Експерти руху «Всі разом!» аналізують проблематику гендеру і похідних від цього терміну понять. У цьому процесі підготовлено серію інтерв’ю з профільними спеціалістами з галузей медицини, психології, педагогіки, філософії, сексології та юриспруденції.

Представляємо Володимира Медведєва. Він – доктор медичних наук, нейрохірург, лауреат премії імені Олександра Богомольця у галузі фізіології та патофізіології НАН України, доцент, співавтор 187-ми наукових праць, у тому числі 8-ми монографій, 4-х підручників та 22-х патентів на корисну модель. Основні праці присвячені проблемам експериментальної та відновної нейрохірургії, відновному лікуванню травми спинного мозку, біології стовбурових клітин, патофізіології нервової системи, проблемам біоетики і нейроетики, історії нейронауки.

– Яким чином можна визначити поняття «стать»?

– Якщо з точки зору науки на це поняття дивитися, то воно дуже об’ємне. Воно включає в себе біологічну стать і атрибути біологічної статі. Воно має квазісоціальний вимір. Те, як проявляється біологічна стать в поведінці для реалізації певної функції, це чисто генетично обумовлено. Носій біологічної статі крім того, що це людина, він сам себе усвідомлює і він усвідомлює не тільки своє тіло, не тільки своє мислення,  не тільки свою поведінку, вчинки і так далі, а й він усвідомлює себе як носія певної статі. Звідси виникають певні атрибути статі, які виникають через самоусвідомлення.  Тобто як людина себе ідентифікує.  Як вона ідентифікує свою статеву роль в суспільстві.  І от в залежності від цього виникає маса різних атрибутів статі, термінів: це гендерна самоідентифікація, статева орієнтація і так далі.

– З Вашої точки зору, як співвідносяться поняття «стать» і «гендер»?

– Я хочу сказати, що дуже часто ці речі змішують, спрощують, і виникає вульгарний такий варіант вжитку, який спричиняє безліч проблем. І ми це бачимо: відбувається підміна понять, наприклад, стать і гендер. Все змішувати в одну купу і казати, що: «а давайте ми стать замінимо гендером»… Для фахівця це дико. Тому, що стать – це стать, в першу чергу, це біологічна стать. Як її можна замінити або звузити тільки до соціального виміру? Це ж неможливо. Тобто звужуючи статеву ідентифікацію тільки по соціальній страті, таким чином ми повністю викидаємо всю біологічну основу поняття статі. І от коли виникають такі речі, це називається типові маніпуляції.

– Чим визначається статева поведінка людини або її самоідентифікація?

– Біологічний компонент статі є первинним. Стать первинно прошита на генетичному рівні. Ми всі знаємо, це розподіл хромосом із нього, тобто із розподілу генів виникають особливості будови організму, функції органів всіх абсолютно: ендокринної системи, нервової системи,  м’язевої, анатомо-фізіологічних особливостей різних статей – безліч.  Це прекрасно досліджені речі, які мають величезну кількість емпіричного матеріалу.

Так от в чому унікальність цієї ситуації: якщо ми кажемо, що поведінка людини визначається її мозком, а про це каже сучасна наука, хочемо ми того чи не хочемо, поведінка людини значною мірою залежить від її мозку. Тоді виникає питання: а статева поведінка залежить від особливостей функцій мозку?  Звичайно залежить. Тепер далі: а мозок чоловічій і жіночий відрізняється? Так, відрізняється.  Масою параметрів всяких різних. І стосовно морфології мозку, і стосовно розміру тих чи інших ділянок мозку, і стосовно функцій мозку, і стосовно мережевої функції мозку і так далі.

А рівень психіки, який ми бачимо у феномені статевості, це – унікальна річ. Виходить, що цей феномен – статевий вимір нашої психіки, який ще називають гендерною самоідентифікацією, статевим потягом і статевою орієнтацією людини, – оці всі психічні і соціальні аспекти нашого буття вони мають чітке генетичне підґрунтя. Настільки чітке, що 97, а може й більше відсотків носіїв цих генів вони безпомилково реалізують в їх той чи інший варіант соціальної поведінки  гендерної самоідентифікації, статевої орієнтації, преференцій статевих і так далі. Це унікальна річ насправді. Чому? Тому, що стать – єдиний психічний феномен,  який має майже 100 відсоткове генетичне підґрунтя і має величезну спадкову природу.

– Чим визначається статева роль окремої особи в суспільстві? І яку роль відіграє генетика у цьому питанні?  – Статева специфіка статевої сфери людини залежна від генетичного субстрату. Наприклад, якщо людина позбавлена соціуму, то  її статева ідентичність, її статеве самоусвідомлення, її статева поведінка залишаться. Це чітко прив’язано до її біологічної статі. Я ще раз хочу сказати: це свідчить про те, що цей феномен є доказом прямого зв’язку між генетикою і психікою. Це той доказ і той зв’язок, який шукає сучасна наука. І він от на поверхні знаходиться.

Але незважаючи на це, є маса людей, які живучи в технократичному суспільстві. кажуть, що стать я можу вибирати. І це – парадокс. Так не повинно бути. Тобто це дійсно парадоксальна ситуація і механізми, як стається так, що первинна якась генетика реалізується в поведінку людини в цій сфері. Оці механізми зараз активно вивчаються.  Вивчаються-то вони активно, але результати цих досліджень поки що далекі від повного уявлення.  І я впевнений, що вони будуть накопичуватися і вдосконалюватися.

– З точки зору медицини як науки чи є місце в ній місце для концепції гендеру?

– Будь-яка наука інкорпорована в соціум. Зв’язок між наукою і суспільством дуже складний, інтимний. Оскільки науковці, як правило, начитані, ґрунтовні, фундаментальні люди, вони є критичними. Тому на те, що називається «атака» або «видування» будь-який науковець на це дивиться так: «ну, побачим, що з цього буде». Це видування приносить якісь додаткові струмені, якісь нові думки, породжує дискусію, обговорення. Тому науковці не чинять спротиву гендерним промоутерам.

Але ми знаємо статистично, що реалізація генів в сфері статевої поведінки дуже високо відсоткове: 97-99 %.  Тільки 1-3 % – девіантні варіанти. Це ми знаємо на рівні чисто статистичного. А якім чином це здійснюється? І отут виникає величезне поле для досліджень наукових. І от ви побачите, що пройде кількість часу, це поле заповниться.