Інформаційне агентство «Вголос» - https://vgolos.com.ua

Українці в Польщі: міф про «євроказку»

Якщо у першому випадку з вами поділяться продуктами харчування чи підтримають дружню розмову, то у другому нагрубіянять чи почнуть суперечку, яка навіть може закінчитися бійкою.

В Україні стосунки з сусідами завжди були доволі специфічними. Ми постійно повинні бути напоготові та захищати себе якщо не фізично, то вже точно морально. Нещодавно мережу збурила новина, в якій йшла мова про шістьох поляків, котрі побили таксиста-українця за його національну приналежність. Після того, як група молодиків познущалася з  чоловіка, він вирушив у відділок поліції, де до нього ніхто серйозно не поставився.

То ж з якими сусідами ми маємо справу? Як у Польщі ставляться до українців? Чи є у кого просити допомоги та чи можна життя іммігранта сьогодні назвати «євро казкою»? Про це ІА «Вголос» запитало в Федора Панчишина, громадського активіста з родини депортованих українців під час операції “Вісла”, львів’янина, котрий довгий час проживав у сусідній країні.

До українців в Польщі ставляться з агресією, чи випадок із водієм таксі одиничний?

Ситуація почала різко змінюватися останні два-три роки. Усюди пресинг. Якщо раніше стосунки між людьми були майже ідеальними, то тепер до нас ставляться дуже обережно. За найменшого побутового конфлікту тебе одразу назвуть «бандерою», «різуном» тощо. Це й є найнебезпечнішим, адже якщо ти живеш у Польщі, то мусиш ходити в магазин, кафе, кіно, мати друзів і знайомих, і якщо ти щось зробиш не так, тебе зацькують і почнуть закидати різні дурні речі.

Був випадок, коли українці сиділи в кафе. Тоді почалися оці провокативні запитання, пов’язані з історією. Коли згоди не дійшли, всіх обізвали різунами, вбивцями та катами. Це в них нормально. Доходить до того, що й в школах із дітей знущаються. Поляки між собою обговорюють українців, вмикають телевізор, де все проти нас, а потім їхні діти приходять і зачіпають наших.

 Чи пробують українці звертатися в поліцію?

Так, але це нічого не дає. Поліція заплющує очі на все. Самі правоохоронці на рівні чи то села, чи то міста так само дивляться телевізор і підтримують те, що люди не повинні приїжджати  до них, адже «Польща для поляків»… Добитися правди через органи порядку дуже важко, і якщо й буде якесь покарання для винних, воно буде або мінімальним, або це буде накладений адміністративний штраф, адже так поліції кажуть робити.

Одного разу затримали машину, на якій висів червоно-чорний прапорець. Одразу приїхали правоохоронці. Вони тримала українця три години лише через символ. Доходить до того, що вплив ідеології на людей стає страшенно сильний.

Чи були ситуації, повязані з нашими співвітчизниками, котрі збурювали Польщу?

Так, був випадок. Це відбувалося, здається, на території Західної Польщі. Тоді багатодітну родину українських переселенців, котрі вже три три роки спокійно жили та працювали в одному селищі, примусово виселяли. До них просто прийшов прикордонник і сказав, щоб ті забиралися. Тоді уся громада писала петицію проти беззаконня. Тут вже не вина поляків, а вина держави і її уряду.

Як влада Польщі ставиться до українців? Вона йде нам назустріч?

Влада ставиться погано. Партія, яка сьогодні є правлячою, обрала для себе ціль — визнати українця ворогом. Ця партія вважає, що Львів є польським, а втрачені території необхідно повернути. Ба більше, в неї хороше фінансування, яке витрачають на різні проросійські організації та антиукраїнські фільми.

Якщо треба йти нам назустріч, вони роблять це через силу. Або взагалі не роблять.

А що роблять українські дипломати в цей час? Від них надходить якась допомога?

«Від українського уряду взагалі ніякої помочі. Їм байдуже. Він допомагає лише сам собі, а на нас начхати»

Ті всі посли займаються своїми приватними справами, їх ніхто не цікавить, що там в нас сталося тощо. Так, вони можуть почати щось робити, коли про конкретний випадок буде написано в газетах, але надіятися на якийсь уряд чи допомогу не варто. Від українського уряду взагалі ніякої помочі. Їм байдуже. Він допомагає лише сам собі, а на нас начхати. Тисячі людей звертаються за допомогою, яку їм ніхто не надає.  Навіть із загубленим паспортом у них нема бажання розібратися.

То що роблять українці, коли у них проблеми? Як вони захищаються?

Майже ніяк. У Перемишлі є об’єднання українців, де вони пробують якось відстоювати свої права, але шансів мінімум. Доступу до телебачення немає, до радіо теж. Нас ніхто не чує….голос в пустелі. По телевізору показують лиш фільми про «Волинь», де українця позиціонують вбивцею. В таких ситуаціях наші люди часто «прогинаються» під Польщу, бо бояться за свою роботу, де з них знущаються.

Тобто як «знущаються»?

Ставлення до нас, як до звичайних іммігрантів, котрих можна обдурити чи не заплатити. Є люди, котрі не знають добре мови, своїх прав…Недобросовісні роботодавці користуються цим, а працівник, котрий потрапив у таку халепу, не завжди знає, куди звернутися в разі чого. Українець працює за копійки, за які поляк не погодився б. Окрім того, нерідко нас там й ображають. Часто бувають випадки, коли поляки починають принижувати. Вони думають, що ми живемо в повній бідноті, і з нами можна поводитися відповідно – докоряти, що ти українець…

То як ж українцям захищати себе?

Об’єднуватися в громади. Більше ніяк. Потрібно створювати якісь товариства з тих ж таксистів, бо одна людина не здатна захистити себе сама. Вона іде в поліцію, де їй не допоможуть. А якщо прийдуть 10-15 чоловік і напишуть разом заяви, то це вже буде тиск. Зазвичай іноземці об’єднуються таким чином, утворюють свої культурні центри. В українців такого нема. Наприклад можна взяти кавказьке об’єднання. Збираються дагестанці, чеченці, вони себе ведуть так, що поляки до них підійти бояться. Торкнуться одного – приїжджає 10 людей і розбираються.

«Якщо ж ти хочеш, щоб до тебе одразу почали ставитися добре –засуджуй «бандер» та «різунів». Кажи, що вони в усьому винні»

Ми так, чомусь, не робимо, а треба пам’ятати, що поляки не з тих, хто можуть боротися і доводити свою силу. Якщо ж ти хочеш, щоб до тебе одразу почали ставитися добре, засуджуй «бандер» і «різунів». Кажи, що вони в усьому винні. Українець має завчасно прийняти позицію Польщі і казати, які ми тут погані. Це дуже сильно нагадує ситуацію в Росії…

То варто їхати в Польщу, чи ні?

Для життя я б не рекомендував. Її треба сприймати як транзитну країну, не інакше. В Польщі є купа своїх проблем, яких українці поки що не розуміють. Не так все там легко й добре, як нам здається. Є та сама корупція. Окрім того, в Польщі зараз почався період, коли треба віддавати гроші з відсотками Євросоюзу. За кілька років ситуація там різко зміниться і, скоріш за все, будуть економічні проблеми.