„Місце реальності зайняло видовище, спектакль. І це видовище – це не просто видимість, не тільки зображення, не тільки розвага, і тим більше не шоу-бізнес. Видовище (спектакль) – це і є суспільство. Щезли слова і тіла. ЗМІ зайняли місце пам’яті та мови, держава злилась з мафією, життя – з торгівлею. Минулого не існує, воно щохвилинно переписується. ЗМІ командують уявою людей, які перестали розмовляти одне з одним і робити вчинки, оскільки є замкнутими у ролі глядачів. Хто ким керує, хто ким і з якою метою маніпулює невідомо. „Найбільш поінформовані джерела”, зазвичай, є найбільш обманутими.” ЗМІ своєю інформацією, маніпуляціями створюють спектакль, де „індивідам належить зіграти власне життя за правилами, що написані історичними силами, на службі яких вони і працюють”.

Так написав у своїй книзі „Суспільство спектаклю” у 1967 році француз Гі Дебора. Книзі, головною ідеєю якої пізніше скористались режисери таких фільмів, як „Шоу Трумена”, „Матриця”, „Хвіст керує собакою” (Wag The Dog).

„І що нам до цього”, – скажуть пузаті дядьки. Та нічого. А що українці можуть сказати про те, що відбувається у країні насправді? А майже нічого. Те, що можна прочитати у газетах і журналах, почути по радіо і побачити по телевізору є лише чутками про події, про політику. Те, що відбувається насправді, знають (?) лише учасники цього закритого клубу під вивіскою „українська влада”. Учасники такого собі політичного клозету (від анг. сlose – закритий).

Те, що смертні дізнаються про жителів українського Олімпу, – це лише крихти, що падають зі столу господарів (країни). Власники керують ЗМІ, які показують і говорять те, що вигідно. Що в результаті смертні знають про зворотній бік місяця? Та нічого! Вони бачать лише те, що їм дозволено бачити. Усе чітко внормовано, щоб обивателі сильно не хвилювались, спокійно перетравлюючи черговий бутерброд.

Кажуть, Помаранчева революція принесла українському народу свободу (згідно з гаслами її лідерів). У нас вільне суспільство. Свобода. Рівність. Братство. Усе прозоро. Чесні політики. Духовний народ з монументальним героїчним минулим. Ідеальне суспільство. Рай на землі. Усі вірять у важливе духовне призначення неньки-України: показати усьому світові, де раки зимують! А зимують вони, звичайно ж, у духовному Єрусалимі, четвертому Римі, місці, де народився Христос і місці звідки пішла уся цивілізація – Україні!

Та насправді ці події поставили ще більше запитань. Під ногами постійно плутається якийсь клубок невмотивованих вчинків, набір натяків і мовчань. Президент мовчить. Тим, хто сподівався на Спасителів Ющенка і Януковича, варто було б читати уважніше між рядками ті кляті газети і журнали за рік-два до виборів. Де час від часу щось і можна було прочитати „справжнього”.

Піарщики гарно попрацювали над їхнім теперішнім, тому так швидко всі забули про минуле Ющенка і Януковича. Люди отримали те, чого вони хотіли – чоловіків своїх мрій і сподівань. Великих і неповторних. Отримала ілюзію. Мильні бульбашки.

Кучма в один момент перестав подобатись всім основним персонажам цієї історії. Усе як на долоні, та водночас нічого не зрозуміло. Трапляються лише якісь уривки повідомлень, що несуть в собі інформацію про реальність.

Нещодавно у ЗМІ, наприклад, проскочила інформація про те, що акцію „Україна без Кучми” фінансувала Росія. Овва!!! Це як розуміти? Всі ж показували за океан!

А майор Мельниченко зі своїми плівками: спочатку був герой, який самотужки писав Президента. Бідака довго не міг вирішити. до кого ж звернутися з усім тим непотребом. Звернувся до Мороза як єдиного чесного (?) українського політика. Але це ніяк не узгоджується з тим, що з майором, як пізніше з’ясувалося, працювала ціла команда і що ця команда працювала на когось. На кого?..

Давно уже ходять чутки про зв’язок Мороза з Медведчуком. Щоправда, обоє то активно заперечують. Хоча декілька фактів наштовхують на іншу думку. У серпні 2003 року Мороз і Симоненко підтримали політреформу, яку активно проштовхував Медведчук. Мороз зустрічався з Медведчуком перед голосуванням 3 лютого за законопроект № 4105 про внесення змін до Конституції. Вони домовились про взаємні поступки. Мороза у той час інтенсивно показували на провладних каналах. І головне, в той час, коли у справі Гонгадзе активно розкручують Кучму і Литвина, про Медведчука жодних згадок. Жодних звинувачень у його бік. Чи міг Медведчук скористатись плівками для того, щоб керувати Кучмою?

Кучма також об’єднує і ще одних персонажів цієї п’єси. До виборів у Ющенка і донецьких були дуже гарні стосунки. І одна мета – відправити Кучму на пенсію! Знакова фотка, де на дні народження Звягільського Ющенко і Ахметов сидять за одним столиком. Цікавим також є той факт, що донецькі у парламенті сиділи поруч з фракцією Нашої України. Також, щоб поставити генпрокурором свого Васильєва, донецьким були потрібні голоси нашоукраїнців. Васильєв ним став. Значить, домовились? Регіони також вели переговори з НУ про призначення Януковича прем’єр-міністром.

"До моменту оголошення Кучмою свого преємника, НУ уникала серйозної критики уряду Януковича, і тим більше згадок про його судимості. До речі, мало хто звернув увагу, що Кучма, обґрунтовуючи свій вибір, посилався на цифри рейтингу довіри до прем’єра, які за тиждень до цього оголосив Томенко. Тобто НУ у той період активно проштовхувала проект „Янукович-президент”". (Владимир Корнилов: Главная проблема „донецких” – служение любой власти.)

„Янукович не висловлював президентських амбіцій, прекрасно відчуваючи себе на посту прем’єра. Кандидатом від влади його несподівано поставив Кучма, оскільки можливий союз між донецьким і нашоукраїнцями означав би безумовну перемогу над Кучмою і його командою, що складалася з Сергія Тігіпка – політичного друга кучмового зятя, „Малюти Скуратова” української економіки Миколи Азарова і третього Віктора – Медведчука, зі своєю відомою маніакально-шизофринічною ідеєю стати президентом України. У результаті Януковича „підставили” кандидатом від влади, організували масові порушення, щоб потім зробити повторні вибори і замінити його на Тігіпка. Цей сценарій став очевидним зараз… "

„Трохи заспокоєні, але усе ще з запаленими мізками прихильники як одного, так і другого, які голосували швидше проти іншого, аніж за свого, починають „прозрівати” – як круто розвів не тільки обох Вікторів, але і усю країну рудий мешканець Конче-Заспи”.

Це уже потім почалася клоунада з Колесниковим, Кушнарьовим, Різаком. „Самогубства” Кірпи і Кравченка. Останній, напевне, після першого пострілу, ще встиг віджатись двадцять разів від підлоги і зробити кульбіт.

А цікаві поїздки Кучми і Януковича у Карлові Вари. Той факт, що чеський курорт став столицею російської мафії нікого не хвилює. Там куплена вся поліція, назви вулиць написані російською мовою (?), а дах на російській церкві по-пацанячи викладено з чистого золота. І ще, BMW малого Андрійка також з Чехії.

Вже потім був Меморандум між Ющенком і Януковичем. Ющенко пообіцяв нікого не переслідувати. А кого переслідувати? „Підрахуя” Ківалова? Який свого часу був в одній команді з теперішнім мером Одеси, членом НСНУ Едуардом Гурвіцом. Дружить з екс-керівником Конституційного суду РФ Маратом Баглаєвим.

Тепер про „руку Росії”. Усі так багато кричали про Путіна і Януковича. А чому не сказати про Ющенка і Путіна? Тимошенко і Путіна?

За списком НУ у 2002 році до парламенту увійшли такі цікаві люди:

1. Дмитрій Сендлер (Лукойл-Україна).

2.Олексій Ярославський, брат Олександра Ярославського, президента Укрсиббанку. Зараз вони обидва в партії Володимира Литвина. Олександр – почесний президент харківського „Металіста”. За Укрсиббанком стоїть компанія „Русский алюминий”, якою керує Олег Дерипаска. Його пов’язують з людьми, які мають стосунок до „сім’ї” Бориса Єльцина. Дерипаска разом з Романом Абрамовичем та іншими любими друзями контролюють до 20 % ВВП Росії. Також Дерипаска одружений з дочкою колишнього голови адміністрації Президента РФ Валентина Юмашева.

3. Галієв Ернест – віце-президент АКІБ "Укрсиббанк". Зараз у Литвина.

4. Павло Ігнатенко. Можна знайти у списках Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. Керуючий проектами ЗАТ „Альфа-Банк”. ВАТ „Альфа-Телеком” (підрозділ „Альфа-групп”) влітку 2002 року отримало контроль над 32,39% акцій „Київстар GSM”, викупивши пакет в 50,1% акцій українскої компанії „Сторм”, що мала у власності 32,39% акций у „Київстар GSM”. Те, який стосунок мав Кучма до „Київстару”, пояснювати не потрібно.

Так от, керує цією всією „Альфою” російський олігарх Михайло Фрідман (народився у Львові). На даний час в коридорах Кремля можна зустріти таких „альфістів”: Сурков Владислав (В 1999 році – помічник керівника Адміністрації Президента РФ. З серпня 1999 року – замісник керівника Адміністрації Президента РФ. З березня 2004 року – заступник керівника Адміністрації Президента РФ – помічник Президента РФ.)

Абрамов Олександр (З 1999 року – замісник керівника Адміністрації Президента РФ. З 2000 року – секретар Держаної Ради РФ. З березня 2004 року – помічник Президента РФ.)

В Держдумі до „Альфи” мають стосунок: В’ячеслав Тимченко – колишній віце-президент ТНК і Олександр Шибалкін, колишній начальник відділу департамента ВАТ „ТНК-Менеджмент”.

5. Олександр Морозов – керуючий спостережної ради ЗАТ „Європейський страховий альянс”, яку контролює російський Національний резервний банк (НРБ). Контрольний пакет НРБ належить Газпрому (37%).

Таке собі непорочне депутатство. Йшли, йшли і опинились у парламенті. А російський Внєшторгбанк хоче купити банк "Мрія", власником якого вважається Петро Порошенко (Внєшторгбанк – другий після Ощадбанку за основними показниками банк у Росії. 99,9% його акцій належить уряду.)

NO COMMENTS

Тимошенко пообіцяла Кремлю, що за неї Україна не буде вступати в НАТО. Весело. На ній реально висіла кримінальна справа у Росії. Митрофанов зняв порнуху. І тут в один прекрасний момент вона спокійно (?) поїхала до Москви. І їй все вибачили! І жодних пояснень. Це якесь непорочне зачаття. Йшла, йшла на Подолі. Послизнулася.. Прокинулася – Москва. Кремль. Путін. Мір. Дружба. Жвачка.

Та залишимо ці запитання для „знавців”. І знову заглянемо за куліси стосунків Януковича, Ющенка і Ахметова.

Після призначення донецького Медведька (це вже якийсь жорстокий стьоб над хобі Ющенка), вдові Александрова несподівано дали квартиру у Харкові. Також перед призначенням нового генпрокурора джерела сповіщали, що ним стане Олексій Баганець, теперішній прокурор Донецької області, колишній заступник генпрокурора України. Він курував справу Гонгадзе і він же ж скасував постанову слідчого про визнання Лесі Гонгадзе потерпілою в справі зникнення її сина.

Чому Ющенко мовчить про своє отруєння? Бо знає, хто його отруїв і чи не отруїв? Чому мовчать про Гонгадзе? Бо усі знають Хто за тим стоїть. А сказати слово-два — і почнеться український Апокаліпсис. Кужель влітку ляпнула: „Георгій, я знаю, що ти живий подзвони до мами.” (?) Восени Ольга Сумська, яка за помаранчевої революції так віддано боролась за свободу і навіть мала грати Тимошенко у якомусь фільмі, несподівано (?) була помічена на показі мод поруч з тією ж Кужель.

Теперішня опозиція – Регіони і Трудова Україна – часто контактували з Порошенком за рік-два перед виборами. Між ними навіть велися переговори про можливе входження у нову більшість, сформовану на основі НУ. А Пінчук спокійно собі ходить до Секретаріату Президента.

Добрий Кучма тепер роздає комп’ютери дітям. Він також багато знає про всіх інших персонажів. Йому дали гарантії. Справа Гонгадзе гальмується. Перед нами розігрується вистава про наполегливі пошуки замовників вбивць Гонгадзе. Браво!

Хресними мамами доньки молодого міністра Юрія Павленка є Катерина Чумаченко і Людмила Кучма. Нашоукраїнець Ключковський та есдек Шурма одружені на рідних сестрах. Цікаво, як вони святкують різні ювілеї? Я вже мовчу про родинні зв’язки Симоненка і Ващук. Це якийсь сімейний підряд. І не Ющенко винайшов це кумівство, воно було ще до нього дуже давно, та й процвітає скрізь. Церква, освіта, працевлаштування. Скрізь. Усім добре живеться. Ніхто нікого не чіпає.

Брендом Україна стала смерть в автокатастрофі. Олександр Кривенко, В’ячеслав Чорновіл (водії вантажівки, здорові дядьки, несподівано повмирали через півроку після „аварії”), Анатолій Єрмак (працював в СБУ та КДБ), Олександр Ємець, Валерій Малев (Укрспецексперт). Хто наступний? І що, ніхто не знає, хто стоїть за їх смертю. Замовники, певне, у перших рядах несли вінки і гірко плакали.

Прокурор причорноморської області має бордель в одній з сусідних областей. Менти кришують борделі. Час від часу організовують для себе „суботніки”, де роблять що хочуть, і як хочуть. Підтримують вітчизняного товаровиробника.

Мер ще одного південного міста і компанія (100-200 чоловік) на великі свята орендують замок в Австрії, Швейцарії, де довго і нудно бухають за державні гроші.

Губернаторами стають колишні братани, які свої „колєг” по криміналу ставлять на службові пости у різних адміністраціях. Усі ці радісні передачі про мертвих авторитетів. Але ж не всіх перестріляли. А що тоді роблять живі? Їх не показують.

Колишні працівники правоохоронних органів і СБУ, теперішні бізнесмени, організовують коридори, якими переправляють українських дівчат у Туреччину?

Працівники СБУ, які в серпні цього року у Франківську на швидкості 170 км врізались у таксі і вбили трьох молодих людей. Батьків залякали. Кримінальну справу не відкрили. Зате СБУшник вийшовши з машини сказав фразу типу : „Бля, та коли ж я доїду додому, в мене собака голодна”.

Питання люстрації. Чому воно заглохло? Бо якщо повідкривати усі ті талмуди, то виявиться багато неприємних речей для відомих політиків, бізнесменів, акторів, режисерів, співаків, спортсменів, поетів і письменників. Чого вони усі так тримаються один одного. Мають один одного якийсь компромат і тихенько жують сухарі.

Віртуальні патріоти які співпрацюють з СБУ-ФСБ-КДБ. Гарне прикриття для них. Завзятих борців за волю і незалежність України. Національний Альянс, який весною наробив крику у Мінську. Запитайте у них, хто їх фінансує.

Через кордон валять фури, і раз на місяць наші митники сповіщають, що когось там зловили. Чудак можливо замало давав, або взагалі не хотів ділитись. А нам розповідають про боротьбу з корупцією і хабарництвом.

Українців тупо розводять. Розводять, як лякливих кроликів у заповіднику. Бо у цій грі немає ні добрих, ні поганих. Тут немає ні помаранчевих, ні біло-синіх. Є просто останній перерозподіл власності. Сім’ї, клани – це слова мафіозного лексикону. Держава злилась з криміналом. Кримінал керує державою. Хто цього ще не зрозумів? Чи хто не хоче цього розуміти? Це як у грі „Туалет”: якщо одну карту необережно потягнути, то впаде й увесь будинок. Тому усі так тримаються один за одного. Тримаються і трясуться.

P. S. Дебора закінчив життя самогубством 30 листопада 1994 року.