Вибори до Верховної Ради не були однозначними і передбачуваними. Попри високі передвиборчі рейтинги партій, які пройшли до Парламенту, ми отримали кілька «сюрпризів». Прикладом може служити неочікувано великий відсоток голосів за партію Шарія і те, що президент, Уряд і коаліція у Верховній Раді будуть представлені однією політичною силою. ІА «Вголос» запитало у експертів, які ще висновки ми можемо зробити із результатів позачергових виборів до Верховної Ради України.

Олександр Кочетков, політичний аналітик:

«Пята колона» є результатом діяльності попередньої влади

По-перше, спрацювала ситуація, коли люди повірили у свого президента і його партія перемогла на виборах із феноменальним для України результатом. Народ не компенсував владу президента, а, навпаки, підтримав його політичну силу на парламентських виборах повністю. Усі інструменти і важелі впливу тепер у Зеленського є, тому жодних можливостей розповідати про відсутність повноважень чи про те, що йому хтось заважав, у нього не залишилось. Тепер президент повинен зробити все, про що обіцяв і відповідальність уся на ньому.

Другий висновок, який напрошується, – це те, що опозиційна платформа «За життя» саме завдяки телевізору і відвертій проросійській риториці, яку вона абсолютно не ховала на чолі із Медведчуком, отримує понад 12% голосів. Тобто люди, які зовсім не сприймають Україну, так звана «п’ята колона», є результатом діяльності попередньої влади. Протягом 5-ти років ця політсила не стала проукраїнською і, навпаки, затвердилась у власному проросійському виборі.

Також нам стало зрозуміло, що Україна все ж може жити і обирати без фальсифікацій та адміністративного ресурсу. Ці вибори були такі ж прозорі та чесні, як, наприклад, вибори у першу Верховну Раду, коли в Україні ще не було олігархів. Завдяки короткій «спринтерській» передвиборчій гонці та неорганізованості адмінресурсу ми отримали прозорі вибори. Фальсифікації, якщо і були, то невеликі та на окремих округах, тобто це не було централізовано і на вибори загалом такі речі не мали впливу. Ми можемо жити повністю демократично.

Комп’ютер поки що, на жаль, телевізор не переміг. Я кажу «на жаль», бо комп’ютер передбачає хоч якісь розумові потуги, на відміну від телебачення. Проте в Україні все-таки йде зміна політичних еліт, подобається це нам чи ні. Суспільство відправляє в історію так званих «старих» політиків.

Олесь Доній, політолог:

Інформаційні технології сьогодні можуть переважати ресурсні бази

Такої колосальної перемоги як за списком, так і на мажоритарних округах за всю історію незалежної України ще не було. Варто розуміти, що у списку партії «Слуга народу» немає жодного політика, який мав би досвід роботи при владі. Тому перший і найголовніший висновок, який ми можемо зробити, полягає у тому, що суспільство втомилось від прогнилої української політики і таким чином висловило свій протест. Цей протест не означає позитив, це неприйняття попереднього. Як на мене, це абсолютно об’єктивна річ, адже український політикум винен у збідненні народу, тому ляпас по обличчю усієї політики є логічним. Але це не означає очищення, ляпас – це просто ляпас.  Прогнозувати, чого варто очікувати від політичної сили, у списках якої немає жодного відомого політика, ми поки що не можемо.

Як показав сьогоднішній приклад, виявляється, що не розбудова партійних структур приносить успіх, а інформаційні політтехнології. Я підкреслю, що я був одним із небагатьох, хто кілька років тому стверджував про передчасність рішення фінансування політичних партій за німецьким зразком. Так звані єврооптимісти проштовхували цей закон, і тепер їм треба змиритись, що згідно з цим законом із кишень усього суспільства фінансуватимуться партії Шарія та опоблок. Це наслідок непродуманої законотворчої діяльності. У нас депутатів обирають не для написання законів, а для того, щоб вони стали небожителями, і для цього до влади і йдуть.

На цих виборах перемогли технології. Як ми бачимо, досить було мати належність до бренду. Людина могла не працювати по мажоритарному окрузі, проте завдяки бренду отримала необхідні голоси. Приклад партії Шарія, яка взяла стільки ж голосів, як і «Опозиційний блок». Опоблок мав такий ресурс, як мери Харкова, Ужгорода, Запоріжжя, Одеси та інших міст, телеканали «ТРК Україна» та «Наш» і газета «Сегодня», і взяв стільки ж голосів, як партія, яка використовувала лише Youtube і кульки. Це свідчить про те, що інформаційні технології сьогодні можуть переважати фінансову, адміністративну та інші ресурсні бази. Ми входимо в етап конкуренції технологій. Я би дуже хотів, щоб це був етап конкуренції ідей, але поки що конкурують технології.

Петро Олещук, політичний експерт:

Ґаджети прийняли виклик телебачення і мають амбіції його перемогти

Ці вибори пройшли як продовження виборів президента. По суті, започатковані там тенденції просто були розвинуті. Суспільство підтвердило високий рівень довіри до Володимира Зеленського , який поки що варто розглядати як аванс чи кредит довіри. Вперше у нашій історії може бути сформована більшість, яка буде опиратись на одну партію в Парламенті, причому вона також буде представляти президента. У нас складається ситуація, коли президент, Верховна Рада і Уряд будуть представлені однією політичною силою і, відповідно, формується єдина система влади.

Представники старої політичної еліти програли, подекуди навіть розгромно, за деякими винятками на заході та сході України. Ми будемо спостерігати справді масштабне перезавантаження політичної машини, наслідки якого прогнозувати наразі важко.

Що стосується комунікації із виборцем, то, наприклад, партія Шарія, яка набрала досить багато голосів, є фактично партією одного каналу в Youtube. Ми не можемо стверджувати, що ця партія реально є, або що ця сила мала потужне представництво у медіапросторі. Це свідчить про зростання ролі альтернативних каналів комунікації між політиками та виборцями. Наразі рано стверджувати, що комп’ютер переміг телевізор, але ґаджети прийняли виклик телебачення і мають амбіції його перемогти. Я думаю, таке може трапитись приблизно через п’ять років.

Денис Богуш, політолог:

Відомі блогери можуть стати впливовими політиками

Ці вибори, як і попередні вибори президента України, дали нам розуміння, що для того, аби стати президентом чи пройти до Парламенту, потрібно просто зняти свій серіал. Щоправда, тепер цей серіал повинен бути кращим, ніж серіал «Слуга народу». Сюжет повинен бути про Україну, і всі, хто будуть балотуватися, повинні робити щось хороше для нашої держави у своєму серіалі.

Ці вибори дали нам реальний феномен. Це прецедент того, що у нас відомі блогери також можуть стати впливовими політиками. Така ж історія у нас має місце і зі Смешком. Поки що у передвиборчих перегонах ставка більше робиться на телевізор (той самий серіал), але вплив соціальних мереж на думку людей невпинно зростає. У найближчому майбутньому телевізор ще продовжить формувати думку більшості народу, особливо у регіонах, селах та містечках, де є багато бідних людей і немає хорошого інтернет-покриття. Як-не-як, але у більшості таких домівок є телевізори, які зазвичай транслюють лише «1+1». Але приблизно через десять років, коли люди перестануть так активно дивитись телевізор, такий стан речей зміниться і від інтернет-простору буде залежати думка більшості суспільства.