“Аргумент-газета” і сайт “Вголос” (www.vgolos.lviv.ua) продовжує знайомити читачів із новими головами райдержадміністрацій Львівщини та тими, хто їх просував на ці посади.

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОН
Золота репутація і нуль амбіцій

Борис Золотник, 53 роки, уродженець с.Ступки, що під Тернополем. Закінчив ЛНУ ім.Франка (історик). Починав зварювальником, після університету викладав історію в Золочеві 22 роки, тричі депутат райради, 1998-2002 рр. – заступник голови райради, останні 3 роки – знову вчитель історії в школі. Член НРУ.

Як не дивно, призначення Золотника пройшло дуже гладко. Ніхто особливо й не протестував: потомствений учитель, історик і місцевий моральний авторитет, бо патріот. Очолював оргкомітет із будівництва пам’ятника Чорноволу і т.д. Однак знову те ж питання: як районом буде керувати людина, яка у 53-річному віці є вчителем історії в школі (навіть не завуч чи директор)? Золотник може мати золоту репутацію (і він її має), але на приріст бюджету її не перетвориш. Найяскравіший кар’єрний пік в життєписі Золотника – 1998-2002 рр., коли він був заступником голови райради. Але це аж ніяк не управлінська посада. Що цікаво, в 2002 році каденція Золотника закінчилася, і він слухняно продовжує працювати вчителем історії в школі ім.Шашкевича. Ніяких амбіцій, крім викладацьких, ніяких інших талантів.

КАМ’ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОН
Не “Пора”, не “Пора” район цей любить

Тарас Харко, 54 роки, народився у с.Старий Добротвір. У віці 49 років так і не закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом (комерційне та трудове право), а в офіційній біографії про будь-яку іншу освіту, крім школи, не згадується. Починав будівельником і зварювальником, 1992-2001 рр. – директор ТзОВ “Пора”, останні 3 роки – помічник нардепа Олійника. Член НРУ.

Харка затвердили головою РДА в останню чергу (якісь неточності в документах). Мало що кажуть про Харка в районі. Якихось інших здобутків, аніж трудові, не має. Біографія дійсно насичена господарськими посадами: начальник автоколони Добротвірської ДРЕС (2 місяці), потім – зварювальник у Радехівському районі, наступні 10 місяців – начальник дільниці одного кооперативу у Львові, наступні півроку – іншого. І лише 92-го Харко повертається в Кам’янка-Бузький район, де стає директором “Пори” (далекоглядна назва, чи не так?).

Припускають, що Харко крутився в районному штабі “НУ” на парламентських виборах і згодом досить несподівано став помічником-консультантом нардепа Олійника на платних засадах. Освіти не має, хіба досвід і вірність – мабуть, цим губернатор і керувався, віддаючи посередній район у посередні руки.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОН
Гастролі того, хто з бойків

Василь Кіндрацький, 42 роки, народився в с.Струпків (Коломийський р-н Івано-Франківщини). Закінчив журналістику ЛНУ ім.Франка. Починав водієм, монтером колії, 1990-93 рр. – головний редактор “Вісника Розділля”, останні 10 років – директор ПП “Копія”. Член УНП.
Кіндрацького називають людиною на своєму місці – зважаючи на успіхи його будівельної фірми, яка починала з ксерокса, й активну позицію під час виборів (він щодня провадив мітинги під час Помаранчевої революції на правах голови райштабу). До речі, ці мітинги відбувалися біля фігурки Матері Божої, яку недавно відновили. Поінформовані люди кажуть, що, коли фігурку відновлювали, прийшли просити гроші в крутого бізнесмена. Кажуть, не дав. Кажуть ще, що фірма вже не його. Також пригадують: коли Писарчук (депутат від округу) збирав миколаївських підприємців і їм “втирав” про те, що пора інвестиції залучати, Кіндрацький як голова районної спілки підприємців (чи то не виспався, чи ще щось) явно не в тему висловлювався і так себе поводив, якби з неба звалився. Між тим у районі всі знали, що Кіндрацький очолить РДА, тому вітали заздалегідь хто як міг. Кіндрацького називають “бойко” (він звідти), а “копачі” (корінні миколаївчани) дуже насторожено ставляться до заїжджих. Але, схоже, Кіндрацького прийняли. Частково завдяки тому, що він, щойно сівши в крісло, розпочав кампанію проти дискредитованого начальника місцевої міліції Козловського. Вдалим був і інший хід Кіндрацького на публіку – він запропонував на начальника податкової людину, яка під час виборів написала відкриту скаргу, що її змушують здати відкріпні талони.

Публіка публікою, а район потребує господарника. Миколаївщина – нещаслива: раніше і цементний завод процвітав, і силікатний, і роздільська “Сірка”, а тепер – розруха. Спочатку Гудима, який балотувався від Миколаївщини, повністю завалив роботу і навіть на зустрічі з виборцями не приїжджав, перед тим Стецьків займався піаром, ну а обрання есдека Писарчука – це взагалі ляпас миколаївчан помаранчевим. Реабілітовуються вони тепер тим, що бравують Кіндрацькому, навіть якщо він і “бойко”.

МОСТИСЬКИЙ РАЙОН
Спалені всі мости

Іван Давидяк, 34 роки, уродженець с.Хідновичі. Закінчив Львівську політехніку (металорізальні верстати) і Академію держуправління. 15 років працює в Мостиській РДА, остання посада – начальник оргвідділу і кадрової роботи. Член УНП.
52 депутати Мостиської райради з 66-ти, обурені призначенням Давидяка, підписалися на користь депутата облради Івана Куп’яка. За словами районного спікера Ігоря Стецини, губернатор мав би прислухатися до мешканців району, а не до Гудими (той особисто в Олійника був двічі й “вибивав” цей прикордонний район). Мостиські депутати готові висловити Давидяку недовіру, й Олійник намагався вирівняти ситуацію, запропонувавши Куп’яку стати першим заступником Давидяка. Та не тут-то було: Давидяк прямим текстом заявив Куп’яку: “Я не бачу шляхів для співпраці, тому краще відмовтеся від посади, а не то я на третій день вас із тріском звільню”.

В районі Давидяку буде несолодко, зважаючи на його негативну репутацію. Давидяк 13 років не вилазить із Білого дому – то він інструктор оргвідділу, то – кадрового відділу, то спеціаліст із гуманітарних питань, то начальник оргкадрового відділу. І весь цей час Давидяк подавав себе як репресованого і переслідуваного владою, в якій він і був. Ті, хто знає Давидяка, кажуть, що це артист, який уміє показати свої муки і терзання. Тепер же він сам зайняв позицію переслідувача. Не один працівник РДА каже, що Давидяк спеціалізується на залякуванні. Не дивно, адже Мостищина – прикордонний район із високими ставками.

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОН
Режимно-секретні сльози

Василь Хміль, 40 років. Уродженець с.Брюховичі. Закінчив ЛНУ ім.Франка (фізика) і Академію держуправління. Починав конструктором на “Львівприладі”, 9 років працював в ОДА у відділі режимно-секретної роботи, 3 останні з яких – начальником. Член УНП.

Хміль ішов на цей район зі сльозами на очах. Перемишлянщина – єдиний район, де Олійник зважився на заміну початкової кандидатури. Ситуація майже трагічна через те, що місцеві патріоти-лідери, які на щось претендували, – рідкісні горлопани. Як не суджений за розбазарювання у райспоживспілці, то швець без освіти і бодай найменшого натяку на інтелект. І коли всі ці кадри почали поглядати на посади, найбільш прийнятною кандидатурою був бютівець Пивчук, людина дуже спокійна, але яка сказала щось схоже на: “Я не горю бажанням бути головою РДА, але якщо на це претендують колишні есдеки, то їм треба не дати дорватися до влади”. Натяк на уенпіста Коваліва, пенсіонера за вислугою, який працював у міліції і податковій поліції. Преса повідомляла, що він членствував у СДПУ(о), а прихильником Ющенка став у листопаді 2004. 12 партій і громадських організацій району підтримали Пивчука і навіть обіцяли блокувати “інавгурацію” Коваліва. Знаючи, що перемишлянські політикани з’їдять одне одного, Олійник учинив мудро – дав людину зі Львова, але з досвідом апаратчика. Таке враження, що найбідніший район отримав не господарника, а управлінця, який буде вгамовувати місцевих горлопанів. Єдине, з чого вони можуть тішитися, так це з рядка біографії Хміля – той до режимно-секретного відділу ОДА 3 роки працював оператором у видавництві “Каменяр”, а точніше кажучи – звичайнісіньким набірником.

Зважаючи на те, що Хміль не хотів іти головою РДА, єхидні аналітики народили думку, що його туди “заслав” Тарас Батенко, заступник губернатора. Хміль, як начальник режимно-секретного відділу ОДА, був одним із небагатьох, хто знав автора скандальної аналітичної записки. Для непосвячених: вона з’явилася за губернаторства Янківа, і в ній йшлося про те, що силами ОДА в області зменшено впливи “НУ” та облради. Автором записки був Батенко, і режимник-секретник Хміль це знав.

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОН
Гудима замкнув кільце навколо Львова

Орест Городний, 55 років. Народився в Пустомитах. Закінчив Львівську політехніку (хімічна технологія в’яжучих речовин). Починав майстром на цегельному заводі, 1990-й – голова виконкому райради, потім – представник президента Кравчука в Пустомитівському районі, займався бізнесом, двічі депутат райради, останні 8 років – керівник районного Центру зайнятості. Член УНП.

Пустомитівський район – район специфічний, бо звідусіль оточує Львів. Фактично Львів – це центр Пустомитівського району, з яким місто Лева має, в основному, земельні стосунки. А там, де земля, – там гроші. Олійник сказав дуже влучно: кожен голова сільради в Пустомитівському районі – доларовий мільйонер. Хто став начальником пустомитівських скоробагатьків? – Орест Городний, теж не ликом шитий чоловік. Усе-таки посади останнього радянського голови райвиконкому і представника президента в районі про щось говорять. Як і те, що Городний одразу після “держпосади” зайнявся серйозним бізнесом – керував спочатку МП, потім –ТзОВ. А на посаду голови РДА Городний прийшов із посади директора районного Центру зайнятості, де він пропрацював останні 8 років. Це напряму в’яжеться із завданнями Городного (він за фахом, даруйте за каламбур, технолог в’яжучих речовин) – не прилаштовувати безробітних, як було досі, а робити все, аби їх не було.
Ще з успішної біографії Городного цікавий штрих – він друг дитинства такого собі Володі Шуркала, відомого лемка і мотора “Клубу патріотів Лемківщини”. Якщо ця дружба триває й донині, то лемки навколо Львова мають шанс розквітнути. А загалом призначення Городного є черговою перемогою Олекси Гудими – як бачимо, він Пустомитівським районом поповнив список дуже злачних районів, які відійшли УНП. Гудима особисто ратував за Пустомити, бо частина цього району входить у його виборчий округ. Із цього висновок: Гудима має серйозні плани на майбутнє й підкріплює свою команду головами провідних РДА.

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОН
Потрібна людина з універмагу

Володимир Шпак, 45 років. Народився в с.Нивиці. Освіта – Львівський торгово-економічний інститут (товарознавство). Починав взуттєвим майстром, працював у лісництві, очолював універмаг райспоживспілки і споживче товариство “Меркурій”, останні 7 років – бізнесмен. Член “Нашої України”.

У біографії Шпака вказано все про того, хто опікуватиметься Радехівщиною. Голова РДА – чоловік місцевий, і не просто чоловік, а, як тут кажуть, “торгаш із досвідом”.

І нічого образливого в цьому немає – дипломований товарознавець, працював у сфері торгівлі:
9 років, не відходячи “від каси”, був у коопунівермазі райспоживспілки. Людина, яка в ті роки працювала в коопунівермазі, не могла не бути “потрібною”. Своє вміння Шпак відшпакльовував протягом останніх 7 років, коли він значився скромно і зі смаком “приватним підприємцем”. Укотре вколемо Олійника: отак ми відділяємо владу від бізнесу. Мабуть, кращих за Шпака кандидатур від партії губернаторові не презентували, відтак на непопулярний район прийшла “потрібна людина” зі сфери торгівлі – потрібної сфери.

(У наступному числі “АГ” читайте про керівників Самбірського, Сколівського, Сокальського, Старосамбірського, Стрийського, Турківського і Яворівського районів)