Маємо змогу переконатись, що насправді це територія, на якій попри всю енергію, драйв і впевненість є місце для чутливості й глибини.

Виразна індивідуальність, харизма, філософське сприйняття дійсності – «інгредієнти», які творять настрій, емоцію непідвладні часу.

Отож, перед вами Вікторія Папа – голос і серце гурту Ніагара.

Творчість площина абсолютно вільна від стереотипів, але все ж таки вони є незмінним елементом суспільного життя, думки; незалежно від того наскільки ми їх сприймаємо і чи сприймаємо взагалі, вони втручаються у всі сфери. І якщо все ж таки говорити їх мовою, рок тривалий час вважався стилем радше чоловічим. Натомість в рамках Ніагари ти спростовуєш цю псевдотеорію. Тому цікаві твої міркування з приводу такої гендерності в музиці?І як ти почуваєшся, твориш в межах цього стилю?

Музика доступна для всіх. Я гадаю, що у ній немає жодної розмежованості. Чоловік, жінка. Якщо ти чуєш у собі талант, покликання, жагу працювати, то стать абсолютно немає значення. Треба просто відчувати тепло і любов інших людей.

Твій особистий рок, який він?

Рок – стиль мого життя. Я звикла бачити щось особливе в звичайних речах. Я люблю одягати окуляри різних кольорів. Бачити осінь не такою, як бачить її хтось інший. Дивитись на все не тільки в одному спектрі й водночас проявляти розуміння до чужого сприйняття; бачити все якомога яскравіше! Бо інакше мені було б сумно жити.

Дуже важко бути наодинці з собою, дуже важко тримати в собі якусь одну позицію і абсолютно не дослухатись до інших людей. Важко мовчати і не вміти слухати, я намагаюсь розкриватись . Це мій рок – бути відкритою до людей, до світу і до будь-яких звичайних речей, які нас супроводжують впродовж життя.

Якби з’явилась можливість попрацювати в іншому стилі, що б Ти обрала?

Дуже хотіла б попрацювати в інших напрямах і спробую це зробити вже найближчим часом. Є ідея створити акустичний варіант нашого гурту.

Я слухаю абсолютно різну музику: поп, джаз, класику. Усе що є доступним і якісним. І мені подобається все. Тому спробувати себе – це обов’язково. Адже стояти на одному місці, тупцювати і говорити: «я – рок-музикант!» – найменше цього хочу. Для мене дуже важливо розвиватись і рухатись крок за кроком. Не боятися жити! Не боятися йти!

Здебільшого, ти авторка текстів пісень, що слугує імпульсом, натхненням?

У мене немає окремої теми, пунктика, «зацикленості» на чомусь одному особливому. Іноді це виглядає як потік свідомості, але знову ж таки, у звичайних фразах є щось, що заімпонує іншій людині.

Розумієш, це лише на перший погляд може видаватись потоком свідомості, проте кожен має змогу віднайти у ньому щось особисте для себе. Я дуже хочу бути потрібною, адже для людини це дуже важливо. Це для мене особливий пункт в житті.

Хто перший слухач, критик нового тексту?

Хлопці із гурту, хоча вони й називають це ребусами.

Ти мама, музикант, телеведуча. Як вдається усе поєднувати? Звідки черпаєш енергію?

Мені дуже імпонує приказка, що «Бог дає людині стільки, скільки вона може перетерпіти і перенести по життю». Господь подарував мені дитину, сім’ю, музику, роботу, фах, друзів, багато гарних людей, які мене оточують.

Ми говорили про те, що перед усім повинна бути любов до життя, а коли ти відчуваєш, що живеш, і світ таки класний незважаючи на проблеми, які повинні бути тому, що інакше було б сумно, тоді ти можеш подужати абсолютно все!

Я не можу сказати, що я оптиміст, іноді так, проте бувають й песимістичні погляди, реалістичні налаштування. Але в будь-якому випадку я сприймаю все подароване мені за велике щастя, з ним треба справлятися і все намагатись доводити до досконалості.

Є ще якісь сфери в котрих цікаво було б себе спробувати, реалізувати?

Я не боюсь спробувати будь-яку сферу (зрозуміло в межах адекватності). Надзвичайно люблю робити зачіски, куховарити, малювати. Думаю все, за що б я не взялась, мені б трішки вдалося.

Справа в тому що, найбільша проблема людей у скованості страхом щось змінювати, пробувати. Людина опановує фах, отримує роботу і їй здається, що вона знайшла своє місце. І таким чином ми іноді втягуємось наче в болото і тому стоїмо на місці.

Нарікаємо, що в нас маленька зарплатня, висловлюємо незадоволення колегами і тим, що відбувається довкола. Залиши! Зроби щось інше! І тобі обов’язково це вдасться! І там все буде перфект: свіжі відчуття, нові звершення, кроки до гори. Набридне це, буде щось інше. Головне – ніколи не опускати руки.

І на завершення розкажи, будь ласка, чим зараз живе Ніагара, що цікавого плануєте

Зараз пишемо нові пісні, які відрізнятимуться від попередніх тому, що ми трішечки спробували себе в експерименті. Зокрема, є намір представити нашу творчість у дещо «тихішому» ракурсі, акустичному і показати щось нове, адже що те, що я стрибаю, те, що я горланю мабуть знають усі, а те, що я дуже люблю поспівати, використати різні техніки вокалу це мабуть знає не кожен.

Тому я спробую це показати. Тим паче хлопці вже дуже давно виношують ідею акустичної версії. Це як варіант, не можу сказати, що він таким буде, але як можливість.

фото: picasaweb.google.com