Однак, на відміну від американської, львівська Свобода осяює світ не стоячи, а сидячи. Через це цю алегоричну скульптурну групу, що розміщена на проспекті Свободи, 15, гості та й самі львів’яни називають ще «лінивою статуєю». Ще одна її відмінність полягає у тому, що видно львівську статую Свободи далеко не усім. Тому більшість мешканців міста та туристів про існування у Львові символу свободи, рівності та демократії – навіть і не чули.

Явне запозичення

Як розповів «Вголосу» дослідник історії Львова Ілько Лемко, свого часу виникла легенда, що нібито американська Свобода – це копія львівської.

«Оскільки французи подарували цю статую Свободи американцям в 1886 році, а наша «Свобода» з’явилася у 1891 році, тобто на 5 років пізніше, то ймовірніше припускати, що львівська Свобода – є копією американської», – переконує він.

За словами екскурсовода Артема Бондара, скульптуру у Львові безпосередньо виконала майстерня відомого на той час львівського скульптора Леонарда Марконі. Однак сама її композиція, образ – це чітке запозичення у Огюста Бартольді, автора скульптури з Нью-Йорку та Парижу. Тобто, ймовірно, саме французький скульптор Фредерік Огюст Бартольді і є автором образу львівської Свободи.

«Це була друга половина XIX століття, розквіт символізму та таємних організацій, основною з яких був Масонський Орден. Можна багато спекулювати з приводу масонів і їх впливу на світ, та варто лише сказати, що багато відомих людей того часу вважали за потрібне, деколи навіть віддаючи шану моді, – стати членом масонської ложі. Фактично ж до кінця Першої світової війни на наших теренах неможливо було бути архітектором і не бути масоном. Адже символіка масонської організації базується на мулярстві, будівництві», – пояснює Артем Бондар.

Сам же Музей етнографії та художнього промислу був створений відомим львівським архітектором доби історизму Юліаном Захаревичем, автором Львівської політехніки, синагоги в Чернівцях, замку графа Адама Голуховського у місті Гусятин.

За словами екскурсовода, архітектор Юліан Захаревич був магістром масонської ложі і цілком можливо, що він був знайомий з самим Бертольді, автором однієї з найзнаменитіших скульптур у світі, що стала символом демократії та справедливості.

«Я чув версію, що більшість копій статуї Свободи були поставлені по «патенту», з урахуванням авторських прав самого Бартольді. Однак, цю інформацію ніхто не підтвердив», – каже Артем Бондар. Також він розповів,  що як би там не було, але це запозичення дуже явне, воно навряд чи є збігом і не могло бути зроблене без дозволу автора оригіналу.

Шлях до свободи – ощадність

Як зазначив Ілько Лемко, насправді ж скульптура жінки у Львові символізує «Ощадність», бо прикрашає колишнє приміщення Галицької ощадної каси, збудованої в 1891 році.

«Чому для ощадної каси збудували такий розкішний будинок? Бо багато робітників несли туди свої заощадження, щоб забезпечити собі достойну старість», – каже він. І пояснює, що у тодішньому суспільстві основними цінностями були чесність, працьовитість та ощадливість.

«Наприклад, до 1939-го  року патологічною була чесність. Дурити людину вважалося неможливим, не культивувалися такі речі», – пояснює Ілько Лемко.

У свою чергу Артем Бондар додав, що львівська скульптура – це Свобода нового часу, що освітлює світ.

«Сім променів її «корони» вказують на сім кінців світу і свободу у фінансах та політиці. А два чоловіки, яких обіймає «Ощадність», символізують два напрямки народної економіки – сільське господарство та промисловість», – пояснює він.

На думку Артема Бондара, те, що львівська Свобода сидить – не означає нічого. «Це лише вимоги композиції, розміру купола, на фоні якого її розмістили, або ж просто задум художника», – переконаний він.

За словами екскурсовода, форма цієї статуї не є унікальною, адже подібні скульптури були характерними для символізму того часу.

«Усе це запозичення Колоса Родоського, як скульптури-маяка», – каже Артем Бондар.

«Вільна жінка» та фатальність

А тим часом, музей етнографії досі перебуває у аварійному стані. Через це, ще близько 30 років тому уже стався трагічний випадок: у львівської статуї Свободи  відламалася рука зі смолоскипом, впала і вбила жінку.

«Я знаю про подробиці цього випадку, який стався у 1982 році. Тоді внизу якраз проходила туристка з Риги, і ця рука відвалилася, впала і вбила її. Я знаю про це точно, бо мій колега працював санітаром «швидкої» допомоги, і якраз він приїхав на цей виклик. До речі, якщо придивитися, то цей факел і досі лишень чимось прив’язаний», – каже Ілько Лемко.

За його словами, тільки через 15 років після того прикрого випадку руку вдалося відновити. Але якщо зараз придивитися до скульптури ближче, то навіть помітно, що одна рука відреставрована.

…А трохи згодом тодішні газети написали, що реставратор, який «повертав» на місце скульптурі відламану руку, невдовзі загинув під час виконання висотних ремонтних робіт. Що це? Збіг обставин, чи у скульптури все-таки справді якась негативна аура?

Лілія Чміль, «Вголос»