Зустріч президента Зеленського з Путіним та європейськими лідерами в Нормандії може стати поворотною точкою не лише в російсько-українській війні, але й у всій історії незалежної України.

Україна запросила миру?

Зеленський їде до Нормандії із завідомо слабкою переговорною позицією, не маючи надійних союзників ані всередині країни, ані закордоном. Рейтинг президента вже через півроку правління опустився на 20%, а отже половина країни гаранта вже не підтримує. А якщо врахувати 15-25 % відвертих противників та “порохоботів”, які прагнули відставки екс-коміка, то становище українського гаранта можна порівняти із падаючою зіркою – начебто яскраво світиться і поки можна загадувати бажання, але земля вже близько.

Небезпечні для рейтингу скандали у “Слузі народу” та непорозуміння з олігархом Коломойським, який вже веде власну, часто суперечливу для президента гру, підточують владні опори президентського крісла. Зеленський не може відверто порвати з Коломойським, якому завдячує медійній підтримці у президентській кампанії. Але й не може далі залежати від токсичних ініціатив олігарха, таких як геополітичний розворот в бік Росії, в час, коли в країні патріотичні сили готуються до майдану. Додати до цього відмову МВФ у видачі чергового кредиту (не в останню чергу через вплив олігарха Коломойського), і неважко спрогнозувати масове невдоволення соціально незахищених верств правлінням Зеленського та вуличні протести вже в короткостроковій перспективі.

На зовнішньополітичному напрямку ситуація для Зеленського взагалі не втішна. Вашингтон на чолі з Дональдом Трампом шантажує Зеленського, прагнучи зробити його руками компромат на демократів, кандидат від яких завтра може стати господарем Білого дому. Макрон та Меркель більше зайняті прибутковою економічною співпрацею з Путіним, зокрема побудовою російських газопроводів, а опір України у протистоянні з російськими окупантами завдає цій співпраці великих збитків. А Москва ж просто хоче захопити Україну. При цьому Кремль використовує додатковий козир – кримінальні справи проти Коломойського в США та Європі, чим де-факто перекуповує Коломойського та намагається схилити Зеленського до компромісу.

Зеленський, схоже, остаточно переконався у безуспішності пошуку союзників на західному напрямку, тому й готовий виконувати “домашні завдання”  задля можливості самої лише зустрічі з Путіним на переговорах. В умовах, які склалися, Зеленський в системі геополітичних координат виглядає не то як муха в окропі, не то як вуж на сковорідці. Водночас, Путіну ці переговори критично не потрібні, то ж він готовий виставляти умови, на яких нова влада України проситиме миру.

То ж результати зустрічі Нормандської четвірки відбуватимуться за трьома найбільш ймовірними сценаріями.

Рожева мрія Зеленського

Перший сценарій – оптимістичний, який передбачає дипломатичний тріумф Зеленського та всієї геополітичної школи “95 Кварталу”, яка планує зламати вкорінену аксіому “старих та корумпованих” дипломатів, починаючи від Отто фон Бісмарка, за якою, будь-яка угода з Росією не варта навіть паперу, на якому написана. Подивившись щиро Путіну в очі, Зеленський зможе переконати кремлівського диктатора в перевагах мирного плану та повернеться в Україну зі словами “Я привіз цьому поколінню українців мир”.

За цим сценарієм, донбаські бойовики припиняють стріляти, відступають в РФ, складають зброю, а дехто взагалі кається. Донбас повертається в Україну, проводяться демократичні вибори під егідою ОБСЄ, українці з обох боків фронту обіймаються, прощають взаємні образи та спільно будують успішну країну, а Путін в Кремлі розчулено пускає сльозу, радіючи довгожданному миру.

Однак, такий мирний сценарій передбачає умову, за якою Москва дійсно хоче миру і готова відступити з окупованих територій. Але для чого їй це робити, коли на геополітичній арені Кремль здобуває одні перемоги за іншими, а позиції України погіршуються? Міжнародна коаліція на підтримку України фактично припинила існування, а її колишні учасники обговорюють з Путіним економічну співпрацю та схиляють Україну до миру. Тому наразі, окрім щирих слів та благих намірів Зеленського, в Києва немає серйозних аргументів, щоб переконати Москву піти на поступки. Якщо ж таке станеться, це буде перший випадок в історії світової дипломатії, де країна без міжнародних союзників, зі слабшими переговорними позиціями, перемогла країну з сильнішими позиціями та більшою кількістю союзників і партнерів.

План Б. (Припорошений)

Можливий варіант, коли Зеленський невдовзі зрозуміє, що все, що говорили у Франції з Путіним, Росією не виконується, а Кремль говорить одне, а робить інше. Нормандська зустріч стане безрезультатною і президент втратить надію досягти угоди з Москвою.

Тоді Зеленський пройде ту ж політичну еволюцію, що й Порошенко, який на початку президентства також виступав з мирними ініціативами. Зеленському нічого не залишатиметься, як вести той самий курс щодо РФ, що діяв останні декілька років і продовжувати тліючий конфлікт на Донбасі без будь-якої надії досягти хоча б припинення вогню. При цьому Україна перебуватиме в гірших умовах, ніж кілька років тому, а санкції щодо РФ поступово ставатимуть номінальними.

За словами гаранта, найгірший сценарій для нього – це відсутність будь-яких результатів на переговорах

Однак такий сценарій збереження статус-кво без жодних перемовин та поступок Москві, який чимало експертів та патріотів вважають оптимальним, є найгіршим варіантом для самого Зеленського. За словами гаранта, найгірший сценарій для нього – це відсутність будь-яких результатів на переговорах. Подейкують, що Зеленський претендує на Нобелівську премію миру за успішне припинення конфлікту на сході України, однак за подібних умов, такого бонусу до рейтингу він докласти не зможе.

Найгірший сценарій

На Нормандському саміті Путін може використати щодо Зеленського метод батога і пряника. Пряник у вигляді знижки до 30 % на російський газ і його прямі закупівлі, мир на Донбасі, економічна співпраця, дружба і т.д. А батогом буде погроза відновлення бойових дій і наступу бойовиків, чого дуже боїться Зеленський. “Я ніколи не почну війну на Донбасі” – зазначив український гарант. В результаті Зеленським, який почуватиметься у безвиході, може бути підписана відкрита чи таємна угода про “мир” на умовах Кремля.

Буде визнано ДНР та ЛНР, надано їм права автономій, здійснено розширення вживання російської мови, оголошено амністію бойовиків, які отримуватимуть статус учасників бойових дій та лікування за рахунок українського бюджету. Тисячі донецьких бойовиків роз’їдуться українськими містами як повноправні громадяни, вчиняючи розправи над ветеранами АТО та українськими військовими. А українські суди розглядатимуть справи атовців на предмет “прічасності к убійствам мірних жітєлєй Донбаса”. За таких умов, розгул криміналітету донецьких банд та організації самооборони ветеранів і патріотів, перетворять вулиці українських міст на зони перестрілок та бойових дій.

Рух України до НАТО та ЄС буде заблоковано “автономними республіками”, а виплата пенсій мешканцям окупованих територій спустошить український бюджет, який не матиме надходжень ні від реформ, яких у таких умовах просто не буде, ні від МВФ, місія якого вже покинула Україну, не чекаючи путінського сценарію миру.

Декілька місяців чи рік реалізації такої політики спричинить новий революційний  Майдан, на який збереться не декілька тисяч, а мільйони обурених українців, для яких Зеленський стане найбільш ненависним політиком в країні. В державі почнеться конфлікт між тими, хто за мир будь-якою ціною, і тими, хто проти капітуляції перед РФ. Москва обов’язково скористається українською революцією та розпочне нову хвилю диверсійної операції “Русская весна-2”.

Який із цих варіантів буде реалізований у ході нормандської зустрічі – невдовзі побачимо.

Валерій Майданюк, політолог