Цими вихідними у Польщі за запитом Росії затримали співробітника Секретаріату уповноваженого Верховної ради України з прав людини Ігора Мазура. Варто додати, що Ігор є активістом «Руху опору капітуляції», а саме затримання має явний політичний підтекст. Як з’ясувалось, Росія, сфабрикувавши документи, заявила, що українець брав участь у боях у Першій чеченській війні проти федеральних російських військ та начебто причетний до загибелі росіян.

Генеральному консулу України у Польщі Василю Павлюку вдалось взяти Мазура на поруки, чим він, фактично, звільнив патріота-активіста із в’язниці.

ІА «Вголос» поспілкувалось із Василем Павлюком про ситуацію щодо українського активіста.

У чому причина такої ситуації з Ігорем Мазуром і якою була позиція Польщі?

Ігоря затримали польські прикордонники через подання Росії на інтерпол. Ці прикордонники були змушені це зробити, тому в нас немає до них претензій. До того ж, вони поводились дуже чемно, інтелігентно, без образ і всього тому подібного. Просто, згідно з міжнародним правом, прикордонники були змушені провести затримання і передати фігуранта до прокуратури, якщо у справі є «червоні лінії». Такою є процедура і я наголошую, що претензій до польських службовців у нас немає.

Коли ми все це дізнались, ми почали контактувати з усіма правоохоронними органами Польщі. В цю справу включився посол Андрій Дещиця, який спрацював дуже добре. Також спрацювала журналістська спільнота і України, і Польщі, за що я дуже дякую. Всі ЗМІ працювали на цю маленьку перемогу.

Коли постало питання відправлення Ігоря до суду, адже такою є вся процедура, ми провели дуже серйозну роботу в польській прокуратурі і переконали їх, що не варто арештовувати цього чоловіка і що він буде приходити на всі суди, аби завершити цю справу. Я вірю, що Мазур доведе свою невинність.

Тут і постало питання взяття українця на поруки, бо по-іншому його нам віддати не можуть. Я, як Генеральний консул України і представник Української держави, зробив це. Перемовини велись протягом п’яти годин і польська сторона пішла нам назустріч. Я довів свою лояльність, доніс нашу позицію і поляки, знаючи мене, довірились і прийняли позитивне рішення. Я пообіцяв, що Ігор буде з’являтися на всі процедурні заходи, які будуть відбуватися у прокуратурі й, таким чином, ми Ігоря  звільнили. Я вважаю, що це перша маленька перемога, бо якби Мазур залишився в тюрмі, а це і мали зробити незалежно ні від чого, то він би міг там знаходитись і півроку, і рік. Ми знаємо, як ведуться ці справи, є багато людей, які чекають екстрадиції до Росії та інших країн. Ми займаємося цими людьми і знаємо усі ці процеси. Те, що ми добилися звільнення Ігоря, є дуже позитивним кроком. Він тепер на волі, він може спілкуватися із журналістами, працювати і бачитись з сім’єю. Крім того, той факт, що Ігор є неув’язненим, спрацьовує пом’якшувальним фактором для суддів, які підходять до всієї ситуації, так би мовити, більш правильно.

Я дуже тішусь, що ми всі це зробили і не кажу, що це лише моя заслуга. Я взяв на себе велику відповідальність, це зрозуміло, але я вважаю, що коли наші хлопці гинуть на фронті, то я зробив лише маленький крок у нашій спільній справі.

Як вам вдалось взяти Ігоря на поруки?

Це були довгі п’ять годин перемовин. Я і мої консули переконували прокуратуру Польщі, що я можу це зробити і гарантую, що Ігор буде приходити до суду та в прокуратуру, коли це буде потрібно. Це була дуже важлива і кропітка робота, але все вирішилось за розмовою.

Якими будуть ваші наступні дії?

Сьогодні у Польщі вихідний, бо є День незалежності, а вже завтра почне працювати адвокат. Надалі ми будемо з Ігорем у всіх цих процедурних питаннях, але ми не маємо права представляти його інтереси, мусить бути адвокат. Ми будемо збирати всі документи, робити подання в суд і робити певні кроки, які я наразі не хочу наперед розказувати. Найперше нам потрібно добитися того, щоб Ігор Мазур мав право виїхати до України і приїжджати на суди, над цим ми зараз працюємо. Поки що він є звільнений, але не може покидати територію Польщі.

Чому, на вашу думку, держави Європи позитивно реагують на подібні запити Росії?

Росія підробила Ігорю російський паспорт і вимагає видати його як свого громадянина

Ми прекрасно знаємо, що Росія сьогодні є серйозним гравцем і ми не можемо непрофесійно підходити до подібних питань. Нам треба працювати ще більш фахово, ніж Москва. Потрібно визнавати, що наш ворог є підступним, підлим і сильним. Вони зараз працюють через Інтерпол. РФ фабрикує справи людей, а країни, які затримують таких людей, не перевіряють належним чином ті сфабриковані справи. У нас випадок: наш громадянин України сидить у тюрмі у Польщі і ми боремося, щоб його не екстрадували до Польщі. В такому випадку він буде ще одним політичним в’язнем. Ігор – українець, а Росія йому підробила російський паспорт і вимагає видати його як свого громадянина. Саме тому ми доводимо полякам у судах, що він не отримував цього паспорта і вся ця справа є сфабрикованою. А Польща каже, що, мовляв,  «ми ж маємо паспорт, як ми можемо довести, що він фальшивий? Ми його віддамо Росії, а там вже він нехай це доводить». І це не поодинокий випадок, дуже багато патріотів є несправедливо ув’язненими і ми за них боремось.

Я заявляю, що українській стороні необхідно переформатовуватися, адже це і є гібридна війна Росії. Нам треба змінювати власну роботу, створити орган, який би міг комунікувати з міністерствами юстиції та генеральними прокурорами Європейських країн, дружніми до нас. Якщо затримають наших громадян через Інтерпол, то цей, умовно кажучи, комітет мав би узгоджувати, чи є у затриманні політична складова. Якщо це кримінал, то це один бік медалі, ми не втручатимемось у хід справи. Але якщо є політичний підтекст, то важливо не видавати таких громадян Росії. Їх треба або повертати в Україну, або проводити розслідування у країні, в якій відбулось затримання. Зараз будь-який службовець, чиновник чи просто патріот України ризикує бути затриманим, коли виїжджає за кордон. В України зараз є дуже багато проблем, але це питання потрібно розглядати, адже під таку «роздачу» може потрапити будь-хто. Ми пам’ятаємо, що навіть Яценюк, який був прем’єр-міністром, був у розшуку Інтерполу як… учасник війни.

Коментарі експертів:

Про те, як повинна діяти українська влада за таких обставин, висловились Директор Державного центру української студії аналітичних досліджень Юрій Сиротюк та активіст і ветеран російсько-української війни Дмитро Корчинський.

Юрій Сиротюк:

Це дуже велике недопрацювання української влади, яке почалось ще за часів президентства Порошенка

Після закінчення Першої Світової війни і більшовицького перевороту значна частина українців опинилась у Польщі, Чехії та інших західних країнах. Більшовики неодноразово зверталися до урядів цих країн із проханням видати їм українців як військових злочинців. Зокрема мова йде про Євгена Коновальця, Степана Бандеру і Ярослава Стецька. У розпал Холодної війни, одразу після Другої світової, коли «совєти» були союзниками англійців, французів та американців, ми собі навіть у страшному сні не могли уявити, що ці країни згодом будуть видавати українців владі СССР. Зараз, на жаль, ми бачимо, що ситуація кардинально змінилася і українець, який виїжджає у будь-яку країну західної Європи, може там бути переданий Росії, або притягнутий до відповідальності, як Марків у Італії. Це серйозний виклик для нашої держави. Це означає, що зараз люди, які брали участь у війні, або просто проявляли активну патріотичну позицію, можуть бути затриманими, доставленими в Росію чи просто посадженими у тюрму. Те, що було немислимо колись, зараз є новою політичною реальністю.

Все це дуже велике недопрацювання української влади, яке почалось ще за часів президентства Порошенка. Саме він декларував, що добровольці і волонтери йому заважають, вони є «рукою Москви», «цинічними бандерами» і таке інше. Це все почалось ще тоді і зараз це вже перейшло у систему, тому тут необхідна нова політика української влади. Нам потрібна додаткова угода з ЄС, щоб громадяни України, до яких має претензії Росія, не передавались РФ.

Дмитро Корчинський:

Наше бюро Інтерполу має зв’язуватись із центральним бюро і з’ясовувати стосунки. Консул, у свою чергу, повинен одразу висуватись і пробувати вирішувати ситуацію на місці. У даному випадку консульство спрацювало чітко. Сам факт того, що суд відбудеться, є дуже поганою ознакою. Ясно, що польський суд не видасть його москалям, але у мене, наприклад, кілька разів були схожі ситуації, де суду не було. Я думаю, що справа в тому, що Захід має пам’ятати про те, що Україна воює. І наша справа – постійно про це нагадувати.

Роман Гурський, ІА «Вголос”