Серед різного роду агітаційних прийомів завжди особливе місце відводилось саме «чорним», або «брудним», політтехнологіям, які також, на жаль, ще є дуже дієвими. ІА «Вголос» запитало в експертів, які саме маніпулятивні ходи робитимуть кандидати в депутати, аби потрапити у владу.

Валентин Гладких, філософ, політолог:

Для початку треба визначити, що ми вважаємо за «брудні», або «чорні», політтехнології. Є практики, які порушують чинне законодавство України, а є ті, які не виходять за рамки закону. І ті, і інші, у свою чергу, можуть суперечити певним морально-етичним нормам. Є маса практик, які не виходять за рамки правового поля, проте є, м’яко кажучи, далеко не бездоганними з погляду моралі.

Із технологіями, які порушують закон, треба жорстко боротись, а людей, які їх використовують, необхідно притягувати до кримінальної відповідальності. Тут мається на увазі підкуп виборців, застосування насильства (замахи, погрози, зриви зустрічі із виборцями, обливання кандидатів різними рідинами і т. д.). Ці речі, на мою думку, будуть досить широко використовуватись у цій передвиборчій кампанії зокрема.

«Точно будуть відбуватись дискредитаційні кампанії. Тут зміняться лише носії: замість газет, буклетів і журналів зараз цим займатимуться у соцмережах та інтернеті взагалі»

Що стосується інших політтехнологій, то точно будуть відбуватись дискредитаційні кампанії. Тут зміняться лише носії: замість газет, буклетів і журналів зараз цим займатимуться у соцмережах та інтернеті взагалі. Телевізор як використовувався, так і буде використовуватись, причому на місцевому рівні зокрема. Зараз є дуже багато місцевих каналів, на яких спостерігається незбалансованість висвітлення подій і кандидатів, особливо мажоритарників.

Також є одна зовсім не нова технологія, яку сьогодні вже довели до абсурду, – це наповнення передвиборчих списків медійними особами з метою залучення максимальної кількості їхніх симпатиків.

А єдина по-справжньому нова практика, яка вводить виборців в оману – це так звані праймеріз. Нібито формується список кандидатів, попередньо спираючись на думку народу. І ми вже бачили цілу низку скандалів, бо деякі люди дійсно повірили у ці праймеріз, що вони дійсно можуть вплинути на процес формування списків, а результати їх відверто розчарували.

А загалом, ця кампанія буде дуже короткою і люди навіть не встигнуть повноцінно розгорнути штаби. Агітація буде інерційною після президентських виборів. Я бачу жорстку кризу в політтехнологіях – як ідейну, так і технологічну.

Олександр Антонюк, політтехнолог:

Перша найбрудніша політтехнологія – це компромат. Це – своєрідна класика, і вона нікуди не поділась. За її допомогою атакують одне одного як конкуренти по округу, так і політичні суперники.

Наступна політтехнологія, яка зараз дуже набрала оберти і показала власну силу – це база впізнаваності. Візьмемо наприклад партію «Слуга народу». Ми бачимо хороший проект, серіал, який знають і дивляться люди. Згодом ми отримуємо високі рейтинги цієї політсили тому, що люди проєктують власні очікування з екранів телевізорів на реальних політиків.

Взагалі, зараз стало дуже поширеним явище, коли люди обирають не холодним розумом, а саме емоціями. От візьмемо Святослава Вакарчука – він лише заявив про намір балотуватись у Верховну Раду, і одразу ж є рейтинг. Це відбувається тому, що вже давно був створений образ такого собі проукраїнського демократичного музиканта-діяча. Щось дуже схоже робив і Андрій Садовий, який створив собі імідж хорошого господаря міста, оточивши себе лібералістичними політиками та різного роду гаслами.

Денис Богуш, політолог:

Використання брудних технологій уже давно використовується нашими політиками. Насамперед це – нові призначення та компромат навколо них. Тобто майже про всіх, кого зараз призначає Зеленський на різні посади, випливає різного роду негативна інформація.

Найбільше негативної інформації зараз є про Порошенка, і це допомогло сформувати емоційний негатив. Ідеться про розмови, що це все – «стара влада, багато крали, заробили на державі…» і т. д.

«Маріонетка Коломойського, некомпетентний, несамостійний політик, проросійський…» – це вже ідентична робота проти Володимира Зеленського, щоправда, тут не вся ця інформація виявилась компроматом. У цій команді дійсно є певні елементи, які відповідають такій інформації.

Також дуже дієвою технологією є інтернет. Різного роду боти, несправжні акаунти, які пишуть коментарі та пости, сайти та спільноти, це все теж працює. До цього ж додам і маніпулятивні сюжети на телебаченні. Наприклад, я бачив на одному з каналів, що у списку кандидатів Гриценка було оприлюднено всього п’ять кандидатів, хоча насправді оприлюднили всіх.

Такі речі «відпрацьовуються» по кожному кандидату, і кожний канал, намагаючись догодити своєму власнику, не те що піддається цензурі, а швидше використовує різні елементи маніпуляцій. Я вважаю, що подібних брудних політтехнологій буде небагато, оскільки сама кампанія є дуже короткою і всім треба піднести себе, а працювати ще й проти конкурентів є дуже складно.

Олександр Мусієнко, політичний експерт:

На жаль, практика наших виборчих кампаній свідчить про те, що «брудні» політтехнології  використовуються завжди, і чорний піар ніхто не скасовував також. Це ми будемо бачити на прикладі того, що кандидати будуть намагатись маніпулювати висловами своїх політичних конкурентів. Також будуть робитись інформаційні «вкиди», як часто буває із гучними заголовками, які не повною мірою відображають зміст того чи іншого висловлювання, тобто вириватимуться фрази з контексту.

Крім того, буде відбуватись робота, спрямована на оцінку тих людей, які ідуть по мажоритарних округах чи по списку. Обов’язково буде відбуватись пошук компромату щодо цих людей і подальші маніпуляції з тією інформацію, яка буде знайдена.

Найбільше таких речей робитимуть проти своїх опонентів ті кандидати, які мають доступ до інформаційних ресурсів, а головне – телеканалів. Без медіа-підтримки  донести до людей будь-яку інформацію дуже складно, тому тут спрацює і радіо, і телебачення, і той же інтернет.

Валерій Димов, директор Центру суспільно-інформаційних технологій:

Передвиборча гонка розпочалась і згідно з указом процес вже має тривати, але на місцях ми бачимо, що люди чекають рішення Конституційного Суду, і це вже є певною мірою технологією. Сама ситуація з позачерговими парламентськими виборами базується не на бездоганній юридичній аргументації, а на тому, що Верховна Рада не популярна та її необхідно розпустити. Тобто саме ставлення до виборів і парламенту є своєрідною технологією, яку використовують усі політсили, що беруть участь у виборах. Поясню: якщо президент Зеленський фактично конвертував недовіру до Порошенка у свою політичну підтримку, то для партії «Слуга народу» роль Порошенка відіграє Верховна Рада України, яка має критично низький рівень довіри. Партіям, які будуватимуть власні кампанії на відстоюванні парламентаризму, законності та апеляції до аргументів, захищаючи чинний парламент, буде дуже складно отримати голоси. І така позиція в принципі буде хибною з погляду політтехнологій.

Що стосується інших підходів, то я не думаю, що ці парламентські вибори будуть «брудними», як би нам не говорили звідусіль, що будуть маніпуляції, мережі і т. д. І тут не грає ролі, коли саме вони відбудуться – у липні чи жовтні. Зараз є попит на «нове» не тільки як на нові інституції, партії та обличчя, але й як на те, щоб спекуляції та маніпуляції залишались у минулому.

Згідно опитувань, приблизно 15%-20% громадян готові продати свій голос, то зрозуміло, що виникне й попит на купівлю цих голосів

З іншого боку, згідно з опитуваннями, приблизно 15-20% громадян готові продати свій голос, то зрозуміло, що виникне й попит на купівлю цих голосів. Якщо люди позитивно ставляться до майданчиків, церков, доріг та інших схожих речей, то їм варто не забувати, що ці всі речі робляться за бюджетні кошти. Проте якщо умовна «церква від Деркача» чи «дорога від Литвина» матиме попит серед людей, то вони неодмінно будуть збудовані. Напрацювання інших політичних кампаній також матимуть місце там, де вони потенційно вважаються «успішними», тобто там, де вони допомагали мажоритарникам перемагати на виборах, але у менших масштабах, ніж політики звикли «лякати» людей.

Наостанок скажу, що головною брудною маніпуляцією і вкрай небезпечною технологією є випробуване Росією у багатьох країнах і в нас на президентських виборах внесення розколу в політикум і суспільство. Це робиться за допомогою крайніх, полярних і радикальних сил або рухів між громадянами і владою. Відбувається дискредитація і делегітимізація органів влади, їх інституційної спроможності протистояти зовнішній агресії і сучасним викликам.