших наукових праць – Нарис історії Вселенської Церкви (–Рим, 1990). У передмові до першого видання автор зазначив: “…Це не є цілком науковий твір, оснований на студії джерел, з метою відкрити щось нове, оригінальне. Ні. Нехай це буде в нашій богословській літературі для студентів практичний підручник для вивчення і пізнання тієї великої історії Божого люду – Церкви, яку заснував Христос, наш Спаситель; і лишив її в наших людських руках, і тому вона має свою історію і з великими світлими сторінками, і з кривавими – з кров’ю її мучеників – Христових свідків, і з лукавими, коли люди забували про її надприродний характер і поводились у ній, неначе б вона була тільки з цього світу. Історія Церкви – то історія Христа в історії людства. Тим-то студія церковної історії така важлива й потрібна для формування семінариста, питомця, студента. Тому мета цієї праці – допомогти студентові полюбити історію Церкви і хотіти її студіювати та знання тієї історії поширювати”. Кошти для друку книги надала Фундація о. митрата Івана Шевціва (Австралія). Вид. 2-е, змінене і доповнене. (–Львів, 1995. -304 с. з іл.). Книга вийшла у видавництві “Стрім” (головний редактор Тарас Чорновіл). Цікавою розвідкою теолога стала публікація: “Ще про унійно-екуменічну діяльність митрополита Андрея (Шептицького) в Росії в 1914-1917 роках” //Богословія. -№ 53 (1989). –С. 71-98. У складі редакційної колегії владика Іван Хома брав участь у підготовці та випуску релігійного видання “Слово Патріарха Йосифа. Документи. Матеріали. Світлини. 1917-1984”. Видання цієї книги здійснене за фінансового сприяння о. мітрата Івана Шевціва. Так життям, працею, духовним служінням священик і владика, теолог та історик, церковний діяч та дослідник Іван Хома засвідчив відданість і любов до рідної Церкви і свого народу. Спочив у Бозі після тривалої недуги в Римі 3 лютого 2006 р. Б.
                                                       
Оксана БОРУЦЬКА, магістр історії.