Стрілянина в мусульманській мечеті у Новій Зеландії, внаслідок якої загинуло 49 людей, дала поштовх ліберальній агресії щодо націоналістичних сил по всьому світу, яких почали зображувати як найбільшу загрозу цивілізації.

Winter is coming – «біла загроза» насувається

Популярне у світі американське видання The New York Times 15 березня цього року опублікувало статтю авторства Патріка Кінгслі «Новозеладнська стрілянина висвітлює глобальний розмах білого екстремізму» («New Zealand Massacre Highlights Global Reach of White Extremism» by Patrick Kingsley) в якій різко засуджують націоналістичні сили в європейських державах. Трагедія в Крайстчерчі стала зручним приводом затаврувати всіх, хто підтримує національні й традиційні національні цінності. Націоналісти та праворадикали зображуються чи не найбільшою загрозою безпеці цивілізації, а цінності націоналістів подаються як злочинні ідеї фанатиків, нацистів, расистів і «ворогів вільного світу».

Поруч із описами теракту Андерса Брейвіка у Норвегії 2011 року, під час якого загинули 77 людей, згадуються європейські націоналістичні об’єднання, які виступають проти імміграції та підтримують цінності християнської Європи. Не оминула увагою американська демократична преса й Україну, адже в статті згадується й одна «українська неонацистська парамілітарна організація». Навіть президента Трампа у статті таврують як націоналіста, за те, що відповів негативно на питання: «Чи він помітив зростаючу загрозу білого націоналізму по всьому світу?», зазначивши, що «вбивство у Новій Зеландії вчинила невеличка група осіб із явно дуже великими проблемами». За відмову засудити «білий націоналізм» Трампа розкритикували і британська The Guardian і ціла низка впливових західних видань.

Вочевидь, таврувати так званий білий націоналізм вже вважається правилом хорошого тону в ліберально-демократичному середовищі. А відмова засуджувати й проклинати людей, котрі сповідують християнство та не підтримують масової імміграції до європейських країн, вже загрожує навішенням ярлика «фашиста», «нациста», «расиста» і «білого терориста». Принаймні, так реагує популярна західна преса на нещодавню стрілянину в Новій Зеландії, зображуючи теракти, чи то пак «відплатні акції» європеоїдних християн проти мусульман, в гірших тонах, аніж до недавнього часу зображали ісламістський тероризм.

«На Заході давно жартують: расові меншини досягли такого впливу, що біла людина повинна каятися за те, що вона біла»

На Заході давно жартують: расові меншини досягли такого впливу, що біла людина повинна каятися за те, що вона біла, і постійно вибачатися за рабство чорношкірих, що закінчилося два століття тому. Білий апріорі повинен доводити, що він не расист — так випливає з висновків ліберальної та лівої антидискримінаційної риторики, яку ведуть громадські численні організації, «дослідницькі центри», «наукові студії» та ліберально заангажована преса, які мають величезний вплив на західне суспільство.

Очевидно, ліберальним прихильникам мультикультуралізму дуже не до вподоби, що деякі європеоїдні християни не змирилися з мультиетнічною денаціоналізацією своїх народів і відповідають мусульманським мігрантам взаємністю — тобто терактами. Це навіть може суттєво зменшити кількість бажаючих мігрантів приїжджати до цих держав, і побудова мультикультурного глобального суспільства може сильно затягнутися в часі. Між іншим, африканські іммігрантські общини в соцмережах вже давно із захопленням декларують, що «епоха білих завершилася і наступає їхній час». Тому європеоїдні націоналісти, які здатні на відсіч, становлять особливу небезпеку для ліберальних сил.

Зараз ми спостерігаємо вже масштабну інформаційну кампанію проти «білого націоналізму», в рамках якої, дедалі популярнішими стають кінофільми про рабство чорношкірих 200 років тому, покликані зумовити розвиток комплексу вини в білих. Одночасно починається моральне засудження кожного білого європейця чи американця, які ще обстоюють право на існування своєї культури та національних цінностей, але таких дедалі частіше будуть порівнювати з нацистами й називатимуть «послідовниками Гітлера». Адже за словами Патріка Кінгслі з The New York Times, теракт у Новій Зеландії стався під впливом ідей українських, сербських, угорських, італійських та інших націоналістів, які виступають під гаслами захисту християнської європейської культури.

Цілком можливо, що від урядів невдовзі вимагатиметься здійснювати практичні кроки «боротьби» та «профілактики» проти «білого націоналізму», які можуть вилитися в репресії та гоніння на національні та християнські об’єднання. Враховуючи залежність України від західних кредиторів, можливо, й українському уряду доведеться продемонструвати, що зроблено для боротьби з «білим націоналізмом» в нашій державі.

Український аспект

Однак, якщо на Заході націоналізм вже починають таврувати як злочинну ідеологію, то для України, влада якої запозичує всі європейські віяння, розправа над націоналізмом була б явно шкідливою. Адже, якщо ліберальна преса оголошує ідейними злочинцями вже навіть тих, хто зі зброєю захищає Україну, та й усю Європу від «русского міра», навішуючи на них ярлики «фашистів», тоді хто ж захищатиме нашу країну від агресії Москви?

Цінність кожної ідеології виражається її практичною здатністю виражати інтереси суспільних груп та верств. В Інтернеті можна знайти жартівливу фотографію з написом: «Комуніст — до першого власного мільйона. Атеїст — до першого струсу в літаку. Феміністка — до першого нормального чоловіка».

Те саме стосується й політичних ідеологій. Якщо ти бідний і нічого не маєш, фраза «багаті повинні поділитися з бідними» тобі імпонує, й ти підтримуєш соціал-демократичні партії, які обіцяють, що держава подбає про тебе і забезпечить “неімущих”. Якщо ти маєш невеликий бізнес, ділитися з бідними тобі вже не надто хочеться, а більше імпонує зменшення податків і скорочення державного втручання в економіку. Тоді ти підтримуєш неоконсерваторів. Якщо ти представник етнічних чи секс-меншин, мігрант, який почувається чужим, неприйнятим у суспільстві і чекає від держави пільг, квот і гарантій рівності, чи особливо стурбований толерантністю і рівноправністю — твоя ідеологія лібералізм.

А якщо твоя батьківщина в небезпеці, твою державу ледве не розкололи і мало не захопили, в твоїй країні триває війна проти твого народу, тоді твоя ідеологія — націоналізм. Націоналізм завжди виникає як відповідь на загрозу: зовнішню — якщо країні загрожує вторгнення, чи внутрішню — якщо мігранти та іноземці загрожують зникненню твоєї мови, релігії чи національних традицій в твоїй країні. Тому в умовах війни за збереження державності, влада мала б усіма силами підтримувати націоналізм, як ідеологію захисту нації, адже від лібералів в Україні наразі немає очевидної користі.

«Де були ліберали 2014 року, коли захоплювали Крим і Донбас?»

Чим, наприклад ідейні ліберали можуть допомогти Україні вистояти у війні з РФ? Де були ліберали 2014 року, коли в південно-східних областях обвалювалася вертикаль української державної влади, коли захоплювали Крим і Донбас? Чому ліберали не створили свого батальйону і не допомогли захищати державу в критичний момент? Можливо, були зайняті написанням гранту по антидискримінаційному проекту? Чи ходили на гейпарад?

Зрештою, історія засвідчує, що і Олександр Македонський, і Юлій Цезар, і низка римських воєначальників були гомосексуалістами, що не заважало їм успішно воювати проти ворога й обороняти вітчизну. Однак українські ЛГБГ-активісти не йдуть захищати батьківщину, а лише звинувачують свою країну в дискримінації перед міжнародною спільнотою. Лише націоналісти, праві футбольні фанати та «радикали» взяли до рук зброю, сформували добровольчі батальйони і пішли воювати за свою країну.

Зрозуміло, що команді президента потрібно похвалитися перед Брюсселем та відзвітувати: мовляв, гомофобії в країні не допускаємо, гей-паради проводимо, і навіть в рамках боротьби з ксенофобією захищаємо злодіїв та шахраїв циганської національності. Проте якщо завтра — повномасштабна війна, хто буде кориснішим для оборони країни: учасник гей-параду, циганський злодій чи націоналіст? Хто першим піде добровольцем воювати на фронт, не питаючи, що йому за це буде: націоналіст-«радикал» чи ліберальний громадський активіст? Хто буде готовий ризикувати життям лише заради патріотизму?

То ж атаки на український націоналізм тепер стають інтенсивнішими не лише зі сходу, але й зі заходу, позаяк саме націоналісти є останньою надією збереження української влади на українській території.